Постанова

від 20.05.2013 по справі 5011-52/18047-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. Справа№ 5011-52/18047-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Скрипки І.М.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства „Вишнівський ливарно-ковальський завод"

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.02.2013 року

у справі 5011-52/18047-2012 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом приватного акціонерного товариства „Вишнівський ливарно-ковальський завод", м. Вишневе, Київська обл.,

до товариства з обмеженою відповідальністю „Юстікон", м.Київ,

про стягнення 33 880,00 грн., -

за участю представників:

від позивача: Матура О.І. - представник (дов. №297 від 18.04.2013 р.);

від відповідача: Шурміль С.С. - представник (дов. б/н від 17.05.2013 р.);

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Вишнівський ливарно-ковальський завод" (надалі - ПАТ „Вишнівський ливарно-ковальський завод") звернулось до господарського суду міста Києва про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Юстікон" (надалі - ТОВ „Юстікон") 33 880,00 грн. авансу, мотивуючи вимоги невиконанням зобов'язань за договором №13/12Л від 03.12.2011р. про надання послуг.

15.01.2013 року на вимогу ухвали господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року ПАТ „Вишнівський ливарно-ковальський завод" надало заяву про уточнення позовних вимог (а.с.28).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2013 року у справі №5011-52/18047-2012 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, приватне акціонерне товариство „Вишнівський ливарно-ковальський завод" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 20.02.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неповне з'ясування судом обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду.

20.05.2013 року в судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просив скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати, постановивши нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає, що підстави для його скасування відсутні, а рішення суду находить законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

20.05.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 03.12.2011 року між приватним акціонерним товариством „Вишнівський ливарно-ковальський завод" (в тексті договору - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Юстікон" (в тексті договору - виконавець) було укладено договір про надання послуг № 13/12Л (надалі - договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався надати замовнику у відповідності до умов договору юридичні послуги, вказані у п. 1.2. договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх (а.с.5-9).

Відповідно до п.1.2 договору виконавець отримує від замовника і приймає до виконання наступне доручення - надання послуг щодо отримання ліцензії на експорт товарів. Така допомога включає, але не обмежується послугами з надання консультацій щодо усіх аспектів порядку, умов, строків оформлення ліцензії, підготовки пакету документів, що необхідно подати до органу ліцензування, зокрема, однак не обмежуючись консультаціями щодо підготовки виробничо-технічної бази, складу працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технології виробництва, інформаційно-правового. нормативно-технічного забезпечення, контролю якості виконання робіт; оформлення та заповнення відповідних заяв та форм, а також подача пакету документів, необхідного для отримання ліцензії до органу ліцензування та отримання ліцензії в органі ліцензування; надання інших послуг, необхідних для отримання ліцензії.

Вартість послуг згідно договору становить 48 400,00 грн., до якої не входить оплата мита за бланк ліцензії (п. 5.2 договору).

Сторони домовились, що до початку надання послуг за договором замовник зобов'язується сплатити виконавцю передоплату в розмірі 70 % від вартості послуги, вказаної в п. 5.2 договору, що становить 33 880, 00 грн. (пункт 5.3 договору).

Початок виконання виконавцем своїх зобов'язань здійснюється з моменту перерахування коштів, визначених п. 5.3 договору і надання замовником документів, необхідних для виконання наданих виконавцю доручень у необхідній кількості примірників. При цьому зазначеним, у будь-якому разі, не обмежується надання послуг згідно п.1.2.1-1.2.2 цього договору з моменту укладення договору.

Датою початку надання послуг згідно п. 1.2.3 договору вважається дата підписання акту прийому-передачі документів.

Хоча п.1.2.3 в договорі відсутній, але з його змісту слідує обов'язок сторін скласти відповідний акт прийому-передачі документів.

Пунктом 9.1 договору сторони погодили строк його дії - протягом 1 (одного) року з дати підписання угоди сторонами. При цьому, строк отримання ліцензії виконавцем складає 30 робочих днів з моменту подачі документів до органу ліцензування.

Замовник або виконавець мають право у будь-який час достроково припинити дію договору, письмово повідомивши про це іншу сторону за 30 робочих днів до дати такого припинення. Протягом цих 30 днів кожна сторона повинна буде продовжувати виконання своїх обов'язків відповідно до цього договору до дати його остаточного припинення, а в разі необхідності і після цього до дати остаточного виконання цих обов'язків в рамках строків позовної давності (п.9.2 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п.11.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, за яким, у відповідності до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник - оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 цього ж Кодексу України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору виставлений відповідачем рахунок №114 від 28.12.2011р. на суму 48 400,00грн.(а.с.10) позивач оплатив у відповідності до п.5.3 договору в сумі 33 880,00грн., що становить 70% від вартості послуги. Дана обставина підтверджується платіжним дорученням №357 від 29.12.2011р. (а.с.11-12).

Матеріали справи свідчать, що відповідач належним чином зобов'язання за договором №13/12Л від 03.12.2011р. не виконав, що змусило позивача надсилати на адресу відповідача листа №327 від 20.06.2012 року з проханням повернути авансовий платіж, а згодом, 10.07.2012 року - претензію за № 336 з вимогою повернення сплачених за угодою коштів, які останнім були залишені без відповіді та належного реагування (а.с.13,14).

В подальшому позивач, користуючись правом, наданим п.9.2 договору, надіслав відповідачеві рекомендований лист за № 437 від 04.09.2012 року, в якому повідомив про відсутність потреби в послугах щодо отримання ліцензії, у зв'язку з чим запропонував розірвати договір та повернути суму авансового платежу 33 880,00грн. Одночасно позивач зазначив, що у разі неотримання від сторони відповіді на пропозицію до 04.10.2012 року, договір буде вважатись розірваним саме з цієї дати (а.с.15).

Отримавши дану пропозицію, що підтверджується рекомендованим листом про вручення поштового відправлення адресату 10.09.2012 року, ТОВ Юстікон відповіді позивачеві не надало (а.с.16).

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що послуги, обумовлені договором ним надавались, підтвердженням чому є, зокрема, роздруківки електронних поштових листів ТОВ Юстікон від 02.02.2012р., 03.02.2012р., 15.02.2012р., 24.02.2012р. (а.с.43,52-53,55,58); підготовлені ним проекти довіреностей ПАТ „Вишнівський ливарно-ковальський завод" (а.с.44-45) та заяви від імені ПАТ „Вишнівський ливарно-ковальський завод" на адресу Державного агентства України по управлінню корпоративними правами та майном, заявка на видачу ліцензії на експорт товарів (а.с.54, 56, 59), проект листа ПАТ „Вишнівський ливарно-ковальський завод" на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (а.с.57); копія контракту №35 від 14.11.2011р., укладеного між ЗАТ Російське підприємство Бендерський машинобудівний завод та ПАТ „Вишнівський ливарно-ковальський завод" (а.с.46-51).

Роздруківки електронної пошти, надані стороною відповідача свідчать про відправлення такої кореспонденції на адресу vsa@artem.ua, проте, як зазначає позивач, його електронною адресою є vlkz@ukr.net (а.с.78). Відтак, судова колегія погоджується з доводами скаржника про відсутність у відповідача належних доказів направлення стороні по договору вказаної кореспонденції і відповідно, надання юридичних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали місцевого господарського суду Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом №2432-03/80 від 19.02.2013р. надало інформацію про те, що ПАТ „Вишнівський ливарно-ковальський завод" 05.03.2012 року подавалась заявка за №04-231 про видачу ліцензії на експорт виробів з кольорових металів. Після отриманих від Мінекономрозвитку рекомендацій щодо проведення позивачем моніторингу виробничих потужностей, ПАТ „Вишнівський ливарно-ковальський завод" була видана відповідна ліцензія від 12.04.2012 р. №006133200000339 (а.с.87-89).

Відповідно до п.2.1 договору виконавець зобов'язаний, зокрема, з дати підписання сторонами договору та протягом часу, необхідного для отримання ліцензії надати послуги згідно доручення та договору; передати замовнику оригінал ліцензії у порядку, строки та місці, погоджені між сторонами. Факт передачі замовнику ліцензії підтверджується актом прийому-передачі.

Крім того, у відповідності з вимогами п.4.2 договору підтвердженням надання послуг є акт здачі-приймання послуг, який підписується сторонами відповідно до п.5.6 цього договору.

Виходячи з наведених положень, за відсутності підписаного сторонами акту прийому-передачі та доказів направлення позивачеві такого акту, судова колегія вважає, що відповідачем у належний спосіб не доведено факту виконання зобов'язань за договором.

Позовні вимоги про повернення авансу у розмірі 33 880,00грн. позивач обґрунтовує тим, що відповідач не вчиняв жодних дій, спрямованих на виконання зобов'язань, у зв'язку з чим ліцензія на експорт товарів була отримана ним самостійно. Оскільки з 04.10.2012 року договір №13/12Л від 03.12.2011 року вважається розірваним, правових підстав для утримання грошових коштів, сплачених в якості авансу за вказаною угодою немає.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що предметом спору у даній справі є вимога про повернення попередньої оплати при розірванні договору, однак підставами позову позивач зазначив статтю 526 ЦК України та статтю 193 ГК України, при цьому змін підстав позову останній в ході розгляду справи не заявляв.

Проте, з такими висновками колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з огляду на наступне.

Під підставами позову слід розуміти обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а не безпосередньо посилання чи їх відсутність на певну правову норму.

У тому разі, коли особа обґрунтовано посилається на обставини, що входять до предмета доказування і слугують доводами в процесі встановлення об'єктивної істини, проте припускається помилки в посиланні на норму закону, суд повинен самостійно застосувати норму, яка регулює спірні правовідносини.

Отже, помилкове посилання позивача на іншу правову норму, ніж та, яка підлягає застосуванню не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки договір №13/12Л від 03.12.2011 року, укладений сторонами вважається розірваним 04.10.2012 року, при цьому відповідачем в порядку ст.32-34 ГПК України не надано доказів виконання зобов'язань по договору №13/12Л від 03.12.2011р., підстави утримання ТОВ Юстікон грошових коштів в сумі 33 880,00грн., сплачених позивачем в якості авансу, відсутні.

Колегія суддів, надавши правову оцінку вказаним заявником обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає обґрунтованими заявлені позивачем вимоги щодо повернення відповідачем коштів, які на даний час утримуються ним без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія находить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2013 року у справі №5011-52/18047-2012 - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства „Вишнівський ливарно-ковальський завод" на рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2013 року у справі №5011-52/18047-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2013 року у справі №5011-52/18047-2012 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Юстікон" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 44-А, код ЄДРПОУ 35744112) на користь приватного акціонерного товариства „Вишнівський ливарно-ковальський завод" (08123, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул.Ломоносова, 1, код ЄДРПОУ 20591306) 33 880,00 грн. (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят грн. 00 коп.) авансу.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Юстікон" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 44-А, код ЄДРПОУ 35744112) на користь приватного акціонерного товариства „Вишнівський ливарно-ковальський завод" (08123, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул.Ломоносова, 1, код ЄДРПОУ 20591306) 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) судового збору за розгляд справи місцевим господарським судом та 860,25 грн. (вісімсот шістдесят грн. 25 коп.) судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

7. Матеріали справи №5011-52/18047-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Скрипка І.М.

Остапенко О.М.