Рішення

від 21.05.2013 по справі 22/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 21.05.2013р.                                                                                                      Справа № 22/16                                Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Приватного акціонерного товариства «Профі-Пак», м.Дніпропетровськ, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк про: стягнення 71587грн.25коп. За участю представників сторін від позивача:  не з'явився; від відповідача: не з'явився. СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство «Профі-Пак», м.Дніпропетровськ,  звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк про стягнення 71587грн.25коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 67880грн.19коп., 3% річних у сумі 481грн.58коп., пені в сумі 2543грн.31коп. та інфляційних витрат у сумі 682грн.17коп. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 749 від 28.01.2010р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару. Ухвалою від 11.02.2011р. суд повернув без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ «ТС Обжора» до Приватного акціонерного товариства «Профі-Пак», м.Дніпропетровськ про визнання договору № 749 від 28.01.2010р. недійсним. У зв'язку із находженням від відповідача за первісним позовом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.02.2011р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 23.02.2011р. зупинив провадження по справі. 03.03.2011р. та 03.01.2012р. позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотаннями про застосування наслідків за зловживання процесуальними правами. Представник позивача у зазначених заявах посилається на те, що відповідач умисно зловживає своїми процесуальними правами як по даній, так і по іншим справам, які знаходяться в проваджені господарського суду Долнецької області, де однією з сторін є ТОВ “ТМ Обжора”.        Розглянувши вказані клопотання, суд дійшов висновку, що вказані клопотання задоволенню не підлягають за недоведеністю підстав для застосування наслідків за зловживання процесуальними правами ТОВ “ТМ Обжора” по даній справі. 03.03.2011р. позивач звернувся з заявою №180 від 24.02.2011р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу у межах суми позову. Через подання відповідачем по справі зустрічних позовних заяв та через оскарження ТОВ «ТС Обжора» ухвал господарського суду Донецької області, провадження по справі неодноразово зупинялось та поновлялось, також змінювався склад суду. Розпорядженням заступника голови господарського суду від 30.06.2011р. справа №22/16 передана на автоматичний розподіл, яким для розгляду вищевказаної справи призначено суддю Морщагіну Н.С. Розпорядженням заступника голови господарського суду від 26.01.2012р. справа №22/16 у зв'язку з відпусткою судді Морщагіної Н.С. передана для розгляду судді Подколзіній Л.Д. 26.01.2012р. ТОВ «ТС Обжора» звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою про визнання видаткової накладної №225 від 24.03.2010р. недійсною. Ухвалою від 30.01.2012р. суд, керуючись п.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у її прийнятті. Розпорядженням заступника голови господарського суду від 30.01.2012р. справа №22/16 у зв'язку з виходом з відпустки судді Морщагіної Н.С. передана для розгляду судді Морщагіної Н.С. Суд ухвалою від 22.04.2013р. поновив провадження по справі та призначив до розгляду на 29.04.2013р. Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 29.04.2013р. у зв'язку з відпусткою судді Морщагіної Н.С., справа №22/16 передана для розгляду судді Макаровій Ю.В. 15.05.2013р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 62880грн.19коп., пеню в сумі 2892грн.94коп., 3% річних у сумі 708грн. 98коп. та інфляційні витрати у сумі 682грн.17коп., всього 67164грн.28коп. Разом із заявою позивач надав остаточний розрахунок пені та 3% річних. За змістом заяви позивач зменшив заявлену суму основного боргу через оплату відповідачем 11.01.2011р. суми боргу у розмірі 5000гр. Суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням. 17.05.2013р. позивач через канцелярію надав клопотання від 15.05.2013р. про розгляд справи за відсутністю представника позивача. Як свідчать матеріали справи, відповідач жодного разу не забезпечив участь свого представника в суді першої інстанції, вимог ухвал суду не виконав, в тому числі не надав суду правової позиції зі спору по суті вимог. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал господарського суду, в тому числі про поновлення провадження по справі від 22.04.2013р. Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ: 28.01.2010р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу на умовах з відстроченням платежу № 749 (далі – договір), відповідно до умов якого продавець поставляє та передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному даним договором, згідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальній документації, яка є невід'ємною частиною даного договору (Додаток 1 «Бланк Замовлення на поставку»). Відповідно до п. 1.2 договору покупець надає замовлення на поставку продавцю на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведений асортимент (список) товарів, які поставляються за даним договором, їх ціни. Специфікація являється невід'ємною частиною даного договору (Додаток 2 «Специфікація»). Пунктом 2.5.1. договору встановлено, що право власності переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткової накладної. У відповідності із п. 5.2 договору продавець зобов'язаний поставляти товари по цінам, вказаним в специфікації, що затверджена сторонами «Додаток 2). Згідно із п. 5.3 договору покупець зобов'язаний сплачувати кожну товарну накладну, переданого продавцем товару, не пізніше 30-ти (тридцяти) календарних днів від моменту передачі такої партії товару. Пунктами 5.5, 5.6 договору сторони погодили, що покупець має право не здійснювати оплату за товари, якщо накладні або податкові накладні не відповідають вимогам, які передбачені законодавством України, даним договором, або містять помилки, розходження, доки помилки та виправлення не будуть усунуті. Накладні без номеру замовлення на поставку до оплати покупцем прийматися не будуть. Якщо продавець не надасть належним чином оформлені товарні та податкові накладні своєчасно, покупець має право затримати розрахунок за товар на відповідний період затримки надання продавцем документів. Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 15.01.2011р. Згідно із п. 8.2 договору якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах. На виконання п. 1.2 договору сторони уклали специфікацію від 11.03.2010р. до (додаток №2) до договору № 749 від 28.01.2010р., якою визначили найменування товару, одиницю виміру, вартість товару за одиницю, ціну базову, строк придатності, кількість у пакуванні. Сторони 11.02.2010р. уклали Додаткову угоду до договору № 749 від 28.01.2010р., якою у зв'язку зі зміною юридичної адреси покупця внесли зміни в розділ реквізити сторін. За змістом позовної заяви, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач посилається на те, що на виконання умов договору № 749 від 28.01.2010р. за видатковими накладними № 225 від 24.03.2010р., № 343 від 23.04.2010р., № 378 від 05.05.2010р., № 433 від 17.05.2010р., № 538 від 09.06.2010р., № 639 від 08.07.2010р., № 653 від 12.07.2010р., №686 від 19.07.2010р., № 808 від 17.08.2010р., № 914 від 09.09.2010р., № 1177 від 03.11.2010р., № 1203 від 11.11.2010р., №1320 від 02.12.2010р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 272130грн.19коп., в свою чергу відповідачем було частково сплачено товар на суму 209250грн.00коп., внаслідок чого за відповідачем виникла сума основного боргу у розмірі 62880грн.19коп. Позивач стверджує, що направив відповідачу вимогу №0182 від 24.12.2010р. оплатити виниклу заборгованість, однак вона залишена відповідачем без відповіді та задоволення.        Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права. Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне: Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів. Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Предметом позову, враховуючи подану 15.05.2013р. заяву про зменшення розміру позовних вимог,  є стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 62880грн.19коп., пені в сумі 2892грн.94коп., 3% річних в сумі 708грн.98коп. та інфляційних витрат у сумі 682грн.17коп. Підставою позову є договір № 749 від 28.01.2010р. (купівля-продаж на умовах оплати з відстрочкою платежу). Договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу № 749 від 28.01.2010р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України). Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. За змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами. Так, позивач у виконання договору № 749 від 28.01.2010р. поставив, а відповідач за накладними № 225 від 24.03.2010р., № 343 від 23.04.2010р.,     № 378 від 05.05.2010р., № 433 від 17.05.2010р., № 538 від 09.06.2010р., № 639 від 08.07.2010р., № 653 від 12.07.2010р., №686 від 19.07.2010р., № 808 від 17.08.2010р., № 914 від 09.09.2010р., № 1177 від 03.11.2010р., № 1203 від 11.11.2010р., №1320 від 02.12.2010р. отримав товар загальною вартістю 272130грн.19коп.         У спірних накладних є посилання на те, що вони (накладні) складені саме згідно умов договору № 749 від 28.01.2010р. Факт отримання товару підтверджується підписом представника відповідача, який скріплений печаткою юридичної особи на вказаних накладних в графі „Отримав”. Відповідно до п. 5.5, 5.6 договору № 749 від 28.01.2010р. передбачено, що покупець має право не здійснювати оплату за товари, якщо накладні або податкові накладні не відповідають вимогам, які передбачені законодавством України, даним договором, або містять помилки, розходження, доки помилки та виправлення не будуть усунуті. Накладні без номеру замовлення на поставку до оплати покупцем прийматися не будуть. Якщо продавець не надасть належним чином оформлені товарні та податкові накладні своєчасно, покупець має право затримати розрахунок за товар на відповідний період затримки надання продавцем документів. Між тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не приймав до оплати накладні з посиланням на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства або договору. Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару. Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання поставити товар позивач виконав. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину. Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару. Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Як вже зазначалося, у п. 5.3 договору № 749 від 28.01.2010р. сторони дійшли згоди, що покупець зобов'язаний сплачувати кожну товарну накладну, переданого продавцем товару, не пізніше 30-ти (тридцяти) календарних днів від моменту передачі такої партії товару. Враховуючи, що товар за накладною № 225 був переданий відповідачу 24.03.2010р., строк оплати для відповідача наступив 23.04.2010р., а вже з 24.04.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за накладною № 343 товар був переданий відповідачу 23.04.2010р., отже строк оплати для відповідача наступив 23.05.2010р., а вже з 24.05.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною № 378 товар був переданий відповідачу 05.05.2010р., отже строк оплати для відповідача наступив 04.06.2010р., а вже з 05.06.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною № 433 товар був переданий відповідачу 17.05.2010р., отже строк оплати для відповідача наступив 16.06.2010р., а вже з 17.06.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання з його оплати; за накладною № 538 товар був переданий відповідачу 09.06.2010р., отже строк оплати для відповідача наступив 09.07.2010р., а вже з 10.07.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною № 639 товар був переданий відповідачу 08.07.2010р., отже строк оплати для відповідача наступив 07.08.2010р., а вже з 08.08.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною № 653 товар був переданий відповідачу 12.07.2010р., отже строк оплати для відповідача наступив 11.08.2010р., а вже з 12.08.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання з його оплати; за накладною № 686 товар був переданий відповідачу 19.07.2010р., отже строк оплати для відповідача наступив 18.08.2010р., а вже з 19.08.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною № 808 товар був переданий відповідачу 17.08.2010р., отже строк оплати для відповідача наступив 16.09.2010р., а вже з 17.09.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною № 914 товар був переданий відповідачу 09.09.2010р., отже строк оплати для відповідача наступив 09.10.2010р., а вже з 10.10.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання з його оплати; за накладною № 1177 товар був переданий відповідачу 03.11.2010р., отже строк оплати для відповідача наступив 03.12.2010р., а вже з 04.12.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною      № 1203 товар був переданий відповідачу 11.11.2010р., отже строк оплати для відповідача наступив 11.12.2010р., а вже з 12.12.2010р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною № 1320 товар був переданий відповідачу 02.12.2010р., отже строк оплати для відповідача наступив 01.01.2011р., а вже з 02.01.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання з його оплати. Як свідчать наявні в матеріалах справи банківськи виписки, відповідач з посиланням у призначенні платежів на договір № 749 від 28.01.2010р. здійснив часткову оплату вартості отриманого товару на загальну суму 209250грн.00коп., у зв'язку з чим неоплаченим залишився товар на суму 62880грн.19коп. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару, докази його оплати на суму 62880грн.19коп. матеріали справи не містять, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 62880грн.19коп. в повному обсязі. Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 708грн.98коп., нараховані відповідно до наданого суду 15.05.2013р. остаточного розрахунку, з урахуванням здійсненого позивачем розподілу часткових оплат, наступним чином: -          за накладною №225 від 24.03.2010р. період з 26.04.2010р. по 26.04.2010р. на суму боргу 33620грн.64коп., за період з 27.04.2010р. по 06.05.2010р. на суму 25370грн.64коп., за період з 07.05.2010р. по 13.05.2010р. на суму боргу 15370грн.64коп., за період з 14.05.2010р. по 24.05.2010р. на суму боргу 5370грн.64коп.; -          за накладною №343 від 23.04.2010р. період з 24.05.2010р. по 24.05.2010р. на суму боргу 12024грн.00коп., за період з 25.05.2010р. по 07.06.2010р. на суму 7394грн.64коп.; -          за накладною №378 від 05.05.2010р. період з 07.06.2010р. по 08.06.2010р. на суму боргу 25316грн.53коп., за період з 09.06.2010р. по 17.06.2010р. на суму 22711грн.17коп., за період з 18.06.2010р. по 21.06.2010р. на суму боргу 17711грн.17коп., за період з 22.06.2010р. по 24.06.2010р. на суму боргу 12711грн.17коп., за період з 25.06.2010р. по 15.07.2010р. на суму боргу 4711грн.17коп.; -          за накладною №433 від 17.05.2010р. період з 16.06.2010р. по 29.06.2010р. на суму боргу 24609грн.12коп., за період з 30.06.2010р. по 15.07.2010р. на суму 19609грн.12коп., за період з 16.07.2010р. по 19.07.2010р. на суму боргу 16320грн.29коп., за період з 20.07.2010р. по 22.07.2010р. на суму боргу 6320грн.29коп., за період з 23.07.2010р. по 29.07.2010р. на суму боргу 1320грн.29коп.; -          за накладною №538 від 09.06.2010р. період з 09.07.2010р. по 29.07.2010р. на суму боргу 24048грн.00коп., за період з 30.07.2010р. по 02.08.2010р. на суму 20368грн.29коп., за період з 03.08.2010р. по 09.08.2010р. на суму боргу 15368грн.29коп., за період з 10.08.2010р. по 15.08.2010р. на суму боргу 10368грн.29коп., за період з 16.08.2010р. по 17.08.2010р. на суму боргу 2368грн.29коп.; -          за накладною №639 від 08.07.2010р. період з 09.08.2010р. по 17.08.2010р. на суму боргу 26052грн.00коп., за період з 18.08.2010р. по 18.08.2010р. на суму 22420грн.29коп., за період з 19.08.2010р. по 25.08.2010р. на суму боргу 17420грн.29коп., за період з 26.08.2010р. по 30.08.2010р. на суму боргу 12480грн.29коп., за період з 31.08.2010р. по 02.09.2010р. на суму боргу 4420грн.29коп.; -          за накладною №653 від 12.07.2010р. період з 11.08.2010р. по 02.09.2010р. на суму боргу 15430грн.80коп., за період з 03.09.2010р. по 13.09.2010р. на суму 14851грн.09коп., за період з 14.09.2010р. по 20.09.2010р. на суму боргу 9851грн.09коп., за період з 21.09.2010р. по 27.09.2010р. на суму боргу 4851грн.09коп.; -          за накладною №686 від 19.07.2010р. період з 18.08.2010р. по 27.09.2010р. на суму боргу 4560грн.00коп., за період з 28.09.2010р. по 04.11.2010р. на суму 4411грн.09коп.; -          за накладною №808 від 17.08.2010р. період з 16.09.2010р. по 05.11.2010р. на суму боргу 38677грн.20коп., за період з 05.11.2010р. по 11.11.2010р. на суму 33088грн.29коп., за період з 12.11.2010р. по 15.11.2010р. на суму боргу 25088грн.29коп., за період з 16.11.2010р. по 21.11.2010р. на суму боргу 17088грн.29коп., за період з 22.11.2010р. по 28.11.2010р. на суму боргу 12088грн.29коп., за період з 29.11.2010р. по 26.12.2010р. на суму боргу 4088грн.29коп., за період з 27.12.2010р. по 10.01.2011р. на суму боргу 88грн.29коп.; -          за накладною №914 від 09.09.2010р. період з 11.10.2010р. по 10.01.2011р. на суму боргу 10470грн.90коп., за період з 11.01.2011р. по 13.01.2011р. на суму 5559грн.19коп.; -          за накладною №1177 від 03.11.2010р. період з 03.12.2010р. по 13.01.2011р. на суму боргу 6864грн.00коп.; -          за накладною №1203 від 11.11.2010р. період з 11.12.2010р. по 13.01.2011р. на суму боргу 14025грн.00коп.; -          за накладною №1320 від 02.12.2010р. період з 03.01.2011р. по 13.01.2011р. на суму боргу 36432грн. 00коп. Обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дослідивши представлений позивачем розрахунок 3% річних суд дійшов наступних висновків: - позивач вірно визначив момент настання права вимагати від відповідача оплати товару, поставленого за накладною №343 від 23.04.2010р., обраний початок періоду нарахування 3% річних за накладними №225 від 24.03.2010р., №378 від 05.05.2010р., №639 від 08.07.2010р., №914 від 09.09.2010р. та №1320 від 02.12.2010р. не суперечить моменту настання прострочення з оплати товару, так як позивач міг нараховувати 3% річних за накладною №225  - з 24.04.2010р., за накладною №378 - з 05.06.2010р., за накладною №639 - з 08.08.2010р., за накладною №914 - з 10.10.2010р., за накладною №1320 - з 02.01.2011р.         - позивачем невірно визначений момент настання у відповідача прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого товару за накладною №433 від 17.05.2010р., №538 від 09.06.2010р., №653 від 12.07.2010р., №686 від 19.07.2010р., №808 від 17.08.2010р., №1177 від 03.11.2010р., №1203 від 11.11.2010р. Граничні строки оплати товару за кожною спірною накладною вже були визначені судом у тексті рішення. Приймаючи до уваги вищевикладені висновки суду щодо граничних строків оплати товару, суд зробивши за накладними №433 від 17.05.2010р., №538 від 09.06.2010р., №653 від 12.07.2010р., №686 від 19.07.2010р., №808 від 17.08.2010р., №1177 від 03.11.2010р., №1203 від 11.11.2010р. власний розрахунок 3% річних та перевіривши розрахунок 3% річних за іншими накладними, в межах обраних позивачем періодів нарахування, за формулою Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С – сума заборгованості, Д – кількість днів прострочення, встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у розмірі 706грн. 87коп., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні 3% річних у розмірі 2грн. 11коп. Також позивач посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, просить суд також стягнути з відповідача пеню в сумі 2892грн.94коп., яка нарахована відповідно до наданого суду 15.05.2013р. остаточного розрахунку з урахуванням розподілу здійснених відповідачем оплат, наступним чином: -          за накладною №538 від 09.06.2010р. за період з 13.07.2010р. по 29.07.2010р. на суму боргу 24048грн.00коп., за період з 30.07.2010р. по 02.08.2010р. на суму 20368грн.29коп., за період з 03.08.2010р. по 09.08.2010р. на суму боргу 15368грн.29коп., за період з 10.08.2010р. по 15.08.2010р. на суму боргу 10368грн.29коп., за період з 16.08.2010р. по 17.08.2010р. на суму боргу 2368грн.29коп.; -          за накладною №639 від 08.07.2010р. за період з 09.08.2010р. по 17.08.2010р. на суму боргу 26052грн.00коп., за період з 18.08.2010р. по 18.08.2010р. на суму 22420грн.29коп., за період з 19.08.2010р. по 25.08.2010р. на суму боргу 17420грн.29коп., за період з 26.08.2010р. по 30.08.2010р. на суму боргу 12480грн.29коп., за період з 31.08.2010р. по 02.09.2010р. на суму боргу 4420грн.29коп.; -          за накладною №653 від 12.07.2010р. період з 11.08.2010р. по 02.09.2010р. на суму боргу 15430грн.80коп., за період з 03.09.2010р. по 13.09.2010р. на суму 14851грн.09коп., за період з 14.09.2010р. по 20.09.2010р. на суму боргу 9851грн.09коп., за період з 21.09.2010р. по 27.09.2010р. на суму боргу 4851грн.09коп.; -          за накладною №686 від 19.07.2010р. період з 18.08.2010р. по 27.09.2010р. на суму боргу 4560грн.00коп., за період з 28.09.2010р. по 04.11.2010р. на суму 4411грн.09коп.; -          за накладною №808 від 17.08.2010р. період з 16.09.2010р. по 05.11.2010р. на суму боргу 38677грн.20коп., за період з 05.11.2010р. по 11.11.2010р. на суму 33088грн.29коп., за період з 12.11.2010р. по 15.11.2010р. на суму боргу 25088грн.29коп., за період з 16.11.2010р. по 21.11.2010р. на суму боргу 17088грн.29коп., за період з 22.11.2010р. по 28.11.2010р. на суму боргу 12088грн.29коп., за період з 29.11.2010р. по 26.12.2010р. на суму боргу 4088грн.29коп., за період з 27.12.2010р. по 10.01.2011р. на суму боргу 88грн.29коп.; -          за накладною №914 від 09.09.2010р. період з 11.10.2010р. по 10.01.2011р. на суму боргу 10470грн.90коп., за період з 11.01.2011р. по 13.01.2011р. на суму 5559грн.19коп.; -          за накладною №1177 від 03.11.2010р. період з 03.12.2010р. по 13.01.2011р. на суму боргу 6864грн.00коп.; -          за накладною №1203 від 11.11.2010р. період з 11.12.2010р. по 13.01.2011р. на суму боргу 14025грн.00коп.; -          за накладною №1320 від 02.12.2010р. період з 03.01.2011р. по 13.01.2011р. на суму боргу 36432грн.00коп. В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на п. 6.1 договору № 749 від 28.01.2010р., ст.ст. 193,230,343 Господарського кодексу України, ст..ст. 1,3 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Згідно з п. 6.1 договору № 749 від 28.01.2010р. у випадку не виконання своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України. Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.. 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України). Водночас правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України). В першу чергу кодекс виходить з того, що суб'єкти цивільних правовідносин мають право на власний розсуд визначитися із тим, чи використовувати будь-яке забезпечення виконання зобов'язань, а також вільно обрати спосіб забезпечення, керуючись ст. 546 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Але, як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, сторони письмово у п.6.2. договору передбачили нарахування пені та її розмір лише за порушення строків визначених в п.п. 2.2.1., 2.2.2., 2.3., 2.4.4, 2.6.2, 3.2, 4.4., 5.7, 5.8.  Враховуючи викладене, сторони письмово не визначили пеню та її розмір як засіб забезпечення виконання зобов'язань з своєчасної оплати товару за договором № 749 від 28.01.2010р. Слід зазначити, що застосування такого способу забезпечення виконання зобов'язання як пеня у даній сфері правовідносин не є обов'язковим в силу прямої вказівки закону. За приписами статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але умовами вказаного договору сторони не узгодили дану відповідальність відповідачем саме за порушення умов п.5.3. договору щодо строків розрахунків. Отже, вимога в частині стягнення суми в розмірі 2892грн.94коп. не може бути задоволена судом через недотримання сторонами передбаченої ст. 547 Цивільного кодексу України обов'язкової письмової форми для такого виду забезпечення виконання зобов'язань, як пеня. Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 682грн.17коп., нараховані відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку наступним чином: -          за накладною №343 на суму 4629грн.36коп. нараховані з серпня по грудень 2010р.; -          за накладною №808 на суму 38677грн.20коп. нараховані за жовтень 2010р.; -          за накладною №914 на суму 10470грн.90коп. нараховані з листопада  по грудень 2010р.; -          за накладною №1177 на суму 6864грн.00коп. нараховані за жовтень 2010р.; -          за накладною № 1203 на суму 14025грн.00коп. нараховані за жовтень 2010р. Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.   Суд дослідивши представлені позивачем розрахунки, дійшов висновку, що нараховані інфляційні витрати за накладними №343 на суму 4629грн.36коп. та №1203  на суму 14025грн.00коп. є неправомірними у зв'язку з тим, що відповідно до наданого суду 15.05.2013р. остаточного розрахунку 3% річних та пені вбачається, що відповідно до бухгалтерського обліку позивача станом на 08.06.2010р. накладна №225 від 24.03.2010р. була повністю оплачена відповідачем, стосовно накладної №1203 не можуть бути нараховані інфляційні витрати за жовтень 2010р. у зв'язку з тим, що лише з 12.12.2010р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати товару за цією накладною.          Таким чином, з урахуванням зроблених висновків, приймаючи до уваги Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р., обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума інфляційних витрат у розмірі 343грн.14коп., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних у сумі 339грн.03коп. Позивач 03.03.2011р. звернувся з заявою про забезпечення позову № 189 від 24.02.2011р., якою просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «ТС Обжора», ЄДРПОУ 33967456, р/р 26004150458871 в Донецькій облісній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011, у межах суми позову – 71587грн.25коп. Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що відповідач тривалий час не виконує свої договірні зобов'язання з оплати поставленого товару, затягує розгляд справи по суті, що відображається на фінансовій спроможності позивача. Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-які стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.  Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, заявником не надано жодного доказу в обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову, жодним чином не доведено існування ймовірності утруднення або неможливості виконання рішення суду без застосування таких заходів у разі дійсного задоволення позовних вимог. На підставі вищевикладеного, суд залишає без задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Оскільки зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу зумовлено неврахуванням позивачем у позові здійсненої відповідачем 11.01.2011р. часткової оплати у розмірі 5000грн., яка наразі здійснена до направлення позовної заяви на адресу суду (відповідно до опису вкладення позовна заява направлена на адресу суду позивачем 28.01.2011р.), у відповідній частині судові витрати на відповідача не покладатимуться.         Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 548, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Профі-Пак», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 62880грн.19коп., пені в сумі 2892грн.94коп., 3% річних 708грн.98коп. та інфляційних витрат у сумі 682грн.17коп. -  задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (юридична адреса: 83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 30; поштова адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Професорів Богославських, 7-Б, ЄДРПОУ 33967456) на користь Приватного акціонерного товариства «Профі-Пак» (адреса: 49049, м.Дніпропетровськ, вул. Далека, буд. 2, код ЄДРПОУ 31792911) суму основного боргу 62880грн.19коп., 3 % річних в сумі 706грн. 87коп., інфляційні витрати в сумі 343грн.14коп., витрати на оплату державного мита в сумі 639грн.30коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 210грн.76коп. Видати наказ після набрання рішення законної сили. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. У судовому засіданні 21.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.                                                Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2013р.            Суддя                                                                                                                Ю.В. Макарова