Рішення

від 30.05.2013 по справі 2684-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.05.2013Справа №5002-32/ 2684-2011 Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Прокурора міста Феодосії в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь

до відповідачів - Феодосійської міської ради, м. Феодосія

Малого приватного підприємства «Ураган», м. Феодосія

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища, м. Сімферополь

Феодосійської міської санітарно - епідеміологічної станції, м. Феодосія

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним та скасування рішення та спонукання до виконання певних дій

За участю представників:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача Феодосійської міської ради - Шкурлатов Д.Г., довіреність № 02-29-20 від 08.01.2013 року, спеціаліст 1 категорії юридичного управління.

Від відповідача Малого приватного підприємства «Ураган» - Сахновський П.В., довіреність № 112 від 17.05.2013, представник.

Від третіх осіб - не з'явились.

Від прокуратури - Куртбедінова Л.Х., прокурор відділу, посвідчення № 013909

Суть спору: Прокурор міста Феодосії в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Феодосійської міської ради та Малого приватного підприємства «Ураган» про визнання недійсним договору оренди землі від 28.08.2003р. та повернення наданих за договором земельних ділянок територіальній громаді. Також, прокурор просить визнати недійсним рішення Феодосійської міської ради № 818 від 27.08.2011р. та зобов'язати органи Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по земельних ресурсах вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації оскаржуваних договорів оренди землі.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 07.07.2011 року

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2011 року провадження у справі зупинене до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 5002-21/2590-2011.

Ухвалою від 10.01.2012 року справа прийнята до провадження суддею Гризодубовою А.М.

Ухвалою від 07.05.2013 року провадження у справі поновлене.

Ухвалою суду від 21.05.2013 року замінено позивача Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної еРРеспубліки Крим його правонаступником - Державною інспекцією сільського господарства в Автономній Республіці Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у спірному договорі оренди земельної ділянки від 28.08.2003р. об'єкт оренди, а саме площа земельних ділянок, наданих за рішенням органу місцевого самоврядування Малому приватному підприємству «Ураган» не відповідає даним, визначеним у матеріалах землеустрою.

Заявою, наданою у судовому засіданні 21.05.2013 року прокурор змінив підстави позову, мотивуючи позовні вимоги обставинами, встановленими в постанові Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 5002-21/2590-2012, які виразились в знаходженні на спірній земельній ділянці майна, яке є власністю держави.

В прохальній частині заяви прокурор чітко просить суд саме змінити підстави позову фактами, зазначеними у дійсному клопотанні.

Отже суд дійшов висновку, що прокурор не доповнює вже існуючі підстави позову новими, а саме змінює їх.

Як твердить стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як зазначив Вищий господарський суд України в пункті 7 постанови Пленуму № 6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення», про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви.

Визначення підстав позову носить диспозитивний характер, та право вибору підстав належить виключно позивачеві. Складовими позовних вимог виступають предмет та підстава позову, які й формують конкретні вимоги однієї сторони до іншої. Суд чітко обмежений саме обраними позивачем підставами позову та не має компетенції досліджувати взаємовідносини взагалі, проте має звузити таке дослідження рамками підстави та предмету позову, що назве позивач.

Під час зміні підстави позову реалізується безсумнівне право позивача на захист своїх інтересів, яке суд зобов'язаний врахувати шляхом розгляду обґрунтованості чи необґрунтованості вимог саме на нових підставах.

Отже подальший розгляд справи здійснюватиметься судом з врахуванням заяви, наданої позивачем, а підстави позову, викладені у первісному позові не досліджуватимуться.

Відповідач МПП «Ураган» проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що на момент винесення спірного рішення відповідач був повноправним власником нерухомого майна, розташованого та спірній земельній ділянці, отже твердження позивача є безпідставними.

Відповідач Феодосійська міська рада у судовому засіданні присутній був, проте відзиву на позов не надав, отже суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

30.05.2013 року до суду позивачем направлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд не вбачає наявності підстав для задоволення клопотання позивача.

У відповідності до статті 84 Господарського процесуального кодексу України доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін зазначаються в мотивувальній частині рішення.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

У відповідності до статті 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В пункті 1 Постанови Пленуму від 23 березня 2012 року N 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», ВГСУ зазначив згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим є органом, вповноваженим здійснювати контроль за використанням та охороною земель.

Рішенням Феодосійської міської ради № 818 від 27.06.2003 року вилучено з користування дочірнього підприємства «Феодосійський меблевий комбінат» ЗАТ лікувально-оздоровчих установ профспілок України та передано МПП «Ураган» в оренду строком до 27.06.2013 року три земельні ділянки у м. Феодосія; № 1 площею 0, 5830 га для обслуговування виробничого майданчика по вул.. Чехова, 30, № 2 площею 0, 2080 на для обслуговування спортивного майданчика по вул.. 30-ї Стрілкової дивізії та № 3 площею 0,0330 га для обслуговування шахового клубу по вул.. 30-ї Стрілкової дивізії.

На підставі названого рішення між Феодосійською міською радою та МПП «Ураган» укладений договір оренди земельних ділянок ( а.с. 6-7 т.1).

У відповідності до наданої прокурором у судовому засіданні 07.05.2013 року заяви в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, прокурор змінив підстави позову зазначаючи ними факти, встановлені під час розгляду справи № 5002-21/2590-2012, які він вважає преюдиційними в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначена заява була прийнята судом, оскільки подана прокурором до початку розгляду справи по суті.

Під час розгляду вищенаведеної справи, судами встановлено, що 12 вересня 2002 р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів України (Продавцем) та Малим приватним підприємством "Ураган" (Покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № 0100059/2002-26. Відповідно умовам укладеного договору Продавець продає, а Покупець покупає наступні основні фонди, розташовані за адресою: Україна, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Чехова, 30/Нахимова, 47 - збиральний цех (літер А), фанерувальний цех та підвал (літер А1), машинно-заготівельний цех (літер Б), котельня і підвал (літер В), виробнича будівля (літер Г), оброблювальний цех (літер Д), механічні майстерні (літер Е), виробнича будівля (літер К), адміністративна будівля (літер Л), адміністративна будівля (літер М), склад (літер О), склад (літер П), виробнича будівля (літер X), сарай (літери Ж, Н., С, Р, Ф, Т, Ц, Ш, Щ, Є) навіс (літер Ч), елементи благоустрою (огорожа, басейн протипожежний, ворота, стіна підпірна, нас стіл, плиточний настіл), зовнішній водовід; та розташованих у м. Феодосія, провулок 30-ої стрілкової дивізії, 1а-2, тому числі шахово-шашковий клуб з прибудовою (літер А), навіс (літер А1), спортивний майданчик: основна будівля (літер А), душова (літер Б), сарай (літер В, Г, Д), елементи благоустрою (ворота, огорожа, настіл). В цілому об'єкт: промисловий майданчик, розташований за адресою: вул.. Чехова, 30/Нахимова, 47, складається з виробничих та складських приміщень загальною площею 6081,5 кв. м., та елементів благоустрою; шахово-шашковий клуб, розташований за адресою провулок 30 Стрєлкової дивізії, загальною площею 171,7 кв. м.; спортивний майданчик, розташований за адресою: провулок 30 Стрєлкової дивізії, 1а, загальною земельною площею 2090 кв. м., складається з будівель площею 84,8 кв. м., та елементів благоустрою.

За результатом розгляду справи, в позові про визнання недійсним укладеного 12 вересня 2002 року договору № 0100059/2002-26 купівлі -продажу частини основних фондів Дочірнього підприємства "Феодосійський меблевий комбінат" заступникові прокурора м. Феодосія було відмовлено.

Отже на теперішній час договір купівлі-продажу майна, розташованого на земельній ділянці, є діючим із відповідними правовими наслідками щодо права користування, розпорядження та володіння майном.

Проте, суди дійшли висновку, що майно, яке існувало на момент створення Укрпрофоздоровниці (23.12.91 р.) знаходилося в державній власності, а тому могло бути відчужене (в т. ч. шляхом внесення до статутного капіталу іншої юридичної особи) виключно за згоди власника. При цьому, передача його до статутного фонду закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" не потягнула за собою зміни форми власності, що прокурор і обрав в якості підстави позову про визнання недійсним рішення ради та договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно зі статтею 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Вимоги статті 29 Господарського процесуального кодексу України твердять, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Покладаючись на вищенаведені приписи, можна зробити висновок, що по справі № 5002-21/2590-2011 мав місце інший суб'єктний склад сторін, оскільки позивачем у вказаній справі був Фонд державного майна України, а в рамках даного спору позивачем є Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим.

Таким чином, неможливо застосувати в якості преюдиційних факти, встановлені під час розгляду спору між іншими сторонами.

Вищий господарський суд України в пункті 2.6 постанови Пленуму № 18 від 23.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Досліджуючи дані обставини в якості доказу, суд дійшов висновку, що встановлюючи факти стосовно передачі нерухомого майна до статутного фонду закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", яка не потягнула за собою зміни форми власності, суди дійшли висновку про відсутність у закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" повноважень на розпорядження таким майном.

Проте це не призводить до автоматичної недійсності правочину щодо купівлі-продажу майна.

У відповідності до приписів статті 327 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Мале приватне підприємство "Ураган" набуло право власності на вищеперліковане нерухоме майно на підставі договору № 0100059/2002-26 купівлі -продажу частини основних фондів Дочірнього підприємства "Феодосійський меблевий комбінат", доказів визнання якого недійсним сторонами представлено не було.

За таких обставин, суд вважає висновки прокурора щодо знаходження на спірних земельних ділянках державного нерухомого майна передчасними та такими, що не підтверджені доказами, що суперечить статті 33 Господарського процесуального кодексу України. Отже не вбачається можливості визнати недійсним рішення Феодосійської міської ради № 818 від 27.08.2011 року на вказаних підставах.

З огляду на те, що у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання рішення ради недійсним, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно з пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною ж 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 1 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання рішення недійсним, у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки територіальній громаді.

Стосовно вимоги про зобов'язання органів Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по земельних ресурсах вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації оскаржених договору оренди, суд вважає за необхідне зазначити таке:

У відповідності до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вже було зазначено вище, проте доцільно наголосити повторно, відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Прокурор звертався до суду із позовом в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим , однією з вимог в якому було зобов'язання Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації договору.

Тобто з позову вбачається, що особа нібито порушила своє право та звернулась за його захистом до суду шляхом вимоги зобов'язати себе вчинити певні дії.

Проте такий спосіб захисту прав нормами діючого законодавства не передбачений, а отже у суду відсутні підстави для залучення позивача у якості відповідача та, відповідно, й для задоволення позову в цій частині.

Стосовно клопотання позивача щодо відкладення розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, отже дійсної необхідності у відкладенні розгляду справи у суду немає.

Крім того, у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Позивачем клопотання про відкладення розгляду справи жодним чином обґрунтовано не було, не було навіть зазначено причину необхідності такого відкладення.

За таких обставин, суд вбачає відсутність підстав для задоволення заяви позивача.

У судовому засіданні 30.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складене та підписане 31.05.2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя А.М. Гризодубова