Постанова

від 28.05.2013 по справі 816/1871/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/1871/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представників позивача - Порубльового С.В., Данильця О.М.,

представника відповідача - Педченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Даско" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Даско" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Фірма "Даско") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 жовтня 2012 року №0012532301/1517, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 31 078 грн. 25 коп. (в т.ч., 30 582 грн. - основний платіж, 496 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позовних вимог платник податків зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ТОВ "Фірма "Даско" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Стверджував, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними. При цьому, виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект" підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку, оригінали яких надавалися на перевірку, а копії долучено до матеріалів справи.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Фірма "Даско", посилаючись на обставини, встановлені позаплановою виїзною документальною перевіркою останнього з питань взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 01 лютого 2011 року по 31 жовтня 2011 року, викладені в акті перевірки від 18 вересня 2012 року №3641/22-209/31389152.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Фірма "Даско" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /т. І, а.с. 272-273, 275/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20, основний), будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (42.22), електромонтажні роботи (43.21), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), вантажний автомобільний транспорт (49.41), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12).

Рішенням Полтавської обласної державної адміністрації від 08 жовтня 2007 року №399 ТОВ "Фірма "Даско" видано ліцензію серії АВ №365955 на право зайняття будівельною діяльністю (згідно з додатком) строком дії з 06 жовтня 2008 року по 06 жовтня 2012 року /т. І, а.с. 276-280/.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Фірма "Даско" з питань взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудкомплект" (код ЄДРПОУ 34979064) за період з 01 лютого 2011 року по 31 жовтня 2011 року, у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит податкової інспекції від 28 березня 2012 року №4581/10/23-112.

За результатами перевірки складено акт від 18 вересня 2012 року №3641/22-209/31389152 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому, окрім іншого, вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість загалом в розмірі 30 582 грн. (в т.ч., за лютий 2011 року - 1977 грн., квітень 2011 року - 9 635 грн., травень 2011 року - 16 989 грн., вересень 2011 року - 1981 грн.) /т. І, а.с. 10-27/.

На підставі даного висновку Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 02 жовтня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0012532301/1517, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 31 078 грн. 25 коп. (в т.ч., 30 582 грн. - основний платіж, 496 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 28-29/.

За наслідками звернення ТОВ "Фірма "Даско" зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення до ДПС у Полтавській області спірне повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу платника податків - без задоволення /т. І, а.с. 30-38/.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ТОВ "Фірма "Даско" протягом лютого 2011 року, квітня - жовтня 2011 року віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Монолітбудкомплект" (код ЄДРПОУ 34979064) загалом в розмірі 162 568 грн. (в т.ч., за лютий 2011 року - 8 940 грн., квітень 2011 року - 28 471 грн., травень 2011 року - 36 156 грн., червень 2011 року - 48 953 грн., липень 2011 року - 9 660 грн., серпень 2011 року - 7 571 грн., вересень 2011 року - 11 967 грн., жовтень 2011 року - 10 850 грн.).

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення ТОВ "Фірма "Даско" податкового кредиту у вказаних періодах загалом на 162 568 грн.

Мотивуючи дані доводи, контролюючий орган стверджує про незабезпечення ТОВ "Монолітбудкомплект" необхідними умовами для досягнення результатів господарської діяльності в силу відсутності в останнього управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо при декларуванні значних обсягів реалізації товарів (послуг) третім особам.

Також, посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28 березня 2012 року №506/22-2/34979064 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Монолітбудкомплект" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Еспекар" (код ЄДРПОУ 35611991) за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року та ТОВ "Агрофірма "Зерно Агро" (код ЄДРПОУ 36824125), ТОВ "МК-75" (код ЄДРПОУ 36652819) за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року", зокрема, зазначає про відсутність ТОВ "Монолітбудкомплект" за юридичною (податковою) адресою. Крім того, посилається на лист слідчого відділу управління Служби безпеки України в Полтавській області від 15 грудня 2011 року №66/6/3/436, за змістом якого в ході досудового слідства встановлено, що ТОВ "Монолітбудкомплект" протягом 2007 - 2011 років не мало на своєму балансі будь-якої техніки та працівників, крім директора та бухгалтера, тобто, фактично не могло виконувати роботи (надавати послуги).

Спираючись на вищевикладене, відповідач також стверджує про нікчемність договірних зобов'язань між ТОВ "Фірма "Даско" та ТОВ "Монолітбудкомплект".

Окрім того, у зв'язку з безпідставністю декларування позивачем сум податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Монолітбудкомплект" за вищевказані звітні (податкові) періоди в розмірі 162 568 грн., відповідач також робить висновок про завищення ТОВ "Фірма "Даско" податкових зобов'язань, задекларованих останнім протягом лютого, квітня - жовтня 2011 року щодо реалізації замовникам начебто придбаних у ТОВ "Монолітбудкомплект" послуг, загалом в розмірі 131 986 грн.

За таких обставин, Кременчуцька ОДПІ стверджує про заниження ТОВ "Фірма "Даско" зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету загалом в розмірі 30 582 грн. (в т.ч., за лютий 2011 року - 1977 грн., квітень 2011 року - 9 635 грн., травень 2011 року - 16 989 грн., вересень 2011 року - 1981 грн.).

Вищенаведене слугувало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про донарахування платнику податків грошового зобов'язання зі сплати ПДВ.

Однак, суд не погоджується з вказаними доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

Спірні відносини врегульовано розділом V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, абзацом "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, за приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У свою чергу, абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з вищевикладеного, правомірність віднесення платником податків до складу податкового зобов'язання та податкового кредиту сум податку на додану вартість має бути підтверджена відповідними бухгалтерськими документами, що свідчитимуть про фактичне отримання таким платником товарів (послуг), оплату їх вартості, а також наявність мети щодо використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що позивачем протягом 2011 року укладено ряд договорів субпідряду з ТОВ "Монолітбудкомплект":

- від 10 січня 2011 року №1, відповідно до якого ТОВ "Монолітбудкомплект" (субпідрядник) зобов'язувалося за дорученням ТОВ "Фірма "Даско" (генпідрядник) виконати ремонтно-будівельні роботи за адресою: вул. Р. Люксембург, 72, м. Полтава /т. І, а.с. 44/;

- від 11 квітня 2011 року №Д-10/2011, відповідно до якого ТОВ "Монолітбудкомплект" (субпідрядник) зобов'язувалося за дорученням ТОВ "Фірма "Даско" (генпідрядник) виконати ремонтно-будівельні роботи з реконструкції фундаменту механізму підйому склепіння дугової сталеплавильної печі ДСП-25 №8 СПЦ ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" /т. І, а.с. 49/;

- від 04 травня 2011 року №Д-13/2011, за умовами якого ТОВ "Монолітбудкомплект" (субпідрядник) зобов'язувалося за дорученням ТОВ "Фірма "Даско" (генпідрядник) виконати ремонтно-будівельні роботи з капітального ремонту підкранового шляху по осі "В", 1 к-с СПЦ ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" /т. І, а.с. 59/;

- від 15 червня 2011 року №Д-16 /т. І, а.с. 91-92/, від 16 червня 2011 року №Д-17 /т. І, а.с. 97-98/, від 17 червня 2011 року №Д-18 /т. І, а.с. 103-104/, від 20 червня 2011 року №Д-19 /т. І, а.с. 109-110/, від 21 червня 2011 року №Д-20 /т. І, а.с. 115-116/, від 18 серпня 2011 року №24 /т. І, а.с. 121-122/, від 19 серпня 2011 року №25 /т. І, а.с. 126-127/, відповідно до яких ТОВ "Монолітбудкомплект" (субпідрядник) зобов'язувалося за дорученням ТОВ "Фірма "Даско" (генпідрядник) виконати комплекс робіт на об'єктах ПрАТ "Телесистеми України";

- від 15 вересня 2011 року №Д-27, за умовами якого ТОВ "Монолітбудкомплект" (субпідрядник) зобов'язувалося за дорученням ТОВ "Фірма "Даско" (генпідрядник) виконати роботи по облаштуванню підпірних стін і підлоги на корповій ділянці сталеливарного цеху ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" /т. І, а.с. 39/.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних: від 11 лютого 2011 року №12 /т. І, а.с. 48/, від 29 квітня 2011 року №76 /т. І, а.с. 58/, від 31 травня 2011 року №91 /т. І, а.с. 72/, від 31 травня 2011 року №89 /т. І, а.с. 90/, від 30 червня 2011 року №80 /т. І, а.с. 114/, від 30 червня 2011 року №81 /т. І, а.с. 96/, від 30 червня 2011 року №82 /т. І, а.с. 108/, від 30 червня 2011 року №83 /т. І, а.с. 102/, від 30 червня 2011 року №84 /т. І, а.с. 120/, від 31 серпня 2011 року №150 /т. І, а.с. 125/, від 31 серпня 2011 року №151 /т. І, а.с. 130/, від 30 вересня 2011 року №200 /т. І, а.с. 43/, що виписані ТОВ "Монолітбудкомплект".

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані копії податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки відсутні.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписування вищезазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа.

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Монолітбудкомплект" підрядних послуг та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано копії: довідок про вартість виконаних будівельних робіт та затрати /т. І, а.с. 40, 51, 60-61, 73-74/, актів приймання виконаних будівельних робіт /т. І, а.с. 41-42, 45-46, 52-54, 62-65, 75-78, 93, 99, 105, 111, 117, 123, 128/, локальних кошторисів /т. І, а.с. 66-70, 79-83/, відомостей ресурсів /т. І, а.с. 55-56,84-88/, протоколів погодження договірної ціни /т. І, а.с. 94, 100, 106, 112, 118/, рахунків /т. І, а.с. 47, 57, 71, 89, 95, 101, 107, 113, 119, 124, 129/.

Перелічені документи надавалися позивачем на перевірку та були досліджені податковим ревізором-інспектором, що не заперечується відповідачем.

Зауваження щодо змісту та форми даних первинних документів в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

За таких обставин, вказані первинні документи приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Відповідачем також не заперечується факт оплати ТОВ "Фірма "Даско" вартості придбаних у ТОВ "Монолітбудкомплект" послуг.

Необхідність укладення вищезазначених договорів субпідряду з ТОВ "Монолітбудкомплект" зумовлена укладенням ТОВ "Фірма "Даско" договорів підряду з ПрАТ "Телесистеми України" /т. І, а.с. 131-162/ та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" /т. І, а.с. 167-172, 198-203, 228-231/.

Суд зазначає, що вказані договори не містять заборони щодо залучення генпідрядником (ТОВ "Фірма "Даско") до виконання робіт субпідрядних організацій.

Матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем виконаних підрядних робіт замовникам (ПрАТ "Телесистеми України" та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод") та отримання за вказані роботи коштів /т. І, а.с. 162-166, 173-197, 204-227, 232-248, 255, 259-271/.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджується реальність здійснення спірних господарських операцій між ТОВ "Фірма "Даско" та ТОВ "Монолітбудкомплект". Так само, позивачем доведено факт передачі отриманих від ТОВ "Монолітбудкомплект" послуг ПрАТ "Телесистеми України" та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", що виступали замовниками таких послуг.

Висновок податкового органу щодо відсутності у позивача підстав для віднесення сум ПДВ по спірним господарським операціям до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів є необґрунтованим та безпідставним, оскільки платником дані податкового обліку сформувало в порядку, визначеному розділом V Податкового кодексу України.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Монолітбудкомплект" основних засобів та працівників суд вважає необґрунтованими, оскільки ні Акт перевірки, ані заперечення відповідача на позов не містять відомостей про те, на підставі яких даних контролюючий орган дійшов такого висновку.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи надано копію ліцензії серії АВ №316148, виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України ТОВ "Монолітбудкомплект" на право зайняття будівельною діяльністю терміном дії з 18 травня 2007 року по 18 травня 2012 року /т. ІІ, а.с. 66-68/.

Доцільно зазначити, що однією з умов отримання такої ліцензії є наявність у ліцензіата необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів.

Твердження Кременчуцької ОДПІ про відсутність ТОВ "Монолітбудкомплект" за юридичною адресою є безпідставними, оскільки відповідно до приписів Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням є наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису. Однак, відповідачем доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність ТОВ "Монолітбудкомплект" за місцезнаходженням станом на момент вчинення спірних господарських операцій не надано.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28 березня 2012 року №506/22-2/34979064, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується доводів контролюючого органу про нікчемний характер спірних господарських операцій між ТОВ "Фірма "Даско" та ТОВ "Монолітбудкомплект", суд зазначає, що відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів в підтвердження того, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами, суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення таких правочинів не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Варто зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб ТОВ "Фірма "Даско", наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на лист УСБ України в Полтавській області від 15 грудня 2011 року №66/6/3/436, за змістом якого стверджується про фіктивний характер господарської діяльності ТОВ "Монолітбудкомплект", на переконання суду не може слугувати належним доказом вчинення позивачем нікчемних правочинів з даним контрагентом, оскільки в такому листі не наведено жодних фактичних обставин стосовно господарських правовідносин ТОВ "Монолітбудкомплект" з ТОВ "Фірма "Даско".

Беручи до уваги вищенаведене в своїй сукупності, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в ході відображення в податковому обліку вищеописаних господарських операцій з ТОВ "Монолітбудкомплект", ПрАТ "Телесистеми України", ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

За таких обставин, враховуючи визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до ТОВ "Фірма "Даско" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 496 грн. 25 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Відтак, позов ТОВ "Фірма "Даско" підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 02 жовтня 2012 року №0012532301/1517 - визнанню протиправним та скасуванню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 310 грн. 78 коп., сплачені відповідно до квитанції відділення №1 АКБ "Індустріалбанк" у м. Кременчуці від 13 березня 2013 року №171310011 /т. І, а.с. 2/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Даско" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 02 жовтня 2012 року №0012532301/1517.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Даско" (код ЄДРПОУ 31389152) витрати зі сплати судового збору в розмірі 310 (триста десять) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба