Постанова

від 21.11.2013 по справі 827/789/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 827/789/13-а

21.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю:

позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 - паспорт серії НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі 23.01.1998 року,

представник позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 15.04.13

представник відповідача - Севастопольської митниці Міндоходів - Плешивцева Людмила Володимирівна, довіреність № 10-08/1693 від 14.10.13

представник відповідача - Севастопольської митниці Міндоходів - Агабабян Сергій Суренович, посвідчення НОМЕР_3 від 25.11.2010 року,

представник третьої особи - Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольської митниці Державної митної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (головуючого судді Прохорчук О.В. ) від 20.05.13 у справі № 827/789/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99008)

до Севастопольської митниці Міндоходів (пр-т Нахімова, 5-А, м. Севастополь, 99011)

третя особа:

Головне Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправним та скасування картки відмови, стягнення надмірно сплаченої суми,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.05.2013 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Севастопольської митниці, третя особа Головне Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправним та скасування картки відмови, стягнення надмірно сплаченої суми - задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Севастопольської митниці про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000244/2 від 15.11.2012; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 123030000/2012/00277 від 15.11.2012.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі повернути з Державного бюджету України фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 248,55 грн. (двісті сорок вісім гривень п'ятдесят п'ять копійок).

Не погодившись з даним рішенням суду Севастопольська митниця Державної митної служби звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.05.2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 здійснено заміну відповідача у справі №827/789/13-а Севастопольську митницю Державної митної служби на його правонаступника - Севастопольську митницю Міндоходів (юридична адреса: пр-т Нахімова, 5-А, м. Севастополь, 99011).

21.11.2013 у судовому засіданні представник відповідача наполягав на вимогах апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач та представник позивача заперечували проти вимог апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи - Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належний чином.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судову засіданні пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, між фізичною особо-підприємцем ОСОБА_2 та компанією "Уи Гонгфу Хардвеір Індастріал Ко Лтд" (Китай) було укладено договір продажу (контракт) № CL120906 від 06.09.2012 на придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей, а саме: двері металеві вхідні зі сталі марки СТ.3 для житлових приміщень категорії 2, обладнані замками із замковими циліндрами, ручками, дзвінками, вічками, анкерами дверної коробки та нержавіючими порогами у кількості всього 550 комплектів, у тому числі: арт. HF - 9029 з покриттям транс-принт, обладнані другим додатковим замком, розміром 2050*860*50 мм (20 комплектів лівобічних, 20 комплектів правобічних); розміром 2050*860*90 мм (10 комплектів лівобічних, 10 комплектів правобічних); арт. HF - 9011 з порошковим покриттям, розміром 2050*960*42 мм (145 комплектів лівобічних, 100 комплектів правобічних). Упаковано у 604 двошарові картонні коробки, у тому числі: 550 коробок з металевими дверима, 54 коробки з ручками до дверей.

За умовами зазначених контрактів, позивач здійснив передплату постачальнику у сумі 17540,00 доларів США.

За наслідком прибуття товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, фізичною особо-підприємцем ОСОБА_2 до Севастопольської митниці була надана вантажна митна декларація № 123030000/2012/004139 з документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Також, до вантажної митної декларації № 123030000/2012/004139 позивачем були надані: а) документи, що містять складову заявленої митної вартості: контракт № CL120906 від 06.09.2012 з перекладом, інвойс № CL120906 з перекладом, експортна митна декларація, сертифікат походження товару ФА, пакувальний аркуш, міжнародні товарно-транспортні документи СМР, коносамент, рахунок щодо сплати фрахту № 339 від 12.10.2012, договір транспортного експедирування, платіжне доручення № 541 від 11.09.2012 про сплату вартості товару за контрактом, б) додаткові документи: сертифікат відповідності, платіжне доручення № 559 від 02.11.2012 про сплату попередніх митних платежів, платіжне доручення № 561 від 05.11.2012 про сплату морського фрахту.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України позивачем, при визначенні митної вартості товару, було використано основний метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Але, Севастопольською митницею при визначенні митної вартості товару було використано другорядний метод, а саме: резервний, згідно з пунктом "ґ" частини 2 статті 57, статтею 64 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 цього Кодексу встановлено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

До того ж слід зазначити, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Матеріали справи свідчать, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надав Севастопольській митниці документи, в яких не було встановлено будь-яких розбіжностей, наявних ознак підробки та які містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена позивачем.

Внаслідок чого, Севастопольська митниця надала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 письмову вимогу про надання у 10-денний термін додаткових відомостей, якими можливо підтвердити заявлену позивачем митну вартість згідно зі статтею 55 Митного кодексу України.

Також відповідач вимагав надати каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, що підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировину.

Але у зв'язку з знаходженням країни виробника та постачальника на великій відстані, у позивача була відсутня можливість виконати вимогу відповідача у встановлений 10-денний термін.

На підставі зазначеного вище, 15.11.2012 відповідачем була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Внаслідок чого 15.11.2012 Севастопольською митницею було прийнято рішення № 123030000/2012000244/2 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість товару збільшена до 3,62 доларів США за 1 кг відповідного товару.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач скористувавшись ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, надав до Севастопольської митниці лист за вихідними № 51 від 11.12.2012 з додатковими відомостям щодо підтвердження заявленої митної вартості, що вимагались митним органом: прайс-лист виробника товару, експертний висновок Державного підприємства "Держзовнішінформ" з копією інвойсу, каталог фірми виробника "WUYI HONGFU HARDWWARE INDUSTRIAL CO, LTD", КНР.

Висновком Державного підприємства "Держзовнішінформ" № 14/42 від 04.12.2012 встановлено, що ціни на двері вхідні металеві в асортименті виробництва компанії "WUYI HONGFU HARDWWARE INDUSTRIAL CO, LTD" (Китай) відповідають цінам, вказаним в інвойсі № CL120906 від 06.09.2012.

Таким чином, позивач скористувавшись ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, здійснив певні дії щодо встановлення та встановлення та виправлення помилки.

До того ж слід зазначити, що від товаровиробника надійшло письмове повідомлення, а саме - лист-коректування до інвойсу від 06.09.2012 № CL120906, в якому зазначено, що у накладній зроблено помилку, а саме: розміри дверей 2050*860*90 мм зазначені помилково, в той час не завантажувались у контейнер, вірними є розміри дверей 2050*960*50, які дійсно відповідають завантаженим.

Внаслідок чого здійснено процедуру корегування митної декларації, за наслідком чого 08.02.2013 був складений акт коригування митної декларації від 15.11.2012 № 123030000/2012/004164.

11.02.2012 за вихідним № 12 на адресу Севастопольської митниці позивачем було надано наступні документи, що підтверджують заявлену митну вартість: прайс-лист виробника товару, експертний висновок Державного підприємства "Держзовнішінформ" з копією інвойсу, каталог фірми "WUYI HONGFU HARDWWARE INDUSTRIAL CO, LTD", КНР, лист-коригування від виробника з перекладом від 25.01.2012, а також лист (акт) коригування митної декларації від 08.02.2012.

Позивач, на виконання вимог чинного законодавства України, на вимогу Севастопольської митниці надав відомості, що підтверджують саме ту митну вартість, яку ним було застосовано під час митного оформлення товарів, тобто із розрахунку 1,82 доларів США за 1 кг товару.

Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Матеріали справи свідчать, що Севастопольська митниця відмовила у визнанні заявленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 митної вартості та скасуванні рішення про корегування митної вартості.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Із наведеної норми слідує, що Севастопольською митницею додаткові відомості мали вимагатися тільки при встановленні підстав, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

Стосовно ненадання позивачем витребуваного Севастопольською митницею певного переліку документів, колегія суддів зазначає, що більшість документів, що викладені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, були надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 разом із вантажною митною декларацією, а згідно з частиною 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були виконані в повному обсязі вимоги митного органу щодо надання належних документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а митним органом, в свою чергу, рішення про коригування митної вартості прийняті лише на підставі наявної інформації щодо раніше визначених митних вартостей подібних товарів, що свідчить про те, що застосування резервного методу визначення митної вартості прийняте виключно на підставі даних статистичної бази Держмитслужби - БД ЄАІС ДМСУ.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Севастопольської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.05.13 у справі № 827/789/13-а змінити.

Викласти п. 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, код ЄДРПОУ 38022717) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 99008, код ЄДРПОУ НОМЕР_1), надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 24855,02 грн. (Двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять гривень дві копійки)".

Викласти п. 5 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 99008, код ЄДРПОУ НОМЕР_1), судові витрат у розмірі 248,55 грн. (Двісті сорок вісім гривень п'ятдесят п'ять гривень).

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.05.13 у справі № 827/789/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська