Постанова

від 29.05.2013 по справі 910/4729/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р. Справа№ 910/4729/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від прокуратури: прокурор Ткаченко Т.М.

від позивача-1: не з'явились

від позивача-2: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинського міжрайонного прокурора

на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.04.2013 року

у справі № 910/4729/13 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі:

1. Виконавчого комітету Ніжинської міської ради (позивач-1),

2. Комунального лікувально-профілактичного закладу "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького" (позивач-2)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ХЕЛС"

про стягнення 19 682,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ніжинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ніжинської міської ради та комунального лікувально-профілактичного закладу "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького" звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ХЕЛС" про стягнення заборгованості по орендній платі, заборгованості зі сплати витрат на надані комунальні послуги та плати за землю в сумі 19682,29 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року у справі № 910/4729/13 (суддя Підченко Ю.О.) залишено без розгляду позовну заяву Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ніжинської міської ради та комунального лікувально-профілактичного закладу "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ХЕЛС" про стягнення заборгованості по орендній платі, заборгованості зі сплати витрат на надані комунальні послуги та плати за землю в сумі 19682,29 грн.

Ухвалу вмотивовано тим, що прокурор неправильно визначив орган, який вирішує функції держави у спірних правовідносинах сторін, що обумовлює залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Ніжинський міжрайонний прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року у справі № 910/4729/13, та передати справу на розгляд місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2013 року у справі № 910/4729/13 (головуючий суддя - Гончаров С.А., судді: Смірнова Л.Г., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу Ніжинського міжрайонного прокурора на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року у справі № 910/4729/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 29.05.2013 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що місцеве самоврядування в України здійснюється територіальною громадою, в тому числі, через виконавчі органи органів місцевого самоврядування, а тому виконавчий комітет, на думку прокурора, є органом місцевого самоврядування, якому надано повноваження у сфері управління комунальним майном.

Прокурором зазначено також про те, що судом першої інстанції не враховано, що виконавчий комітет Ніжинської міської ради є стороною договору, заборгованість за яким вимагається до стягнення з відповідача.

До судового засідання, що відбулось 29.05.2013 року не з'явились представники позивачів та відповідача.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивачів та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності представників позивачів та відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У даній справі Ніжинським міжрайонним прокурором було заявлено до суду вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ХЕЛС" на користь балансоутримувача - комунального лікувально-профілактичного закладу "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького" суми заборгованості з орендної плати та компенсацію з витрат по сплаті комунальних послуг в сумі 19682,29 грн.

При цьому, такий позов було подано прокурором в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ніжинської міської ради та комунального лікувально-профілактичного закладу "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького".

В обґрунтування подання позову в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ніжинської міської ради прокурор зазначав, що відповідно до ст. 10 та 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", далі Закон, виконавчий комітет Ніжинської міської ради є органом місцевого самоврядування та відповідно до ст. 16 Закону є юридичною особою і наділяється цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. В уточненнях до позовної заяви прокурор зазначав, що відповідно до ст. 11 та ст. 27 Закону виконавчий комітет Ніжинської міської ради є органом місцевого самоврядування та підконтрольний Ніжинській міській раді та уповноважений на управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Ніжина.

В апеляційній скарзі прокурором зазначено також, що виконавчий комітет Ніжинської міської ради є органом місцевого самоврядування, якому надано повноваження у сфері управління комунальним майном згідно зі ст.ст. 140, 143 Конституції України, пп. 1 п. «а» ч. 1 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Ухвалою господарського суду міста Києва господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року у справі № 910/4729/13 зазначений позов прокурора залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий комітет Ніжинської міської ради не є таким органом місцевого самоврядування, який виконує функції держави у відносинах сторін, в розуміння Закону

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям" орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Доводи апеляційної скарги стосуються того, що виконавчий комітет є органом місцевого самоврядування та управляє майном, що є у комунальній власності.

Проте, є хибною думка прокурора про те, що такі обставини обумовлюють можливість його звернення до суду в інтересах цього органу в даних правовідносинах, з огляду на наступне.

З огляду на викладені вище положення процесуального законодавства та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 7, звернення прокурору з позовом в інтересах державі в інтересах відповідного органу, можливо в разі, якщо такий орган, визначений прокурором в якості позивача, є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, та обов'язок здійснення функцій у даних правовідносинах покладено на такий орган саме державою.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача орендної плати за користування майном комунальної власності, тобто, правовідносини сторін у даній справі стосуються правовідносин щодо оренди комунального майна.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо управління комунальною власністю. Так, згідно вказаної статті, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна;

б) делеговане повноваження: погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які перебувають у державній власності.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Тобто, дані правовідносини відносяться до господарсько-правових, в яких виконавчий комітет виконує повноваження щодо управління майном, що є в комунальній власності, яка, в свою чергу, є власністю територіальної громади, а не держави.

Тобто, управління у даних правовідносинах виконавчим комітетом Ніжинської міської ради комунальним майном, що є власністю територіальної громади, зокрема, надання такого майна в оренду, не є функціями держави, що делеговані виконкому органами виконавчої влади.

З огляду на таке, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Виконавчий комітет Ніжинської міської ради у даних відносинах сторін, що стосуються управління комунальним майном, яке є власністю територіальної громади, не є таким органом місцевого самоврядування, який у даних відносинах виконує функції держави.

Щодо звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Комунального лікувально-профілактичного закладу "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького" (відповідач-2), то судова колегія зазначає, що дана юридична особа також не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За таких обставин, у даному випадку прокурор неправильно визначив орган, який вирішує функції держави у спірних правовідносинах сторін.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що виконавчий комітет Ніжинської міської ради є стороною у договірному зобов'язанні, відповідно до якого прокурор вимагає до стягнення з відповідача заборгованості, не спростовують висновків суду про те, що виконавчий комітет не вирішує функції держави у спірних правовідносинах, оскільки, як зазначалось, спірні правовідносини стосуються стягнення орендної плати за користування комунальним майном, а не майном державної власності.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» у випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Згідно цієї ж Постанови Пленуму, якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про залишення позову прокурору без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та виніс законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Разом з тим, доводи Ніжинського міжрайонного прокурора, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому підстави для скасування ухвали господарського суду відсутні.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги Ніжинського міжрайонного прокурора на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року у справі № 910/4729/13 слід відмовити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ніжинського міжрайонного прокурора на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року у справі № 910/4729/13 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року у справі № 910/4729/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4729/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Гончаров С.А.

Судді Смірнова Л.Г.

Тищенко О.В.