Постанова

від 27.05.2013 по справі 826/1808/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2013 року 15:02 № 826/1808/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд» доУправління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва провизнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу №Ю-1 від 23.01.2013 р. та рішень №28 та №29 від 29.01.2013 р. за участю представників:

від позивачаЯськів Б. А. (довіреність); Хапко Ю. Б. (довіреність) від відповідачаПономарьов Г. П. (довіреність)

ВСТАНОВИВ:

13.02.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд» (надалі - ТОВ «Автоленд») до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ю1 від 23.01.2013 р.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №28 від 29.01.2013 р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення №29 від 29.01.2013 р. про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески.

4. Стягнути на користь ТОВ «Автоленд» сплачену суму судового збору у розмірі 2 294 грн. за подачу адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

09.04.2013 р. за клопотанням сторін, в порядку передбаченому положеннями ч.4 ст.122 КАС України, суд перейшов до письмового провадження по справі. Однак, 11.04.2013 р. суд виніс ухвалу про вихід із письмового провадження, в зв'язку із необхідністю допиту в судовому засіданні свідків.

В судове засідання з'явилися представники позивача, які позовні вимоги підтримують частково, просять задовольнити позовні вимоги із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначають про порушення відповідачем положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464), Порядку проведення Пенсійним фондом України та його територіальними органами планових та позапланових перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №233 від 09.03.2011 р. (надалі - Порядок №233) під час винесення оскаржуваних рішень. Водночас, визнання протиправною вимоги та її скасування не підтримують, оскільки вимога про сплату боргу №Ю1 від 23.01.2013 р. була скасована відповідачем самостійно.

В судове засідання з'явився представник відповідача, який позові вимоги не визнає в повному обсязі, просить в задоволенні відмовити та зазначає про встановлення під час проведення перевірки факту наявності трудових відносин із 8 найманими працівниками (ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11), які не були належним чином оформлені на підприємстві, в період з червня 2008 р. по грудень 2009 р., а також встановлення факту не внесення ТОВ «Автоленд» страхових внесків за таких найманих працівників. Крім того, зазначає про самостійне скасування вимоги про сплату боргу №Ю1 від 23.01.2013 р.

В судових засіданнях в якості свідків були допитані ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_10.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 28.05.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «Автоленд» було зареєстровано 11.07.2003 р. Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією. 16.03.2003 р. ТОВ «Автоленд» було взято на облік Управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ №335820 від 17.05.2012 р., видами діяльності позивача за КВЕД-20 є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, технічне обслуговування та ремонт для автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдя для автотранспортних засобів, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується позивачем та відповідачем, директором ТОВ «Автоленд» в період з 02.07.2003 р. по 20.11.2010 р. був ОСОБА_12, а в період з 21.11.2010 р. по дату проведення перевірки - ОСОБА_13.

На підставі направлення №7 від 10.01.2013 р., виданого начальника Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, спеціалістом відділу по контрольно-перевірочній роботі за нарахуванням та сплатою платежів було проведено позапланову перевірку ТОВ «Автоленд».

За результатами проведеної перевірки було складено Акт №9 від 23.01.2013 р., в якому зафіксовано, що перевіркою правильності нарахування та сплати страхових внесків встановлено: порушення п.2 ст.20 Закону №1058, в результаті чого було донараховано заробітну плату 8 неоформленим найманим працівникам на суму 460 146,00 грн.; порушення п.8.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовується в систему загальнообов'язкового державного пенсійного старування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №7-6 від 10.06.2004 р. щодо відображення фактично нарахованої заробітної плати та відповідних страхових внесків 8 найманим працівникам з червня 2008 р по грудень 2009 р.

23.01.2013 р. відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу №Ю-1, в якій вказано про необхідність сплати недоїмки зі страхових внесків в сумі 91 437,70 грн.

29.01.2013 р. відповідачем було винесено рішення №28 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником на обчислених та не сплачених страхових внесків (надалі - Рішення №28), в якому зафіксовано що за порушення п.6 ч.2 ст.17 Закону №1058 донараховано суму в розмірі 161 971,35 грн. та застосовані фінансові санкції в розмірі 376 552,87 грн.

29.01.2013 р. відповідачем було винесено рішення №29 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески (надалі - Рішення №29), в якому зафіксовано що за приховування сум заробітної плати (виплат, доходу) 460 146,00 грн., відповідно до п.3 ч.9 ст.106 Закону №1058, застосовано штрафні санкції в розмірі 460 146,00 грн.

01.04.2013 р. відповідачем було скасовано вимогу про сплату боргу №Ю-1 від 23.01.2013 р. та винесено нову вимогу про сплату боргу №Ю-17 від 01.04.2013 р.

Позивач не погоджуючись із винесеними рішеннями відповідача та вважаючи, що вони порушили положення чинного законодавства, оскаржив їх до суду, з метою захисту охоронюваних прав та інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон №2464. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.1 ст.2 Закону №2464).

Крім того, в п.1.1 р.1 Інструкції про порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №21-5 від 27.09.2010 р. (надалі - Інструкція №21-5), зафіксовано, що інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 та пп.2.1.1 п.2.1 р.2 Інструкції №21-5 платником єдиного внеску є роботодавець, а саме підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 ст.6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Таким чином, позивач, відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.1, п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 та положень Інструкції №21-5, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхувальником), та, відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2464, несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки в повному обсязі.

В ч.1 та ч.2 ст.12 Закону №2464 передбачається, що завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.13 Закону №2464 Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право: проводити не частіше ніж один раз на календарний рік планову, а у випадках, передбачених законом, - позапланову перевірку на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Планові та позапланові перевірки проводяться у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України за погодженням із сторонами соціального діалогу. Планові та позапланові перевірки проводяться органами Пенсійного фонду за місцезнаходженням платника єдиного внеску, а в разі відсутності у платника єдиного внеску приміщення така перевірка може бути проведена в приміщенні органу Пенсійного фонду.

Водночас, в п.1 та п.4 ч.1 ст.13 Закону №2464 визначене право Пенсійного фонду та його територіальних органів отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання Пенсійним фондом функцій, передбачених цим Законом; вилучати в установленому законодавством порядку у підприємств, установ і організацій, фізичних осіб - підприємців копії документів, що підтверджують заниження розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховується єдиний внесок.

Надання вказаних прав Пенсійному фонду та його територіальним органам забезпечують існування та дотримання базових принципів здійснення державного нагляду (контролю), які зафіксовані в ст.3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема: рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання; гарантування прав суб'єкту господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю); відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю).

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, що не спростовано відповідачем, жодних запитів до позивача про надання документів або пояснень щодо трудових відносин із 8 найманими працівниками (ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11), в період з червня 2008 р. по грудень 2009 р., відповідачем не направлялись.

Натомість, відповідачем під час проведення позапланової перевірки було взято до уваги копії документів, які були надані листом від Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби №2323/27 від 16.01.2013 р.

Крім того, як вбачаться із матеріалів справи, що підтверджено відповідачем в судовому засіданні, що Слідчим відділом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС України здійснюється досудове слідство по кримінальному провадженню за фактом ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, службовими особами ТОВ «Автоленд», які підлягали нарахуванню за звітний період 2007-2011 р., внесеного до Єдиного державного реєстру за №32012110030000027 від 18.12.2012 р, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.212-1 КК України.

В рамках даного досудового слідства працівниками податкової міліції у м. Києва ДПС України було допитано в якості свідків - ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_10; ОСОБА_14, ОСОБА_11, які повідомили що працювали в період з 2008 по 2009 роки на ТОВ «Атволенд», отримували заробітну плату та не були оформлені належним чином.

Статус свідків та їх свідчень визначено в Кримінальному процесуальному кодексі України. При цьому, суд звертає увагу, що покази свідків дані в рамках кримінальної справи оцінюються судом під час розгляду такої кримінальної справи в порядку передбаченому Кримінально процесуальними кодексом України та не мають наперед встановленої сили.

При цьому, Слідчим відділом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС України листами №3325 від 24.04.2013 р. та №3398 від 30.04.2013 р. повідомлено суд, що станом на дату судового розгляду жодній особі про підозру не повідомлялось, слідство триває.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази наявності вироку у вказаній кримінальній справі, який може бути використаний в якості доказів, відповідно до вимог ч.4 ст.72 КАС України.

В ч.1 ст.11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ч.1 ст.69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 70 КАС України передбачається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як наслідком, суд зважає, що прийняття відповідачем за основу показів свідків, під час проведення позапланової перевірки, без винесення вироку судом, самі по собі, не є достатніми доказами порушення позивачем трудового законодавства.

Більше того, суд приймає до уваги, що положення Закону №2464, №1058 та Порядок №233 не передбачають використання пояснень свідків в кримінальні справі, по якій відсутній вирок, для донарахування заробітної плати та єдиного внеску.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до Договору оренди №010109 нежитлових приміщень від 01.01.2009 р. та Договору оренди №77 нежитлових приміщень з вмонтованим обладнанням від 23.12.2010 р. позивач в період з 01.01.2009 р. по 15.12.2013 р. передав в тимчасове платне користуванням частину нежитлових приміщень іншим організаціям - зокрема ТОВ «Автоленд Плюс» та ТОВ «ІНСТАЛАВТО».

Таким чином, суд приймає до уваги посилання позивача, що допитані працівниками податкової міліції у м. Києва ДПС України в якості свідків могли працювати, в період з 2008 року по 2009 рік, в інших підприємствах, які орендували у позивача приміщення.

Водночас, суд погоджується із посиланням позивача про порушення допущені відповідачем, під час нарахування заробітної плати та єдиного внеску, з огляду на наступне.

Так, як встановлено в судовому засіданні, що не спростовано відповідачем, донарахування сум заробітної плати, страхових внесків та нарахування штрафних санкцій (заробітної плати - 460 146,00 грн., єдиного внеску - 161 971,40 грн., штрафні санкції - 376 552,87 грн.) здійснювались відповідачем на підставі Відомостей на виплату заробітної плати та протоколів свідків, які були надані Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва. При цьому, відповідач пояснив, що суми, визначені у рішеннях про застосування фінансових санкцій розраховувались в залежності від суми донарахованої заробітної плати за кожний місяць в період, що перевірявся.

Однак, абз.1 ч.3 ст.20 Закону №1058 визначено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

При цьому, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст.1). В ст.9 вищевказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку, які повинні мати обов'язкові реквізити, що дають змогу, зокрема, ідентифікувати господарську операцію та осіб, які брали участь у складанні цих документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, з 01.01.2009 р. Додатком 1.6 №П-7 «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)» наказом Держкомстату України №489 від 05.12.2008 р. «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» затверджені типові форми первинної облікової документації (в тому числі і розрахунково-платіжних відомостей працівника) підприємств, установ, організацій. До 01.01.2009 р. діяли типові форми первинної облікової документації (в тому числі і розрахунково-платіжних відомостей працівника) підприємств, установ, організацій, що були затверджені наказом Міністерства статистики України №144 від 22.05.1996 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі».

Натомість, відповідачем не досліджувались та не витребовувались у позивача ОСОБА_16 відомості (працівників та зведена) ТОВ «Автоленд» за 2008-2009 роки, а під час перевірки приймались до уваги лише Відомості на виплату заробітної плати за 2008-2009 роки.

Водночас, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою станова Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р. визначено, що воно визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями). В п.2.10 вказаного Положення передбачено, що підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (додаток 1).

Однак, прийняті та досліджені відповідачем Відомості на виплату заробітної плати, на підставі яких було донараховано позивачу заробітну плату, внески до Пенсійного фонду та нараховані штрафні санкції, не відповідають формі Відомостей на виплату грошей, затвердженої Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою станова Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р. (зокрема, відсутня назва підприємства, код ЄДРПОУ підприємства, не вказано хто складав відомості, хто здійснював виплату коштів).

Більше того, допитані в судових засіданнях свідки, зокрема ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 ряд своїх підписів, які містились в Відомостях про виплату заробітної плати, що містяться в матеріалах справи, не визнали, при цьому, ОСОБА_10, ОСОБА_4 вказали, що отримували інші заробітні плати, аніж відображені в Відомостях на виплату заробітної плати, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, Відомості на виплату заробітної плати, на підставі яких відповідачем було донараховано заробітну плату та єдиний внесок, не могли бути використані відповідачем для проведення відповідних нарахувань.

Інші докази, які б вказували на конкретну отриману суму заробітної плати помісячно особами, які працювали ТОВ «Автоленд» в період з червня 2008 року по грудень 2009 року, крім Відомостей на виплату заробітної плати, які надані відповідачем, у матеріалах справи відсутні.

Водночас, абз.2 та абз.3 ч.3 ст.20 Закону №1058 передбачають, що страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, у разі: ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків; неведення страхувальником бухгалтерського обліку чи відсутності в нього відповідних первинних документів; якщо сума страхових внесків, нарахована страхувальником, не підтверджується документами. Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було використано невірний спосіб донарахування позивачу страхових внесків, заробітної плати та нарахування штрафних санкцій.

За таких обставин, спірні рішення, зокрема про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків та про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується частково.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд» до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №28 від 29.01.2013 р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення №29 від 29.01.2013 р. про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоленд» понесені судові витрати в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. із видатків Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін