Постанова

від 27.05.2013 по справі 910/1516/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа№ 910/1516/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: представник Сухих К.І. - за довіреністю,

Від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр каркасного будівництва"

на рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2013 року

у справі №910/1516/13 (суддя Ониськів О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Технології

Будівництва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр каркасного

будівництва"

про стягнення 74 497,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-Технології Будівництва" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр каркасного будівництва" про стягнення 74 497,41 грн., з яких 51 290,33 грн. основного боргу, 6 110,30 грн. пені та 17 096,78 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 12130102 від 06.02.2012 р. щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.03.2013 року у справі № 910/1516/13 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр каркасного будівництва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Технології Будівництва" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, суму основного боргу в розмірі 51 290 (п'ятдесят одну тисячу двісті дев'яносто) грн. 33 коп., 3 867 (три тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 80 коп. пені, 17 096 (сімнадцять тисяч дев'яносто шість) грн. 78 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 668 (одну тисячу шістсот шістдесят вісім) грн. 71 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, посилається на те, що позивач не надіслав йому додатки до позовної заяви, а тому він не мав можливості підготуватися до судового засідання.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Відповідач до суду апеляційної інстанції не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія прийшла до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки представником відповідача не надано відповідного документу про перебування його у відпустці по тимчасовій непрацездатності. Крім того, відповідач не позбавлений права направити іншого представника у судове засідання, як це передбачено ст. 28 ГПК України.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр каркасного будівництва" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес-Технології Будівництва" (підрядник) було укладено Договір підряду № 12130102, за умовами якого підрядник зобов'язався за завданням замовник, на свій ризик, власними силами та засобами виконати з належною якістю та відповідно до поданої замовником проектної документації і здати замовнику виконані роботи з антикорозійної обробки оцинкованих металоконструкцій для Аеропорту "Київ" (Жуляни), обсяг яких визначений у кошторисі (Додаток № 1 до цього Договору), за адресою: м. Київ, вул. Медова, та належним чином виконати інші взяті на себе за цим Договором зобов'язання, а замовник зобов'язався передати підряднику затверджену проектну документацію, металоконструкції, організувати та координувати виконання підрядник робіт на місці виконання робіт на об'єкті, прийняти виконані підрядником роботи у встановленому чинним в Україні законодавством та цим Договором порядку і оплатити їх.

Відповідно до п.3.1. Договору загальна вартість робіт за цим Договором згідно з Договірною ціною № 1 становить 170 967,76 грн. з ПДВ.

У п.3.7.1. Договору сторонами узгоджено, що впродовж 5 банківських днів з дати укладення Договору замовник здійснює підряднику передплату на закупівлю матеріалів, які постачаються на замовлення на об'єкт для виконання робіт згідно з Договором (авансовий платіж) у сумі 119 677,43 грн. з ПДВ.

Згідно з п.2.5. Договору датою виконання всього обсягу робіт, передбаченого цим Договором, є дата підписання сторонами акту № КБ-2В та Довідки № КБ-3.

Пунктом 3.7.2. Договору передбачено, що оплата виконаних робіт по цьому Договору здійснюється замовником за фактично виконані підрядником роботи, шляхом перерахування грошових коштів замовником на поточний рахунок підрядника протягом 5 банківських днів з дати підписання Актів виконаних робіт уповноваженими представниками сторін урахуванням розміру штрафних санкцій за порушення умов цього Договору.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вбачається з позовної заяви, відповідач здійснив оплату авансового платежу в сумі 119 677,43 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи з антикорозійної обробки металоконструкції на загальну суму 170 967,76 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.03.2012 року, підписаним та скріпленим печатками сторін, на суму 170 967,76 грн. (а.с. 21-23).

За таких обставин, відповідно до п.3.7.2. Договору строк оплати за виконані позивачем роботи з антикорозійної обробки металоконструкції настав 06.04.2012 року.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що відповідач виконані позивачем роботи оплатив лише частково у сумі 119 677,43 грн., у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 51 290,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензіями вих. № 12/1107-1 від 11.07.2012 року та вих. № 12/1311-3 від 13.11.2012 року з вимогою сплатити заборгованість за прийняті роботи.

Проте, докази оплати відповідачем виконаних позивачем робот у сумі 51 290,33 грн. в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 51 290,33 грн. за виконані позивачем роботи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання по оплаті робіт за період з 07.04.2012 року по 20.01.2013 року судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п.12.2. Договору передбачено, що у разі прострочення замовником визначених цим Договором строків оплати виконаних робіт, підрядник вправі вимагати від нього сплати на його користь неустойки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплачених робіт за кожний день прострочення, починаючи з дня, наступного після дня її виникнення.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховано відповідачу 6 110,30 грн. пені за період прострочення платежу за виконані позивачем роботи з 07.04.2012 року по 20.01.2013 року.

Однак, перевіривши правильність нарахування пені за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором, з урахуванням ч.6 ст. 232 ГК України, за період з 07.04.2012 року по 07.10.2012 року (шість місяців) у розмірі 3 867,80 грн.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу 17 096,78 грн. штафу за прострочення платежу за виконані позивачем роботи з 07.04.2012 року по 20.01.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу п. 2 ч. 2 , ст. ст. 231 ГК України за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

У п. 12.5 договору сторони узгодили, що якщо прострочення замовником визначених цим Договором строків оплати виконаних робіт становитиме більше 14 календарних днів, то підрядник вправі вимагати від нього сплати на його користь штрафу у розмірі 10 % від суми Договору.

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочення оплати за виконані позивачем роботи понад тридцять днів та перевіривши правильність нарахування штрафу за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок позивача щодо заявленого до стягнення з відповідача штрафу в розмірі 17 096,78 грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за період з 07.04.2012 року по 20.01.2013 року, є арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 17 096,78 грн.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивач не надіслав йому додатки до позовної заяви, а тому він не мав можливості підготуватися до судового засідання, з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 24.01.2013 року позивачем направлено на адресу відповідача позовну заяву (а.с. 10, 56, 57).

У ч. 1 ст. 56 ГПК України законодавством передбачено, що позивач зобов'язаний надіслати копії позовної заяви сторонам. Такий самий обов'язок покладено на прокурора (чи його заступника), якщо він подає позов в інтересах держави.

Позивач також зобов'язаний надіслати сторонам копії документів, доданих до позовної заяви, якщо ці документи відсутні в сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем додано до позовної заяви наступні документи:

1. Платіжне доручення про сплату судового збору;

2. Докази відправлення позовної заяви Відповідачу (копія опису та копія чека);

3. Копію Договору підряду №12130102 від 6 лютого 2012 року;

4. Копію Акту прийняття-передачі виконаних робіт від 30 березня 2012 року;

5. Копію доказів відправлення претензії № 12/1107 від 11 липня 2012 року;

6. Копію претензії № 12/1311-3 від 13 листопада 2012 року, копія опису вкладення

в цінний лист, копія повідомлення про отримання;

7. Копію свідоцтва про державну реєстрацію серія А01 № 342676;

8. Копію довідки з ЄДРПОУ серія АБ № 628767;

9. Копію свідоцтва платника ПДВ № 100226880;

10. Копію Статуту ТОВ «Експрес-Технології Будівництва»;

11. Копію протоколу про обрання Директора № 1 від 19 березня 2008 року;

12. Копію наказу про прийняття на роботу Директора № 1-К від 28 квітня 2008 року.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що документи, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог, а саме Договір підряду №12130102 від 06.02.2012 року, Акт прийняття-передачі виконаних робіт від 30.03.2012 року претензія № 12/1311-3 від 13.11.2012 року мають бути у відповідача в наявності, тому відсутня потреба направляти додатково відповідачеві зазначені документи.

Крім того, дослідивши матеріали справи, судова колегія зважає на те, що відповідач мав достатньо часу скористатися своїм правом, в порядку ст. 22 ГПК України, та ознайомитись з матеріалами справи, оскільки розгляд справи у суді першої інстнації неодноразово відкладався.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр каркасного будівництва" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2013 року у справі № 910/1516/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/1516/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Алданова С.О.

Пашкіна С.А.