Ухвала

від 20.05.2013 по справі 2а-0870/5014/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року м. Київ К/9991/61684/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Моторного О.А.,

суддів: Борисенко І.В., Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012

у справі № 2а-0870/5014/11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 № 0000570803.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за грудень 2010 року, складений акт від 08.06.2011 № 78/08-03/01056273, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставне заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 284 026,00 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємства-постачальники позивача - ТОВ «Нафта-Трейд», ТОВ «Метвторпром» та ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдинг» не мають відповідних умов для досягнення підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому правочини, укладені між позивачем та зазначеними підприємствами, як і правочини цих підприємств з їх постачальниками по ланцюгу постачання, здійснені без мети настання реальних наслідків, отже, в силу ст. 216 Цивільного кодексу України є недійсними, тобто не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, у зв'язку із чим відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно завищено податковий кредит за грудень 2010 року по операціях з ТОВ «Нафта-Трейд», ТОВ «Метвторпром» та ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдинг» на загальну суму 284 026,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на таку ж суму.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 № 0000570803, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 284 026,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 142 013,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку,у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності із пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем з ТОВ «Нафта-Трейд», ТОВ «Метвторпром» та ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдинг» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме це: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Також, судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що і позивач, і його контрагенти зареєстровані як платники податків.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем з ТОВ «Нафта-Трейд», ТОВ «Метвторпром» та ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдинг», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентами, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Крім того, висновки податкового органу щодо нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Нафта-Трейд», ТОВ «Метвторпром» та ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдинг», ґрунтуються лише на даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість розрізі контрагентів по ланцюгу постачання та актів перевірок з інших ДПІ по контрагентах безпосередніх контрагентів позивача. При цьому, матеріали зустрічних перевірок містять лише припущення податкового органу про те, що у підприємств відсутні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання, однак, відповідачем не визначено конкретних доказів на підтвердження таких порушень.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність тверджень відповідача про фіктивність правочинів позивача з його контрагентами, а відтак, протиправність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 22.06.2011 № 0000570803.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль