Ухвала

від 01.12.2014 по справі 807/671/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2014 року м. Київ К/800/11110/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.04.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014

у справі № 807/671/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.В. Сервіс"

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 12.03.2013 № 0000152202 та № 0000132202

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "І.Т.В. Сервіс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Мукачівської міської ради закарпатської області та взяте на облік як платник податку на додану вартість в Мукачівській ОДПІ .

За результатами проведеної податковим органом документальної виїзної планової перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, складено акт від 25.02.2013 № 695/22-0034850813, в якому встановлено порушення позивачем:

- пп.5.2.1, пп.5.3.9 п.5.1, п.5.2, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого занижено до сплати податок на прибуток підприємств за перевіряємий період на 217 502,00 грн.;

- п.44.1, ст.44 розділу II та пп. 139.1.9, п. 138.2, п. 139.1 ст.138, ст.139 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати податок на прибуток підприємств за перевіряємий період на 583 099,00 гри.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.5, пп.7.7.10, п.7.4, п.7.10 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість за перевіряємий період на 136 275,00 грн.;

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, п.200.4, п.201.10 ст.198, ст.200, ст.201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість за перевіряємий період на 452615 грн. та зменшено значення рядка 24 декларацій: за березень 2011 року на суму 458,00 грн.; за липень 2011 року на суму 295,00 грн.; за серпень 2011 року на суму 295,00 грн.; за вересень 2011 року на суму 1 435,00 грн.; за жовтень 2011 року на суму 5 288,00 грн.; за листопад 2011 року на суму 13 898,00 грн.; за березень 2012 року на суму 11 714,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 12.03.2013 були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»: № 0000152202 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 816 271,30 грн. та № 0000132202 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальному розмірі 913 480,25 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовником) укладено угоди на виконання робіт (послуг ) та придбання товаро-матеріальних цінностей з: ТОВ «Мозаік Технолоджи», ТОВ «Ретоме», ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Арт Центр «Калаф», ТОВ «Укртурпром ВС», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «ГМФ», ТОВ «Техноторг-Ком», ТОВ «РІП», ТОВ «Будівельне управління 26», ТОВ «Ньюмодуль 2011», ПП «Матрікс», ТОВ «Ентхілл», ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Будсервіспостач», ТОВ «Моней Фарм», ТОВ «Донбастехмонтаж» у періоді, що перевірявся.

Факт реальності господарських операцій із зазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: податковими накладними, видатковими накладними, що підтверджують факт поставки товару контрагентами позивачу; банківськими виписками, що підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару; актами виконаних робіт та наданих послуг.

Також, судами встановлено, що придбані товари використовувалися позивачем та його контрагентами при виконанні будівельних робіт.

Крім того, матеріали справи містять витяг з Єдиного державного реєстру, з якого вбачається, що всі вказані вище контрагенти позивача були і є зареєстрованим в ЄДРПОУ та являються платниками податку на додану вартість.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області відхилити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль