Постанова

від 28.05.2013 по справі 5004/1611/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Справа № 5004/1611/12 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року у справі № 5004/1611/12 господарського судуВолинської області за позовомВолинського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" доТОВ "Монтажне підприємство "Електросервіс" простягнення 43904,14 грн. за участю представників: від позивача -Фрейдун О.М. від відповідача -Ковальчук Т.В. від прокуратури - Романов Р.О. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.01.2013 року у справі № 5004/1611/12 (суддя - Шум М.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Монтажне підприємство "Електросервіс" на користь Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 43904 грн. 14 коп. пені, нарахованої за період з 01.07.2011 року по 30.12.2011 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року у даній справі рішення суду першої інстанції в частині стягнення 39825 грн. 61 коп. скасовано, у цій частині у позові відмовлено. В частині стягнення 4078 грн. 53 коп. пені рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, Волинський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 261, 264 ЦК України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 21.05.2013 року № 03-05/530 для розгляду касаційної скарги у даній справі було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Грейц К.В., судді - Бакуліна С.В., Поляк О.І.

Відзиву на касаційну скаргу н надходило.

У судове засідання з'явилися прокурор та представники сторін.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.02.2010 року між Службою автомобільних доріг у Волинській області (замовник) та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" (підрядник) було укладено договір підряду на надання послуг експлуатаційного утримання та поточного (планово - попереджувального) ремонту автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування у Волинській області № 03.4/4.

15.09.2011 року між ДП "Волинський облавтодор" (генпідрядник) та ТОВ "Монтажне підприємство "Електросервіс" (субпідрядник) було укладено договір № 30/05-МП/65, згідно з п. 1.1 якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик, із власних матеріалів, своїми силами та засобами виконати роботи по об'єкту: поточний ремонт автомобільної дороги Вільшанка - Залісся - Пульмо до а/д Т-03-02, на ділянці від км 18+800-20+800 (влаштування зовнішнього освітлення) згідно договірної ціни, що є невід'ємною частиною даного договору, а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані належним чином роботи в порядку і розмірах, передбачених розділом 3 цього договору.

Загальна сума договору з урахуванням вартості матеріалів, устаткування,

разом з ПДВ складає 239913 грн. 36 коп. Розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником згідно акту виконаних робіт за формою № КБ-2в та № КБ-3 протягом 30-ти днів за умови надходження коштів від замовника (п. п. 3.1, 3.2 договору).

Передача закінчених робіт субпідрядником і приймання їх генпідрядником оформлюється актом приймання-передачі. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.(п. п. 5.1, 5.4 договору).

У п. 4.1 договору погоджено, що загальний термін виконання робіт становить 20 календарних днів: початок виконання робіт - протягом п'яти днів після підписання договору генпідрядником, закінчення робіт - 30.06.2011 року.

За порушення терміну закінчення робіт субпідрядник зобов'язаний сплатити генпідрядникові пеню в розмірі 0,1% від загальної суми договору за кожен день прострочення (п. 6.1.1 договору).

30.12.2011 року сторони було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року та довідку про вартість виконаних робіт за грудень 2011 року на суму 239913,36 грн.

Звертаючись до господарського суду в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", прокурор просив стягнути з відповідача 43904,14 грн. пені, нарахованої на підставі п. 6.1.1 договору за період з 01.07.2011 року по 30.12.2011 року.

Встановивши відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем обумовлених договором робіт у визначений ним строк - до 30.06.2011 року, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої за вищевказаний період, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відхиливши заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності та зазначивши при цьому про переривання її перебігу підписанням сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт від 30.12.2011 року.

Господарський суд апеляційної інстанції, погоджуючись з твердженням суду першої інстанції про прострочення відповідачем виконання взятого на себе зобов'язання за договором, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, нарахованої лише за період з 14.12.2011 року по 30.12.2011 року у сумі 4078,53 грн., у стягненні 39825,61 грн. пені, заявленої за період з 01.07.2011 року по 13.12.2011 року відмовив у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої відповідачем подана заява. При цьому судом враховано, що акт приймання виконаних підрядних робіт, підписаний сторонами 30.12.2011 року, свідчить лише про прийняття замовником виконаних підрядних робіт та виникнення у нього обов'язку з їх оплати, однак, у розумінні ст. 264 ЦК України не є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 названого Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Зі змісту наведених норм, а також умов договору слідує, що підставою стягнення з відповідача пені є порушення останнім погоджених сторонами строків виконання ремонтних робіт, при цьому право на її нарахування у позивача виникає від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідачем, і припиняється через шість місяців, враховуючи, що інший період нарахування не визначено договором.

Таким чином, встановивши, що згідно з умовами договору кінцевою датою строку виконання робіт є 30.06.2011 року, однак, фактично роботи були виконані підрядником 30.12.2011 року, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про наявність у позивача права на стягнення пені за період з 01.07.2011 року по 30.12.2011 року на підставі п. 6.1.1 договору.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу ст. 258 названого Кодексу для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна (скорочена) позовна давність в один рік.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, зі змісту наведених норм слідує, що останніми встановлений річний строк, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогами про стягнення пені, котрий слід обчислювати окремо щодо кожного дня її нарахування за попередній рік до дня подання позову.

Виходячи з того, що визначений прокурором у відповідності з приписами ч. 6 ст. 232 ГК України період нарахування пені становить з 01.07.2011 року по 30.12.2011 року, у той час як згідно штампу вхідної кореспонденції місцевого господарського суду позовну заяву було подано 14.12.2012 року, суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня, нарахована лише за період з 14.12.2011 року по 30.12.2011 року у сумі 4078,53 грн., правомірно відмовивши у позові в частині стягнення спірної суми пені, заявленої за період з 01.07.2011 року по 13.12.2011 року у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої відповідачем зроблена відповідна заява (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

При цьому, з огляду на положення ст. 29 ГПК України та ст. 261 ЦК України, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що незважаючи на подання позову прокурором, позовна давність за заявленою вимогою обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Таким чином, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження за результатами її розгляду судом касаційної інстанції.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що в силу приписів ч. 2 ст. 111-7 ГПК України суд касаційної інстанції не вправі надавати оцінку викладеним у касаційній скарзі доводам прокурора, що про порушення відповідачем обумовленого договором строку виконання робіт йому стало відомо лише 14.11.2012 року під час розгляду судом іншої справи про стягнення заборгованості за прийняті підрядні роботи, зазначаючи при цьому, що ці обставини мали оцінюватися судами при визнанні поважними причин пропущення позовної давності, однак, як свідчать матеріали справи, дане питання ні прокурором, ні позивачем у судах попередніх інстанцій порушене не було.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року у справі господарського суду Волинської області № 5004/1611/12 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, подану в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", - без задоволення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, подану в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року у справі господарського суду Волинської області № 5004/1611/12 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк