Ухвала

від 29.05.2013 по справі 1111/5858/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/28/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Мягкий О.В.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

29.05.2013 року

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді : Суровицької Л.В.

суддів: Авраменко Т.М., Чельник О.І.

при секретарі : Крисановій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на повторне заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 серпня 2012 року в справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ТОВ «Радосбудтех» про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (далі - Банк) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ТОВ «Радосбудтех» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що 12 вересня 2007 року між ним та відповідачем ТОВ «Радосбудтех» був укладений договір про відновлювальну кредитну лінію

№ 92-01-07, за умовами якого позивач відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 600 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти до 11 вересня 2009 року та сплатити за користування кредитними коштами 18 процентів. Видача кредитних коштів здійснювалась траншами за письмовими заявками позичальника шляхом перерахування їх з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника або інший рахунок, вказаний у заявці та в період дії кредитного договору в межах відновлювальної кредитної лінії і всього видано 1 599 799,00 грн. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладені договори поруки від 12.09.2007 року відповідно № 84 і № 83.

У зв'язку з укладенням додаткових угод до кредитного договору, відповідно 5 червня 2008 року та 10 листопада 2008 року Банком були укладені з ОСОБА_2 додаткові угоди до договору поруки № 83 від 12.09.2007 року та додаткові угоди № 1 та № 2 до договору поруки № 84 від 12.09.2007 року з ОСОБА_3 щодо зміни процентної ставки по договору про відновлювальну кредитну лінію у бік її збільшення (а.с.26,27, 30, 31).

Свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки щодо повернення кредиту та сплати відсотків відповідачі не виконали. Станом на 28.03.2012 року заборгованість за кредитом складає 1 379 509,85 грн. з яких: 1 024 225,03 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами за період з 25.12.2009 року по 05.03.201244; 355 284,82 грн. - пеня за період з 28.03.2011 року по 23.03.2012 року.

Банк просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Радосбудтех» на користь Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість у сумі 1 379 509,85 гривень, у тому числі 1 024 225,03 грн. - проценти за користування кредитом, 355 284,82 грн. - пеня, а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 219,0 гривень.

Повторним заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 серпня 2012 року позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю « Радосбудтех» на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором про відновлювальну кредитну лінію № 92-01-07 від 12.09.2007 року в сумі 1 379 509,85 гривень 85 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю « Радосбудтех» на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 219 гривень 00 копійок в рівних частинах, по 1073 гривні 00 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати повторне заочне рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_3, як відповідач та представник ТОВ «Радосбудтех», а також представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_2

Представник Банку заперечила проти доводів апеляційної скарги і просила повторне заочне рішення залишити без змін.

Після відновлення провадження у справі після зупинення, відповідачі та їх представник в судові засідання , призначені апеляційним судом на 15.05.2013 року та 29.05.2013 року, не прибули.

15.05.2013 року ОСОБА_3 надав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням на лікарняному (т.2,а.с.109)

Колегія суддів визнала причину першої неявки в судове засідання поважною і відклала розгляд справи на 29.05.2013 року.

28.05.2013 року від ОСОБА_3 знову надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що він з 28 травня 2013 року перебуває на амбулаторному лікуванні.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

При цьому колегія суддів враховує положення закону щодо дотримання судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст.303-1 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 29 травня 2013 року всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1, ч.2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язання боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно зі ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконано в повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (ч.1 ст. 559 ЦК України).

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (ч.4 ст.559 ЦК України ).

Судом встановлено, що 12 вересня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси і Кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ТОВ «РадосБудТех», як позичальником, укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 92-01-07, відповідно до умов якого Банк відкриває відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 600 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти до 11 вересня 2009 року зі сплатою 18 % річних за користування коштами.

Відповідно до п.п. «б» п.3.1 кредитного договору у випадку порушення позичальником строків повернення згідно графіка, позичальник сплачує Банку 36 % річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту

( т.1,а.с.16-21)

05 червня 2008 року між Банком та ТОВ «РадосБудТех» укладено додаткову угоду № 1 до договору про відновлювальну кредитну лінію № 92-01-07 від 12 вересня 2007 року, згідно якої передбачено сплату за користування кредитними коштами процентів у розмірі 21 % річних, а у випадку порушення позичальником строків погашення згідно графіка - 31,5 % річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту та у розмірі 31,5 % річних за період з 12 вересня 2009 року до дня фактичного погашення заборгованості (п.3.1 додаткової угоди, т.1, а.с.22).

10 листопада 2008 року між Банком та ТОВ «РадосБудТех» укладено додаткову угоду № 2 до вказаного договору про відновлювальну кредитну лінію, згідно якої позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти до 31 березня 2009 року відповідно до графіка зниження ліміту кредитування і сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 25 % річних, а у випадку порушення позичальником строків погашення згідно графіка - 37,5 % річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту та 37,5 % річних за період з 01 квітня 2009 року до дня фактичного погашення заборгованості (т.1, а.с.23).

Також з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 12 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_2, як поручителем, ТОВ «РадосБудТех», як боржником, було укладено договір поруки № 83 , відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 92-01-07 від 12 вересня 2007 року.

Відповідно до п.2.1 договору поруки у разі невиконання боржником зобов'язань по кредитному договору , боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об'ємі, що і боржник, в т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу і процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків (т.1, а.с.24-25).

05 червня 2008 року та 10 листопада 2008 року між Банком та ОСОБА_2, як поручителем, ТОВ «РадосБудТех», як боржником, укладено додаткові угоди відповідно № 1 та № 2 , згідно яких змінено процентну ставку за кредитним договором від 12 вересня 2007 року (т.1, а.с.26-27).

12 вересня 2007 року також між Банком та ОСОБА_3, як поручителем та ТОВ «РадосБудТех», як боржником, укладено договір поруки № 84, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником зобов'язань по кредитному договору від 12 вересня 2007 року.

Згідно п.2.1 договору поруки № 84 у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (п.2.2. договору поруки)(т.1, а.с.28-29).

05 червня 2008 року та10 листопада 2008 року між Банком та поручителем - ОСОБА_3, боржником - ТОВ «РадосБудТех» укладено додаткові угоди № 1 та № 2, якими передбачено збільшення процентної ставки за кредитним договором від 12 вересня 2007 року (т.1, а.с.30, 31).

На виконання пункту 2.1 договору про відновлювальну кредитну лінію, Банк траншами на підставі письмових заяв ОСОБА_3, як керівника ТОВ «РадосБудТех», надав товариству, як позичальнику шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника кошти в сумі 1 599 799 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 13.09.2007 року, 20.09.2007 року, 16.10.2007 року, 27.11.2007 року, 11.12.2007 року та 25.12.2007 року (т.1, а.с. 32-38, 39- 44).

Відповідачі належним чином зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки не виконували, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по кредитному договору.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 квітня 2010 року у справі за позовом Банку до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ТОВ «РадосБудТех» про стягнення заборгованості, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2010 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2011 року, стягнуто з відповідачів на користь Банку солідарно заборгованість по кредитному договору станом на 24 грудня 2009 року в сумі 1 611 514 грн.13 коп. (т.1, а.с.45, 46, 47).

Вказане рішення суду 06 березня 2012 року повністю виконано відповідачем ОСОБА_5 (т.1, а.с.48).

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором щодо сплати відсотків за користування кредитом, за період з 25 грудня 2009 року по 05 березня 2012 року утворилась заборгованість позичальника по відсоткам за користування кредитними коштами в сумі 1 024 225 грн.03 коп. та заборгованість по пені за період з 28 березня 2011 року по 23 березня 2012 року в сумі 355 284 грн.82 коп., всього - 1 379 509 грн.85 коп. (т.1, а.с.8).

Відповідно до умов кредитного договору, умов договорів поруки та додаткових до них угод, Банк направляв відповідачам письмові вимоги про погашення заборгованості у строк не пізніше 2-х банківських днів з дня отримання даної вимоги, які ними були отримані, що підтверджується повідомленнями про вручення особисто (а.с.50-52).

Проте, вимоги Банку відповідачами не були виконані.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність відповідачів та їх представника, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до журналу судового засідання від 09 липня 2012 року, відповідачі та їх представник були присутні в судовому засіданні, надавали пояснення.

Оскільки відповідачі та х представник двічі - 31.07.2012 року та 15.08.2012 року не прибули в судове засідання, суд першої інстанції правомірно відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України незалежно від причини повторної неявки відповідачів, вирішив справу на підставі наявних у ній доказів (заочне рішення).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував ті обставини, що ОСОБА_2 не укладала договір поруки з Банком, не врахував наявність спору щодо визнання договору поруки і додаткових угод до нього недійсними, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 квітня 2010 року, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ТОВ «РадосБудТех», ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Банку солідарно заборгованість по кредитному договору № 92-01-07 від 12.09.2007року станом 24 грудня 2009 року в сумі 1 611 514 грн.13 коп.( т.1, а.с. 45, 46, 47).

Згідно довідки Банку вказане рішення повністю виконано майновим поручителем ОСОБА_5 (а.с.48).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 квітня 2010 року встановлено, що ОСОБА_2 згідно укладеного нею з Банком договору поруки, є поручителем по кредитному договору № 92-01-07 від 12 вересня 2007 року, укладеному між ПАТ «Фінанси та Кредит» та ТОВ «РадосБудТех».

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, з неї солідарно з поручителем ОСОБА_3, поручителем ОСОБА_5 та боржником ТОВ «РадосБудТех» стягнуто заборгованість по кредитному договору.

Як свідчить ухвала апеляційного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2010 року, апеляційну скаргу на вказане рішення суду подавала, зокрема і ОСОБА_2 (т.1, а.с.46).

Тому її посилання на те, що їй невідомо було про укладення договору поруки від її імені, є безпідставними.

Крім того, як свідчить протокол зборів ТОВ «РадосБудТех» від 20 серпня 2007 року, ОСОБА_2 є одним із засновників даного товариства і дала згоду на отримання товариством у Банку кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії в сумі 1 600 000 грн. строком до 24 місяців та згоду на укладання та підписання директором товариства - ОСОБА_3, який є її чоловіком, кредитного договору з Банком (т.1, а.с.14).

Крім того, рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2013 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 січня 2013 року в частині визнання недійсним договору поруки № 83 від 12 вересня 2007 року та додаткових угод до нього та ухвалено нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним договору поруки № 83 від 12 вересня 2007 року та додаткових угод до нього № 1 від 05 червня 2008 року та № 2 від 10 листопада 2008 року, укладених між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 та ТОВ «РадосБудТех», відмовлено (т.2, а.с.83-88).

В задоволенні позову про визнання недійсним договору поруки та додаткових угод до нього відмовлено з підстав пропуску ОСОБА_2 строків позовної давності.

Відповідно до ст.319 ЦПК України рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

За таких обставин, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.

Оскільки при подачі апеляційної скарги сплата судового збору ОСОБА_2 була відстрочена, відповідно до ч.2 ст.82 ЦПК України з ОСОБА_2 підлягає до стягнення судовий збір в сумі 1502 грн.20 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 серпня 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1502 грн.20 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя:

Судді: