Постанова

від 07.08.2013 по справі 29/904/24/2013

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 29/904/24/2013 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б. М. суддів:Короткевича О. Є.(доповідач у справі), Хандуріна М. І. розглянувши матеріали касаційної скарги Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року у справі№ 29/904/24/2013 за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ларго" Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатор-К" пробанкрутство

за участю представників сторін: не зявились ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 року затверджено звіт ліквідатора Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатор-К", ліквідаційний баланс підприємства банкрута та припинено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатор-К".

Не погодившись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська (далі - скаржник) звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережнаої міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 року припинено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Водночас, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

При цьому, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться

висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська із заявою про кредиторські вимоги до боржника не зверталась.

Також, в апеляційній та касаційній скаргах заявник не вказує на наявність у боржника податкової заборгованості.

Крім цього, доказів того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції порушує права та зачіпає обов'язки Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська заявником до апеляційної скарги не додано.

Отже апеляційним господарським судом встановлено, що Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська не набула статусу сторони, а також не довела, що оскаржувана ухвала від 18.04.2013 року впливає на його права та обов'язки.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-3 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська залишити без задоволення..

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року у справі № 29/904/24/2013 залишити без змін.

Головуючий суддя Б. М. Поляков Судді О. Є. Короткевич М. І. Хандурін