Постанова

від 30.07.2013 по справі 910/4729/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року Справа № 910/4729/13 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г., розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постановувід 29.05.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі господарського суду міста Києва №910/4729/13 за позовом Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі: - Виконавчого комітету Ніжинської міської ради, - Комунального лікувально-профілактичного закладу "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М.Галицького" доТовариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ХЕЛС" простягнення 19682,29 грн., за участю представників: позивачів - відповідача - Генеральної прокуратури - не з'явились не з'явились Зузак І.О. ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2013 (суддя Підченко Ю.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного від 29.05.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Гончарова С.А., суддів Смірнової Л.Г., Тищенко О.В.), позовну заяву Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ніжинської міської ради та Комунального лікувально-профілактичного закладу "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М.Галицького" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ХЕЛС" про стягнення заборгованості по орендній платі, заборгованості зі сплати витрат на надані комунальні послуги та плати за землю в загальній сумі 19682,29 грн. залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Ухвала та постанова мотивовані тим, що прокурор неправильно визначив позивача за вимогами про захист інтересів держави, оскільки Виконавчий комітет Ніжинської міської ради є органом місцевого самоврядування, який у спірних правовідносинах виконує функції орендодавця комунального майна, а не держави.

Не погоджуючись з ухвалою та постановою у справі, Заступник прокурора міста Києва в поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі просить їх скасувати і направити справу на розгляд господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами вимог ст. ст. 1, 29, 81 ГПК України.

Зокрема, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що Виконавчому комітету Ніжинської міської ради відповідним органом місцевого самоврядування в установленому законом порядку делеговані повноваження щодо управління майном, за оренду якого виникла заборгованість, яка, в свою чергу, позбавляє можливості вчасно отримувати доход, необхідний для фінансових основ місцевого самоврядування та реалізації функцій держави у сфері охорони здоров'я.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники сторін не скористалися своїми процесуальними правами на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2013.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.07.2013 № 03-05/1000, у зв'язку з перебуванням судді Мачульського Г.М. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі №910/4729/13 сформовано колегію суддів у складі: Грейц К.В. - головуючий (доповідач), Бакуліна С.В., Полянський А.Г.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника Генеральної прокуратури України, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36 1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

При цьому, як вказав Конституційний суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Статтею 29 вказаного Закону визначено, зокрема, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно рішення ХХХІІ сесії Ніжинської міської ради V скликання від 26.12.2007 Виконавчий комітет Ніжинської міської ради виступає орендодавцем комунального майна міста.

Отже, звертаючись до господарського суду з даними позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди майна комунальної власності, прокурор правомірно визначив орган, який на законодавчому рівні уповноважено державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах , пов'язаних з орендою комунального майна, а саме - Виконавчий комітет Ніжинської міської ради, який є орендодавцем, тобто стороною за договором оренди майна міської комунальної власності.

При цьому, визначивши підстави позовних вимог, прокурор обґрунтував, чим саме, на його думку, неналежне виконання орендарем комунального майна своїх зобов'язань за договором щодо внесення орендної плати, сплати витрат на надані комунальні послуги та плати за землю, порушує інтереси держави, зокрема, зазначено, що наявність такої заборгованості спричиняє неповне надходження коштів на рахунки Комунального лікувально-профілактичного закладу "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М.Галицького", на балансі і в оперативному управлінні якого перебуває орендоване майно, та виникнення дебіторської заборгованості, що негативним чином впливає на реалізацію функцій останнього у сфері охорони здоров'я, яке з боку держави гарантується ст. 49 Конституції України.

У відповідності до ст. 4 Основ законодавства України про охорону здоров'я, одним із основних принципів охорони здоров'я в Україні є визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України.

Отже, заявляючи даний позов, Ніжинський міжрайонний прокурор цілком правомірно і ґрунтовно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відтак, висновки судів попередніх інстанцій щодо неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не відповідає матеріалам і обставинам справи та є помилковим.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, внаслідок порушення і неправильного застосування норм процесуального права, безпідставно залишили без розгляду позов прокурора у даній справі, в зв'язку з чим оскаржувані судові акти у справі підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд господарського суду першої інстанції.

Розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної та касаційної скарг прокурора у даній справі, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 та ухвалу господарського суду міста Києва від 10.04.2013 у справі № 910/4729/13 скасувати.

Справу направити на розгляд господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя К.В.Грейц

Судді С.В.Бакуліна

А.Г.Полянський