Ухвала

від 12.11.2013 по справі 802/2287/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року м. Київ К/800/39115/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 року

у справі № 802/2287/13-а

за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Барі» доВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Барі» (далі по тексту - позивач, СГТОВ «Барі») звернулося до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 року позовні вимоги СГТОВ «Барі» задоволено.

В касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2013 року СГТОВ «Барі», за результатами якої складено акт від 15.04.2013 року № 90/1505/30171114.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , а саме - завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів по декларації за лютий 2013 року на 228482,0 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за лютий 2013 року на 339646 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.04.2013 року № 00001401500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 228482 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 114241 грн. та № 00001411500, яким СГТОВ «Барі» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 339646 грн. та за штрафними санкціями - 169823 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2. ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Як вбачається з матеріалів справи, між СТОВ «Барі» (покупець) та СТОВ «Промінь» (постачальник) укладено Договір поставки № 3107 від 31.07.2012 року (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити зазначену у договорі продукцію.

Факт поставки товару підтверджується матеріалами справи, зокрема - податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно податкової накладної № Ѕ від 31.07.2012 року, позивачем в ціні поставленого йому товару сплачено податку на додану вартість в сумі 246912,48 грн.

Відповідно до податкових накладних отриманих СГТОВ «Барі» від іншого контрагента СТОВ «АкВаВіка» № 17/2 від 14.08.2012 року та № 18/2 від 20.08.2012 року вбачається, що позивачем в ціні поставленого йому зазначеним контрагентом товару сплачено податку на додану вартість в сумі 25000 грн. та 25000 грн. відповідно.

Вказані суми податку на додану вартість СГТОВ «Барі» віднесено до податкового кредиту серпня 2012 року шляхом подання скарги на цих постачальників (у зв'язку із тим, що контрагенти позивача податкові накладні не зареєстрували у реєстрі податкових накладних), але за наслідками камеральної перевірки від 18.10.2012 року акт № 522/1505/30171114 та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2012 року №000091505, дану суму відповідачем було виключено зі складу податкового кредиту на тій підставі, що до скарги не було додано копій документів, що підтверджують право СГТОВ «Барі» на податковий кредит.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскільки податковим органом не заперечується наявність у позивача необхідних документів на підтвердження сум податкового кредиту, і податкові накладні № Ѕ від 31.07.2012 року, № 17/2 від 14.08.2012 року та № 18/2 від 20.08.2012 року, не були підставою для формування податкового кредиту за серпень 2012 року, у податкового органу не було підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування та відповідного донарахування суми податку, що підлягає сплаті.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов