Ухвала

від 03.07.2013 по справі 802/2287/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2287/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Томенка Р.В.

відповідача: Гайдай А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Барі" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

СГТОВ «Барі» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2013 року СГТОВ «Барі», за результатами якої складено Акт від 15.04.2013 року № 90/1505/30171114. На підставі акту Вінницькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення - рішення від 25.04.2013 року № 00001401500 та № 00001411500. Посилаючись на безпідставність висновків Акту перевірки податкового органу від 15.04.2013 року в частині того, що СТОВ «Барі» міг скористатись правом на віднесення сум податку до податкового кредиту на підставі скарги виключно разом з декларацією за звітний період, в якому була складена податкова накладна, просили визнати прийняті на підставі таких висновків рішення протиправними та скасувати їх.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Вінницькою ОДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2013 року СГТОВ «Барі», за результатами якої складено Акт від 15.04.2013 року № 90/1505/30171114. В акті зафіксовано порушення товариством вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме - завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів по декларації за лютий 2013 року на 228482,0 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за лютий 2013 року на 339646 грн.

Підставою для вказаних висновків податкового органу стало встановлення того, що СТОВ «Барі» у поданій заяві із скаргою на постачальника (додаток 8 до податкової декларації за січень 2013 року) зазначено, що контрагентами СТОВ «Барі», а саме: СТОВ «Промінь» і.п.н. 037860422114 не зареєстровано в державному реєстрі податкову накладну від 31.07.2012 року № Ѕ з обсягом поставки 1234562,39 грн. та сумою ПДВ 246912,48 грн.; СТОВ «АкВаВіка» і.п.н. 340049202208 не зареєстровано в державному реєстрі податкову накладну від 14.08.2012 року № 17/2 з обсягом поставки 125000,00 грн. та сумою ПДВ 25000 грн.; СТОВ «АкВаВіка» і.п.н. 340049202208 не зареєстровано в державному реєстрі податкову накладну від 20.08.2012 року № 18/2 з обсягом поставки 125000,00 грн. та сумою ПДВ 25000 грн.

На цій підставі податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.04.2013 року № 00001401500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 228482 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 114241 грн. та від 25.04.2013 року № 00001411500 яким визначено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем 339646 грн. та за штрафними санкціями 169823 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2. ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2. ст. 198 ПК України).

Пунктом 10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом першої інстанції встановлено, що між СТОВ «Барі» та СТОВ «Промінь» укладено Договір поставки № 3107 від 31.07.2012 року, згідно якого постачальник СТОВ «Промінь» зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити зазначену у договорі продукцію.

Із податкової накладної № Ѕ від 31.07.2012 року вбачається, що позивачем в ціні поставленого йому товару сплачено податку на додану вартість в сумі 246912,48 грн.

Із податкових накладних отриманих позивачем від іншого контрагента СТОВ «АкВаВіка» № 17/2 від 14.08.2012 року та № 18/2 від 20.08.2012 року суд встановив, що позивачем в ціні поставленого йому зазначеним контрагентом товару сплачено податку на додану вартість в сумі 25000 грн. та 25000 грн. відповідно.

Вказані суми податку на додану вартість позивачем віднесено до податкового кредиту серпня 2012 року шляхом подання скарги на цих постачальників (у зв'язку із тим, що контрагенти позивача податкові накладні не зареєстрували у реєстрі податкових накладних), але за наслідками камеральної перевірки від 18.10.2012 року Акт № 522/1505/30171114 (а.с. 9-14) та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2012 року №000091505, дану суму відповідачем було виключено зі складу податкового кредиту на тій підставі, що до скарги не було додано копій документів, що підтверджують право товариства на податковий кредит.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову СТОВ «Барі», та встановлено, що позивач, не маючи в наявності первинних бухгалтерських документів та не надавши до заяви зі скаргою на постачальника копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку із придбанням таких товарів, не мало права на формування податкового кредиту за серпень 2012 року. Таким чином, СТОВ «Барі» право на податковий кредит на підставі податкових накладних виданих СТОВ «Промінь» № Ѕ від 31.07.2012 року та СТОВ «АкВаВіка» № 17/2 від 14.08.2012 року та № 18/2 від 20.08.2012 року не реалізувало.

Згідно п. 6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Отже, єдиною підставою для позбавлення права на віднесення сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість до податкового кредиту є непідтвердження такого податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Нормою абзацу 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Оскільки податковим органом не заперечується наявність у позивача необхідних документів на підтвердження сум податкового кредиту, і податкові накладні № Ѕ від 31.07.2012 року, № 17/2 від 14.08.2012 року та № 18/2 від 20.08.2012 року, як встановлено в ході судового розгляду, не були підставою для формування податкового кредиту за серпень 2012 року, у податкового органу не було підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування та відповідного донарахування суми податку, що підлягає сплаті.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 липня 2013 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.