Рішення

від 27.05.2013 по справі 910/5414/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5414/13 27.05.13

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна СБ»

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу

Київської міської ради (київської міської державної адміністрації)

Про стягнення 113 980,85 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Цимбаліст В.В. - по дов. №155/1/03-07 від 02.01.2013р.

Від відповідача Надьожа В.В. - по дов. №2 від 02.01.2013р.

Від третьої особи Гриценюк А.С. - по дов. №062/2/1-535 від 19.01.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна СБ» 113 980, 85 грн. заборгованість по орендній платі за фактичне користування приміщенням за період з 01.02.2012р. по 31.01.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2013р. порушено провадження у справі №910/5414/13 та призначено її до розгляду на 17.04.2013р.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.04.2013р. заявив клопотання про припинення провадження по даній справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання мотивоване тим, що відповідно до п. 2.1 Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №34/6250 від 22.09.2012р., уповноважено виступати орендодавцем майна територіальної громади міста Києва - Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). З урахуванням викладеного , відповідач вважає, що орендодавцем та кредитором щодо спірного майна є Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував. Заперечення мотивовані тим, що відповідно до п. 6.3 Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва підприємства, установи та організації (балансоутримувачі) є отримувачами орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Зважаючи на те, що рішення у справі № 910/5414/13 може вплинути на права і обов'язки Департаменту комунальної власності міста Києва, суд визнав за доцільне залучити Департамент комунальної власності міста Києва до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Позивач в судовому засіданні 27.05.2013р. позовні вимоги підтримав повністю. Позовні вимоги вмотивовані наступним:

Між Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна СБ" (надалі відповідач) на підставі розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.09.2009 року "Про подовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення по вул. Жмеринська, 30 загальною площею 469,5 кв.м" був укладений договір оренди нежитлового приміщення №168 від 02.11.2009 року.

До Позивача з 01.02.2012 перейшло право господарського відання нежилих приміщень в будинку № ЗО на вул. Жмеринській.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва Головне управління комунальної власності м. Києва (перейменоване у Департамент комунальної власності м. Києва)уповноважено виступати орендодавцем майна територіальної громади міста Києва, а відповідно до пункту 6.3 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва підприємства, установи та організації (балансоутримувачі) є отримувачами орендної плати. Пунктом 6.8 передбачено, що у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів, вживають заходи щодо погашення заборгованості, в тому числі проводять відповідну претензійно-позовну роботу.

Оскільки, відповідач після закінчення строку дії договору оренди об'єкт оренди не звільнив та по акту приймання-передачі його не повернув позивачу, останній звернувся з даним позовом до суду.

Представник відповідача в судове засідання 27.05.2013 надав письмовий відзив на позов в якому проти задоволення позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що відповідно до розпорядження КМДА №1112 від 10.12.2010р. закріплено на праві господарського відання за позивачем, зокрема об'єкт - нежитлове приміщення за адресою вул. Жмеринська 30, площа 844,90 кв.м.

В свою чергу вказане розпорядження, лише може підтверджувати форму речового права - оперативне управління, яке згідно з ч. 1 ст. 136 ГКУ застосовується лише для можливості встановити правовий титул майна за Позивачем на нежитлове приміщення за адресою вул. Жмеринська 30, площа 844,90 кв.м.

Акт приймання-передачі основних засобів від 01.02.2012р, відповідно до якого передано, зокрема нежитлове приміщення за адресою вул. Жмеринська 30, площа 856,8 кв.м. на баланс Позивача є лише документом бухгалтерського обліку.

Таким чином, на думку відповідача, розпорядження КМДА №1112 від 10.12.2010р. та Акт приймання-передачі основних засобів від 01.02.2012р не є належним доказом в розумінні статті 34 ГПК та не можуть підтверджувати перехід до позивача прав та обов'язків Кредитора по договору оренди № 168 від 02.11.2009р.

27 травня 2013 року від представника третьої особи до суду надійшли письмові пояснення на позов. Відповідно до даних пояснень третя особа просить позовні вимоги задовольнити повністю виходячи з наступного:

З 01.02.2012 року до позивача перейшло право господарського відання нежилих приміщень в будинку № ЗО на вул. Жмеринській. Відповідно до статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва Головне управління комунальної власності м. Києва (перейменоване у Департамент комунальної власності м. Києва)уповноважено виступати орендодавцем майна територіальної громади міста Києва, а відповідно до пункту 6.3 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва підприємства, установи та організації (балансоутримувачі) є отримувачами орендної плати. Пунктом 6.8 передбачено, що у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів, вживають заходи щодо погашення заборгованості, в тому числі проводять відповідну претензійно-позовну роботу.

Оскільки, Відповідач після закінчення строку дії договору оренди об'єкт оренди не звільнив та по акту приймання-передачі його не повернув, вимоги позивача є обґрунтованими.

В судовому засіданні 27.05.2013р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

Між Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна СБ" (надалі відповідач) на підставі розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.09.2009 року "Про подовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення по вул. Жмеринська, 30 загальною площею 469,5 кв.м" був укладений договір оренди нежитлового приміщення №168 від 02.11.2009 року.

Під час укладання даного Договору нежитлові приміщення, які передані в оренду відповідачу, віднесені до комунальної власності теріторіальної громади Святошинського району м. Києва і закріплені за Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" на праві повного господарського ведення та оперативного управління згідно розпорядження Святошинської районної в м. Києві держадміністрації № 1985 від 30.12.2008 (п.1.1 Договору)

Відповідно до п. 1.2 Договору на підставі розпоряджень голови Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації № 1012 від 09.09.2009 та ордеру № 245 від 26.10.2009 орендар (відповідач) приняв в строкове платне коритсування нежитлові приміщення за адресою м. Київ, вул.Жмерінська, 30, загальною площею 469,5 кв.м. під розміщення майстерні по виготовленню меблів.

Прийом - передачу нежитлових приміщень в оренду за Договором здійснено на підставі акту, який підписано 02.11.2009 року.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 року № 1112 "Про питання організації управління районами в м. Києві" та розпорядження КМДА від 29.07.2011 року № 1339 нежилі приміщення загальною площею 856,80 кв.м в будинку №30 на вул. Жмеринській закріплено на праві господарського відання за КП "Київжитлоспецексплуатація" (надалі позивач) та передані по акту ОЗ-1 від 01.02.2012 року.

Таким чином до позивача перейшло право господарського відання в тому числі і спірного об'єкту.

В ст. 136 ГК України дано визначення господарського відання. Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до ст.. 35 господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ . Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу .

ГПК перелічує такі факти залежно від того, суд якої юрисдикції виніс судовий акт:

а) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, що розглядає господарські спори);

б) питання, чи мали місце певні дії та чи вчинені вони певною особою, встановлені вироком у кримінальній справі, що набрав законної сили;

в) факти, які мають значення для вирішення спору, встановлені рішенням суду з цивільної справи, що набрало законної сили.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2013р. у справі №5011-8/13812-2012 в позові Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна СБ» про стягнення 66 731, 312 грн. позадоговірної шкоди відмовлено. Даним рішенням встановлено, що термін дії Договору оренди нежитлового приміщення № 168 закінчився 01.11.2010, як це передбачено п.9.1 Договору та підтверджено листом Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації від 23.11.2012 № 042/11/13-15318

В зазначеному листі Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації дія Договору оренди нежитлових приміщень № 168 від 02.11.2009 до 31.12.2015 не подовжувалась та нежитлові приміщення згідно акту приймання - передачі основних засобів від 01.12.2012 передані на баланс КП "Київжитлоспецексплуатація".

Комунальнальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" також підтвердило відсутність укладання Договору про подовження строку дії Договору оренди № 168 до 31.12.2015.

Судом також встановлено, що по закінченню дії договору оренди, нежитлові приміщення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна СБ" не були повернути ні Комунальному підприємству "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", ні Комунальному підприємству "Київжитлоексплуатація", акт прийому - передачі про повернення майна за договором № 168 сторонами не укладався та передані в оренду нежитлові приміщення залишаються у фактичному користуванні відповідача по день розгляду справи №5011-8/13812-2012.

Відповідно до статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк встановлений договором.

Частинами 2,3 статті 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на якій його було укладено. Договір оренди може бути разірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторні договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього Кодлексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймочем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач забовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, якій було обумовлено у дорговорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2013р. у справі №5011-8/13812-2012 встановлено, що оскільки строк договору оренди № 168 від 02.11.2009 закінчився 01.11.2010, проте орендоване майно від відповідача не було повернуто за актом прийому - передачі та залишилось в його фактичному користуванні по день розгляду даної справи, тому позивач - Комунальне підприємство "Київжитлоексплуатація", який отримав нежитлові приміщення на праві господарського ведення та є балансоутримучем цих приміщень, має права вимагати від ТОВ "Україна СБ" стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованими приміщеннями після закінчення терміну дії договору оренди.

Аналогічна позиція Верховного Суду України міститься в Постанові від 20.11.2012 в справі № 12/75-2167-33/75-4/180.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено вартість наданих послуг оренди у період фактичного корисутвання приміщенням з лютого 2012року по січень 2013 року, а тому у відповідача (орендаря) виникла заборгованість, яка складається з орендної плати разом з ПДВ - 113 980, 85 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що договір діє з 02.11.2009 до 01.11.2010.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата розраховується відповідно до Методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради № 41 від 31.10.2006 і складає 9 564,63 грн. за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати (додаток № 1 до договору).

Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.3. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3. 9 договору у випадку закінчення терміну дії цього договору орендна плата та інші, передбачені цим договором платежі, сплачуються орнедарем (відповідачем) по день фактичної здачі орендованого приміщення згідно акту прийому - передачі.

Проте, всупереч договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків у зв'язку чим у останнього виникла заборгованість за лютий 201 2року по січень 2013 року яка складається з орендної плати разом з ПДВ - 113 980, 85 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4.2. договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати, пов'язані з утриманням приміщенням, які покладені законодавством на орендодавця відносно займаної площі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати разом з ПДВ за фактичне користування приміщенням в період з лютого 201 2року по січень 2013року у розмірі 113 98,85 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача, що викладені в письмовому відзиві, судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна СБ"(м. Київ, вул. Жмеринська, 30, код ЄДРПОУ 21576632 ) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"(м. Київ, вул. Володимирська, 51А. код ЄДРПОУ 03366500) 113 980 грн. 85 коп. основного боргу, 2 279 грн. 63 коп. судового збору.

Після набрання рішенням в законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2013р.

СуддяТрофименко Т.Ю.