Постанова

від 04.09.2013 по справі 905/2572/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.08.2013 справа №905/2572/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівРадіонової О.О., Шевкової Т.А. за участю представників сторін: від позивача: Тутов Д.С. - довіреність №82 від 10.09.2012р. від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агарта", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 30.05.2013р. (повний текст рішення підписано 31.05.2013р.) по справі№905/2572/13-г (суддя Тоцький С.В.) за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агарта", м. Донецьк простягнення 21 110,87грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.2013р. у справі №905/2572/13-г позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агарта", м. Донецьк про стягнення суми 21 110,87грн., в тому числі заборгованості з орендної плати в розмірі 4 111,57грн., пені в сумі 113,14грн. та неустойки в сумі 16 886,16грн. - задоволені в повному обсязі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агарта", м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає необґрунтованою суму орендної плати.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та про відкладання розгляду у даній справі про сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агарта", м. Донецьк про стягнення суми 21 110,87грн., в тому числі заборгованості з орендної плати в розмірі 4 111,57грн., пені в сумі 113,14грн. та неустойки в сумі 16 886,16грн.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агарта", м. Донецьк обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №3835/2009 від 25.09.2009р. щодо сплати у встановлений строк орендної плати (в тому числі після припинення строку дії договору), в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 4 111,57грн. за період з липня 2011р. по 23.11.2011р. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня. Крім того, позивач зазначає, що договірні відносини між сторонами припинені з 24.08.2011р. у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, а орендоване майно відповідачем повернуто лише 23.11.2011р., що відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України є підставою для сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Задовольняючи позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агарта", м. Донецьк суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором оренди.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агарта" (Орендар) 25 серпня 2009р. укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3835/2009.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - будівлю ремонтних майстерень, загальною площею 1684,3кв.м., яка розташована за адресою: м. Іловайськ, пров. Заводський, 4 та знаходиться на балансі Іловайської дистанції сигналізації та зв'язку ДП "Донецька залізниця" (Балансоутримувач).

Відповідно до п.1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення виробництва металоконструкцій та металовиробів.

Згідно п.2.1. договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

За приписом п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2009р. - 11079,29грн. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень-серпень 2009р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місць (п.3.3. договору).

Відповідно до п.3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що Орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 25.08.2009р. по 24.08.2010р. включно (п.10.1. договору). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств (п.10.4. договору).

До укладеного договору 25 серпня 2009р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв державне майно - будівлю ремонтних майстерень, загальною площею 1684,3кв.м., яка розташована за адресою: м. Іловайськ, пров. Заводський, 4 та знаходиться на балансі Іловайської дистанції сигналізації та зв'язку ДП "Донецька залізниця" (Балансоутримувач), з метою розміщення виробництва металоконструкцій та металовиробів. Акт підписано Орендодавцем, Орендарем та Балансоутримувачем.

Додатковою угодою №2 від 18.11.2009р. сторони внесли зміни до п.1.1. договору, а саме: площа переданого в оренду приміщення була зменшена до 312,3кв.м., та відповідно була зменшена орендна плата, яка за базовий місяць розрахунку (травень 2009р.) складає 2759,53грн., Орендна плата з липня 2009р. щомісяця корегується на індекс інфляції.

Додатковою угодою №3 від 29.12.2009р. сторони доповнили п.3.1. договору наступним текстом: Орендна плата з 26 серпня 2009р. по грудень 2009р. визначається на підставі змін, внесених Постановою КМУ від 25.03.2009р. №316 "Деякі питання оплати оренди державного майна" і становить за базовий місяць розрахунку - липень 2009р. - 1253,75грн. Орендна плата з серпня 2009р. щомісяця корегується на індекс інфляції.

Додатковою угодою №4 від 24.02.2010р. сторони визначили, що орендна плата в 2010р. визначається на підставі змін, внесених Постановами КМУ від 25.03.2009р. №316 "Деякі питання оплати оренди державного майна" та від 02.12.2009р. №1341 "Про внесення змін до постанови КМУ від 25.03.2009р. №316. З першого січня 2011р. поновлюється розрахунок орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, за відсутності заяв сторін про припинення цього договору та в силу приписів ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.10.4 договору, строк дії договору було автоматично продовжено до 24.08.2011р.

В подальшому, позивач листом №11-06-04-06372 від 06.06.2011р. повідомив Орендаря, що на новий строк договір оренди продовжуватися на буде, у зв'язку із чим зобов'язав відповідача після закінчення терміну дії договору оренди повернути майно із оренди. Як доказ надіслання даного листа на адресу відповідача позивачем надано повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також, листом №1544 від 22.08.2011р. та заявою №11-06-04-08831 від 31.08.2011р. позивач повідомляв відповідача про те, що строк дії договору закінчується 24.08.2011р. та продовжуватися не буде, у зв'язку із чим зобов'язав орендодавця до 29.08.2011р. звільнити орендоване приміщення. Докази направлення вказаних листів залучені до матеріалів справи.

Таким чином, договір оренди нерухомого майна №3835/2009 від 25.09.2009р. припинив свою дію 24.08.2011р. внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, що також не заперечено сторонами.

Як встановлено господарським судом, 10.10.2011р. сторонами та балансоутримувачем складений акт приймання-передачі орендованого приміщення, відповідно до якого орендар повернув частину орендованого приміщення. Повністю орендоване приміщення було звільнено відповідачем 23.11.2011р., що відображено у вказаному акті приймання-передачі.

Пунктом 3.11. договору встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди №3835/2009 від 25.08.2009р. у період дії договору, а також посилаючись на той факт, що відповідач фактично використовував приміщення після закінчення строку дії договору до 23.11.2011р. (дата остаточного звільнення приміщення відповідачем), за останнім утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 4 111,57грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 113,14грн. Крім того, у зв'язку із несвоєчасним поверненням орендованого майна позивачем, на підставі ст.785 ЦК України нарахована неустойка в сумі 16 886,16грн.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності в їх задоволенні у повному обсязі, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.4 3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору оренди.

Договір оренди №3835/2009 від 25.08.2009р. за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться в положеннях п.1 ст.283 Господарського кодексу України

Згідно з ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписом ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Як зазначено вище, строк дії договору оренди №3835/2009 від 25.08.2009р. закінчився 24.08.2011р.

Згідно ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Одночасно, як вказувалось вище, у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (п.3.11 договору).

Відповідно до п.5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» визначено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останнім передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012р. у справі №3-53гс12, згідно якої вказано, що за змістом ст.626, ч.3 ст.653, ч.2 ст.795 ЦК України вимога про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після розірвання договору оренди є правомірною.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує правомірність висновку суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, оскільки фактична передача спірного орендованого майна згідно акту прийому-передачі відбулась лише 23.11.2011р.

Крім того, ухвалою господарського суду Донецької області від 13.02.2012р. у справі №31/194пн за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агарта", м. Донецьк про повернення орендованого майна шляхом передання такого майна балансоутримувачу провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, оскільки судом встановлено, що 10.10.2011р. відповідачем був складений акт приймання-передачі, згідно якого Орендар (ТОВ "Агарта") передав, а балансоутримувач (Іловайська дистанція сигналізації та зв'язку ДП "Донецька залізниця") прийняв 23.11.2011р. державне майно - частину будівлі ремонтних майстерень загальною площею 312,3 кв.м., яка розташована за адресою: м. Іловайськ, пров. Заводський, 4. Зазначені обставини також встановлені господарським судом Донецької області у справі №18/251.

Як зазначено позивачем, оскільки відповідач в узгоджені строки та в узгоджених розмірах орендну плату не вносив, за останнім утворилась заборгованість за оренду приміщення за період з липня 2011р. по 23.11.2011р. в розмірі 4 111,57грн.

Заперечення відповідача щодо невірно визначеного Фондом розміру орендної плати колегією суддів не приймаються, оскільки відповідні розрахунки позивачем здійснені на підставі встановленого договором розміру орендної плати з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до договору оренди. Вказані додаткові угоди підписані сторонами без заперечень, а отже встановлений в них розмір орендної плати є узгодженим сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.21 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Оскільки у судовому порядку встановлений договором розмір орендної плати не визнаний недійсним (доказів зворотнього відповідачем не представлено), тому застосування позивачем визначеного у додаткових угодах до договору оренди розміру орендної плати при розрахунку заборгованості з орендних платежів є правомірним, а відповідні посилання відповідача - безпідставними.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, оскільки доказів оплати заборгованості з орендної плати за договором оренди в розмірі 4 111,57грн. відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо правомірності задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у заявленому в розмірі.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 113,14грн. за період з 14.12.2012р. по 18.02.2013р.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п.3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня в розмірі 113,14грн. (застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ та з урахуванням положень ст.232 ГК України).

Розглянувши розрахунок позивача, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення позовних вимог про стягнення пені на суму в розмірі 113,14грн. за загальний період прострочення за період з 14.12.2012р. по 18.02.2013р.

Крім того, колегія суддів підтримує висновок місцевого суду щодо обґрунтованості заявленої до стягнення неустойки в розмірі 16 886,16грн. з огляду на наступне:

Як зазначено вище, враховуючи визначену в п.10.1 договору дату закінчення строку його дії, а також приписи ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст.764 Цивільного кодексу України, умови п.10.4 договору та зміст листів орендодавця, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що орендні правовідносини між сторонами припинились у зв'язку із закінченням строку дії договору і після 24.08.2011р. не продовжувались у розумінні положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 Цивільного кодексу України.

Тобто, орендні правовідносини між сторонами за договором оренди №3835/2009 від 25.08.2009р. припинились 24.08.2011р., і саме з цієї дати відповідач втратив правові підстави для подальшого володіння і користування об'єктом оренди та мав вжити заходів з його повернення орендодавцеві або балансоутримувачу.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" наслідком припинення договору оренди є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, згідн оякої у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому, термін „негайно" застосований у відповідному положенні Цивільного кодексу України для визначення строку щодо повернення речі, а саме одразу після припинення договору. Тобто, на наступний день після спливу останнього дня строку, впродовж якого відповідно до договору наймач мав право користуватись річчю, яку передав йому наймодавець.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав ухилятися від повернення майна відповідно до умов договору, який, в свою чергу, не містить спеціальних положень щодо строку процедури з повернення майна, що з урахуванням передачі майна в оренду в день укладання договору зумовлює висновок, за відсутністю застережень іншого, про необхідність повернення майна безпосередньо після 24.08.2011р.

За твердженням позивача, відповідачем остаточно орендоване приміщення було звільнено 23.11.2011р., що відображено в акті приймання-передачі від 10.10.2011р., а відтак Фонд має право нарахувати неустойку за прострочення повернення майна.

В обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення неустойки позивач посилався на ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки, договір оренди є припиненим з 24.08.2011р., тобто враховуючи невиконання відповідачем положень ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України щодо негайного повернення орендованого майна, у позивача виникло право вимагати сплати неустойки в розмірі, що визначений ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

За розрахунками позивача, період за яким останнім здійснено нарахування неустойки визначений з 06.09.2011р. по 23.11.2011р. та складає суму неустойки в розмірі 16 886,16грн. Вказаний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, перевіривши вищезазначений розрахунок, з огляду на несвоєчасне повернення відповідачем орендованого майна, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки за період з 06.09.2011р. по 23.11.2011р. в сумі 16 886,16грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 30.05.2013р. у справі №905/2572/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агарта", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.05.2013р. у справі №905/2572/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 27.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 30.08.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

Т.А. Шевкова