Рішення

від 20.05.2013 по справі 1316/4169/12

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1316/4169/12 Провадження № 2/450/393/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Іванчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Гронло-Львів», ТзОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія», ОСОБА_2, Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «БТІ та ЕО» про захист права власності, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Гронло-Львів», ТзОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія», ОСОБА_2, Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, житлового будинку від 20.12.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна будівельно-технічна компанія» та ОСОБА_2; визнати за ним право власності на об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок готовністю 65 %, що розташований в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області на земельній ділянці загальною площею 104000 кв.м., кадастровий номер 4623686400:01:001:0338; витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 65 %, що розташований в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області на земельній ділянці площею 388,0 кв.м., кадастровий номер 4623686400:01:001:0803; скасувати витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23250885, сформований 09.07.2009 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»; визнати недійсним рішення № 247 від 23.01.2012 року Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 0,0388 га в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 732206 від 03.07.2012 року, виданий на ім'я ОСОБА_2, на земельну ділянку площею 0,0388 га в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 462360001008697; судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 25.09.2007 року між ним та ТзОВ «Гронло-Львів» (відповідач-1) укладено попередній договір, у відповідності до якого його сторони, з врахуванням наступних змін та доповнень, зобов'язались у строк до 31.06.2009 року укласти основний договір купівлі-продажу, за яким позивач набуде у власність житловий будинок АДРЕСА_3 що знаходиться на будівельному майданчику кварталу малоповерхової забудови ТзОВ «Регіональної будівельно-технічної компанії» (відповідач-2). На виконання своїх зобов'язань за попереднім договором від 25.09.2007 року позивачем сплачено відповідачу-1 121896,71 доларів США. В свою чергу, відповідач-1 взяв на себе обов'язок оформити право власності на будинок, зареєструвати право власності, отримати свідоцтво про право власності на будинок, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно та підготувати усі інші документи, необхідні для нотаріального посвідчення основного договору. За таких обставин, позивач вважає, що у строк до 31.06.2009 року він повинен був стати власником житлового будинку АДРЕСА_3 який знаходиться на будівельному майданчику кварталу малоповерхової забудови ТзОВ «РБТК» (відповідач-2). Будівництво житлового будинку АДРЕСА_3, який мав перейти на праві власності до позивача, здійснювалося ТзОВ «Гронло-Львів» (відповідач-1) та ТзОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія» (відповідач-2) на підставі генерального договору підряду від 28.11.2005 року, договору про спільну діяльність від 15.10.2006 року, договору суборенди земельної ділянки від 16.06.2006 року. Згідно договору генерального підряду від 28.11.2005 року ТзОВ «РБТК» доручило, а ТзОВ «Гронло-Львів» (відповідач-1) прийняло на себе виконання будівельних, монтажних та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єкта - кварталу житлової забудови на земельній ділянці площею 10,4 га в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, яка знаходилася в оренді ТзОВ «РБТК» (відповідач-2) на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного з Сокільницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області 16.06.2006 року. Договір оренди земельної ділянки укладено на виконання рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області (відповідач-4) № 281 від 15.03.2006 року. Як вказано в генеральному договорі підряду від 28.11.2005 року, плановий термін завершення будівництва - кінець 2012 року. 15.10.2006 року між ТзОВ «Гронло-Львів» (відповідач-1) та ТзОВ «РБТК» (відповідач-2) укладено договір про спільну діяльність (співробітництво та організацію взаємовідносин), на підставі якого учасники взяли на себе зобов'язання спільно діяти без створення юридичної особи й без об'єднання вкладів учасників для досягнення спільної мети - будівництва кварталу малоповерхової забудови в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області з подальшим набуттям в особисту власність учасників новостворених (збудованих) об'єктів відповідно до умов даного договору та окремих правочинів між учасниками, а також спільне використання (експлуатація) чи відчуження набутого майна, здійснення з цим майном інших дій, не заборонених законом. На виконання умов договору про спільну діяльність між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір суборенди землі № 72 від 30.11.2006 року строком на 5 років. Згідно договору суборенди відповідачу-1 надано в суборенду земельну ділянку площею 1,716 га, в тому числі під забудову 1,3 га. Земельна ділянка надана в суборенду для будівництва котеджів 19-33 і 54-62 згідно з генпланом. Дозволами на виконання будівельних робіт № 44 від 14.05.2007 року та № 21/7-ж від 12.06.2009 року Інспекцією ДАБК відповідачу-1 та відповідачу-2 надано дозвіл на будівництво кварталу житлової забудови у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області. Однак, відповідачем-2 в порушення договірних зобов'язань та прав і законних інтересів позивача, ще до завершення будівництва та введення житлового будинку в експлуатацію, а саме - 09.07.2009 року здійснено реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який після завершення будівництва мав би стати житловим будинком № 55, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23250885. Рішенням господарського суду Львівської області від 08.12.2010 року у справі № 29/165, яке набрало законної сили 03.02.2011 року, розірвано договір про спільну діяльність, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 15.10.2006 року. Рішенням господарського суду Львівської області від 28.12.2010 року, яке набрало законної сили 21.04.2011 року, визнано недійсним договір суборенди землі, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 від 30.11.2006 року. Разом з тим, на момент реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва - 09.07.2009 року, вказані договори були чинними. Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 19.02.2010 року, яке набрало законної сили 23.09.2010 року, та рішенням господарського суду Львівської області від 08.12.2010 року встановлено, що на земельній ділянці, наданій для забудови, відповідачем-1 розміщено будівельну техніку, будматеріали, проведено будівельні роботи. Зважаючи на те, що реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва здійснена за відповідачем-2 до завершення будівництва, чого не було передбачено чинними на той час договорами, до розподілу завершених будівництвом об'єктів, позивач вважає, що така реєстрація права власності за відповідачем-2 здійснена з порушенням норм закону, взятих на себе договірних зобов'язань та прав позивача. Після реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, останній набув всіх правомочностей власника та розпорядився цим майном, відчуживши його іншій особі, відмінній від відповідача-1 та позивача. Зокрема, 20.12.2011 року між відповідачем-2 та відповідачем-3 (ОСОБА_2.) укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, готовністю 65 %, на підставі якого право власності на спірне майно набув відповідач-3. При цьому, станом на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу відповідач-2 був обізнаний із тим, що вказане майно повинно бути відчужене відповідачем-1 позивачу згідно умов попереднього договору від 25.09.2010 року, оскільки в матеріалах господарської справи № 4/126, рішення суду першої інстанції у якій ухвалене 19.02.2010 року, міститься копія попереднього договору, укладеного між позивачем та відповідачем-1. За таких обставин, позивач вважає, що реєстрація права власності за відповідачем-2 на спірний об'єкт незавершеного будівництва 09.07.2009 року відбулася неправомірно, та неправомірно, з порушенням прав та законних інтересів позивача відбулося укладення оспорюваного договору купівлі-продажу. На підставі вказаного договору купівлі-продажу відповідач-3 набув та зареєстрував право власності на об'єкт незавершеного будівництва. У зв'язку з цим, відповідач-4 прийняв рішення № 247 від 23.01.2012 року, яким надав відповідачу-3 у власність земельну ділянку площею 0,0388 га в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі якого відповідач-3 отримав оспорюваний Державний акт про право власності на земельну ділянку від 03.07.2012 року. Прийняття відповідачем-4 рішення про передачу відповідачу-3 у власність земельної ділянки, на якій знаходиться спірний об'єкт незавершеного будівництва, є незаконним, оскільки на момент його прийняття відповідач-4 знав про те, що право власності на це майно повинно бути зареєстроване за позивачем, а не за іншою особою, що підтверджується довідкою відповідача-4 від № 1813 від 13.08.2009 року. Вважаючи, що всі описані дії порушують права та законні інтереси позивача, призвели до позбавлення його права власності на житловий будинок, кошти за які він сплатив, однак, не тримав у власність через неправомірні дії відповідачів, позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі. Що ж стосується строку позовної давності, то позивач вважає, що на момент звернення до суду з позовом 31.10.2012 року строк позовної давності не завершився, оскільки предметом позову є договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 20.12.2011 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва від 09.07.2009 року, про які позивач дізнався з листа ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 03.09.2012 року, а також рішення відповідача-4 від 23.01.2012 року, з моменту вчинення яких та з моменту отримання інформації про ці правочини трьохрічний строк позовної давності не завершився.

Представник позивача в судовому засіданні позов з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні доводам позову та додаткових пояснень, просить позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач-1 - ТзОВ «Гронло-Львів», будучи належним чином повідомлений про час та дату слухання справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, письмових пояснень по суту позову не надав.

Представник відповідача-2 - ТзОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія», проти позову заперечив, подав заперечення на позов, де зазначає, що право забудови земельної ділянки площею 10,4 га в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, квартал забудови «Південний», належить ТзОВ «РБТК» (відповідач-2), що підтверджується рішенням Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 190 від 14.07.2005 року. На виконання зазначеного рішення між відповідачем-2 та відповідачем-4 16.06.2006 року укладено договір оренди землі № 64, у відповідності до якого відповідачу-2 надано в користування на 20 років вказану земельну ділянку, з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови. Позовні вимоги ґрунтуються на попередньому договорі, укладеному між позивачем та відповідачем-1, однак, відповідач-2 стороною цього договору не був, згоди на укладення цього договору не надавав, вказаний договір укладено без доручення відповідача-2, без належних для укладення прав як власника майна та безпідставно отримував кошти у позивача за попереднім договором, який, на думку відповідача-2, є нікчемним. Між відповідачем-1 та відповідачем-2 існувало ряд договорів, в тому числі й ті, на які посилається позивач, які в подальшому визнані недійсними та розірвані в судовому порядку. Крім того, відповідач стверджує, що позов про визнання права власності може пред'явити лише власник майна, а тому позивач, не будучи власником спірного майна, не має права звертатися до суду з таким позовом, позивач повинен був звертатися до суду з позовом про стягнення перерахованих ним коштів. При реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва відповідачем-2 дотримано вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року. Відчуження спірного майна відбулось після набрання законної сили рішеннями судів про припинення договірних відносин між відповідачем-1 та відповідачем-2. При цьому, відповідач-3 є добросовісним набувачем об'єкту незавершеного будівництва, який є предметом спору. Підставою прийняття відповідачем-4 оскаржуваного рішення про передачу відповідачу-3 земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно, прийняте на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу від 20.12.2011 року, який був укладений у відповідності до вимог чинного законодавства. З врахуванням вищевикладеного, відповідач-2 просить суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач-3 - ОСОБА_2, в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, подав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначає, що позов про визнання права власності може пред'явити лише власник майна, однак, позивач не є власником майна, і повинен був звертатися до суду не з позовом про визнання права власності, а з позовом про стягнення перерахованих відповідачу-1 коштів. Попередній договір від 25.09.2007 року, на думку відповідача-3, укладений з грубим порушенням норм цивільного законодавства і є нікчемним. Відповідач-1, не завершивши будівництва, не провівши державної реєстрації, не набувши права власності на майно та не здійснивши фактичний поділ об'єктів нерухомого майна відповідно до обов'язкових часток, тобто не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності, вчинив правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном, що йому не належало. Крім того, відповідач-3 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій посилається на те, що загальна позовна давність встановлена строком в три роки, однак, позивач свої позовні вимоги обґрунтовує попереднім договором від 25.09.2007 року та одночасно надає претензійний лист від 29.09.2009 року, який був отриманий відповідачем-1 цього ж дня. Тобто, ще у вересні 2009 року позивач знав про те, що відповідач-1 повністю зупинив будівництво об'єкту та про наявність конфліктної ситуації між відповідачем-1 та відповідачем-2, тобто довідався про порушення своїх прав та про особу, яка їх вчинила, у зв'язку з чим, позовна давність сплила ще у вересні 2012 року. За таких обставин, відповідач-3 просить суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач-4 - Сокільницька сільська рада Пустомитівського району Львівської області, подав витребувані судом документи, однак явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, проти позову у встановленому законом порядку не заперечив, хоча був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи.

Відповідач-5 - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», будучи належним чином повідомлений про час та дату слухання справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, письмових пояснень чи заперечень на позов не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

25.09.2007 року між ОСОБА_1 (позивач) та ТзОВ «Гронло-Львів» (відповідач-1) укладено попередній договір (надалі - попередній договір), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 З врахуванням наступних змін та доповнень до попереднього договору, позивач та відповідач-1 взяли на себе зобов'язання укласти у строк до 31.06.2009 року договір купівлі-продажу (основний договір), за яким відповідач-1 передасть у власність позивачу, а позивач набуде у власність житловий будинок АДРЕСА_3 що знаходиться на будівельному майданчику кварталу малоповерхової забудови ТзОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія» (відповідач-2), на умовах, встановлених цим договором. Сторони п. 5 також погодили, що позивач зобов'язується сплатити відповідачу-1 гарантійний внесок в сумі 155805 доларів США, який при укладенні основного договору буде зарахований до купівельної ціни. Згідно п. 2 попереднього договору сторони домовились, що умовами основного договору будуть наступні: предмет договору купівлі-продажу - житловий будинок АДРЕСА_3 що знаходиться на будівельному майданчику кварталу малоповерхової забудови ТзОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія» (відповідач-2), загальна площа будинку 183,3 кв.м. (площа підлягає уточненню за технічним паспортом та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно); продаж зазначеного житлового будинку буде вчинено за ціною, еквівалентною 155805 доларів США з оплатою цієї суми в гривнях на день платежу та погоджено графік платежів; ціна будинку може бути змінена сторонами у зв'язку з уточненням площі будинку за даними технічного паспорту та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, в інших випадках за погодженням сторін; сторонами також врегульовано питання відповідальності за порушення зобов'язань за основним договором. Відповідач-1 у відповідності до умов попереднього договору гарантував, що на момент укладення основного договору він зобов'язується оформити право власності на будинок, зареєструвати право власності на будинок в реєстрі прав власності на нерухоме майно, отримати свідоцтво про право власності на будинок, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно та підготувати усі інші документи, необхідні для нотаріального посвідчення основного договору. З моменту укладення попереднього договору відповідач-1 зобов'язався не відчужувати будинок, який мав бути предметом основного договору, іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

З врахуванням того, що позивачем та відповідачем-1 під час укладення попереднього договору дотримано вимог закону щодо форми та змісту такого виду правочину, суд приходить до висновку про укладеність попереднього договору, у зв'язку з чим, він є підставою виникнення прав та обов'язків у сторін в силу ст. 11 ЦК України. Доказів невідповідності попереднього договору вимогам нормативних актів сторонами спору не представлено.

Судом на підставі представлених позивачем платіжних документів та акту звірки від 30.08.2012 року, підписаного позивачем і відповідачем-1, які знаходяться в матеріалах справи, встановлено, що позивачем сплачено відповідачу-1 згідно умов попереднього договору 121896,71 доларів США, які в подальшому у відповідності до п. 5 попереднього договору мали б бути зараховані до купівельної ціни житлового будинку АДРЕСА_3 Пустомитівського району Львівської області, щодо якого укладено попередній договір.

Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок АДРЕСА_3 Пустомитівського району Львівської області станом на момент укладення попереднього договору не існував та мав бути створений як об'єкт нерухомого майна в майбутньому, що не заперечується сторонами спору.

За таких обставин, виходячи з встановленого судом факту виконання позивачем умов попереднього договору щодо сплати купівельної ціни зазначеного нерухомого майна в повному обсязі, суд приходить до висновку, що після створення майна позивач повинен був набути та зареєструвати право власності на цей об'єкт за собою.

Однак, як встановлено судом та підтверджено сторонами спору, основний договір купівлі-продажу спірного майна з позивачем станом не укладено.

При цьому, в п. 1, 2 попереднього договору зазначено, що вказаний житловий будинок знаходиться на будівельному майданчику кварталу малоповерхової забудови відповідача-2. З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2005 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено генеральний договір підряду № 2005/28/11 (надалі - генеральний договір підряду), згідно якого відповідач-2 (замовник) доручає, приймає та оплачує, а відповідач-1 (підрядник) на власний ризик забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельних, монтажних, інших робіт, пов'язаних з новим будівництвом об'єкта, яким у відповідності до п. 1.2 цього договору є квартал житлової забудови згідно із проектною документацією; загальна площа земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво об'єкта, становить 10,4 га. Згідно п. 7.1, 9.1 генерального договору підряду забезпечення робіт матеріалами та устаткуванням здійснює підрядник (відповідач-1). Залучення до виконання робіт робочої сили здійснює підрядник. В п. 10.1 генерального договору підряду замовник (відповідач-2) зобов'язався в термін до липня 2006 року оформити оренду земельної ділянки для забудови об'єкта будівництва. Відповідно до п. 10.2 цього договору відповідач-2 передає відповідачу-1 будівельний майданчик до кінця 2007 року, що підтверджується актом приймання-передачі.

Рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 281 від 15.03.2006 року відповідачу-2 затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва малоповерхових житлових будинків площею 10,4 га на території Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області; дозволено проектування та будівництво кварталу; надано відповідачу-2 в оренду строком на 20 років земельну ділянку площею 10,4 га в межах населеного пункту в с. Сокільники для будівництва малоповерхових житлових будинків; встановлено розмір орендної плати; уповноважено сільського голову укласти договір оренди земельної ділянки. 16.06.2006 року між відповідачем-2 та відповідачем-4 укладено договір оренди землі № 64 (надалі - договір оренди землі), у відповідності якого орендодавець (відповідач-4) передав, а орендар (відповідач-2 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в межах с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області). Строк дії договору оренди згідно п. 3.1 визначено в 20 років. У відповідності до п. 5.1 цього договору, з врахуванням додатку № 83 до нього від 04.04.2008 року, земельна ділянка передається в оренду для будівництва кварталу житлової в с. Сокільники; цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

15.10.2006 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір про спільну діяльність (співробітництво та організацію взаємовідносин), згідно якого його учасники прийняли на себе зобов'язання спільно діяти без створення юридичної особи й без об'єднання вкладів учасників для досягнення спільної мети, якою згідно п. 1.2 цього договору є будівництво кварталу малоповерхової житлової та громадської забудови в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, з подальшим набуттям в особисту власність учасників новостворених (збудованих) об'єктів відповідно до умов цього договору та окремих правочинів між учасниками, а також спільне використання (експлуатація) чи відчуження набутого майна, здійснення з цим майном інших дій, не заборонених законом, ведення пов'язаної з цим господарської діяльності, передбаченої установчими документами учасників. Вказана вище забудова кварталу здійснюється поетапно окремими секторами на земельній ділянці 10,4 га, що знаходиться в межах с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області і належить відповідачу-2 на правах оренди у відповідності до договору оренди землі від 16.06.2006 року. Згідно п. 2.2 договору про спільну діяльність від 15.10.2006 року (надалі - договір про спільну діяльність) учасники - відповідач-1 та відповідач-2, в зв'язку з виконанням цього договору мають право набувати права власності на об'єкти (їх частки), що створені в результаті виконання своїх зобов'язань у відповідності до умов цього договору та (або) інших правочинів.

30.11.2006 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір суборенди землі № 78 (надалі - договір суборенди), згідно якого орендодавець (відповідач-2) передав, а суборендар (відповідач-1) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки розміром 10,4 га, що знаходиться в межах с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області і належить відповідачу-2 на правах оренди у відповідності до договору оренди землі № 64 від 16.06.2006 року. Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 1,716 га, в тому числі під забудову 1,3 га. В п. 2.6 договору суборенди об'єкт оренди передається в користування для будівництва котеджів згідно з генпланом, а саме за номером 19-33 і 54-62.

Згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 14.05.2007 року № 44, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Пустомитівському районі Львівської області на будівництво кварталу індивідуальної житлової забудови в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, будівельні роботи проводить відповідач-1. Також Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області видано відповідачу-1, як підряднику, дозвіл № 21/7-ж від 12.06.2009 року на виконання будівельних робіт на вказаному будівельному майданчику.

Проаналізувавши вказані договори, укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2, суд приходить до висновку, що житловий будинок АДРЕСА_3 Пустомитівського району Львівської області, щодо якого між позивачем та відповідачем-1 укладено попередній договір та мав бути укладений основний договір купівлі-продажу, мав бути створений за участю відповідача-1 із набуттям ним права власності у встановленому законом порядку. З врахуванням того, що чинним законодавством не заборонено укладення попереднього договору щодо майна, яке буде створене в майбутньому особою, суд вважає, що відповідач-1 на момент укладення попереднього договору мав право його укладати, попередній договір відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим, доводи відповідача-2 та відповідача-3 про нікчемність попереднього договору є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються судом, жодним нормативно-правовим актом не встановлено недійсність цього договору. Також судом не встановлено обставин, які б забороняли відповідачу-1 здійснювати залучення коштів від третіх осіб при виконанні вказаних договорів, пов'язаних з будівництвом.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами спору, що 09.07.2009 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за відповідачем-2 зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок № 55 готовністю 65 %, позначений на плані літерою А-1, про що відповідачу-2 видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23250885 від 09.07.2009 року, реєстраційний номер 2774583.

Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку, що реєстрація права власності на вказаний об'єкт незавершеного будівництва здійснена відповідачем-2 неправомірно. Статтею 331 ЦК України закріплено норму про те, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. Згідно абз. 2 п. 14 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року (надалі - Тимчасове положення), чинного на момент проведення реєстрації, право власності на об'єкт незавершеного будівництва підлягає державній реєстрації у разі необхідності укладення правочину щодо об'єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва, до завершення процесу створення нової речі, здійснюється лише з метою укладення договору щодо наявного на момент реєстрації майна, в інших випадках закон не передбачає здійснення реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що звернувшись до відповідача-5 за реєстрацією права власності на спірне майно, відповідач-2 мав намір укласти щодо нього певний договір.

В п. 2.3 договору про спільну діяльність зазначено, що відповідач-1 має наступні права та обов'язки: 2.3.1. Після набрання чинності цим договором негайно приступити до здійснення спільних проектів; 2.3.2. Вимагати від відповідача-2 укладення з ним договору суборенди земельної ділянки, на якій планується здійснювати будівництво житлових будинків; 2.3.4. Від свого імені та за власний рахунок здійснювати закупівлю матеріалів, техніки й інших необхідних засобів для ведення будівельно-монтажних робіт з будівництва об'єктів, передбачених цим договором; 2.3.6. Забезпечити фінансування та будівництво житла (у погоджених з відповідачем-2 обсягах) квартальних інженерних мереж, доріг, благоустрою згідно наявної проектної та проектно-кошторисної документації; 2.3.7. Забезпечувати охорону будівельних матеріальних ресурсів та незавершеного будівництва; 2.3.9. Завершити будівництво та забезпечити введення в експлуатацію новозбудованих об'єктів (новоствореного майна), провести державну реєстрацію згідно чинного законодавства та набуття права власності на це майно; 2.3.10. свою чергу згідно п. 2.4 договору про спільну діяльність відповідач-2 взяв на себе наступні обов'язки: 2.4.1. Відповідно до умов цього договору отримати дозвіл Сокільницької сільської ради як орендодавця на укладення договору суборенди земельної ділянки, на якій планується здійснювати будівництво відповідного етапу забудови, оформити й підписати його з відповідачем-1, а також провести його державну реєстрацію у встановленому порядку; 2.4.4. Передати відповідачу-1 безоплатно, або на умовах взаємозаліку, у власність не більше як 25 % від однорідних одиниць (об'єктів) новоствореного нерухомого майна. Згідно п. 6.2 договору про спільну діяльність відповідач-2 зобов'язався після отримання відповідного дозволу оформити й укласти з відповідачем-1 договір суборенди згідно вимог законодавства, а також провести його державну реєстрацію. Відповідно до п. п. 4.1, 4.3, 4.4 договору про спільну діяльність в разі набуття учасниками майна на правах спільної часткової власності на окремі об'єкти, то частки учасників встановлюються в наступній пропорції: відповідачу-1 - 75 відсотків, відповідач-2 - 25 відсотків. Володіння й користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, встановленому законодавством України. Учасник, що прийняв рішення відчужити свою частку (її частину) у спільному майні на користь третіх осіб, зобов'язаний надати іншому учаснику право її переважного придбання.

Таким чином, з врахуванням положень вказаного договору про спільну діяльність, суд приходить до висновку, що відповідач-1 для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, зокрема, щодо здійснення закупівлі матеріалів, техніки й інших необхідних засобів і щодо забезпечення фінансування та будівництва житла і об'єктів інфраструктури, мав право укладати у відповідності до вимог діючого законодавства договори, пов'язані з залученням грошових коштів для будівництва.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.02.2010 року у справі № 4/126 відмовлено в задоволенні позову ТзОВ «РБТК» (відповідач-2) до ТзОВ «Гронло-Львів» (відповідач-1) про усунення перешкод права користування та розпорядження майном. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року у справі № 4/126, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2011 року, встановлено, що будівельна техніка, будматеріали та тимчасові споруди відповідача-1 знаходяться на території кварталу житлової забудови відповідача-2 правомірно на підставі договору про спільну діяльність від 15.10.2006 року та договору суборенди земельної ділянки від 30.11.2006 року та інших локальних документів. Факт чинності і виконання угоди між сторонами про спільну діяльність знаходить своє підтвердження у довідках про вартість виконаних робіт, видаткових накладних, платіжних дорученнях на оплату будматеріалів та послуг, податкових накладних, що доводить виконання умов договору про спільну діяльність ТзОВ «Гронло-Львів» (відповідач-1) за власний кошт.

На підставі встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили, преюдиціальних фактів, та наявних в матеріалах господарської справи № 4/126 документів, оглянутих судом, суд приходить до висновку про те, що відповідачем-1 та відповідачем-2 виконувалися умови наявних між ними договірних зобов'язань згідно договору про спільну діяльність та договору суборенди.

Разом з тим, в ході розгляду справи судом не здобуто доказів проведення розподілу створених відповідачем-1 та відповідачем-2 об'єктів, відчуження відповідачем-1 на користь відповідача-2 новоствореного майна, надіслання сторонами повідомлення одна одній про прийняття рішення про відчуження новоствореного майна, як це було передбачено умовами договору про спільну діяльність.

Згідно п. 2.1 Тимчасового положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. Відповідно до п. 4.2 Тимчасового положення у разі проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності на об'єкт незавершеного будівництва до заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) додаються документи, що посвідчують право на земельну ділянку, та дозвіл на виконання будівельних робіт, їх копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав, видачу витягу про державну реєстрацію прав та надання витягу з Реєстру прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Як зазначалося вище, 30.11.2006 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір суборенди землі строком на 5 років. Зважаючи на те, що станом на момент реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва 09.07.2009 року відповідач-2 передав право користування частиною орендованої ним земельної ділянки в користування відповідачу-1 на підставі чинного та діючого на той час договору суборенди саме для будівництва чітко визначених котеджів, в тому числі й спірного майна, суд вважає, що для реєстрації права власності на спірне майно повинна була проводитися з поданням договору суборенди, який органу реєстрації представлено не було, доказів подання такого договору відповідачем-2 при зверненні за реєстрацією права власності на об'єкт незавершеного будівництва суду не представлено.

Таким чином, з врахуванням того, що при зверненні до органу реєстрації прав на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва, відповідач-2 не повідомив про передачу права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірне майно - об'єкт незавершеного будівництва, на підставі договору суборенди землі, та звернувся за реєстрацією права власності саме за ним ще до моменту виконання умов договору про спільну діяльність, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача-2 та про підставність позовної вимоги про скасування витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23250885, сформованого відповідачем-5 09.07.2009 року.

Що ж стосується доводів відповідача-2 та відповідача-3 про те, що договір суборенди землі визнаний недійсним, а договір про спільну діяльність розірваний в судовому порядку, то суд зазначає наступне. Рішенням господарського суду Львівської області від 19.02.2010 року у справі № 4/126, яке в подальшому залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2011 року, відмовлено в задоволенні позову відповідача-2 до відповідача-1 про усунення перешкод у здійсненні відповідачем-2 права користування та розпорядження орендованою земельною ділянкою шляхом вивезення належного відповідачу майна, розташованого на цій земельній ділянці. Вказаними судовими рішеннями, як вже зазначалося, встановлено факт виконання відповідачем-1 та відповідачем-2 умов договору про спільну діяльність та договору суборенди землі. В постанові Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року у цій справі зазначено, що суд відхилив посилання відповідача-2 на нікчемність вказаних правочинів (договору про спільну діяльність та договору суборенди землі), при цьому в судовому порядку договір про спільну діяльність та договір суборенди недійсними не визнавались.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.12.2010 року у справі № 29/165 (10), яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року та постановою Вищого господарського суду України, розірвано договір про спільну діяльність, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2. Рішенням господарського суду Львівської області від 28.12.2010 року у справі № 10/229 (10), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2011 року, визнано недійсним договір суборенди землі, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2.

З наведеного випливає, що станом на момент реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем-2 09.07.2009 року договір про спільну діяльність не був розірваний, а договір суборенди землі не був визнаний недійсним. Зважаючи на те, що суд оцінює правомірність дій відповідачів на момент їх вчинення, а не, виходячи з обставин, які відбулися після вчинення оспорюваний дій та не могли бути передбачені сторонами спору, вказані судові рішення, на які посилаються відповідач-2 та відповідач-3 не підтверджують правомірність дій відповідача-2 при зверненні за реєстрацією права власності за ним на спірне майно та не спростовують висновків суду в цій частині.

Суд вважає, що в подальшому такі протиправні дії відповідача-2 призвели до вчинення наступних правочинів з порушенням прав позивача. Зокрема, на підставі такого правовстановлюючого документу як спірний витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23250885, виданого відповідачем-5, відповідач-2 продав, а відповідач-3 купив спірний об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок готовністю 65 %, в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, що підтверджується договором купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, житлового будинку від 20.12.2011 року, засвідченим нотаріально (надалі - договір купівлі-продажу). В п. 4 вказаного договору купівлі-продажу відповідач-2 засвідчив, що вказаний об'єкт незавершеного будівництва, житлового будинку, що відчужується, вільний від майнових прав і претензій третіх осіб, про яких в момент складання договору відповідач-2 чи відповідач-3 не міг знати. Однак, як встановлено судом, станом на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу 20.12.2011 року відповідач-2 був обізнаний із тим, що з приводу об'єкту, який ним відчужується, між відповідачем-1 та позивачем укладено попередній договір, позивачем сплачено кошти за цей об'єкт. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами господарської справи № 4/126, стороною в якій був відповідач-2 та рішення суду першої інстанції в якій ухвалене 19.02.2010 року. В цій справі міститься ряд копій попередніх договорів, укладених відповідачем-1 з іншими особами, в томі числі й з позивачем.

Однак, спростовуючи заявлені позовні вимоги, відповідач-2 та відповідач-3 вказують, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу відповідач-2 не був зв'язаний жодними договірними відносинами із відповідачем-1, а тому правомірно відчужив спірне майно відповідачу-3. Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Незважаючи на вимоги вказаних норм чинного законодавства, відповідачами не представлено доказів того, що відбулося повернення отриманого за розірваним договором про спільну діяльність та відшкодуванні того, що було отримано за визнаним недійсним договором суборенди землі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 3 ЦК України серед загальних засад судочинства встановлено неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність, розумність. Згідно ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Таким чином, враховуючи те, що реєстрація за відповідачем-2 права власності на спірне майно здійснена протиправно, у зв'язку з чим, відповідач-2 протиправно уклав договір купівлі-продажу з відповідачем-3, суд приходить до висновку про невідповідність вказаного договору купівлі-продажу вимогам закону та його недійсність. Зважаючи на те, що право власності на спірне майно у випадку не вчинення відповідачем-2 протиправних дій, мало перейти до позивача, купівельна ціна за спірне майно сплачена позивачем, суд погоджується з доводами позивача про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу порушує його права та законні інтереси та може бути ним оскаржений в судовому порядку.

Погоджується суд також і з доводами позивача щодо того, що рішення відповідача-4 в частині передачі рішення № 247 від 23.01.2012 року про передачу у власність відповідачу-3 земельної ділянки площею 0,0388 га в с. Сокільники для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 732206 від 03.07.2012 року, виданий на відповідача-3 на земельну ділянку площею 0,0388 га в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, протиправно порушує його права, оскільки прийняття такого рішення та, як наслідок, отримання відповідачем-3 державного акту, стало наслідком незаконного набуття відповідачем-3 права власності на спірне майно, кошти за яке сплачені позивачем. Крім того, згідно п. п. 2.1, 2.2 вказаного рішення відповідач-4 вирішив вилучити за згодою відповідача-2 земельну ділянку № 55, яка передана площею 0,0388 га, для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд відповідно до договору суборенди земельної ділянки відповідачу-3; та передати безоплатно у власність зазначену земельну ділянку відповідачу-3. Однак, договору суборенди земельної ділянки, укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-3 суду не представлено. Також суд зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач-4 володів інформацією про те, що право власності на спірне майно повинно бути оформлене за позивачем, що підтверджується виданою відповідачем-4 довідкою № 1813 від 13.08.2009 року. Зважаючи викладені обставини та на те, що такі позовні вимоги нерозривно пов'язані з позовною вимогою про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу та вимогою про визнання права власності і витребування майна, та спрямовані на повний та всебічний захист прав позивача, факт порушення яких встановлений судом, суд приходить до висновку про їх підставність та обґрунтованість.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що з боку позивача були вчинені добросовісні та законні дії, спрямовані на набуття у власність житлового будинку АДРЕСА_3 Пустомитівського району Львівської області. Як зазначалося вище, позивачем за вказаний об'єкт сплачено купівельну ціну в розмірі 121896,71 доларів США, що згідно акту звірки від 30.08.2012 року становило 682583,6 грн. З договору купівлі-продажу від 20.12.2011 року вбачається, що вартість придбаного відповідачем-3 спірного майна становить 474383,00 грн. згідно звіту про оцінку майна від 20.12.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи. При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно протоколу № 38 ТзОВ «РБТК» (відповідач-2) від 19.12.2011 року відповідач прийняв рішення продати спірний об'єкт незавершеного будівництва № 55, реєстраційний номер 27745484, в рахунок зарахування раніше сплачених коштів ОСОБА_2 (відповідач-3) на рахунок товариства. В судовому засіданні відповідач-2 та відповідач-3 не спростували факту зарахування, однак, пояснень з приводу зобов'язань, за якими проведено зарахування суду не надали, як і не надали платіжних документів, які підтверджують факт зарахування або проведення оплати відповідачем-3 відповідачу-2 за придбане спірне майно. Зважаючи на те, що позивач сплатив за спірне майно кошти, що значно перевищують вартість спірного майна, а також те, що оформлення права власності за позивачем на це майно стало неможливим через протиправну реєстрацію права власності на нього за відповідачем-2, що спричинило наступні протиправні дії, суд приходить до висновку про можливість визнання за позивачем права власності на спірне майно та витребування цього майна на його користь.

З приводу обрання позивачем неналежного способу захисту, про що зазначають відповідачі та наявності в нього права лише звернутися до суду з позовом до відповідача-1 про стягнення коштів, суд звертає увагу, що у відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій або бездіяльності органу державної влади чи місцевого самоврядування. Виходячи із наведених законодавчих положень та того факту, що порушення прав та законних інтересів позивача мало місце не лише з боку сторони попереднього договору - відповідача-1, але було порушене й іншими відповідачами, з якими позивач не перебував у договірн6их відносинах, обраний позивачем спосіб захисту відповідає суті та характеру допущеного відповідачами порушення права та законного інтересу позивача.

Що ж стосується строку позовної давності, на сплив якої як на підставу відмови в позові посилається відповідач-3, то суд зазначає, що предметом позову, поданого до суду 31.10.2012 року є, зокрема, договір купівлі-продажу від 20.11.2011 року, рішення відповідача-4 від 23.01.2012 року, державний акт про право власності на земельну ділянку від 03.07.2012 року, з дати укладення, прийняття та видачі яких на момент звернення до суду трирічний строк позовної давності не завершився. Щодо витягу про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва від 09.07.2009 року, то позивачем у встановленому законом порядку підтверджено, що про наявність такого витягу позивач дізнався з листа відповідача-5 від 03.09.2012 року, тобто і з цієї позовної вимоги перебіг строку позовної вимоги не завершився. Доказів на спростування доводів позивача і представлених ним доказів відповідачами суду не представлено.

Статтею 1 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З врахуванням того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачами його прав та законних інтересів, натомість, відповідачами не спростовано у встановленому законом порядку неправомірності їхніх дій, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 57, 58, 59, 60, 61, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 216 ЦПК України, ст. 3, 11, 13, 15, 16, 20, 203, 215, 216, 331, 628, 635, 1212 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ТзОВ «Гронло-Львів», ТзОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія», ОСОБА_2, Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «БТІ та ЕО» про захист права власності - задоволити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, житлового будинку від 20.12.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна будівельно-технічна компанія» (код ЄДРПОУ 32968045, адреса: м. Львів, вул. Наукова, буд. 3-Б, кв. 215) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4), посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1514.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) право власності на об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок готовністю 65 %, що розташований в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області на земельній ділянці загальною площею 104000 кв.м., кадастровий номер 4623686400:01:001:0338.

Витребувати від ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 65 %, що розташований в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області на земельній ділянці площею 388,0 кв.м., кадастровий номер 4623686400:01:001:0803.

Скасувати витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23250885, сформований 09.07.2009 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (код ЄДРПОУ 03348525, м. Львів, вул. Липинського, 54).

Визнати недійсним пункт 2.1 та пункт 2.2 рішення № 247 від 23.01.2012 року Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04369682, адреса: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Січових Стрільців, 1).

Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 732206 від 03.07.2012 року, виданий на ім'я ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4) на земельну ділянку площею 0,0388 га в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 462360001008697.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

СуддяІ. І. Мельничук