Ухвала

від 28.05.2013 по справі 2а-6191/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2013 р. м. Київ К/9991/56436/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Лосєва А.М.

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Горголь І.С.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача : Адамчук К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний військовий універмаг"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року

у справі № 2а-6191/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний військовий універмаг"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний військовий універмаг" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Центральний військовий універмаг") звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2011 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2011 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Центральний військовий універмаг» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Світ Бізнес Система» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 13.09.2010 року № 2398/23-04/32961814.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 7.4.5 п. 7.4. та пп. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 500 374,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2010 року №0007172304/0, яким ТОВ «Центральний військовий універмаг» визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 750 561,00 грн. (з яких 500 374,00 грн. - основний платіж та 250 187,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону ).

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку, а згідно зі ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно зі ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2008 року між ТОВ «Центральний військовий універмаг» та ТОВ «Світ Бізнес Система» було укладено договір комісії №1003-47/70, за умовами якого ТОВ «Світ Бізнес Система» (Комітент) передав ТОВ «Центральний військовий універмаг» (Комісіонер) партії товарів на реалізацію. Про передачу даних товарів свідчать виписані ТОВ «Світ Бізнес Система» податкові накладні на загальну суму 3 002 245,00 грн., у тому числі ПДВ -500 374,00 грн., суму якого ТОВ «Центральний військовий універмаг» було включено до складу податкового кредиту за березень-червень 2008 року.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2008 року, винесеного у кримінальній справі № 1-1142/08, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі (згідно ст. 75 КК України призначено покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк 2 роки). В рамках розслідування кримінальної справи №-1142/08 зокрема було встановлено, що ТОВ «Світ Бізнес Система» було створене з метою прикриття незаконної діяльності, учасниками якої були громадянин ОСОБА_3 та громадянин ОСОБА_4 який за грошову винагороду погодився прийняти участь у реєстрації ТОВ «Світ Бізнес Система» та в подальшому виступав як засновник та одночасно директор даного Товариства. Також, громадянин ОСОБА_4 діяльністю ТОВ «Світ Бізнес Система» не займався, назва вказаного підприємства йому не відома, договори, акти виконаних робіт та інші фінансово - господарські документи, як директор, він не підписував.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, щодо фіктивності господарської операції ТОВ «Центральний військовий універмаг» з ТОВ «Світ Бізнес Система», оскільки дана операція не мала товарного характеру, реалізації партії товарів були оформлені лише документально, проте, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний військовий універмаг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді А.М. Лосєв О.В. Муравйов