Постанова

від 28.05.2013 по справі 802/2287/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

28 травня 2013 р. Справа № 802/2287/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса Михайла Богдановича,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

представника позивача: Дремлюха О.М., Томенка Р.В.;

представника відповідача: Гайдай А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Барі"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

У травні 2013 року позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Барі» звернувся у Вінницький окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби. У позовній заяві позивач просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 25.04.2013 року № 00001401500 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 228482 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 114241 грн. та від 25.04.2013 року № 00001411500 яким визначено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем 339646 грн. та за штрафними санкціями 169823 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на безпідставність висновків Акту перевірки податкового органу від 15.04.2013 року № 90/1505/30171114 про те, що СТОВ «Барі» міг скористатись правом на віднесення сум податку до податкового кредиту на підставі скарги виключно разом з декларацією за звітний період, в якому була складена податкова накладна.

При цьому, позивач не оспорює висновків податкового органу про те, що ним дійсно відносились вказані у Акті перевірки від 15.04.2013 року № 90/1505/30171114 суми податку на додану вартість до податкового кредиту серпня 2012 року шляхом подання скарги на постачальників які виписували податкові накладні, але результатами камеральної перевірки від 18.10.2012 року ( Акт № 522/1505/30171114) та винесеним за її результатами податковим повідомленням - рішенням від 02.11.2012 року № 000091505, дану суму відповідачем було виключено зі складу податкового кредиту на тій підставі, що до скарги не було додано копій документів, що підтверджують право Товариства на податковий кредит. Тому, на думку позивача, він не позбавлений права на включення сум податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, оскільки чинне законодавство не передбачає заборони на повторне включення сум податку до податкового кредиту у разі їх виключення податковим органом за наслідком перевірки.

У судовому засіданні представники позивача вимоги адміністративного позову підтримали із підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач письмових заперечень на адміністративний позов не подав.

Представник відповідача у наданих суду поясненнях зазначила, що податковий орган заперечує право позивача на повторне включення сум податкового кредиту, які первинно включені у серпні 2012 року, до податкового кредиту у декларації із податку на додану вартість за лютий 2013 року. Із цих підстав просила у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

В якості свідка судом допитано головного державного податкового ревізора - інспектора сектору оподаткування юридичних осіб Вінницького відділення Вінницької ОДПІ ОСОБА_4. У наданих показах свідок пояснив, що 15.04.2013 року ним проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2013 року Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Барі», за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 15.04.2013 року № 90/1505/30171114. При проведенні перевірки ним було встановлено, що СТОВ «Барі» завищено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за лютий 2013 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 15.04.2013 року проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2013 року Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Барі», за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 15.04.2013 року № 90/1505/30171114.

Згідно висновків Акту від 15.04.2013 року № 90/1505/30171114 позивачем в порушення п. 198. 6 ст. 198 ПК України завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів по декларації за лютий 2013 року на 228482,0 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за лютий 2013 року на 339646 грн.

Передумовою для вказаних висновків податкового органу стало встановлення того, що СТОВ «Барі» у поданій заяві із скаргою на постачальника (додаток 8 до податкової декларації за січень 2013 року) зазначено, що контрагентами СТОВ «Барі», а саме: СТОВ «Промінь» і.п.н. 037860422114 не зареєстровано в державному реєстрі податкову накладну від 31.07.2012 року № Ѕ з обсягом поставки 1234562,39 грн. та сумою ПДВ 246912,48 грн.; СТОВ «АкВаВіка» і.п.н. 340049202208 не зареєстровано в державному реєстрі податкову накладну від 14.08.2012 року № 17/2 з обсягом поставки 125000,00 грн. та сумою ПДВ 25000 грн.; СТОВ «АкВаВіка» і.п.н. 340049202208 не зареєстровано в державному реєстрі податкову накладну від 20.08.2012 року № 18/2 з обсягом поставки 125000,00 грн. та сумою ПДВ 25000 грн.

Проте, на думку відповідача, позивачем при формуванні податкового кредиту на підставі вказаних податкових накладних порушено п. 198. 6 ст. 198 ПК України, оскільки такі самі накладні були віднесені до складу податкового кредиту у поданій заяві із скаргою на постачальника у декларації за серпень 2012 року.

Вказані висновки стали підставою для прийняття оскаржуваних у справі податкових повідомлень - рішень від 25.04.2013 року № 00001401500 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 228482 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 114241 грн. та від 25.04.2013 року № 00001411500 яким визначено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем 339646 грн. та за штрафними санкціями 169823 грн.

Надаючи правову оцінку зазначеним податковим повідомленням - рішенням, підставам із яких такі були прийняті та визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує, що згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2. ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2. ст. 198 ПК України).

Пунктом 10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом встановлено, що між СТОВ «Барі» та СТОВ «Промінь» укладено Договір поставки № 3107 від 31.07.2012 року, згідно якого постачальник СТОВ «Промінь» зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити зазначену у договорі продукцію.

Із податкової накладної № Ѕ від 31.07.2012 року вбачається, що позивачем в ціні поставленого йому товару сплачено податку на додану вартість в сумі 246912,48 грн.

Із податкових накладних отриманих позивачем від іншого контрагента СТОВ «АкВаВіка» № 17/2 від 14.08.2012 року та № 18/2 від 20.08.2012 року суд встановив, що позивачем в ціні поставленого йому зазначеним контрагентом товару сплачено податку на додану вартість в сумі 25000 грн. та 25000 грн. відповідно.

Вказані суми податку на додану вартість позивачем віднесено до податкового кредиту серпня 2012 року шляхом подання скарги на цих постачальників (у зв'язку із тим, що контрагенти позивача податкові накладні не зареєстрували у реєстрі податкових накладних), але за наслідками камеральної перевірки від 18.10.2012 року Акт № 522/1505/30171114 (а.с. 9-14) та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2012 року №000091505, дану суму відповідачем було виключено зі складу податкового кредиту на тій підставі, що до скарги не було додано копій документів, що підтверджують право Товариства на податковий кредит.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову СТОВ «Барі», та встановлено, що позивач не маючи в наявності первинних бухгалтерських документів та не надавши до заяви зі скаргою на постачальника копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку із придбанням таких товарів не мало права на формування податкового кредиту за серпень 2012 року. Таким чином, СТОВ «Барі» право на податковий кредит на підставі податкових накладних виданих СТОВ «Промінь» № Ѕ від 31.07.2012 року та СТОВ «АкВаВіка» № 17/2 від 14.08.2012 року та № 18/2 від 20.08.2012 року не реалізувало.

Згідно п. 6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із змісту зазначеної норми Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що законодавцем встановлено єдину обставину, із наявністю якої платник податку на додану вартість позбавляється права на віднесення сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість до податкового кредиту, а саме не підтвердження такого податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Попри це, відповідач у справі, не заперечуючи наявність у позивача зазначених у п. 6 ст. 198 ПК України документів, в підтвердження сум податкового кредиту, вважає, що такий сформовано позивачем в супереч вимогам Податкового кодексу України, оскільки податковий кредит сформовано повторно, так як податкові накладні видані позивачу СТОВ «Промінь» № Ѕ від 31.07.2012 року та СТОВ «АкВаВіка» № 17/2 від 14.08.2012 року та № 18/2 від 20.08.2012 року були підставою для формування податкового кредиту за серпень 2012 року.

Проте, суд не погоджується із такими доводами податкового органу, оскільки нормою абзацу 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тому, беручи до уваги, що податкові накладні які видані позивачу СТОВ «Промінь» № Ѕ від 31.07.2012 року та СТОВ «АкВаВіка» № 17/2 від 14.08.2012 року та № 18/2 від 20.08.2012 року не вплинули на суму податку, що підлягав сплаті позивачем за серпень 2012 року, оскільки податковий кредит сформований на їх підставі виключений за наслідками камеральної перевірки від 18.10.2012 року Акт № 522/1505/30171114 та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2012 року №000091505, суд приходить до переконання, що позивач гарантоване Податковим кодексом України право на формування податкового кредиту на їх підставі не реалізував, а тому підстави вважати обґрунтованими висновки відповідача щодо повторного включення таких сум податкового кредиту за лютий 2013 року відсутні. Отже, доводи Акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 15.04.2013 року № 90/1505/30171114, що послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень є необґрунтованими.

Беручи до уваги наведене, податкові повідомлення - рішення від 25.04.2013 року № 00001401500 від 25.04.2013 року № 00001411500 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Розподіляючи понесені сторонами судові витрати, суд керується ч. 1 ст. 94 КАС України, в силу якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 25.04.2013 року № 0001401500 та від 25.04.2013 року № 0001411500.

Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Барі" (код ЄДРПОУ 30171114) судові витрати в розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович