Постанова

від 10.12.2013 по справі 910/5414/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа№ 910/5414/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

За участі представників:

від позивача: Цимбаліст В.В. - представник

від відповідача: Надьожа В.В. - представник

від третьої особи: Тетерятник О.В. - представник

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна СБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 року по справі № 910/5414/13 (Повний текст рішення складено і підписано 30.05.2013 р.) (суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна СБ»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації)

про стягнення 113 980,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна СБ» про стягнення 113 980,85 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 року по справі № 910/5414/13 позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задоволено в повному обсязі, на підставі рішення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна СБ» на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» підлягає стягненню 113980,85 грн. основного боргу, 2 279 грн. 63 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна СБ» подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій зазначає, що рішення було прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що судом не досліджено та не спростовано посилання позивача на те, що лише акт приймання-передачі спірного майна може підтвердити перехід прав та обов'язків на вказане майно.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не надано суду доказів того, що ним у встановленому законом порядку було повідомлено відповідачу, що позивач став правонаступником майнових прав та зобов'язань в частині орендної плати КП ДОУЖФ Святошинського р-ну м. Києва, а також позивачем не було надано доказів того, що між відповідачем та позивачем було укладено правочин щодо заміни кредитора у зобов'язані (Договорі).

Відповідач також зазначає, що 25.12.2012 ним було придбано у власність нежилі приміщення №№ 2, 3, 1 (групи приміщень № 15), з № 1 по № 32 (групи приміщень №11) загальною площею 469,10 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 30 (літера А), а тому 25.12.2012 зобов'язання в частині сплати орендних платежів припинились в зв'язку з поєднання боржника і кредитора в одній особі.

В додаткових поясненнях від 27.08.2013 відповідач надав контррозрахунок суми боргу, в якому зазначив, що за період з 01.02.2012 по 25.12.2012 заборгованість по орендній платі становить 102 362,77 грн.

Представники позивача та третьої особи письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали, однак в судовому засіданні проти її доводів заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

02.11.2009 між Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна СБ» було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №168 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору нежитлові приміщення, які передані в оренду відповідачу, віднесені до комунальної власності територіальної громади Святошинського району м. Києва і закріплені за Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на праві повного господарського ведення та оперативного управління згідно розпорядження Святошинської районної в м. Києві держадміністрації № 1985 від 30.12.2008.

Згідно з п. 1.2 Договору орендодавець на підставі розпоряджень голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 1012 від 09.09.2009 та ордеру № 245 від 26.10.2009 передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою м. Київ, вул. Жмеринська, 30, загальною площею 469,5 кв.м. під розміщення майстерні по виготовленню меблів.

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата розраховується відповідно до Методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради № 41 від 31.10.2006 і складає 9 564,63 грн. за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати (додаток № 1 до договору).

Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному чинним законодавством.

Положеннями п. 3.2. Договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі акту від 02.11.2009 майно було передано в оренду відповідачу.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в м. Києві» та розпорядженням КМДА від 29.07.2011 року № 1339 вирішено нежилі приміщення загальною площею 856,80 кв.м в будинку №30 на вул. Жмеринській закріпити на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (позивач), які по акту ОЗ-1 від 01.02.2012 року було передано на баланс позивача.

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

Положеннями ст. 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як закріплено нормами ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі №5011-8/13812-2012 встановлено, що термін дії Договору оренди нежитлового приміщення № 168 закінчився 01.11.2010, як це передбачено п.9.1 Договору та підтверджено листом Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації від 23.11.2012 № 042/11/13-15318

Судом також встановлено, що по закінченню дії договору оренди, нежитлові приміщення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна СБ» не були повернути ні Комунальному підприємству «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», ні Комунальному підприємству «Київжитлоексплуатація», акт прийому - передачі про повернення майна за договором № 168 сторонами не укладався та передані в оренду нежитлові приміщення залишаються у фактичному користуванні відповідача по день розгляду справи №5011-8/13812-2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Нормами ч 4 ст. 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до абз. 5 п. 5.1. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Пунктом 3.9 Договору передбачено, що у випадку закінчення терміну дії Договору орендна плата та інші передбачені цим Договором платежі, сплачуються орендарем по день фактичної здачі орендованого приміщення згідно акту прийому-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна СБ» укладено Договір № 118/12 купівлі-продажу нежилих приміщень, за яким відповідач у справі придбав майно, що було об'єктом оренди за спірним Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 118/12 від 15.12.2012 передача об'єкта приватизації здійснюється після повної сплати вартості придбаного майна.

Як вбачається з платіжних доручень від 09.01.2013, 11.01.2013 та 14.01.2013 остаточно відповідачем сплачено вартість майна 14.01.2013 однак акт передачі майна у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна СБ» відповідачем не надано.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок по сплаті орендних платежів не припинився 15.12.2012, а отже нарахування орендної плати за січень 2013 року є обґрунтованим.

Щодо посилань відповідача на те, що Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» є неналежним позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Майно передане в оренду є комунальною власністю, а тому до спірних правовідносин крім норм визначених Цивільним кодексом України також застосовуються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Крім того, особливості передачі в оренду майна територіальної громади міста Києва врегульовані Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженим Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №34/6250 (далі - Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва).

Як вже було зазначено, відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва Головне управління комунальної власності м. Києва (перейменоване у Департамент комунальної власності м. Києва) уповноважено виступати орендодавцем майна територіальної громади міста Києва, а відповідно до пункту 6.3 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва підприємства, установи та організації (балансоутримувачі) є отримувачами орендної плати. Пунктом 6.8 передбачено, що у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів, вживають заходи щодо погашення заборгованості, в тому числі проводять відповідну претензійно-позовну роботу.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів відсутності заборгованості по орендним платежам за фактичне користування майном у спірний період, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», як балансоутримувач об'єкту оренди, є належним позивачем, а з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за період з лютого 2012 року по січень 2013 року в сумі 113 980, 85 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна СБ» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 по справі № 910/5414/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5414/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Л.О. Рєпіна

В.В. Сулім