Постанова

від 26.04.2013 по справі 807/671/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2013 рокум. Ужгород№ 807/671/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гринюка І.В.,

з участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:

представника позивача - Новаковського В.В.,

представника відповідача - Гарапко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Закарпатській області Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 26 квітня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 квітня 2013 року.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс» звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Закарпатській області Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач), якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте за № 0000152202 від 12 березня 2013 року; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте за № 0000132202 від 12 березня 2013 року; 3) стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з мотивів наведених у письмових запереченнях від 01.04.2013 року за № 1931/9/10-09 та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (том ІІ, а.с.71-98).

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 02 квітня 2007 року державним реєстратором Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області було зареєстровано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс», про що видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за № 611282 (том І, а.с.22).

Згідно вищезазначеного свідоцтва ідентифікаційний код позивача - 34850813, а місце його знаходження: 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пушкіна, буд. 14, кв. 9.

У відповідності до Довідки АБ за № 413582 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за видами діяльності позивача за КВЕД є: діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво житлових і нежитлових будівель; електромонтажні роботи; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; комплексне обслуговування об'єктів (том І, а.с.24). Дані обставини справи також підтверджуються витягом від 19.02.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА за № 528913 (том І, а.с.23).

Матеріалами справи встановлено, що згідно довідки про взяття на облік платника податків за № 7278 від 30.09.2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс» взято на облік в органах державної податкової служби 03 квітня 2007 року та на день видачі довідки перебуває на обліку у Мукачівській об'єднаній державній податковій інспекції Закарпатської області (том І, а.с.25).

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується виданим Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс» свідоцтвом № 100247999 про реєстрацію платника податку на додану вартість (том І, а.с.26).

Дане товариство діє в межах та на підставі свого статуту, який є чинним та затвердженим у відповідності до законодавства України (том І, а.с.27-37). Положення вищезазначеного статуту регулюють предмет, основні цілі, напрямки та припинення діяльності товариства, зовнішньоекономічну діяльність, майно, кошти, прибуток та порядок управління товариством.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем проводилася планова виїзна перевірка діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року на підставі направлень від 22.01.2013 року № 29, № 28 та від 05.02.2013 року за № 119 виданих Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області Державної податкової служби.

У зв'язку з проведеною перевіркою та на підставі виявлених порушень відповідачем складено акт за № 695/22-00/34850813 від 25 лютого 2013 року (том І, а.с.39-158). Додатком до акту передвіки є довідка про загальну інформацію щодо товариства та результати його діяльності за період з 01.10.2010року по 30.09.2012 року (том І, а.с.159-168).

Позивач не погоджуючись із висновками перевірки подав до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області заперечення на акт перевірки від 28.02.2013 року за № 2802/01 (том І, а.с.177-189).

Заступником начальника Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області 06 березня 2013 року направлено на адресу позивача відповідь на заперечення за № 1341/10/22-00 (том І, а.с.190).

Згідно відповіді від 06.03.2013 року за № 1340/10/22-01 повідомлено позивача, що обставини викладені в запереченнях не можуть бути взяті до уваги при прийнятті податкового повідомлення-рішення та не спростовують доводи перевіряю чого органу наведені в акту перевірки (том І, а.с.191-249, том ІІ, а.с.1-8).

Судом встановлено, що податковим органом у зв'язку із виявленими порушеннями податкового законодавства з боку товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс» та на підставі акту перевірки від 25.02.2013 року за № 695 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0000152202 від 12.03.2013 року (том ІІ, а.с.9). На підставі даного податкового повідомлення-рішення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 816 271,30 грн., з яких за основним платежем - 588 890,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 227 381,30 грн.

Судом також встановлено, що податковим органом прийнято на підставі акту перевірки від 25.02.2013 року за № 695 податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0000132202 від 12.03.2013 року, на підставі якого, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток (доходи) підприємств загальною сумою 913 480,25 грн., з яких по основному платежу - 800 601,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 112 879,25 грн. (том ІІ, а.с.10).

Висновки акту перевірки є не обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідач в акті перевірки обґрунтовує свою позицію висновками про те, що укладені позивачем та іншими суб'єктами господарювання позивачем правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.

В якості доказів відповідач посилається на неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс» певними підрозділами територіальних податкових служб, в «Порядку проведення органами Державної податкової служби зустрічних звірок», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року за № 1232.

Згідно вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.1 ст.204 цього ж Кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог частин 1-3 статті 234 Цивільного процесуального кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Пунктом 24 Постанови Пленум Верховного суду України «Про судову практику розгляд цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року за № 9, у відповідності до дійсних на певний період його повноважень згідно чинного на той час п.6 ч.2 ст.55 Закону України «Про судоустрій України», роз'яснено всім судам загальної юрисдикції, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій та виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Тобто має місце тотожність дефініцій, а отже мова йде про фіктивні правочини, а не про нікчемні.

Відповідно до частини 2 вищезазначеної статті Цивільного кодексу України фіктивні правочини можуть бути визнані недійсними виключно судовими рішеннями.

Згідно вимог ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вищий Адміністративний суд України у своїй Постанові від 14 листопада 2012 року за № К/9991/50772/12 чітко зазначив, що головною підставою вважати правочин чемним являється його недійсність, встановлена законом., а отже, висновки акту перевірки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, який її проводив.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06.11.2009 року, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд має право посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину та повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до вимог статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави отриманих коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака, специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

У відповідності до статті 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Аналізуючи наведені вище норми матеріального права, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом загальної юрисдикції на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється відповідне судове рішення.

Аналізуючи акт перевірки Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 25 лютого 2013 року за № 695/22-00/34850813, суд прийшов висновку, що даний акт не містить письмових доказів з яких саме підстав відповідач вважає договори укладені між позивачем та іншими контрагентами нікчемними правочинами, а також не обґрунтовано позиції стосовно того, чому саме податковий орган вважає дані правочини такими, що суперечать інтересам держави та суспільства чи порушують суспільний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим (службовим) особам суб'єктів господарювання, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

З акту перевірки вбачається, що суб'єкти господарювання по зазначеним господарським операціям видали позивачу податкові накладні. Вартість отриманого позивачем товару або наданих йому послуг сплачена ним в повному обсязі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів через фінансові установи на відповідні рахунки контрагентів, що підтверджується наявними платіжними дорученнями та банківськими виписками, наданими відповідачу в процесі перевірки.

Отже, при фактичному здійсненні оподатковуваних операцій, наявності у позивача первинних документів, що супроводжували дані операції, у т.ч. видаткових та податкових накладних, підстав для невизнання права позивача на спірні суми валових витрат немає.

У відповідності до абз.1-3 пункту 18 Постанови Пленум Верховного суду України «Про судову практику розгляд цивільних справ про визнання правочинів недійсними», роз'яснено всім судам загальної юрисдикції, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч.1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також: все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

При цьому, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, і кожний такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного з платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника, а сама по собі несплата податку продавцем або підрядником, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем або замовником.

Листом Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року за № 7319 роз'яснено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не акти податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Законодавством України не покладено на платників податків обов'язку перевіряти безпосередньо контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства України.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади, а саме: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права, індивідуальний характер відповідальності та забезпечення доведеності вини.

Позивач дійсно укладав наступні господарські договори з контрагентами, вказаними відповідачем в акті перевірки.

02 липня 2010 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Донбастехмонтаж» був укладений договір підряду за № 020710/01, відповідно до умов якого ТОВ «Донбастехмонтаж» фактично виконало роботи, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту виконання робіт є акти виконаних робіт по формі КБ-2 та КБ-3, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від цього контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було виконано робіт на суму 42522,00 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на внесення суми 35435,00 грн. до складу витрат товариства, а суми 7087,00 грн. складу податкового кредиту.

01 вересня 2010 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Ретоме» був укладений договір підряду за № 010910/01, відповідно до умов якого ТОВ «Ретоме» фактично виконало роботи, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту виконання робіт є акти виконаних робіт по формі КБ-2 та КБ-3, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було виконано робіт на суму 101320,80 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на внесення суми 84434,00 грн. до складу витрат товариства, а суми 16886,80 грн. - до складу податкового кредиту.

09 жовтня 2010 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Арт-Центр Калаф» був укладений договір підряду за № 091110/01, відповідно до умов якого ТОВ «Арт-Центр Калаф» фактично виконало роботи, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту виконання робіт є акти виконаних робіт по формі КБ-2 та КБ-3, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було виконано робіт на суму 263341,40 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому рахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 219451,17 грн. до складу витрат товариства, а суми 43890,23 грн. - до складу податкового кредиту.

01 листопада 2010 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Торгсервіспостач» був укладений договір підряду за № 01112010, відповідно до умов якого ТОВ «Торгсервіспостач» фактично виконало роботи, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту виконання робіт є акти виконаних робіт по формі КБ-2 та КБ-3 копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було виконано робіт на суму 20000,00 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому рахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 16666,67 грн. до складу витрат товариства, а суми 33333,33 грн. - до складу податкового кредиту.

07 березня 2011 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Ріп» був укладений договір підряду за № 0703/01, відповідно до умов якого ТОВ «Ріп» фактично виконало роботи, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту виконання робіт є акти виконаних робіт по формі КБ-2 та КБ-3, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було виконано робіт на суму 354563,47 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом рахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 295469,56 грн. до складу витрат товариства, а суми 59093,91 грн. - до складу податкового кредиту.

21 липня 2011 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Будівельне управління 26» був укладений договір підряду за № 2107/01, відповідно до умов якого ТОВ «Будівельне правління 26» фактично виконало роботи, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту виконання робіт є акти виконаних робіт по формі КБ-2 та КБ-3, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримувало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було виконано робіт на суму 334302,84 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 278585,70 грн. до складу витрат товариства, а суми 55717,14 грн. - до складу податкового кредиту.

01 березня 2012 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «ЕНТХІЛЛ» був укладений договір підряду за № 0103/01, відповідно до умов якого ТОВ «ЕНТХІЛЛ» фактично виконало роботи, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту виконання робіт є акти виконаних робіт по формі КБ-2 та КБ-3, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було виконано робіт на суму 119733,22 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 99777,68 грн. до складу витрат товариства, а суми 19955,54 грн. - до складу податкового кредиту.

02 липня 2012 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ПП «Унісон Дизайн» був укладений договір підряду № 0207/02, відповідно до умов якого ПП «Унісон Дизайн» фактично виконало роботи, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту виконання робіт є акти виконаних робіт по формі КБ-2 та КБ-3, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було виконано робіт на суму 251364,30 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 209470,25 грн. до складу витрат товариства, а суми 41894,05 грн. - до складу податкового кредиту.

03 вересня 2012 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Будсервіспостач» був укладений договір підряду за № 3, відповідно до умов якого ТОВ «Будсервіспостач» фактично виконало роботи, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту виконання робіт є акти виконаних робіт по формі КБ-2 та КБ-3, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було виконано робіт на суму 344829,86 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 287358,22 грн. до складу витрат товариства, а суми 57471,64 грн. - до складу податкового кредиту.

03 вересня 2012 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Будсервіспостач» був укладений договір про надання послуг за № 1, відповідно до умов якого ТОВ «Будсервіспостач» фактично надало послуги перевезення вантажними автомобілями, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту виконання робіт є акти виконаних робіт, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті зірки період за договором було виконано робіт на суму 51433,20 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 42861,00 грн. до складу витрат товариства, а суми 8572,20 грн. - до складу податкового кредиту.

01 липня 2010 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Моней Фарм» був укладений договір за № 010710/01, відповідно до умов якого ТОВ «Моней Фарм» фактично поставило будівельну матеріали, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту отримання будівельних матеріалів є видаткові накладні, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було поставлено будівельних матеріалів на суму 80000,00 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 66666,67 грн. до складу витрат товариства, а суми 13333,33 грн. - до складу податкового кредиту.

02 липня 2010 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Донбастехмонтаж» був укладений договір за № 020710/02, відповідно до умов якого ТОВ «Донбастехмонтаж» фактично поставило будівельні матеріали, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту отримання будівельних матеріалів є видаткові накладні, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було поставлено будівельних матеріалів на суму 126820,40 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку. Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 105683,67 грн. до складу витрат товариства, а суми 21136,73 грн. - до складу податкового кредиту.

02 вересня 2010 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Мозаік Технолоджи» був укладений договір за № 020910, відповідно до умов якого ТОВ «Мозаік Технолоджи» фактично поставило будівельні матеріали, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту отримання будівельних матеріалів є видаткові накладні, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було поставлено будівельних матеріалів на суму 99461,20 грн.. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 82884,33 грн. до складу витрат товариства, а суми 16576,87 грн. - до складу податкового кредиту.

01 листопада 2010 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Торгсервіспостач» був укладений договір за № 01112010/01, відповідно до умов якого ТОВ «Торгсервіспостач» фактично поставило будівельні матеріали, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту отримання будівельних матеріалів є видаткові накладні, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було поставлено будівельних матеріалів на суму 240089,13 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по готівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 200074,28 грн. до складу витрат товариства, а суми 40014,85 грн. - до складу податкового кредиту.

01 березня 2011 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «УРТУРПРОМ ВС» був укладений договір за № 010301, відповідно до умов якого ТОВ «УКРТУРПРОМ ВС»фактично поставило будівельні матеріали, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту отримання будівельних матеріалів є видаткові накладні, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було поставлено будівельних матеріалів на суму 32214,00 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 26845,00 грн. до складу витрат товариства, а суми 5369,00 грн. - до складу податкового кредиту.

14 березня 2011 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Компанія Авертус» був укладений договір за № 1403/01, відповідно до умов якого ТОВ «Компанія Авертус» фактично поставило будівельні матеріали, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту отримання будівельних матеріалів є видаткові накладні, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було поставлено будівельних матеріалів на суму 112997,49 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по готівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 94164,58 грн. до складу витрат товариства, а суми 18832,91 грн. - до складу податкового кредиту.

20 липня 2011 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «ГМФ» був укладений договір за № 2007/01, відповідно до умов якого ТОВ «ГМФ» фактично поставило будівельні матеріали, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту отримання будівельних матеріалів є видаткові накладні, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримувало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було поставлено будівельних матеріалів на суму 70100,00 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 58416,67 грн. до складу витрат товариства, а суми 11683,33 грн. - до складу податкового кредиту.

22 серпня 2011 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Техноторг-Ком» був укладений договір за № 2208/01, відповідно до умов якого ТОВ «Техноторг-Ком» фактично поставило будівельні матеріали, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту отримання будівельних матеріалів є видаткові накладні, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було поставлено будівельних матеріалів на суму 413069,90 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 344224,92 грн. до складу витрат товариства, а суми 68844,98 грн. - до складу податкового кредиту.

15 листопада 2011 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Ньюмодуль 2011» був укладений договір за № 1511/01, відповідно до умов якого ТОВ «Ньюмодуль 2011» фактично поставило будівельні матеріали, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту отримання будівельних матеріалів є видаткові накладні, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було поставлено будівельних матеріалів на суму 418306,77 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку. Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 348588,98 грн. до складу витрат товариства, а суми 69717,79 грн. - до складу податкового кредиту.

01 березня 2012 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «Матрікс» був укладений договір за № 0103/02, відповідно до умов якого ТОВ «Матрікс» фактично поставило будівельні матеріали, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту отримання будівельних матеріалів є видаткові накладні, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було поставлено будівельних матеріалів на суму 164567,67 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 137139,73 грн. до складу витрат товариства, а суми 27427,94 грн. - до складу податкового кредиту.

01 серпня 2012 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ «ДМС ГОЛД» був укладений договір за № 0108/01, відповідно до умов якого ТОВ «ДМС ГОЛД» фактично поставило будівльні матеріали, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням отримання будівельних матеріалів є видаткові накладні, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було поставлено будівельних матеріалів на суму 210838,66 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 175698,88 грн. до складу витрат товариства, а суми 35139,78 грн. - до складу податкового кредиту.

03 вересня 2012 року між ТОВ «І.Т.В. Сервіс» та ТОВ«Будсервіспостач» був укладений договір за № 2, відповідно до умов якого ТОВ «Будсервіспостач» фактично поставило будівельні матеріали, а ТОВ «І.Т.В. Сервіс» прийняло та оплатило їх. Підтвердженням факту отримання будівельних матеріалів є видаткові накладні, копії яких надавалися для перевірки. Одночасно, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» отримало від контрагента податкові накладні. За вказаний в акті перевірки період за договором було поставлено будівельних матеріалів на суму 365526,34 грн. Розрахунки між сторонами здійснювались через фінансову установу шляхом перерахування коштів по безготівковому розрахунку.

Оскільки всі ці господарські операції підтверджувалися документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ «І.Т.В. Сервіс» мало право на віднесення суми 304605,28 грн. до складу витрат товариства, а суми 60921,06 грн. - до складу податкового кредиту.

Отже, неможливість проведення з певних причин територіальними органами податкової служби перевірки правомірності формування юридичними особами-резидентами податкових зобов'язань та податкового кредиту; наявності у суб'єктів господарювання складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних активів, у будь-якому випадку не може бути підставою для тверджень про здійснення цими товариствами діяльності поза межами правового поля та про не набуття ними цивільної правоздатності, а також про фіктивність укладених ними правочинів. До того ж, можлива відсутність у цих фірм складських приміщень, обладнання та устаткування, значних трудових ресурсів не виключає можливості здійснення ними торговельних операцій з купівлі-продажу товару на посередницьких засадах, а також надання різного роду послуг на умовах субпідряду.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 цієї ж статті даного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що позивач здійснював господарські операції за підтвердженням валових витрат ними розрахунковими, платіжними та іншими документами, як того вимагає п.п.5.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому твердження Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби щодо неправомірності нарахування позивачем валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, є абсолютно безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс» мало право на нарахування податкового кредиту, оскільки всі господарські операції, що були здійснені, підтверджені належним чином оформленими документами, та у спосіб і порядок передбачений чинним законодавством України, а тому висновки акту перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а прийняті на його основі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Закарпатській області Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Закарпатській області Міністерства доходів та фінансів України від 12 березня 2013 року за № 0000152202.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Закарпатській області Міністерства доходів та фінансів України від 12 березня 2013 року за № 0000132202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс» (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пушкіна, буд. 14, кв. 9, код ЄДРПОУ 34850813, індивідуальний податковий № 348503107092, р/р 26001101312933 в Мукачівському регіональному відділенні ПАТ «ОТП Банк», МФО 300528) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Іванчулинець Д.В.