Постанова

від 22.05.2013 по справі 2а-5616/09/8/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К/9991/16068/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В..

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011

у справі № 2а-5616/09/8/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Євро-контур» (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.02.2009 № 0001621501/0, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 22202,25 грн. (у тому числі 21145 грн. за основним платежем та 1057,25 грн. за штрафними санкціями).

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції послались на порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки, а також на факт самостійного виправлення платником помилок у декларації з податку на прибуток за три квартали 2008 року шляхом подання уточнюючого розрахунку до цієї декларації.

Посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи та положенням чинного податкового законодавства, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що ним було належним чином повідомлено платника про проведення спірної перевірки та про її результати, тоді як подання Товариством уточнюючого розрахунку після проведення перевірки та після прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення виключає можливість звільнення позивача від відповідальності за порушення податкового законодавства.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги виходячи з такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у період з 27.12.2008 по 28.12.2008 ДПІ було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності Товариства з податку на прибуток, оформлену актом від 11.02.2009 № 533/35128425/151. В ході цієї перевірки було виявлено допущену платником методологічну помилку під час заповнення декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року внаслідок невірного відображення балансової вартості запасів на початок звітного року. Наведена обставина стала підставою для донарахування Товариству податкового зобов'язання з названого податку в сумі 22202,25 грн. (у тому числі 21145 грн. за основним платежем та 1057,25 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Стверджуючи про незаконність оспорюваного донарахування, позивач, однак, не заперечував щодо заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у спірній декларації, однак послався на факт самостійного виправлення допущених під час заповнення цієї декларації помилок в уточнюючому розрахунку, поданому до контролюючого органу 27.03.2009.

Однак зазначені твердження були безпідставно розцінені судами як підстава, що виключає законність оспорюваного донарахування, адже той факт, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року був поданий вже після проведення перевірки та після прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками цієї перевірки виключає можливість поширення на позивача правил та гарантій, передбачених пунктом 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не можна погодитися і з висновком попередніх судових інстанцій про відсутність вини позивача як обов'язкового елемента складу правопорушення з огляду на невручення йому в установленому порядку запрошення з'явитися до ДПІ для проведення невиїзної перевірки, акта перевірки та оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Адже, як вбачається з установлених судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, усі зазначені документи своєчасно надсилалися на юридичну адресу Товариства рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, які повернулися до податкового органу з відміткою поштової служби про неможливість вручення з причин вибуття адресата за вказаною адресою.

У зв'язку з цим 19.02.2009 ДПІ було складено акт про неможливість вручення Товариству екземпляра вищевказаного акта перевірки, як того вимагає пункт 4.9 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327; оспорюване податкове повідомлення-рішення було розміщено на дошці податкових оголошень ДПІ відповідно до вимог підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, підстави для висновку про порушення податковим органом порядку повідомлення платника про проведення перевірки, ознайомлення платника з результатами перевірки та з прийнятим за його наслідками податковим повідомленням відсутні.

Слід зазначити, що платник зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка фактично являється його місцезнаходженням і за якою податковий орган правомірно надсилає усі адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції податкового органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв'язку з настанням негативних для нього наслідків.

Не можна визнати обгрунтованими і посилання Товариства на проведення його перереєстрації у зв'язку зі зміною місцезнаходження, що нібито унеможливило ним отримання кореспонденції протягом спірного періоду.

Адже зміна місцезнаходження Товариства із внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру була здійснена лише 27.03.2009. У поданій до податкового органу звітності і після проведення спірної перевірки (зокрема, у спірному уточнюючому розрахунку) позивач вказував своїм місцезнаходженням м. Ялта, вул. Гоголя, 22 (тобто адресу, на яку ДПІ і направляла усю кореспонденцію).

З урахуванням викладеного не можна погодитися з висновком судів про незаконність оспорюваного донарахування.

Оскільки обставини даної справи з достатньою повнотою були встановлені попередніми інстанціями, однак цим обставинам надано невірну юридичну оцінку, то Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, яким відмовити у позові.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим задовольнити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2011 у справі № 2а-5616/09/8/0170 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько