Рішення

від 30.05.2013 по справі 905/2572/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.05.2013р. Справа № 905/2572/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агарта», м. Донецьк

про стягнення 21110,87рн.

за участю представників сторін:

від позивача: Тутов Д.С. - за довіреністю;

від відповідача: Зуєв М.А. - за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агарта», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 4111,57грн., пені в сумі 113,14грн., та неустойки в сумі 16886,16грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №3835/2009 від 25.08.2009р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість по орендним платежам у розмірі 4111,57грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 113,14грн. У зв'язку із несвоєчасним поверненням орендарем орендованого майна позивачем, на підставі ст. 785 ЦК України була нарахована неустойка в сумі 16886,16грн.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, відзив на позовну заяву з копіями витребуваних документів не надав.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотанням представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агарта» (Орендар) 25 серпня 2009р. був укладений договір оренди №3835/2009 нерухомого майна, що належить до державної власності.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - будівлю ремонтних майстерень, загальною площею 1684,3кв.м., яка розташована за адресою: м. Іловайськ, пров. Заводський, 4 та знаходиться на балансі Іловайської дистанції сигналізації та зв'язку ДП «Донецька залізниця» (Балансоутримувач).

Відповідно до п.1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення виробництва металоконструкцій та металовиробів.

Згідно п.2.1. договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

За п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2009р. - 11079,29грн. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень-серпень 2009р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній на індекс інфляції за наступний місць(п.3.3. договору).

Відповідно до п.3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п.3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.11. договору встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

За приписами п.5.4. договору Орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 25.08.2009р. по 24.08.2010р. включно (п.10.1. договору). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору 25 серпня 2009р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв державне майно - будівлю ремонтних майстерень, загальною площею 1684,3кв.м., яка розташована за адресою: м. Іловайськ, пров. Заводський, 4 та знаходиться на балансі Іловайської дистанції сигналізації та зв'язку ДП «Донецька залізниця» (Балансоутримувач), з метою розміщення виробництва металоконструкцій та металовиробів. Акт підписано Орендодавцем, Орендарем та Балансоутримувачем.

Додатковою угодою №2 від 18.11.2009р. сторони внесли зміни до п.1.1., а саме: площа переданого в оренду приміщення була зменшена до 312,3кв.м., та відповідно була зменшена орендна плата, яка за базовий місяць розрахунку (травень 2009р.) складає 2759,53грн., Орендна плат з липня 2009р. щомісяця корегується на індекс інфляції.

Додатковою угодою №3 від 29.12.2009р. сторони доповнили п. 3.1. договору наступним текстом: Орендна плата з 26 серпня 2009р. по грудень 2009р. визначається на підставі змін, внесених Постановою КМУ від 25.03.2009р. №316 «Деякі питання оплати оренди державного майна» і становить за базовий місяць розрахунку - липень 2009р. - 1253,75грн. Орендна плата з серпня 2009р. щомісяця корегується на індекс інфляції.

Додатковою угодою №4 від 24.02.2010р. сторони визначили, що орендна плата в 2010р. визначається на підставі змін, внесених Постановами КМУ від 25.03.2009р. №316 «Деякі питання оплати оренди державного майна» та від 02.12.2009р. №1341 «Про внесення змін до постанови КМУ від 25.03.2009р. №316. З першого січня 2011р. поновлюється розрахунок орендної плати.

У зв'язку із відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди, договір був продовжений до 24.08.2011р.

Листом №11-06-04-06372 від 06.06.2011р. Орендодавець повідомив Орендаря, що на новий строк договір оренди продовжуватися на буде, у зв'язку із чим зобов'язав відповідача після закінчення терміну дії договору оренди повернути майно із оренди. Як доказ надіслання даного листа на адресу відповідача позивачем надано повідомлення про вручення поштового відправлення.

Листом №1544 від 22.08.2011р. позивач вдруге повідомив відповідача про те, що строк дії договору закінчується 24.08.2011р. та продовжуватися не буде, у зв'язку із чим зобов'язав орендодавця до 29.08.2011р. звільнити орендоване приміщення. Як доказ надіслання даного листа на адресу відповідача позивачем надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заявою №11-06-04-08831 від 31.08.2011р. позивачем втретє повідомив відповідача, що на новий строк договір оренди укладатися не буде та вимагав повернення державного майна. Як доказ направлення даної заяви на адресу відповідача позивачем надано поштовий реєстр відправки заказних рекомендованих листів від 01.09.2011р. та фіскальний чек №1473 від 01.09.2011р.

10 жовтня 2011р. був складений акт приймання-передачі орендованого приміщення відповідно до якого орендар повернув частину орендованого приміщення. Повністю орендоване приміщення було звільнено відповідачем 23.11.2011р., що відображено в акті приймання-передачі.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди №3835/2009 від 25.08.2009р. у період дії договору за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 4111,57грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 113,14грн. Крім того у зв'язку із несвоєчасним поверненням орендарем орендованого майна позивачем, на підставі ст. 785 ЦК України була нарахована неустойка в сумі 16886,16грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.6. договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно вимог статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд. Згідно вимог передбачених ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати. Таким чином, у випадку настання календарної дати або відповідної події, визначених договором, дія останнього припиняється.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

За змістом ч.7 ст.180 Господарського кодексу України та ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору, який визначається як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, зумовлює і припинення можливості здійснювати відповідні права учасником договору, в даному випадку - користуватися відповідачем приміщенням на правах оренди.

Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Умовами п.10.1. Договору оренди №3835/2009 від 25.08.2009р. сторони дійшли згоди, що зазначений договір діє з 25.08.2009р. по 24.08.2010р. включно.

Відповідно до вимог передбачених ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України, після спливу строку договору, зазначений договір оренди сторонами продовжено на строк відповідно умов п.10.1 договору оренди №3835/2009 від 25.08.2009р.

31.08.2011р. Регіональне відділення фонду державного майна України по Донецькій області листом №10-06-04-08831 заперечуючи проти продовження договірних відносин, у розумінні ст.764 ЦК України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомило відповідача, що договір оренди у подальшому продовжено не буде, а тому з підстав зазначених законодавчими актами України та умовами п.10.8. договору оренди №3835/2009 від 25.08.2009р. після спливу строку договору, якій вже було продовжено, запропоновано відповідачу повернути орендоване майно.

Отже, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оренди №3835/2009 від 25.08.2009р. належним чином не виконав, орендну плату за час дії договору сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 4111,57грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 4111,57грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі в сумі 113,14грн. на підставі умов п.3.7 договору суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 113,14грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно умов п.10.9. договору оренди №3835/2009 від 25.08.2009р. майно вважається повернуто з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі майна покладено на орендаря, тобто на відповідача по справі.

Зазначений акт про повернення майна сторонами складено, підписано, та засвідчено печатками 10.10.2011р.

Відповідно до приписів частини 2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено. Зазначена норма Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підлягає переважному застосуванню перед нормами статей 782, 783 ЦК України, які відповідно містять загальне регулювання спірних правовідносин.

Отже з матеріалів справи вбачається, що зазначений договір припинив свою дію і сторони його не виявили бажання продовжити відповідно до вимог передбачених ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а навпаки у позивача було бажання припинити зобов'язання згідно листа, який надіслано на адресу відповідача та отримано останнім, що вбачається з матеріалів справи.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Обов'язок орендаря щодо повернення майна після припинення дії договору крім того обумовлений сторонами умовами пунктів 10.8. та 10.9. Договору оренди №3835/2009 від 25.08.2009р.

За таких обставин, враховуючи що договір оренди припинив свою дію, а майно завчасно не було повернуто позивачу, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно продовжував користуватися орендованим майном.

Відповідно до приписів ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За змістом вказаної статті неустойка підлягає сплаті за період користування вчасно не повернутим майном, зазначеній нормі повністю відповідають умови пункту 10.10. договору оренди №3835/2009 від 25.08.2009р., який було сторонами підписано. Своїми діями та волевиявленням сторони дійшли згоди, про припинення договору оренди в обумовлений строк з зазначенням у самому договорі конкретної дати та наслідки щодо не завчасного повернення майна.

З самих матеріалів справи та наданих доказів вбачається, що відповідач в порушення умов Договору оренди №3835/2009 від 25.08.2009р. та приписів законодавчих актів України орендоване приміщення завчасно не звільнив та завчасно не повернув позивачу.

З огляду на вищезазначене відповідач повинен сплатити позивачу неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. по справі № 5009/3253/12.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст. 2, 3, 17, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 252, 530, 546, 549, 550, 598, 610-612, 626, 629, 631, 632, 638, 759, 761, 762, 763, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 174, 180, 216-218, 230, 284, 285, 291 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агарта», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 4111,57грн., пені в сумі 113,14грн., та неустойки в сумі 16886,16грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агарта» (83045, м. Донецьк, пр-т Ленінський, 5/44, код ЄДРПОУ 33956769) на користь державного бюджету (р/р 31119094700009, код бюджетної класифікації 22080300, отримувач УДКСУ у Ленінському р-ні м. Донецька ГУДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 38033975, МФО 834016) заборгованість в сумі 4111,57грн., пеню в сумі 113,14грн. та неустойку в сумі 16886,16грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агарта» (83045, м. Донецьк, пр-т Ленінський, 5/44, код ЄДРПОУ 33956769) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області(83001, м. Донецьк, вул. Артема, 97, код ЄДРПОУ 13511245) витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.05.2013р.

Суддя С.В. Тоцький