Рішення

від 27.05.2013 по справі 905/2088/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.05.2013р. Справа № 905/2088/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнізонне АТЕЛЬЄ», м. Маріуполь, ідентифікаційний код 31492078

про: стягнення за договором оренди №2156-П від 01.01.2007р. заборгованості з орендної плати у сумі 14844,94грн. та за послуги орендодавця у сумі 316,04грн.

за участю уповноважених представників :

від Прокурора - Архипенко Р.І. (діє за посвідченням №013952 від 13.12.2012р.);

від Позивача - Дубовська Ю.М. (за довіреністю б/н від 04.04.2013р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 09.04.2013р. на 22.04.2013р., з 22.04.2013р. на 13.05.2013р., з 13.05.2013р. на 27.05.2013р.

У судовому засіданні 27.05.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Приморського району м. Маріуполя (далі - Заявник) в інтересах Управління міського майна Маріупольської міської ради (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнізонне АТЕЛЬЄ», м. Маріуполь (далі - Відповідач) про стягнення за договором оренди №2156-П від 01.01.2007р. заборгованості з орендної плати у сумі 14844,94грн. та послуги орендодавця у сумі 140,22грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №2156-П від 01.01.2007р., внаслідок чого за період з червня 2011р. по січень 2012р. виникла стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надав договір оренди №2156-П від 01.01.2007р. з актом приймання-передачі, нормативно обґрунтувавши свої вимоги ст.ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 324, 762 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України „Про прокуратуру".

В перебігу розгляду справи Заявник надав клопотання №49/1390вих-13 від 07.05.2013р. (а.с.а.с. 61-64), узгоджене з Позивачем, про збільшення позовних вимог в частині заборгованості за послуги орендодавця до 316,04 грн.

Позивач надав пояснення (а.с.а.с.14-15), якими підтримав заявлені позовні вимоги, зазначивши, що заборгованість за послуги орендодавця складає 316,04 грн. та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.21-23).

Відповідач у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзиву та доказів погашення стягуваних сум або відсутності відповідного грошового зобов'язання з інших причин не надав, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали суду за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.а.с.21-23), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р., таке повідомлення вважається належним.

У судовому засіданні 27.05.2013р. представник Позивача та Прокурор підтримали позовні вимоги з урахуванням клопотання №49/1390вих-13 від 07.05.2013р. про збільшення позовних вимог, наполягаючи на вирішенні спору в цьому засіданні, зважаючи на що суд в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин Відповідача і ненадання ним письмового відзиву у світлі представлених доказів та матеріалів за змістом ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні Прокурора та представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2001р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір на оренду нежилого приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності міста №1362-П (а.с.а.с.31-32), згідно п.п.1.1 і 7.1. якого на підставі рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21.11.2001р. №479/9 (а.с.30) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), розташовану за адресою пр. Нахімова, 100 загальною площе 93,4 кв.м. для використання під ательє на період з 01.12.2001р. по 01.12.2002р.

01.12.2001р. за актом приймання-передачі (а.с.33) відповідно до п. 2.1. договору приміщення було передано Орендареві.

В подальшому, 01.10.2002р. між цими ж сторонами був укладений аналогічний договір оренди №1517-П (а.с.а.с.35-36) відносно приміщення за цією ж адресою, але площею вже 159,7кв.м. на період з 01.10.2002р. по 01.10.2003р.

Після пролонгації договору №1517-П від 01.10.2002р. в порядку п. 7.5. сторонами був укладений новий аналогічний договір №1962-П відносно цього ж приміщення площею 159,7кв.м. на період з 14.05.2005р. по 10.05.2006р. (а.с.а.с.37-39).

01.01.2007р. сторонами був укладений договір оренди №2156-П (а.с.а.с.40-41) на період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. на аналогічних до вищезгаданих договорах умовах, зокрема - щодо обов'язку здійснення Орендарем згідно п.п. 3.2., 4.2., 4.3. своєчасної сплати орендних платежів на користь отримувача (місцевий бюджет Жовтневого району) у розмірі 1003,80 грн. із розрахунку 6,29 грн. за 1 кв.м. не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції на підставі рахунку, що має бути отриманий платником з 11 по 19 число в бухгалтерії Позивача. Окрім цього, Орендар також має здійснювати щомісячні платежі на користь Орендодавця за послуги з обслуговування із розрахунку 0,13 грн. за 1кв.м. орендованої площі.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.01.2012р., яке набрало законної сили 30.01.2012р. (а.с.62) розірвано договір оренди №2156-П від 01.01.2007р. та в подальшому орендоване майно було повернуто Орендарю, про що зазначено у акті державного виконання від 28.01.2013р. (а.с.19)

За таких обставин Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення окрім заборгованості з орендної плати також і нараховану суму за послуги орендодавця в розмірі 316,04 грн.

Позивач підтримав вимоги Прокурора у повному обсязі.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків станом на 05.04.2013р. (а.с.29), складеного та надісланого (а.с.а.с.25-28) Позивачем на виконання вимог суду.

Як вбачається з довідки №03-4/1655 від 05.04.2013р. (а.с.24) за підписом керівника і головного бухгалтера Позивача після порушення провадження у справі розмір стягуваної заборгованості не змінився.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням клопотання №49/1390вих-13 від 07.05.2013р. (а.с.а.с. 61-64), оскільки згідно ст.ст.22, 29 Господарського процесуального кодексу України Прокурор за погодженням із Позивачем управнені до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог. В свою чергу, об'єднання в межах одного позову вимог зі сплати заборгованості з орендної плати та за послуги орендодавця цілком відповідає приписам ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такі вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу , враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди №2156-П від 01.01.2007р.

Враховуючи статус сторін, об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та умовами укладеного договору оренди №2156-П від 01.01.2007р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов'язань з оплати послуг Орендодавця, пов'язаних з утримання орендованого майна, узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору, та положеннями ст. 322 цього Кодексу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №2156-П від 01.01.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із щомісячного здійснення платежу з орендної плати, а також плати за послуги орендодавця - не пізніше 20 числа поточного місяця, відповідно до умов п. 3.2, 4.2 договору оренди приміщення №2156-П від 01.01.2007р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, Відповідачем, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не надано належних у розмінні ст. 34 цього Кодексу доказів повного виконання грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів та послуги орендодавця за розглядуваний період з червня 2011р. по січень 2012р. (до моменту розірвання договору - 30.01.2013р. у судовому порядку згідно ч.5 ст.188 Господарського кодексу України) у загальній сумі 15160,98грн., з яких 14844,94 грн. - орендна плата, 316,04грн. - послуги орендодавця, або їх (грошових зобов'язань) припинення у інший передбачений діючим законодавством спосіб.

Вказані обставини дають суду підстави стверджувати про наявність порушення Відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, та вважати самого Відповідача таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу, що має наслідком і стягнення з Відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України судових витрат на користь державного бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від його сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 29, 33-35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнізонне АТЕЛЬЄ», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 31492078) про стягнення за договором оренди №2156-П від 01.01.2007р. заборгованості з орендної плати у сумі 14844,94 грн. та за послуги орендодавця у сумі 316,04грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнізонне АТЕЛЬЄ», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 31492078) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) заборгованість за договором оренди №2156-П від 01.01.2007р. з орендної плати у сумі 14844,94 грн. та за послуги орендодавця у сумі 316,04грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнізонне АТЕЛЬЄ», м. Маріуполь (ідентифікаційний код 31492078) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 27.05.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2013р.

Суддя Д.О. Попков