Постанова

від 22.05.2013 по справі 5015/4582/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р. Справа № 5015/4582/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Желіка М. Б.

Костів Т. С.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників :

від прокуратури - Куцик В. Б.,

від позивача1 - Гапеєв С.О., Березюк С. Г.,

від позивача 2 - не з'явився,

від позивача3 - Крумшин Н.М.,

від відповідача1 - Петровський Ю.І.,

від відповідача 2 - Кубай Т. Є.

від відповідача3,4,5,6 - не з'явилися,

від третьої особи - Чижук П. В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СервісПет» від 31.01.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 21.01.2013 року

у справі № 5015/4582/11

за позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ, Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ, Львівської міської ради, м. Львів;

до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю „СервісПет", м. Львів;

до відповідача-2:Брюховицької селищної ради, смт. Брюховичі;

до відповідача-3:Товариства з обмеженою відповідальністю „Новобуддизайн", м. Львів;

до відповідача-4:Товариства з обмеженою відповідальністю „Самгородок", с. Самгородок;

до відповідача-5:Приватного підприємства „Буддизайн", м. Львів;

до відповідача-6:Товариства з обмеженою відповідальністю „Лазурит 007", смт. Розділ;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства в Львівській області, м. Львів;

про: витребування майна від добросовісного набувача

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 21.01.2013 р. у справі № 5015/4582/11 за позовом Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „СервісПет", Брюховицької селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю „Новобуддизайн", Товариства з обмеженою відповідальністю „Самгородок", Приватного підприємства „Буддизайн", Товариства з обмеженою відповідальністю „Лазурит 007" позов задоволено частково. Скасовано рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 року "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2-3327/04". Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №907032 від 27.01.2009 року, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю „СервісПет", який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00006 кн.02-7. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "СервісПет" (м.Львів, вул.Кульпарківська, 93, ідентифікаційний код 32894340) земельну ділянку площею 4,2300га кадастровий №4610166300:04:003:0067 та передати її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України. Стягнуто з Брюховицької селищної ради (Львівська область, смт.Брюховичі, вул. Ясна, 1, ідентифікаційний код 04372402) в дохід державного бюджету 470 грн. 50 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СервісПет" (м.Львів, вул.Кульпарківська, 93, ідентифікаційний код 32894340) в дохід державного бюджету 27 957 грн. 04 коп. судового збору. Провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Новобуддизайн" та Приватного підприємства „Буддизайн" припинено. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням Товариства з обмеженою відповідальністю „СервісПет" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким, в цій частині, відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому, апелянт у своїй апеляційній скарзі вказує, що підприємство є добросовісним набувачем майна, а тому судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.388 ЦК України. Крім того, апелянт вважає, що даний спір не підвідомчий господарському суду.

Представником Львівської міської ради Крумшин Н.М. подано заперечення проти апеляційної скарги ТОВ «СервісПет», в якому рішення господарського суду Львівської області від 21.01.2013 року визнається законним та обґрунтованим.

Окрім того, на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшов відзив від відповідача-2 Брюховицької селищної ради, в якому останній просив суд задоволити апеляційну скаргу ТОВ «СервісПет», скасувати рішення господарського суду Львівської області від 21.01.2013 року, а в задоволенні позовних вимог прокурора Шевченківського району м. Львова відмовити. При цьому, відповідач-2 у своєму відзиві вказав, що відповідач-1 набув право власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, тобто у спосіб встановлений законом, і цей договір ніким не оспорений та судом не визнаний недійсним.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзивам на неї, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 Брюховицька селищна рада, розглянувши листи Державного лісогосподарського обєднання "Львівліс" №104 від 02.03.2004 р., №105 від 02.03.2004 р. та № 106 від 02.03.2004 р. про вилучення земельних ділянок, в яких зазначено, що землекористувач не заперечує проти вилучення частини земель, що перебувають в його користуванні, прийняла рішення № 245 та № 263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га і віднесла їх до земель селища рекреаційного призначення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року вищевказані рішення відповідача-2 були визнані неправомірними та скасовані. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року.

15 листопада 2004 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області прийняв рішення у цивільній справі № 2-3327/04, яким зобов'язав Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" земельної ділянки площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру, в смт. Брюховичі в районі вулиці Ряснянської, яку орендує ТОВ "Новобуддизайн" для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру; укласти з ТОВ "Новобуддизайн" договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки; зобов'язано ТОВ "Новобуддизайн" сплатити вартість земельної ділянки площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт. Брюховичі в районі вул.Ряснянської, яка складає, згідно з експертною оцінкою 2 646 740 грн. на банківський рахунок Брюховицької селищної ради.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 квітня 2004 року у справі № 22-761/05, дане рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області залишено без змін, а отже дане рішення набрало законної сили.

В подальшому, зазначене вище рішення суду переглянуто Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за заявою заступника прокурора Львівської області за нововиявленими обставинами, зокрема 15.06.2010 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327\04, провадження у справі закрито. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області, зазначив, що підставою скасування свого рішення від 15.11.2004 року є те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року визнано неправомірними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га та віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення. Вищевказане рішення Шевченківського районного суду м. Львова залишено без змін рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій.

На виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 22 сесією 5 скликання Брюховицької селищної ради 23.10.2008 року прийнято рішення №618 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року". Було вирішено: 1) виконати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04 та продати Товариству з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" земельну ділянку площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт. Брюховичі в районі вул.Ряснянської; 2) затвердити технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,8643 га в районі вул.Ряснянської в смт.Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ТзОВ "Новобуддизайн"; 3) затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 2 646 740 грн. на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №3327/04; 4) ТзОВ "Новобуддизайн" укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки на умовах, визначених цим рішенням, до 01.09.2009 року; 5) ТзОВ "Новобуддизайн" після сплати повної вартості земельної ділянки оформити у встановленому порядку державний акт на право власності на земельну ділянку; 6) ТзОВ "Новобуддизайн" звернутися в Управління земельних ресурсів м. Львова для внесення відповідних змін в земельно-облікові документи.

05.11.2008 року між Брюховицькою селищною радою (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (покупець) на виконання рішення Брюховицької селищної ради № 618 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки.

19 грудня 2008 року Брюховицькою селищною радою видано ТзОВ "Новобуддизайн" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №795031.

25.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" ( продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Самгородок" (покупець-1) і Товариством з обмеженою відповідальністю "СервісПЕТ" (покупець-2) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж.М. та зареєстрований в реєстрі за №10391. Згідно із пунктом 1 даного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцям, а останні зобов'язалися прийняти та оплатити земельну ділянку загальною площею 0,7032 га, що розташована в смт. Брюховичі Львівської області в районі вулиці Ряснянської, відноситься до категорії земель громадського призначення та надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру. Покупці прийняли земельну ділянку у власність у такому співвідношенні: покупець-1 - 4337/7032 ідеальних частини земельної ділянки; покупець-2 - 2695/7032 ідеальних частини земельної ділянки.

25.12.2008 року між Приватним підприємством "Буддизайн" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СервісПЕТ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж.М. та зареєстрований в реєстрі за №10395. Згідно із пунктом 1 даного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а останній зобов'язався прийняти та оплатити земельну ділянку загальною площею 3,9605 га, що розташована в смт. Брюховичі Львівської області в районі вулиці Ряснянської - Незалежності України, відноситься до категорії земель громадського призначення та надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру.

27.01.2009 року Брюховицькою селищною радою видано ТОВ "СервісПЕТ" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №907032, кадастровий №4610166300:04:003:0067, згідно з яким відповідач-1 є власником земельної ділянки площею 4,23 га в смт. Брюховичі, район вулиці Ряснянської, цільове призначення - будівництво об'єкта дошкільного спортивно-навчального центру. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів за № 02:08:438: 00012 кн.02-7.

Предметом даного спору є рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року, тому спір щодо законності прийняття даного рішення, виходячи із приписів ст. 58 Конституції України, слід вирішувати у відповідності до законодавства, що діяло станом на дату прийняття спірного рішення.

Відповідно до п.п. "а" ст.12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення №618 від 23.10.2008 року) до повноважень селищних рад належить право розпорядження землями територіальних громад.

Згідно ч.1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, а відповідно до ч.1 ст. 127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Підстави набуття державою права власності на землю передбачені ч.5 ст. 84 ЗК України. Такими підставами є: а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; в) прийняття спадщини; г) передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами; ґ) конфіскації земельної ділянки.

Згідно до п. 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 10 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України передбачено, що рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування. Аналогічна норма передбачена ст.9 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності".

У своєму відзиві відповідач-2 Брюховицька селищна рада повідомила, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилося, а в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Прокурор та позивачі не долучили до матеріалів докази знаходження спірних земельних ділянок за межами смт. Брюховичі.

Таким чином, враховуючи те, що спірна земельна ділянка, яка була відчужена Брюховицькою селищною радою на користь ТОВ "Новобуддизайн", знаходилася у межах смт. Брюховичі, а також те, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилося, апеляційний суд приходить до висновку, що у відповідності до п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п.п. "а" ст.12, ст.ст. 83, 122, 127, 128, п. 12 розділуХ "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення №618 від 23.10.2008 року) Брюховицька селищна рада мала усі необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Як зазначалось вище, на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Брюховицькою селищною радою прийнято рішення № 618 від 23.10.2008 року.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Аналогічна норма була передбачена ст. 11 Закону України "Про судоустрій України", який був чинний на дату прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 року.

Відтак, враховуючи закріплений Конституцією України та законодавством принцип обов'язковості виконання судових рішень, що набрали законної сили, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі № 2-3327/04, яке набрало законної сили 26.04.2005 року після його перегляду судом апеляційної інстанції, підлягало обов'язковому виконанню Брюховицькою селищною радою.

Посилання прокурора на скасування 15.06.2010р. рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року та закриття провадження по справі №2-3327/04р., як на підставу скасування рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 року, відхиляється апеляційним судом, оскільки це судове рішення було скасоване і провадження у справі закрито уже після виконання спірного рішення Брюховицької селищної ради і виключно з процесуальних підстав, у зв'язку з тим, що ТОВ "Новобуддизайн" було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України у зв'язку з його ліквідацією. Тобто рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року по суті не переглядалося і його незаконність в судовому порядку не встановлена.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що скасування в судовому порядку рішень Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року не впливає на правомірність прийняття спірного рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.11.2008 року.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення № 618 від 23.11.2008 року "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі №2-3327/04" прийняте Брюховицькою селищною радою в межах компетенції, на виконання судового рішення, яке було обов'язковим до виконання, та з дотриманням вимог земельного законодавства, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Стосовно позовних вимог про визнання нечинними Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ТОВ "СервісПет" та витребування у нього спірної земельної ділянки, то такі вимоги теж не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник (чи особа, яка має речове право на майно) і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

Тобто, відповідно до статті 388 ЦК набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. Навпаки, набувач визнається недобросовісним, якщо він знав чи повинен був знати, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати, тобто якщо знав чи повинен був знати про неправомірність свого володіння (стаття 390 ЦК). Таким чином, набувач є недобросовісним, якщо річ набута ним злочинним шляхом. За змістом частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. У разі задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві його витрат на придбання майна. Такі витрати мають бути стягнуті зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною у недійсності правочину. Власник майна не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи за сукупної наявності трьох умов:

а) набувач має бути добросовісним набувачем, він не повинен знати, що купує майно не у власника;

б) майно має бути придбане за гроші, тобто повинно бути саме купленим;

в) власник має втратити володіння цим майном із власної волі, тобто майно має бути передане власником за договором (схову, майнового найму) іншій особі, яка б продала його добросовісному набувачеві.

Тобто за змістом зазначених правових норм суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" ( продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Самгородок" (покупець-1) і Товариством з обмеженою відповідальністю "СервісПЕТ" (покупець-2) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж.М. та зареєстрований в реєстрі за №10391. Згідно із пунктом 1 даного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцям, а останні зобов'язалися прийняти та оплатити земельну ділянку загальною площею 0,7032 га, що розташована в смт. Брюховичі Львівської області в районі вулиці Ряснянської, відноситься до категорії земель громадського призначення та надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру. Покупці прийняли земельну ділянку у власність у такому співвідношенні: покупець-1 - 4337/7032 ідеальних частини земельної ділянки; покупець-2 - 2695/7032 ідеальних частини земельної ділянки, а 25.12.2008 року між Приватним підприємством "Буддизайн" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СервісПЕТ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж.М. та зареєстрований в реєстрі за №10395. Згідно із пунктом 1 даного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а останній зобов'язався прийняти та оплатити земельну ділянку загальною площею 3,9605 га, що розташована в смт. Брюховичі Львівської області в районі вулиці Ряснянської - Незалежності України, відноситься до категорії земель громадського призначення та надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру. Відповідно 27.01.2009 року Брюховицькою селищною радою видано ТОВ "СервісПЕТ" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №907032, кадастровий №4610166300:04:003:0067, згідно з яким відповідач-1 є власником земельної ділянки площею 4,23 га в смт. Брюховичі, район вулиці Ряснянської, цільове призначення - будівництво об'єкта дошкільного спортивно-навчального центру. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів за № 02:08:438: 00012 кн.02-7. Тобто ТОВ "СервісПет" придбав земельні ділянки в ПП «Буддизайн» та ТОВ «Новобуддизайн» за відплатними договорами купівлі-продажу земельних ділянок, йому не було відомо і не могло бути відомо, що він купує майно не у власника. Тобто ТОВ "СервісПет" є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок.

Як було зазначено вище, апеляційний суд дійшов висновку, що право розпорядження спірною земельною ділянкою належало Брюховицькій селищній раді. Тобто в даному випадку відсутній факт вибуття спірної земельної ділянки з володіння власника, тобто Брюховицької селищної ради. Прокурором та позивачами не доведено, що вказана земельна ділянка вибула саме з державної власності і що право розпорядження цією земельною ділянкою належало Кабінету Міністрів України.

За таких обставин, в суду відсутні підстави для визнання нечинним Державного акту серії ЯЖ №907032, кадастровий №4610166300:04:003:0067 на право власності на земельну ділянку, виданого ТОВ "СервісПет" та витребування у нього спірної земельної ділянки площею 4.2300га.

Позовні вимоги заявлені прокурором Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених, або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, встановлених законом, до господарського суду можуть звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

В позовній заяві прокурором зазначено, що позов подано з метою захисту державних інтересів, оскільки внаслідок оспорюваних правовідносин незаконно вилучено з державної власності земель лісогосподарського призначення площею понад 19 га.

Згідно ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, а згідно до ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Враховуючи те, що позов пред'явлено з метою захисту державної власності на земельну ділянку, то належним позивачем у даній справі може бути Кабінет Міністрів України, до повноважень якого відноситься розпорядження землями державної власності.

Стосовно порушення прав Львівської міської ради, то в позовній заяві прокурора не обґрунтовано, в чому полягає порушення прав та інтересів Львівської міської ради стосовно земель державної власності. Представник Львівської міської ради в обґрунтування заявлених позовних вимог в інтересах Львівської міської ради покликається на адміністративне підпорядкування смт. Брюховичі місту Львову.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Таким чином, одна й та ж сама територія не може входити до кількох населених пунктів. Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка по вул.. Незалежності України - вул.. Ряснянська в смт. Брюховичі знаходяться в межах населеного пункту смт. Брюховичі, а тому вона одночасно не може знаходитися в межах м.Львова.

На думку апеляційного суду, твердження представника Львівської міської ради щодо адміністративного підпорядкування смт. Брюховичі місту Львову не спростовують права територіальної громади смт.Брюховичі в особі Брюховицької селищної ради щодо здійснення розпорядження землями, які знаходяться в межах населеного пункту смт. Брюховичі. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що Львівська міська рада не є належним позивачем у даній справі.

В позовній заяві прокурором також не обґрунтовано, в чому полягає порушення прав та інтересів позивача Державного агентства лісових ресурсів України. Згідно п.1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 458/2011, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Пунктом 3 зазначеного положення визначені завдання Держлісагентства України, серед яких не передбачено права розпорядження земельними ділянками лісового фонду та не передбачено права здійснювати захист інтересів держави в частині розпорядження земельним ділянками лісового фонду. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що права та інтереси Держлісагентства України не порушені відповідачами, а тому агенство не є належним позивачем у даній справі.

Львівський апеляційний господарський суду погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо необґрунтованості доводів відповідача-1 та відповідача-2 про пропуск прокурором позовної давності, викладених у відповідних заявах про застосування позовної давності, оскільки відповідно до п.4 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

При розгляді даної справи судами обох інстанцій було з'ясовано, що в Єдиний державний реєстр внесено записи про припинення Приватного підприємства „Буддизайн" (відповідач-5) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Новобуддизайн" (відповідач-3), що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зважаючи на вищевикладене, провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-3 - ТОВ „Новобуддизайн" та відповідача-5 - ПП „Буддизайн" підлягає припиненню на підставі п.6 ч.1 ст.80 ГПК України.

Разом з тим апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що слід відхилити як безпідставні аргументи апелянта-відповідача-1, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування, як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, а відтак вимога про скасування рішення Брюховицької селищної ради не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Відповідна правова позиція з цього питання викладена в п. 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин".

Так господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Також суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст.ст. 49 , 105 ГПК України здійснює перерозподіл судового збору. Відповідно до п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СервісПет» від 31.01.2013 року - задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 21.01.2013 р. у справі № 5015/4582/11 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

3. В цій частині постановити нове рішення, яким, відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора Шевченківського району м. Львова.

4. В решті залишити рішення господарського суду Львівської області від 21.01.2013 р. у справі № 5015/4582/11 без змін.

5. Судові витрати покласти на позивачів та стягнути з позивачів пропорційно в доход державного бюджету 28 427, 54 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, відповідно з Кабінету Міністрів України м. Київ ( м. Київ, вул. Грушевського 12/2) - 9475,85 грн., з Державного агентства лісових ресурсів України м. Київ (ідентифікаційний код 37507901) - 9475,85 грн. з Львівської міської ради, м. Львів (ідентифікаційний код 04055896) - 9475,85 грн., та 14 546, 17 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СервісПет» (м. Львів, вул Кульпарківська, 93, ідентифікаційний код 3289430) за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, відповідно з Кабінету Міністрів України м. Київ ( м. Київ, вул. Грушевського 12/2) - 4848,72 грн., з Державного агентства лісових ресурсів України м. Київ (ідентифікаційний код 37507901) - 4848,72 грн. з Львівської міської ради, м. Львів (ідентифікаційний код 04055896) - 4848,72 грн.

6. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 27.05.2013 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Костів Т. С.