Ухвала

від 20.05.2013 по справі 2а-9729/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2013 р. м. Київ К/9991/36785/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників позивача Задорожного Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012

у справі №2а-9729/11/1370 (№34562/12/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 31.03.2011 30001022320/7435 та №0001012330/7433.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.08.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 16.09.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт 148/23-2/23883373 від 10.03.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1498506 грн., в тому числі за ІV квартал 2008 року в сумі 620742,08грн., за І квартал 2009 року в сумі 167440,79грн., за ІІ квартал 2009 року в сумі 85912 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 49375грн., за ІV квартал 2009 року в сумі 129538 грн., за І квартал 2010 року в сумі 113526,6грн., за ІІ квартал 2010 року в сумі 86038,25грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 245933,5грн., а також вимог п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 1198809 грн., у тому числі за жовтень 2008 року на суму 265910грн., за листопад 2008 року на суму 1619 грн., за грудень 2008 року на суму 214417 грн., за січень 2009 року на суму 76965 грн., за лютий 2009 року на суму 39663 грн., за березень 2009 року на суму 21636 грн., за квітень 2009 року на суму 19557 грн., за травень 2009 року на суму 21942 грн., за червень 2009 року на суму 23452 грн., за серпень 2009 року на суму 37012 грн., за вересень 2009 року на суму 8395 грн., за жовтень 2009 року на суму 69880 грн., за листопад 2009 року на суму 11887 грн., за грудень 2009 року на суму 24153 грн., за січень 2010 року на суму 5560 грн., за лютий 2010 року на суму 59428 грн., за березень 2010 року на суму 30528 грн., за квітень 2010 року на суму 41321 грн., за травень 2010 року на суму 28732 грн., за червень 2010 року на суму 92916 грн., за липень 2010року на суму 81803 грн., за серпень 2010 року на суму 12912 грн., за вересень 2010 року на суму 2876 грн., за жовтень 2010 року на суму 6243 грн.

Порушення відповідач вбачає в завищенні позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по контрагентах: ТОВ «Будівельна компанія «Будексімсервіс», ТОВ «Торнадо ДР», ТОВ «Вільна Комерція», ТОВ «Компанія «Ірол», ТОВ ЛФ «Форум» через нікчемність правочинів, вчинених позивачем з вказаними контрагентами, як наслідок їх безтоварності та спрямованості на заниження об'єктів оподаткування.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на інформації про те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Вільна Комерція», яке перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, анульовано 24.09.2010 року, у зв'язку з тим, що у ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Остання податкова декларація з податку на додану вартість подана ТОВ «Вільна Комерція» за лютий 2010 року, декларація з податку на прибуток в 2010 році не подавалась. З декларації з податку на прибуток за 2009 рік ТОВ «Вільна комерція» вбачається відсутність трудових ресурсів, основних засобів (власних виробничих, торгових приміщень, устаткування). За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено розбіжності. Зустрічна перевірка ТОВ «Вільна Комерція» по взаємовідносинах з позивачем не проводилась, листом №2931/7/23-1106 від 28.02.2011 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва повідомила про неможливість її проведення, у зв'язку з тим, що згідно бази даних «Облік» стан платника (8) - до ЄДР внесено запис про його відсутність за місцезнаходженням.

ТОВ «Будівельна компанія «Будексімсервіс» перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, стан платника - у ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.07.2009. Відповідно до поданої ТОВ «Будівельна компанія «Будексімсервіс» декларації з податку на прибуток за 2008 рік -фонд оплати праці становить 5400 грн., що підтверджує наявність на підприємстві не більше 1 працівника, а також вбачається відсутність основних засобів (власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування).

Згідно з базами даних ДПА України ТОВ «Торнадо ДР» перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, стан платника - у ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 17.07.2009 року. Відповідно до поданої декларації з податку на прибуток за 2008 рік - фонд оплати праці становить 5960 грн., що підтверджує наявність на підприємстві не більше 1 працівника, а також вбачається відсутність основних засобів (власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування). Податкова декларація з податку на прибуток в 2009 році ТОВ «Торнадо ДР» до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва не подавалась.

Щодо постачальника відповідача ТОВ «Компанія «Ірол», то згідно інформації автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено розбіжності в складі податкового кредиту на загальну суму ПДВ 196749,7 грн., в тому числі за червень 2010 року в сумі 96647,73 грн., за липень 2010 року в сумі 79105,6 грн., за серпень 2010 року в сумі 20996,66 грн. Подана до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкова звітність з березня 2010 року прийнята з відміткою «недійсна», податкові декларації з податку на прибуток за 2009 рік подані з нульовими показниками, податкові декларації з податку на додану вартість за період червень-серпень 2010 року подані з нульовими показниками.

Щодо ТОВ ЛФ «Форум» в акті перевірки міститься посилання на те, що декларація з податку на прибуток за 2009 рік до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не подана, відповідно до поданої декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року - фонд оплати праці становить 6300 грн., що підтверджує наявність на підприємстві не більше 1 працівника, а також вбачається відсутність основних засобів (власних виробничих, торгових приміщень, устаткування). Зустрічна перевірка ТОВ ЛФ «Форум» по взаємовідносинах з позивачем не проводилась. Листом №3599/7/23-1106 від 03.03.2011 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва повідомила про неможливість її проведення, у зв'язку з тим, що стан платника (7) -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 №0001012320/7433, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1873132,77 грн., з яких 1498506,22 грн. за основним платежем та 374626,55 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 №0001022320/7435, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1498511,25 грн., з яких 1198809 грн. за основним платежем та 299702,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Вільна Комерція» (постачальник) був укладений договір №0110/Л01 від 01.10.2009 та договір №2610/Л01 від 26.10.2009 поставки товарно-матеріальних цінностей. За погодженням між сторонами умови поставки визначені у специфікаціях, копії яких долучено до матеріалів справи, поставки здійснювались постачальником на склад покупця за адресою: смт.Івано-Франково, вул.Залізнична, 1 за рахунок постачальника. Товарно-матеріальні цінності, що постачались ТОВ «Вільна Комерція» передавались на склад покупця згідно актів приймання-передачі.

Позивачем надано належним чином оформлені накладні та податкові накладні, розрахунок за отриманий товар проведений позивачем шляхом безготівкового переказу

грошових коштів на рахунок постачальника, що підтверджується банківськими виписками.

Подальший рух товарно-матеріальних цінностей підтверджено видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи, що підтверджує товарність операцій з поставки від даного постачальника та використання товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивача. Зокрема, придбаний позивачем у ТОВ «Вільна Комерція» товар реалізовано наступним контрагентам ТОВ «Інвестпак», ТОВ «Рост», ТОВ «Ганц», ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча», ПП «Рудпол», ТОВ «Радивилів молоко», Філія «Менський сир» ПП КФ «Прометей», ТОВ «ДДСА Продакшн», ПП «Оліяр», ЗАТ «ТСБ», ТОВ «Флоріан-Т», ТОВ «Факро Орбіта», ТОВ «Аквілон», ТОВ «Галеан ЛТД», ТОВ СП «Бернд Бруггеман Україна», ТОВ «Слобода Ко», ТОВ «Севастопольський пивобезалкогольний завод», ТОВ «Віктар», ТОВ «Бейкер Україна», ТОВ «Європет», ПП Охтирський сиркомбінат «Рось», ТОВ «СМП», ВАТ «Львівкартонопласт», ДП «Факро-Львів» ВАТ «М'ясокомбінат Ятрань», ТОВ «Технопарк», ДП «Нова.Ком», ТОВ «Графітах», ТОВ «Для людей як для себе», ППВФ «АСТ», ЗАТ «Тиса», ТОВ «Тройка», ТОВ «Бердичівський пивоварний завод», Підприємство облспоживспілки «Рівенський заготівельно-виробничо-збутовий комбінат», ВАП «Шаяни», ПП «Лонкаме», ТОВ «Комсерв Україна», ТОВ «Яблуневий дар», ТОВ «Аква», ТОВ «Інтелком», ТОВ «Завод «ЕКО-Продукт», ТОВ «Аріон», ТОВ «Базис ЛТД», ТОВ «Шаянські мінеральні води», ТОВ «Еконія», ТОВ «ВМП», ТОВ СП «Гал пласт», ТОВ «Перлина» (Крим), ТОВ «Малинська швейна фабрика «Ельфа», ПП «Форма-Пласт», ПП «Шарівський виробничий комплекс», ТОВ «Дана ЛТД», ТОВ «Мебель-Сервіс», ТОВ «Станіславський завод мінвод», ТОВ «Соцінновація», ТОВ «Віктар», ТОВ «Лакма», ЗАТ «Зіньківський комбікормовий завод», ТОВ «Прома», ВАП «Шаяни», ТОВ «Христинівка-продтовари», ВАТ «Рембуд», ТОВ «Макклайф», ЗАТ «Кривоозерська харчосмакова фабрика», ТОВ «Штанц технологія».

Згідно копії Свідоцтва № 100246578 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, та копії довідки №27169/29-111 від 04.09.2009 про взяття на облік платника податків, керівником ТОВ «Вільна комерція» виступав ОСОБА_4, який діяв від імені даного товариства, та саме ним підписано договори та документи, що були оформлені при поставці товарно-матеріальних цінностей позивачу. У зв'язку з чим посилання відповідача на протокол допиту гр.ОСОБА_5 не може бути підставою для визнання зазначеної угоди нікчемною.

03.04.2008 між ТОВ «Магнат» (покупець) та ТОВ «Інфобуд» (постачальник) був укладений договір № п-03-04/1 згідно якого умови поставки за погодженням між сторонами визначаються у специфікаціях на поставку товару. Згідно специфікацій, копії яких долучено до матеріалів справи, поставки здійснювались постачальником на склад покупця за рахунок постачальника. Товарно-матеріальні цінності, що постачались ТОВ «Інфобуд» передавались на склад покупця згідно актів приймання-передачі, з оформленням накладних та податкових накладних.

Згідно договору №2001-09 про переведення боргу від 20.01.2009 та договору № 2304-09 про переведення боргу від 23.04.2009 розрахунок за отриманий позивачем товар від ТОВ «Інфобуд» здійснювався за погодженням з останнім ТОВ «Будівельна компанія «Будексімсервіс» та ТОВ «Торнадо ДР» за рахунок коштів позивача, перерахованих в якості попередньої оплати.

Подальший рух товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Інфобуд» підтверджено видатковими накладними, довіреностями, копії яких долучено до матеріалів справи, що підтверджує товарність операцій з поставки від даного постачальника та використання товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивача.

На підтвердження товарності операцій з ТОВ «Компанія «ІРОЛ» позивачем надано копії договору, видаткових накладних, податкових накладних, акти приймання-передачі товару, банківські виписки щодо руху коштів по рахунку позивача, сертифікати відповідності на товар. Зокрема, встановлено, що постачання товарно-матеріальних цінностей від даного постачальника позивачу здійснювалось відповідно до умов Договору №0306/Л02 від 03.06.2010, за умовами якого товар в одних випадках передавався на складі позивача, у інших отримувався на складі ТОВ «Компанія «ІРОЛ» представником позивача, що підтверджується копіями наказів та посвідчень про відрядження до м.Києва. Розрахунок з ТОВ «Компанія «ІРОЛ» за отриманий товар здійснювався відповідно до умов договору шляхом безготівкового переказу грошових коштів на рахунок постачальника, що підтверджується банківськими виписками.

Крім цього, на підтвердження факту реального придбання товарів (компресорного обладнання) у ТОВ «Компанія «ІРОЛ» позивачем надано копії видаткових накладних на підставі яких позивачем проводилась подальша реалізація зазначеного вище товару 78 контрагентам.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.03.2011 у справі № 2а-156/11/2670 за позовом ТОВ «Компанія «ІРОЛ» до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва про визнання протиправними та незаконними дій, визнання недійсними та скасування рішень, визнання податкових декларацій податковою звітністю, недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення було визнано протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі міста Києва щодо невизнання податкових декларацій ТОВ «Компанія «ІРОЛ» з податку на прибуток за І квартал 2010 року, перше півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року. Визнано протиправними та скасовано рішення ДПІ Дніпровському районі міста Києва про невизнання податкових декларацій ТОВ «Компанія «ІРОЛ» як податкової звітності, а також визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва від 23.12.2010 №0026231510/0.

Вищезазначеним спростовуються доводи податкового органу про наявність розбіжностей в складі податкового кредиту внаслідок автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по постачальнику позивача ТОВ «Компанія «ІРОЛ».

На підтвердження товарності операцій з ТОВ ЛФ «Форум» позивачем надано копії договору, видаткових накладних, податкових накладних, акти приймання-передачі товару, банківські виписки щодо руху коштів по рахунку позивача. Згідно Договору № 0202/Л03 від 02.02.2009 з ТОВ ЛФ «Форум» та специфікацій поставка товару здійснювалась постачальником на склад позивача за адресою: смт.Івано-Франково, вул.Залізнична, 1 за рахунок постачальника. Товарно-матеріальні цінності передавались на склад покупця згідно актів приймання-передачі. Розрахунок за отриманий товар здійснювався відповідно до умов договору шляхом безготівкового переказу грошових, що підтверджується банківськими виписками.

Подальше використання отриманих від ТОВ ЛФ «Форум» товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними, за якими товар було відпущено контрагентам, що підтверджує товарність операцій з поставки та використання товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що податковим органом не було доведено правомірності збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними бухгалтерськими та податковими документами, у зв'язку з чим позивач правомірно включив до валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, а податок на додану вартість, сплачений у складі цієї вартості, до податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено, що укладені позивачем з зазначеними відповідачем контрагентами договори є нікчемними. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю. Обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, зокрема, обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарювання, відповідачем не наведено.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вище переліченими контрагентами, на підтвердження чого були надані копії свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідок про взяття на облік платника податків, відповідно до яких контрагенти позивача були належним чином зареєстровані у податкових органах та були платниками податку на додану вартість на час вчинення господарських операцій. Таким чином, на час укладення правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру, оскільки вони засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України. Факт подальшої реалізації позивачем придбаних у вищезазначених контрагентів товарно-матеріальних цінностей, а також правомірність включення позивачем вартості такого продажу до валових доходів та формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість підтверджено відповідачем в акті перевірки.

Крім того, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук