Ухвала

від 30.05.2013 по справі 29/904/24/2013

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

30.05.2013 Справа № 29/904/24/2013

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Тищик І.В. (зміна складку колегії суддів на підставі розпорядження в.о. голови суду Паруснікова Ю.Б. від 27.05.2013р.)

при секретарі: Ревковій Г.О.

Представники сторін :

ініціюючого кредитора - Ковалевська В.В., довіреність№ 24/10-12 від 24.10.12р.;

інші учасники судового процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 року по справі № 29/904/24/2013

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ларго», м.Дніпропетровськ

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Сатор К», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 року у справі № 29/904/24/2013 (суддя Полєв Д.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ларго», м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «Сатор К», м.Дніпропетровськ про визнання останнього банкрутом було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «Сатор-К» м.Дніпропетровськ; ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю «Сатор-К» м.Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 37899008); припинено провадження у справі (а.с.128-131).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.22, 32, п.6 ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржила в апеляційному порядку - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, посилається на порушення господарським судом при її прийнятті норм матеріального права, зокрема, ч.1 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 року, припинити провадження у справі, з наступних підстав:

- господарським судом не було взято до уваги, що відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи ( крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, якщо порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом ДПС обов`язково призначається перевірка, яка проведена не була.

У відзиві на апеляційну скаргу ініціюючий кредитор (ліквідатор) проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваної ухвали господарського суду матеріалам, обставинам справи, вимогам закону.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2013р. по цій справі було прийнято апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська до розгляду, відновлено строк подачі апеляційної скарги (а.с.138), розгляд апеляційної скарги призначено на 30.05.2013р., від скаржника було витребувано докази наявності (відсутності) кредиторських вимог до боржника, докази перебування боржника на обліку у ДПІ в Ленінському районі м.Дніпропетровська.

Зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції було отримано скаржником 20.05.2013р., що підтверджується поштовим повідомленням про отримання (а.с.144).

ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська вимоги суду апеляційної інстанції виконано не було, податкові декларації, докази перебування боржника на обліку, докази наявності кредиторських вимог до боржника не надано, відсутні. Отже, докази наявності податкового боргу у боржника, кредиторських вимог до останнього відсутні в матеріалах справи, не надано скаржником. Також на обґрунтування факту порушення прав та обов`язків ДПІ в розумінні ст..91 ГПК України скаржником не надано жодного доказу згідно зі ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, жодної податкової декларації на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо незаконного введення ліквідаційної процедури по відношенню до боржника та визнання банкрутом останнього.

Крім цього, і в апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська не зазначає про те, що має будь-які кредиторські вимоги до боржника та в порядку ч.5 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» направила відповідну заяву з такими вимогами ліквідатору.

Відповідно до п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 (в редакції постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 12, від 23.03.2012р. № 3, від 17.10.2012р. № 10) при розгляді апеляційним господарським судом апеляційної скарги особи, яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції, але вважає що господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу до провадження (за відсутності інших підстав її повернення згідно з Господарським процесуальним кодексом України), повинен з`ясувати наявність правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.

Згідно з ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтями 32, 33, 34 ГПК України передбачений обов`язок сторін (учасників процесу) довести належними доказами обставини, на які вони посилаються.

Таким чином, ні в додатку до апеляційної скарги, ні в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржником не було надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України на підтвердження доводів про те, що оскаржуваною ухвалою господарського суду вирішено питання про його права та обов`язки (ч.1 ст.91 ГПК України).

Приймаючи апеляційну скаргу ДПІ до провадження, відновляючи строк подачі апеляційної скарги, незалежно від того, що скаржник набув чи ні статусу учасника провадження, як кредитор боржника, а не відмовляючи в прийнятті апеляційної скарги, колегія суддів виходила із наступних положень чинного законодавства України.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження згідно з законом.

Частиною 1 ст.91 ГПК України передбачено,що право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки (в ред. ЗУ № 2453-VI від 07.07.2010р.).

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). Тобто, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника в процедурі банкрутства згідно з вимогами закону.

Відтак, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків, шляхом проведення перевірок,права заявити грошові вимоги до банкрута згідно з ч.5 ст.52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 19.01.2013р.).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам податкової служби державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 23, 51, 52 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування податковими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури , згідно рішення податкового органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 статті 31 Закону). Незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника має наслідком припинення повноважень керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу , оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

27.02.2013р., 03.04.2013р., 17.04.2013р. по аналогічним справам цієї категорії спорів за апеляційними скаргами органів ДПІ, які не підтвердили в ході судового розгляду справи судами обох інстанцій наявність своїх грошових вимог до боржників, такі вимоги були відсутні, а, отже, відповідно органи ДПІ не набули а ні статусу сторони у справі, а ні учасника судового процесу та не надали доказів порушення прав ДПІ, судовою колегією Вищого господарського суду України по чотирьом справам №№ 34/5005/8846/2012, 38/5005/9234/2012, 34/5005/8214/2012, 29/5005/10154/2012, 24/5005/9590/2012 були скасовані судові акти суду апеляційної інстанції та припинені апеляційні провадження за апеляційними скаргами органів ДПІ, як порушені необґрунтовано, зокрема, з порушенням вимог ст.ст.91, 106 ГПК України. Зазначені обставини неодноразових скасувань судом касаційної інстанції постанов апеляційного господарського суду свідчать про формування усталеної єдиної судової практики по цій категорії справ.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріалами справи не підтверджено факт набуття скаржником а ні статусу кредитора у справі, а ні учасника судового процесу (лист Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська № 5778/10/192 від 25.02.2013р. (а.с.110-111) про відсутність податкового боргу, оскільки боржник зареєстрований в Самарському районі м.Дніпропетровська) та скаржником не надано доказів факту порушення його прав та обов`язків, колегія суддів зазначає, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України (в редакції на момент винесення оскаржуваних судових рішень). Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Крім цього, як вбачається з Довідки ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.12.2012р. (а.с.22) місцезнаходженням боржника була адреса: м.Дніпропетровськ, Самарський район, вул.Океанська, 2; згідно даних цієї довідки боржник ніколи не перебував за юридичною адресою у Ленінському районі м.Дніпропетровська та скаржник на вимогу суду апеляційної інстанції не надав доказів перебування боржника на обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська.

Відповідно до п.63.3 ст.63 глави 6 Податкового кодексу України платники податків підлягають реєстрації та обліку в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичної особи або за іншим місцезнаходженням, визначеним цим Кодексом.

Оскільки скаржником не надано доказів про те, з яких правових підстав боржник перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, матеріали справи не містять таких доказів, то слід дійти до висновку, що ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська не може бути віднесена до суб`єктного складу осіб, які мають право на апеляційне оскарження на підставі ст.91 ГПК України також і з вищенаведених підстав.

За таких обставин апеляційна інстанція вважає, що апеляційне провадження слід припинити з посиланням на п.1 ч.1 ст.80 ГПК України та абз.1, 2 п.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України» (в редакції змін та доповнень постанов господарського суду України від 26.12.2011р., 23.03.2012р., 17.10.2012р. №№ 12, 3, 10 (відповідно)).

Керуючись ст.ст. 80, 86, 91, 99, 106 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 р. по справі № 29/904/24/2013 - припинити.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали підписаний 31.05.2013 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя І.В.Тищик