Постанова

від 29.05.2013 по справі 922/041/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. Справа № 922/041/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Марків Н.В. за довіреністю №1 від 27.12.2012р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" (вх. №867Х/3-11 від 13.03.13 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 18.02.13 у справі № 922/041/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Осінь", м. Харків

про стягнення 47748,27 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013р. позивач - ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ "Осінь", (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.01.13 р.) 47804,11 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1135,51 грн., пені в сумі 3628,41 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором переведення боргу № 56 від 05.08.2011 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.2013 р. у справі № 922/041/13-г (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Осінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" - 3% річних в сумі 1135,51 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 37,16 грн. В частині вимог щодо стягнення з відповідача 47804,11 грн. основного боргу та 3628,41 грн. пені, в позові відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2013 р. у справі № 922/041/13-г змінити в частині стягнення основного боргу, пені, судового збору, виклавши абзаци 1 та 2 резолютивної частини в наступній редакції: "Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Осінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" - 47804,11 грн. основного боргу, 3628,41 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2013 р. у справі № 922/041/13-г залишити без змін. Вважає рішення в частині вирішення вказаних позовних вимог незаконним та необґрунтованим, прийнятим судом без належного з'ясування всіх обставин справи та на підставі невірного застосування норм матеріального права.

У судове засідання 20.05.2013 р. з'явився представник позивача та надав пояснення по справі.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, у призначене судове засідання, як і у попереднє судове засідання 17.04.2013 р., уповноважений представник відповідача не з'явився, про причини неявки апеляційний суд не повідомив, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Ухвала апеляційного господарського суду від 17.04.2013р. про відкладення розгляду апеляційної скарги, направлена на належну адресу відповідача, повернулася на адресу суду з довідкою пошти, в якій зазначена причина повернення - "за закінченням строку зберігання".

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами у справі - в порядку ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2003 р. між ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" (позивач - продавець) та ТОВ "Промснаб" (первинний боржник - покупець) був укладений договір купівлі-продажу №067/2003 від 25.04.2003 р. (далі договір), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

У зв'язку з неналежним виконанням первинним боржником зобов'язань з оплати отриманого товару за договором купівлі-продажу, позивач вимушений був звернутись до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості, що виникла за цим договором.

02.06.2011р. господарським судом Харківської області у справі № 5023/3597/11 за позовом ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" до ТОВ "Промснаб" було прийнято рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" та стягнення на його користь 86536,26 грн. заборгованості за договором, 2645,88 грн. штрафу, 891,82 грн. державного мита та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

15.06.2011 р. господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ про примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2011р. у справі № 5023/3597/11.

05.08.2011 р. на стадії виконавчого провадження стягувач - ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка", подав заяву до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського МУЮ про повернення без виконання наказу на примусове виконання рішення від 02.06.2011р. у справі № 5023/3597/11.

Також, 05.08.2011 р. між ТОВ "Промснаб" (первинний боржник), ТОВ фірма "Осінь" (новий боржник) та ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" (кредитор) було укладено трьохсторонній договір переведення боргу № 56 (далі договір переведення боргу), відповідно до умов якого ТОВ фірма "Осінь" прийняла на себе борг (грошове зобов'язання) ТОВ "Промснаб" за договором купівлі-продажу №067/2003 від 25.04.2003 р. (як уточнено в заяві про збільшення позовних вимог) в сумі 74823,83 грн., існування якої підтверджено рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2011р. у справі № 5023/3597/11.

У п. 1 договору переведення боргу визначено, що цим договором регулюються відносини, пов'язані з заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору № 067/2003 від 25.04.2003 р., укладеного між первісним боржником та кредитором.

У відповідності до п. 2 договору переведення боргу первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 74823,83 грн., що виник на підставі основного договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання. Погашення даної заборгованості буде здійснюватися новим боржником відповідно до графіку, який відображений у додатку 1 даного договору (погодженому сторонами).

Проте, відповідач - новий боржник, свої зобов'язання за договором про переведення боргу не виконав та у період з 12.08.2011р. по 16.03.2012 р. здійснив часткову оплату - у сумі 27019,72 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 46647,89 грн. та стала підставою ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Судом першої інстанції з цього приводу прийнято рішення, яким в позові відмовлено з посиланням на те, що хоча відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором про переведення боргу, 15.06.2011 р. на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2011 р. у справі № 5023/3597/11 був виданий наказ. Тобто, вже існує виконавчий документ, яким проводиться стягнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", яка виникла на підставі договору № 067/2003 від 25.04.2003 р. Існування другого виконавчого документу, заборгованість за яким вже була присуджена до стягнення та повторне стягнення цієї заборгованості, що була переведена на нового боржника на підставі договору про переведення боргу № 56 від 05.08.11 р., є неможливим.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно зі ст. 84 ГПК України, судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Проте, зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає, враховуючи наступне.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

29.01.2013р. (вх.№3540) позивачем подано до канцелярії господарського суду Харківської області, а судом першої інстанції прийнято та долучено до матеріалів справи заяву про збільшення позовних вимог (а.с.35-50), в якій позивач зазначив, що сторони правочину під час підписання договору переведення боргу тривалий час вели переговори щодо визначення розміру боргу, який має бути переведено на нового боржника. Так, під час підготовки позовної заяви у первісній редакції до уваги було взято копію договору про переведення боргу, яким на нового боржника (відповідача по справі) було переведено борг у розмірі 73667,61грн. Але, як зазначено в уточненнях, це одна з копій проекту договору, і між кредитором та первісним боржником (ТОВ "Промснаб") було підписано акт звірки розрахунків станом на 01.08.2011р. (а.с.40-42), яким була визначена заборгованість перед ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" у розмірі 74823,83 грн., цей акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками Товариств. До даної заяви позивачем було надано іншу редакцію договору про переведення боргу від 05.08.2011 р. №56 (оригінал якого було надано для огляду у судовому засіданні суду апеляційної інстанції).

Суд першої інстанції, визнаючи відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором про переведення боргу №56 від 05.08.2011 р., та водночас відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу, виходив з того, що вже існує виконавчий документ, яким проводиться стягнення заборгованості з ТОВ "Промснаб", яка виникла на підставі договору №067/2003 від 25 квітня 2003 р.

З даного приводу колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області при неповному з'ясуванні всіх обставин справи прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Так, судом першої інстанції не прийнято до уваги тієї обставини, що на стадії виконавчого провадження - в день підписання договору №56 про переведення боргу 05 серпня 2011 р., ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" (стягувач) подало заяву до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського МУЮ про повернення без виконання виконавчого документу (наказу), копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.39).

А за положеннями п.7 ч.І ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІУ від 21.04.1999 р., повернення виконавчого документу (наказу) стягувачу (позивачу - ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка") за його заявою - є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Тобто, дана норма законодавства встановлює неможливість проведення стягнення за наказом, виданим господарським судом Харківської області 15.06.2011 р. на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2011 р. у справі №5023/3597/11.

Даний факт також підтверджує і надана суду апеляційної інстанції засвідчена належним чином довідка Київського відділу державної виконавчої служби Харківського МУЮ від 12.03.2013р. №4653, в якій вказано, що виконавчий документ (наказ), виданий господарським судом Харківської області 15.06.2011 р. на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2011 р. у справі №5023/3597/11, 08.08.2011р. за вих. №10335 направлено ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" та виконавчий документ на адресу відділу не повертався.

Натомість, договір про переведення боргу від 05.08.2011 р. №56 породив нові зобов'язання для ТОВ фірма "Осінь" перед ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка", часткове невиконання яких і було підставою позову.

Як встановлено з матеріалів справи, на виконання вимог договору про переведення боргу відповідачем було здійснено часткову сплату у розмірі 27 019,72 грн. у період з 12.08.2011 р. по 16.03.2012 р.

Розмір заборгованості відповідача за новим зобов'язанням, з урахуванням часткового виконання, становить 47 804,11 грн., яка на момент звернення з позовною заявою до суду першої інстанції новим боржником не сплачена, що і зумовило звернення позивача до суду за захистом свого порушеного прав та інтересів.

Враховуючи, що і на теперішній час право ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" на погашення заборгованості за договором переведення боргу з ТОВ "Промснаб " на ТОВ фірма "Осінь" у сумі 47 804,11 грн. не відновлено, колегія суддів вважає, що у ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" були підстави для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно зі статтею 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин так і водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

Отже, укладений сторонами договір про переведення боргу відповідає вищезазначеним положенням, а тому є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином.

Наявні матеріали у справі свідчать, що відповідач ані господарському суду першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не спростував факту невиконання ним зобов'язань перед позивачем за договором про переведення боргу та не спростував факту наявності його заборгованості перед позивачем у розмірі 47804,11 грн. Тому, колегія суддів вважає, що заявлена до стягнення вказана сума основного боргу підтверджена наявними у справі доказами, така сума відповідачем не спростована, а тому, з урахуванням положень ст.ст. 509, 525, 526, 530, 573, 610, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України та фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 47804,11 грн. є обґрунтованою, у задоволенні якої неправомірно відмовлено місцевим господарським судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1135,51 грн.

В силу вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування, надані позивачем 3 % річних у розмірі 1135,51 грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю. Проте, суд першої інстанції, стягнувши в оскаржуваному рішенні 1135,51 грн., підставою для стягнення цієї суми прийняв редакцію договору переведення борг у розмірі 73667,61грн. (а.с.17), ані, як зазначено вище, в редакції, яка була додана до заяви про збільшення позовних вимог - у розмірі 74823,83 грн.

Також судом першої інстанції відмовлено у задоволенні щодо стягнення суми пені у розмірі 3628,41 грн. за договором про переведення боргу, з тих підстав, що умовами даного договору не передбачене стягнення пені у якості санкції за порушення зобов'язання.

Згідно з п. 1 ст. 230, п. 4 ст. 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник коштів сплачує на користь їхнього одержувача за прострочення платежу, пеню в розмірі встановленому угодою сторін. Пунктом 3 Закону передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, як вказано вище, у зв'язку з тим, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги нову редакцію договору про переведення боргу, додану до заяви про збільшення позовних вимог, в якій, на відміну від редакції цього договору, доданого до позовної заяви, при вирішенні даного спору не застосоване положення п.6 договору про переведення боргу.

Так, п. 6 договору про переведення боргу сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язання по погашенню боргу, згідно графіку, який відображений у додатку 1 до даного договору (погодженому сторонами), новий боржник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожну повну/неповну добу затримки від суми боргу, починаючи з наступної доби після визначеної дати оплати.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми пені в розмірі 3628,41 грн. також є неправомірним, оскільки матеріали справи містять засвідчену копію договору, яким встановлені санкції за невиконання чи неналежне виконання новим кредитором (відповідачем) взятих на себе зобов'язань.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.02.2013р. у справі № 922/041/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Осінь" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд.1, оф. 660 Код ЄДРПОУ 14110979 п/р 26003000131332 в філії АТ "Укрексімбанк" м. Харків, МФО 351618 ІПН №141109720312 Свідоцтво платника ПДВ № 28748667 від 21.08.2010 р.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 9 Код ЄДРПОУ 30883688 п/р 26003805483960 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016 ІПН 308836820303 Свідоцтво платника ПДВ №28289424) 47 804,11 грн. - основного боргу, 1135,51 грн. 3% річних, 3628,41 грн. - пені, 1720,50 грн. - судового збору за подання позову та 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 27 травня 2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.