Ухвала

від 30.01.2014 по справі 807/671/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року Справа № 876/9037/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кухтея Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представників позивача - Гарагонича Г.О., Новаковського В.В.,

представника відповідача - Борсенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (тепер Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ «І.Т.В. Сервіс» 18.03.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000152202 від 12 березня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 816 271,30 грн.( 588 890,00 грн.- основний платіж, 227381,30 грн.-штрафні санкції ); податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000132202 від 12 березня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 913480,25 грн.( 800601,00 грн.- основний платіж, 112879,25 грн.-штрафні санкції ).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ Державної податкової служби у Закарпатській області Міністерства доходів та фінансів України від 12 березня 2013 року за №0000152202. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ Державної податкової служби у Закарпатській області Міністерства доходів та фінансів України від 12 березня 2013 року за №0000132202.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «І.Т.В. Сервіс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Мукачівська ОДПІ Закарпатської області ДПС оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з підстав порушення норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що за період, що перевірявся, позивач здійснював формування валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях (придбанні будівельних матеріалів, ТМЦ. ремонтних та будівельно-монтажних робіт (послуг) у період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.з контрагентами: ТОВ «Мозаік Технолоджи», ТОВ «Ретоме» , ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Арт Центр «Калаф», ТОВ «Укртурпром ВС», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг-Ком», ТОВ «РІП», ТОВ «Будівельне управління 26»,ТОВ «Ньюмодуль 2011», ПП «Матрікс», ТОВ «Ентхілл», ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Будсервіспостач», ТОВ «Моней Фарм»

Апелянт вважає, що спірні угоди були укладені з контрагентами з ознаками фіктивності, без мети настання юридичних наслідків з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Останні не мали у власності (користуванні) основні засоби, офісні приміщення, у них відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної діяльності підприємства, не знаходяться за місцем реєстрації що свідчить про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності та перевірки їх діяльності.

Акти приймання виконаних підрядних робіт та податкові накладні виписані контрагентами без фактичного виконання ними будівельних робіт чи придбання матеріалів, відсутні товаро-транспортні та видаткові накладні, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважають правомірними.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав із зазначених в ній підстав.

Представники позивача вимоги апеляційної скарги заперечиили і вважають ухвалене рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що 02.04.2013 року ТОВ «І.Т.В. Сервіс зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Мукачівської міської ради закарпатської області та взяте на облік як платник ПДВ в Мукачівській ОДПІ .

Судом першої інстанції встановлено, що Мукачівським ОДПІ проведена документальна виїзна планова перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складений акт від 25.02.2013 року за №695/22-0034850813.

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «І.Т.В. Сервіс» відобразило у валових витратах та формувало податковий кредит по господарських операціях, що не мали реального характеру у відсутності первинних документів, тобто порушили:

- п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.1, п.5.2, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого занижено до сплати податок на прибуток підприємств за перевірений період на 217502 грн., в тому числі: за 3-й квартал 2010 р. на суму 51946 грн..; за 4-й квартал 2010 року на суму 135616 грн.; за 1-й квартал 201 І року на суму 29940 грн.;

- п.44.1, ст..44 розділу II та п.п. 139.1.9, п. 138.2, п. 139.1 ст.138, ст.139 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати податок на прибуток підприємств за перевірений період на 583099 гри., в тому числі: за 2-й квартал 2011 року на суму 57957 грн.; за 3-й квартал 2011 року на суму 153591 грн.; за 4-й квартал 2011 року на суму 107600 грн.; за 1-й квартал 2012 року на суму 14552 грн.; за 2-й квартал 2012 року на суму 35200 грн.; за 3-й квартал 2012 року на суму 214199 грн.;

-п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.п.7.7.10, п.7.4, п.7.10 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість за перевірений період на 136275 гри..; в тому числі: за липень 2010 р. на суму 13333 грн.; за серпень 2010 р. на суму 14449 грн..; за жовтень 2010 р. на суму 33464 грн.; за листопад 2010 р. на суму 14505 грн.; за грудень 2010 р. на суму 60524 грн..; та зменшено значення рядка 26 декларацій: за липень 2010 р. на суму 458 грн.; за серпень 2010 р. на суму 458 грн.; за вересень 2010 р. на суму 458 грн.; за жовтень 2010 р. на суму 458 грн.; за листопад 2010 р. на суму 458 грн.; за грудень 2010 р. на суму 458 грн.; за січень 201 І р. на суму 458 грн.; за лютий 2011 р. на суму 458 грн.;

-п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, п.200.4, п.201.10 ст.198, ст.200, ст.201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість за перевірений період на 452615 грн..; в тому числі: за січень 2011 р. на суму 3215 грн.; за лютий 2011 р. на суму 8876 грн.; за березень 2011 р. на суму 11743 грн..; за квітень 2011 р. на суму 8514 грн.; за травень 2011 р. на суму 27205 грн.; за червень 2011 р. на суму 6449 грн..; за липень 2011 р. на суму 21155 грн.; за серпень 2011 р. на суму 18770 грн.; за вересень 2011 р. на суму 88635 грн..; за грудень 2011 р. на суму 80257 грн.; за квітень 2012 р. на суму 31709 грн.; за травень 2012 р. на суму 1815 грн.; за липень 2012 р. на суму 4985 грн..; за серпень 2012 р. на суму 72049 грн.; за вересень 2012 р. на суму 67238 грн. та зменшено значення рядка 24 декларацій: за березень 2011 р. на суму 458 грн..; за липень 2011 р. на суму 295 грн.; за серпень 2011 р. на суму 295 грн.; за вересень 201 1 р. на суму 1435 грн..; за жовтень 2011 р. на суму 5288 грн.; за листопад 2011 р. на суму 13898 грн.; за березень 2012 р. на суму 11714 грн.

На підставі вказаного акта перевірки 12 березня 2013 року податковим органом винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0000152202 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 816 271,30 грн.( 588 890,00 грн.- основний платіж, 227381,30 грн.-штрафні санкції ) та №0000132202 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 913480,25 грн.( 800601,00 грн.- основний платіж, 112879,25 грн.-штрафні санкції ).

На погляд колегії суддів, суд першої інстанції всебічно, повно та об»єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, виходячи з наступного.

Не заперечуючи укладення угод позивача з ТОВ «Мозаік Технолоджи», ТОВ «Ретоме» , ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Арт Центр «Калаф», ТОВ «Укртурпром ВС», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг-Ком», ТОВ «РІП», ТОВ «Будівельне управління 26»,ТОВ «Ньюмодуль 2011», ПП «Матрікс», ТОВ «Ентхілл», ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Будсервіспостач», ТОВ «Моней Фарм», ТОВ «Донбастехмонтаж» податковий орган вважає їх нікчемними, які не тягнуть за собою жодних юридичних наслідків з підстав відсутності у позивача первинних документів, які б підтверджували реальність проведення господарських операцій з контрагентами (зокрема товарно- транспортних накладних), а також у зв'язку із відсутністю у контрагентів позивача можливостей для укладення та виконання оспорюваних угод (основних засобів, недостатньої кількості персоналу, відсутність за місцезнаходженням, тощо та порушення кримінальних справ).

Однак, пп.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли посередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Валові витрати мають бути підтверджені відповідними рахунковими платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені обов'язкові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, у відповідності до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітнім податковим документом та одночасно розрахунковим документом, а згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону податкова накладна надає право покупцеві віднести відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З моменту набрання чинності Податковим кодексом України правовідносини позивача щодо сплати ним податку на додану вартість, формування податкового кредиту та валових витрат тощо регламентовані аналогічними нормами цього Кодексу, зокрема, розділом «Податок на додану вартість».

Тобто, податкова накладна згідно закону розуміється не лише як формальний документ, а як документ, що несе відповідне правове навантаження і який повинен підтверджувати наявність підстав для включення в податковий кредит сум податку. Відсутність таких підстав позбавляє податкову накладну юридичної сили підтверджувати право на податковий кредит.

З матеріалів справи видно, що на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, які підтверджують факт поставки товару контрагентами позивачу та банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару та акти виконаних робіт та послуг.

Так, зокрема, між позивачем(замовником) укладено угоди на виконання робіт(послуг ) та придбання товаро-матеріальних цінностей з: ТОВ «Мозаік Технолоджи», ТОВ «Ретоме» , ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Арт Центр «Калаф», ТОВ «Укртурпром ВС», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг-Ком», ТОВ «РІП», ТОВ «Будівельне управління 26»,ТОВ «Ньюмодуль 2011», ПП «Матрікс», ТОВ «Ентхілл», ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Будсервіспостач», ТОВ «Моней Фарм», ТОВ «Донбастехмонтаж» в перевіряємий період.

Судом першої інстанції досліджено кожну угоду і встановлено що вони оформлені відповідно до вимог закону, підписані сторонами та завірені печатками суб'єктів господарювання, не суперечать нормам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Вони не порушують публічний порядок, оскільки не спрямовані на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави чи незаконне заволодіння ним.

Придбані товари використовувалися позивачем та його контрагентами при виконанні вказаних вище будівельних робіт.

З долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру видно, що всі вказані вище контрагенти були і є зареєстрованим в ЄДРПОУ та являються платниками ПДВ.

Вказані вище обставини не спростовані податковим органом, а тому висновок суду першої інстанції про реальність вказаних угод, що були направлені на настання реальних юридичних наслідків - придбання послуг та товарів є обгрунтованими.

Посилання апелянта на те, що були порушені кримінальні справи, не можуть братися до уваги, так як ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному перегляді суду не представлено вирок суду по кримінальній справі, що в розумінні ст..228 ЦК України було належним та допустимим доказом порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а відтак недійсність господарських зобов»язань з вказаними вище конрагентами ( ст.. 207 Господарського кодексуУкраїни).

Крім того, не представлено також судових рішень щодо нікчемності укладених позивачем угод, так як ст.20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті у порушення матеріально - правових норм, є необгрунтованими, а тому скасовані правомірно.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року у справі №807/671/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

Р.В. Кухтей

Ухвала у повному обсязі складена 04.02.2014 року.