Постанова

від 16.05.2013 по справі 826/3194/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2013 року 09:54 Справа № 826/3194/13-а

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "07 Продакшн" до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкові повідомлення-рішення №0002502290, №0002512290 від 28.02.2013 Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Колесник І. Ю.

Представники:

Від позивача: Подобна І.В., Мелимука В.В.

Від відповідача: Дрозд І.С.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.05.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2013 року № 0002502290 та № 0002512290.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.04.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 17.04.2013 року.

У судовому засіданні 17.04.2013 р. судом оголошено перерву у зв'язку з необхідністю сторонам надати суду додаткові матеріали по справі та призначено справу на 16.05.2013 р.

Представники позивача у судовому засіданні 16.05.2013 р. позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини, викладені в запереченні на позовну заяву, вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю « 07 ПРОДАКШН» (надалі - позивач), зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною державною адміністрацією міста Києва 15.08.2007 р. (код ЄДРПОУ 35332749) та перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач).

З 24.12.2012 р. по 05.02.2013 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт №392/22-90/35332749 від 12.02.2013 р. (далі - Акт перевірки), відповідно до якого встановлено порушення:

- п.138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 282 943 грн.,

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 246 037 грн.

28.02.2013 р. ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002502290, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 282 916,00 гривень та податкове повідомлення-рішення №0002512290, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 246 037,00 гривень за основним платежем та 19 595,00 гривень - штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з такими рішеннями податкового органу, вважає їх безпідставними та необґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся до суду про їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи, зокрема, акту перевірки, а також пояснень представників сторін, судом встановлено, що на формування позивачем витрат та податкового кредиту вплинули взаємовідносини з ТОВ «Студія Картлі» (ЄДРПОУ 35012072), ТОВ «Комплекс Айсем Аг» (ЄДРПОУ 37264194) та ТОВ «Астана К» (ЄДРПОУ 37270449).

В Акті перевірки Відповідач зазначає, що перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларації про прибуток за I квартал 2011 року «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» встановлено завищення задекларованих показників на загальну суму 300 270 грн. В ході перевірки встановлено, що між ТОВ « 07 ПРОДАКШН» (Замовник) та ТОВ «Студія Картлі» (Виконавець) було підписано договори №02/01/2011-8 від 01.02.2011 року; №02/01/2011-9 від 01.02.2011 року; №09/29/2011-2 від 29.03.2011 року, щодо створення аудіовізуальних творів-сюжетів для телепрограм, що публічно сповіщаються на телеканалі «Інтер».

Податковий орган в Акті перевірки вказує, що відносно вказаного контрагента відповідними ДПІ у Дніпровському районі м.Києва складено акт про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства, а саме: по підприємству ТОВ «Студія Картлі» (ЄДРПОУ 35012072) - від 02.11.2012 р. №3986/22-222-35012072.

Крім того, в Акті перевірки Відповідачем наведено аналіз господарських операцій ТОВ «Студія Картлі» та зроблено висновок про те, що оскільки правочини, нібито укладені між ТОВ «Студія Картлі» з ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Ріп», ТОВ «Лавіконт-М», ТОВ «Астана К», ТОВ «А.НЕТ», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Соло-25» за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2012 р. не спричинили реального настання юридичних наслідків та є нікчемними, а у підприємства ТОВ «Студія Картлі» відсутнє власне обладнання для надання послуг підприємствам покупцям, то правочини, нібито укладені з підприємствами покупцями за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2012 р. теж носять характер «нікчемний» правочин.

Судом встановлено, що фінансово-господарські правовідносини між Позивачем та ТОВ «Студія Картлі» здійснювались згідно договорів №02/01/2011-8 від 01.02.2011 року; №02/01/2011-9 від 01.02.2011 року; №09/29/2011-2 від 29.03.2011 року.

За договором №02/01/2011-8 від 01.02.2011 р. про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності Виконавець - ТОВ «Студія Картлі» за завданням Замовника - ТОВ « 07 ПРОДАКШН», прийняло на себе зобов'язання надати Замовнику послуги щодо створення аудіовізуальних творів - сюжетів для телепрограми з робочою назвою на дату підписання договору «Ранок з Інтером».

За договором №02/01/2011-9 від 01.02.2011 р. про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, Виконавець - ТОВ «Студія Картлі» за завданням Замовника - ТОВ « 07 ПРОДАКШН» прийняло на себе зобов'язання надати Замовнику послуги щодо створення аудіовізуальних творів - сюжетів для телепрограми під робочою назвою «Ранок з Інтером».

Згідно з договором №09/29/2011-2 від 29.03.2011 р. про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, ТОВ «Студія Картлі» за завданням Замовника - ТОВ « 07 ПРОДАКШН» зобов'язалося надати Замовнику послуги щодо створення аудіовізуальних творів - сюжетів для телепрограми з робочою назвою «З Новим Ранком».

За договором №09/08/2011-2 від 08.09.2011 р. про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності Виконавець - ТОВ «Студія Картлі» за завданням Замовника - ТОВ « 07 ПРОДАКШН», зобов'язалося надати Замовнику послуги щодо створення аудіовізуальних творів - сюжетів для телепрограми «З Новим Ранком», що публічно сповіщюється на телеканалі «ІНТЕР».

За даними договорами Позивачу було надано послуг на загальну суму 360 324,00 грн., в тому числі ПДВ 60 054,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі послуг. ТОВ «Студія Картлі» виписало Позивачу податкові накладні на загальну суму 360 324,00 грн., в тому числі ПДВ 60 054,00 грн., грн., що підтверджується податковими накладними №36 від 01.03.2011 р, №37 від 01.03.2011 р, №39 від 31.03.2011 р, №40 від 31.03.2011 р, №41 від 31.03.2011 р.

Фінансово-господарські правовідносини між Позивачем та ТОВ «Комплекс Айсем Аг» здійснювались згідно договору №30/06/2011-1 від 30.06.2011 р. про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності.

За даним договором Виконавець - ТОВ «Комплекс Айсем Аг» зобов'язалося за завданням Замовника - ТОВ « 07 ПРОДАКШН», надати Замовнику послуги щодо створення аудіовізуальних творів - сюжетів для телепрограми під робочою назвою «З Новим ранком».

Між Позивачем та ТОВ «Комплекс Айсем Аг» було підписано акт здачі- приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2011 р. на суму 183 120,00 грн., в т.ч. ПДВ 30 520,00 грн. ТОВ «Комплекс Айсем Аг» виписало Позивачу податкову накладну №3101 від 31.07.2011 р. на загальну суму 183 120,00 грн., сума ПДВ - 30 520,00 грн.

Судом встановлено, що Позивач придбав у ТОВ «Астана К» відеокасети Panasonic за видатковою накладною № 359 від 27.04.2011 р. на загальну суму 272 488,22 грн., в т.ч. ПДВ 45 414,82 грн. Договір сторонами не укладався. Розрахунки здійснювались у безготівковій формі. ТОВ «Астана К» виписало Позивачу податкову накладну №264 від 27.04.2011 р. на загальну суму 272 488,22 грн., сума ПДВ - 45 414,82 грн.

Позивачем були здійснені безготівкові розрахунки з ТОВ «Студія Картлі», ТОВ «Комплекс Айсем Аг» та ТОВ «Астана К».

При цьому слід зауважити, що фактично податковим органом не заперечується наявність у позивача усієї первинної документації в підтвердження виконання умов правочинів, така була досліджена під час проведення перевірки, однак зроблено висновки, що правочини, укладені між Позивачем та ТОВ «Студія Картлі», ТОВ «Комплекс Айсем Аг» і ТОВ «Астана К» є нікчемними та такими, що укладені без наміру створення правових наслідків.

Суд дослідивши усі фактичні обставини справи не може погодитись з такими висновками податкового органу виходячи з наступних міркувань.

Суд не приймає до уваги твердження Відповідача про нікчемність (недійсність) правочинів, вчинених Позивачем та ТОВ «Студія Картлі», ТОВ «Комплекс Айсем Аг» і ТОВ «Астана К» з наступних підстав.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки укладені позивачем з ТОВ «Студія Картлі», ТОВ «Комплекс Айсем Аг» і ТОВ «Астана К» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню, передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст.208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачем правочини з ТОВ «Студія Картлі», ТОВ «Комплекс Айсем Аг» і ТОВ «Астана К» мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів - не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі їх фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Відповідачем не надано відповідних доказів нікчемності (недійсності) правочинів, вчинених між Позивачем та ТОВ «Студія Картлі», ТОВ «Комплекс Айсем Аг» і ТОВ «Астана К».

Листом ВАСУ від 02.06.2011р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Судом, на відміну від податкового органу, з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій, досліджено товарність угод та реальність настання їх умов.

Суд вважає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджуються факт реального виконання договорів, укладених з ТОВ «Студія Картлі», ТОВ «Комплекс Айсем Аг» і ТОВ «Астана К».

Натомість відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ТОВ «Студія Картлі», ТОВ «Комплекс Айсем Аг» і ТОВ «Астана К».

Крім того, позивачем надано суду Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року у справі №13180/12/2070 за позовом ТОВ «Студія Картлі» до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва. Позов ТОВ «Студія Картлі» задоволено в повному обсязі та, зокрема, визнано неправомірними дії ДПІ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Лавіконт-м», ТОВ «Аскана К», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Соло-25» за період з 01.01.11 по 31.08.12, за результатами якої було складено акт перевірки від 02.11.12 р. за №3986/22-222-35012072, на підставі якого ґрунтуються висновки відповідача про недійсність (нікчемність) правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Студія Картлі».

В постанові Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року у справі №13180/12/2070, зазначено про те, що судом досліджено договори, укладені з ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Лавіконт-м», ТОВ «Аскана К», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Соло-25» та, зокрема, з ТОВ « 07 ПРОДАКШН».

У даній постанові суду зазначається: «Оглянувши вказані правочини суд не знаходить підстав для висновку про наявність невідповідності спірних правочинів вимогам закону ані за змістом прав та обов'язків сторін, ані за формою договорів, ані за предметом правочинів, ані за обсягом правоздатності та дієздатності сторін, існування наміру у будь-якої із сторін згаданих правочинів безпідставно отримати податкову вигоду матеріалами справи не підтверджено, а, відтак, оглянуті документи визнаються судом належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами вчинення правочинів згідно з ст.202 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що позивач та контрагенти позивача за спірними правочинами не є пов'язаними особами, доказів обізнаності позивача та його контрагентів з обставинами ведення господарської діяльності один одним, вчинення ними узгоджених, зловмисних дій, спрямованих на безпідставне отримання податкової вигоди матеріали справи не містять, такі мотиви не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Таким чином, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає підстав для висновку про наявність фактичних даних, котрі б спростовували доброчесність та сумлінність позивача як платника податків».

Таким чином, Харківським окружним адміністративним судом при розгляді справи №13180/12/2070 спростовано твердження Відповідача про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Студія Картлі» та ТОВ «Мастергільдія», ТОВ «Лавіконт-м», ТОВ «Аскана К», ТОВ «Техноторг-Ком» та ТОВ «Соло-25», а також з ТОВ « 07 ПРОДАКШН».

Спеціальним законом, що визначає платників податку на прибуток, об'єкти, базу оподаткування, порядок формування валових доходів та валових витрат на час виникнення спірних правовідносин до 01.04.2011 р. був Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.04.2011 р. - Податковий кодекс України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 статті 4 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.5.1 статті 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Пунктом 5.3.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктом 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів, отриманих позивачем від ТОВ «Студія Картлі», ТОВ «Комплекс Айсем Аг» і ТОВ «Астана К».

Зважаючи на вищевикладене, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до витрат операційної діяльності суми коштів, сплачених ТОВ «Студія Картлі», ТОВ «Комплекс Айсем Аг» і ТОВ «Астана К», а висновок відповідача про заниження податку на прибуток на загальну суму 282 943,00 грн. є безпідставним.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, платників податку на додану вартість, порядок визначення бази оподаткування, порядок формування податкового кредиту визначається розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.201.8. ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нарахування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з вищезазначеними нормами Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Студія Картлі», ТОВ «Комплекс Айсем Аг» та ТОВ «Астана К» та , відповідно, висновок відповідача про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 246 037,00 грн. є безпідставним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19 595,00 грн. є також протиправним.

Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 28.02.2013 р. № 0002502290 та № 0002512290.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002502290 та № 0002512290 від 28.02.2013 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 294,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 07 Продакшн» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.В. Смолій