Постанова

від 20.05.2013 по справі 827/789/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2013 року Справа № 827/789/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Олійник С.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 23.01.1998,

представника позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 15.04.2013,

представника відповідача - Агабабян Сергій Суренович, довіреність № 1811 від 03.04.2013,

представника третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Севастопольської митниці, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, стягнення надмірно сплаченої суми,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської митниці з позовом про: визнання протиправним та скасування рішення Севастопольської митниці про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000244/2 від 15.11.2012; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 123030000/2012/00277 від 15.11.2012; стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 24855,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем положень Митного кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.03.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі. Іншою ухвалою суду від 04.02.2013 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи в судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.09.2012 між фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 та компанією "Уи Гонгфу Хардвеір Індастріал Ко Лтд" (Китай) було укладено договір продажу (контракт) № CL120906 на придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей, а саме: двері металеві вхідні зі сталі марки СТ.3 для житлових приміщень категорії 2, обладнані замками із замковими циліндрами, ручками, дзвінками, вічками, анкерами дверної коробки та нержавіючими порогами у кількості всього 550 комплектів, у тому числі: арт. HF - 9029 з покриттям транс-принт, обладнані другим додатковим замком, розміром 2050*860*50 мм (20 комплектів лівобічних, 20 комплектів правобічних); розміром 2050*860*90 мм (10 комплектів лівобічних, 10 комплектів правобічних); арт. HF - 9011 з порошковим покриттям, розміром 2050*960*42 мм (145 комплектів лівобічних, 100 комплектів правобічних). Упаковано у 604 двошарові картонні коробки, у тому числі: 550 коробок з металевими дверима, 54 коробки з ручками до дверей.

Згідно з умовами зазначених контрактів, позивач здійснив передплату постачальнику у сумі 17540,00 доларів США.

У відповідності до вимог статті 266 Митного кодексу України 02.11.2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 платіжним дорученням № 559 перерахував на розрахунковий рахунок Севастопольської митниці грошові кошти у загальному розмірі 31626,00 грн. з визначенням цільового призначення - передплата митних платежів за попередньою вантажною митною декларацією № 123030000/2012/3954 від 05.11.2012.

За наслідком прибуття товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 до Севастопольської митниці була надана вантажна митна декларація № 123030000/2012/004139 з документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Зокрема, до вантажної митної декларації № 123030000/2012/004139 позивачем були надані: а) документи, що містять складову заявленої митної вартості: контракт № CL120906 від 06.09.2012 з перекладом, інвойс № CL120906 з перекладом, експортна митна декларація, сертифікат походження товару ФА, пакувальний аркуш, міжнародні товарно-транспортні документи СМР, коносамент, рахунок щодо сплати фрахту № 339 від 12.10.2012, договір транспортного експедирування, платіжне доручення № 541 від 11.09.2012 про сплату вартості товару за контрактом, б) додаткові документи: сертифікат відповідності, платіжне доручення № 559 від 02.11.2012 про сплату попередніх митних платежів, платіжне доручення № 561 від 05.11.2012 про сплату морського фрахту.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України позивачем, при визначенні митної вартості товару, було використано основний метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Проте, як встановлено у ході розгляду справи, Севастопольською митницею при визначенні митної вартості товару було використано другорядний метод, а саме: резервний, згідно з пунктом "ґ" частини 2 статті 57, статтею 64 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 цього Кодексу встановлено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 цієї статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав Севастопольській митниці документи, в яких не було встановлено будь-яких розбіжностей, наявних ознак підробки та які містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена позивачем.

Всупереч вказаному, Севастопольська митниця надала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1Г письмову вимогу про надання у 10-денний термін додаткових відомостей, якими можливо підтвердити заявлену позивачем митну вартість згідно зі статтею 55 Митного кодексу України.

Зокрема, відповідач вимагав надати каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, що підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировину.

У зв'язку з знаходженням країни виробника та постачальника на великій відстані, у позивача була відсутня можливість виконати вимогу відповідача у встановлений 10-денний термін.

Проте, 15.11.2012 відповідачем була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

15.11.2012 Севастопольською митницею було прийнято рішення № 123030000/2012000244/2 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість товару збільшена до 3,62 доларів США за 1 кг відповідного товару.

У вказаному рішенні відповідача в якості підстав коригування митної вартості зазначено: що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не надано основних документів згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість; декларант відмовився від надання додаткових документів згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість; наявність у митного органу інформації щодо митної вартості схожих товарів на рівні 3,62 доларів США за 1 кг товару № 1 (з посиланням на вантажну митну декларацію від 14.11.2012 № 50006000/12/19341); метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не можу бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно.

Частиною 8 статті 55 Митного кодексу України декларанту надано право протягом 80 днів з дня випуску товарів надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Скориставшись наданим правом, фізична особі-підприємець ОСОБА_1, надав до Севастопольської митниці лист за вихідними № 51 від 11.12.2012 з додатковими відомостям щодо підтвердження заявленої митної вартості, що вимагались митним органом: прайс-лист виробника товару, експертний висновок Державного підприємства "Держзовнішінформ" з копією інвойсу, каталог фірми виробника "WUYI HONGFU HARDWWARE INDUSTRIAL CO, LTD", КНР.

Так, у висновку Державного підприємства "Держзовнішінформ" № 14/42 від 04.12.2012 встановлено, що ціни на двері вхідні металеві в асортименті виробництва компанії "WUYI HONGFU HARDWWARE INDUSTRIAL CO, LTD" (Китай) відповідають цінам, вказаним в інвойсі № CL120906 від 06.09.2012.

Проте, як встановлено у судовому засіданні, в товаросупровідних документах, що були надані позивачем для митного оформлення, параметри товару "двері моделі № HF9029 2050*860*90" були записані помилково.

Враховуючи, що термін перебігання права декларанта, передбаченого частиною 8 статті 55 Митного кодексу України, у 80 днів не сплинув, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було здійснено певні дії щодо встановлення та виправлення помилки.

Зокрема, від товаровиробника надійшло письмове повідомлення, а саме - лист-коректування до інвойсу від 06.09.2012 № CL120906, в якому зазначено, що у накладній зроблено помилку, а саме: розміри дверей 2050*860*90 мм зазначені помилково, в той час не завантажувались у контейнер, вірними є розміри дверей 2050*960*50, які дійсно відповідають завантаженим.

На підставі вказаного повідомлення було здійснено процедуру корегування митної декларації, за наслідком чого 08.02.2013 був складений акт коригування митної декларації від 15.11.2012 № 123030000/2012/004164.

11.02.2012 за вихідним № 12 на адресу Севастопольської митниці позивачем було надано наступні документи, що підтверджують заявлену митну вартість: прайс-лист виробника товару, експертний висновок Державного підприємства "Держзовнішінформ" з копією інвойсу, каталог фірми "WUYI HONGFU HARDWWARE INDUSTRIAL CO, LTD", КНР, лист-коригування від виробника з перекладом від 25.01.2012, а також лист (акт) коригування митної декларації від 08.02.2012.

Таким чином, позивач, на виконання вимог чинного законодавства України, на вимогу Севастопольської митниці надав відомості, що підтверджують саме ту митну вартість, яку ним було застосовано під час митного оформлення товарів, тобто із розрахунку 1,82 доларів США за 1 кг товару.

Відповідно до частини 9 статті 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Частиною 10 цієї статті якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

З системного аналізу статті 55 Митного кодексу України вбачається, що митним органом у рішенні зазначається вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Проте, Севастопольська митниця відмовила у визнанні заявленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 митної вартості та скасуванні рішення про корегування митної вартості.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, з огляду на приписи статей 53-55 Митного кодексу України, суд робить висновок, що Севастопольською митницею додаткові відомості мали вимагатися тільки при встановленні підстав, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

Також, всупереч вимогам статей 59-61 Митного кодексу України, відповідач не обґрунтував в оскаржуваному рішенні те, що товар, заявлений позивачем, та товар, визначений у вантажній митній декларації від 14.11.2012 № 50006000/12/19341, є ідентичними або подібними (аналогічними).

Крім цього, митним органом не прийнято до уваги вимоги пунктів а)-е) пункту 2 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, яку ратифіковано Україною.

Вказані нормативно-правові акти містять вичерпний перелік підстав, з яких товар можливо визнати в якості ідентичного або подібного (аналогічного).

Щодо ненадання позивачем витребуваного Севастопольською митницею певного переліку документів слід зазначити, що більшість документів, що викладені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, були надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 разом із вантажною митною декларацією, а згідно з частиною 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Також, всупереч вимогам Митного кодексу України, відповідачем не було проведено консультацію, яка передує застосуванню другорядних методів, з позивачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем були виконані в повному обсязі вимоги митного органу щодо надання належних документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а митним органом, в свою чергу, рішення про коригування митної вартості прийняті лише на підставі наявної інформації щодо раніше визначених митних вартостей подібних товарів, що свідчить про те, що застосування резервного методу визначення митної вартості прийняте виключно на підставі даних статистичної бази Держмитслужби - БД ЄАІС ДМСУ.

Суд зазначає, що відмова митниці в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці й інших наданих доказів у сукупності, зокрема, висновку Державного підприємства "Держзовнішінформ".

Указом Президента України від 10.02.1996 № 124/96 "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" утворено Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків (Держзовнішінформ), з покладенням на нього функцій з моніторингу зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування кон'юнктурно-інформаційної системи, надання інформаційної, консультативної, експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям.

Постановою Кабінету Міністрів України № 310 від 29.03.2001 Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків "Держзовнішінформ" було передано до сфери управління Міністерства економіки України.

Пунктом 6 частини 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 777 від 26.05.2007, Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує реалізацію державної зовнішньоекономічної політики, розробляє концепції та стратегії розвитку зовнішньоекономічного потенціалу держави, механізму державного регулювання зовнішніх економічних зв'язків та інше.

Отже, суд дійшов висновку, що висновок Державного підприємства "Держзовнішінформ" № 14/42 від 04.12.2012 є належним доказом заявленої позивачем митної вартості товарів.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 24855,02 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, товар, який був предметом митного оформлення, було випущено під сплату фінансових гарантій у розмірі 24855,02 грн. (платіжне доручення № 564 від 15.11.2012).

Відповідно до статті 310 Митного кодексу України у випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються митним органам під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму.

Фінансові гарантії надаються: 1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу митного органу); 2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок митного органу.

Фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються за однією митною декларацією або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом.

Згідно зі статтею 27 Митного кодексу України якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який набрав чинності з 01.01.2013, встановлені особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Зокрема, згідно з частиною 1 цієї статті, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з пунктами 5, 9 розділу VI "Прикінцеві і переходні положення" Бюджетного кодексу України списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вигляді стягнення шляхом списання з рахунків Севастопольської митниці на користь фізичної ооби-підприємця ОСОБА_1 надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 24855,02 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, вказаний обов'язок відповідачем не виконаний, правомірність оскаржуваних рішень суду не доведено.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про протиправність картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 123030000/2012/00277 від 15.11.2012 та рішення про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000244/2 від 15.11.2012.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської митниці про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000244/2 від 15.11.2012.

3.Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 123030000/2012/00277 від 15.11.2012.

4.Стягнути шляхом списання з рахунків Севастопольської митниці (99011, місто Севастополь, площа Нахімова, 5А) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99008, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 у Севастопольській філії ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 324935) надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 24855,02 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять гривень дві копійки).

5. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі повернути з Державного бюджету України фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (99008, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 у Севастопольській філії ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 324935) витрати по сплаті судового збору у розмірі 248,55 грн. (двісті сорок вісім гривень п'ятдесят п'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя підпис О.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 27 травня 2013 року.

З оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Прохорчук