Постанова

від 05.11.2012 по справі 1170/2а-3344/11

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-3344/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, за участю прокуратури Кіровоградської області, про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.) звернулася до суду з позовом до Добровеличківського відділення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень №000131710 від 09.08.11 та №0000141710 від 09.08.11.

Позов мотивовано тим, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками планової виїзної документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.10 по 31.12.10, оформленої актом №220/1710/НОМЕР_1 від 26.07.11. За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірність включення до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, витрат на придбання товарів у ТОВ "Декларант ВД", ТОВ "Сервіспрінт", ПП "Піонер-Оптіма", ФОП ОСОБА_2 у сумі 3408972, 05 грн., а також до складу податкового кредиту сум ПДВ з вказаних операцій у розмірі 681794, 59 грн., що призвело до збільшення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість. Позивачка, заперечуючи такі висновки відповідача та стверджуючи про те, що факт здійснення операцій з вказаними контрагентами підтверджується необхідними первинними документами, наполягаючи на правомірності відображення цих операцій у податковому обліку, просить суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Ухвалою суду від 19.06.12 замінено відповідача у справі - Новоукраїнську міжрайонну державну податкову інспекцію - її процесуальним правонаступником - Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - Новоукраїнська МДПІ).

Представники відповідача у письмових запереченнях позовні вимоги не визнали. Посилаючись на відсутність належних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували господарські операції позивачки з ПП "Піонер-Оптіма", ТОВ "Сервіспрінт", ТОВ "Декларант ВД" та ФОП ОСОБА_2, наполягали на безпідставності формування нею витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаними контрагентами. Крім цього, вказали, що ТОВ "Декларант ВД", ТОВ "Сервіспрінт", ПП "Піонер-Оптіма" відсутні за місцезнаходженням, що унеможливило проведення у них зустрічних звірок, а особи, які значилися директорами ТОВ "Сервіспрінт" та ПП "Піонер-Оптіма", заперечили свою причетність до діяльності цих підприємства та наявність взаємовідносин з позивачкою. Воднораз, у ході судового розгляду справи представники відповідача частково визнали позов, а саме в частині неправомірності нарахування позивачці податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1000, 04 грн. та з ПДВ у розмірі 1666, 91 грн., пояснивши це помилкою, допущеною при викладенні в акті висновків про результати перевірки взаємовідносин позивачки з ФОП ОСОБА_2 (а.с. 221, т.2)

Представник прокуратури Кіровоградської області, яка вступила у справу в порядку представництва інтересів держави, у судовому засіданні проти позову заперечила, наполягаючи на правомірності висновків акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень та стверджуючи про безтоварність господарських операцій позивачки з ПП "Піонер-Оптіма", ТОВ "Сервіспрінт", ТОВ "Декларант ВД" та ФОП ОСОБА_2, які були спрямовані на надання їй необґрунтованої податкової вигоди шляхом зменшення податкових зобов'язань перед державним бюджетом.

У судовому засіданні 05.11.12 представники сторін та прокурор заявили клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу, заслухавши пояснення позивачки, її представника, представників відповідача, прокурора, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 18.01.06 зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку платників податків в Новоукраїнській МДПІ, є платником податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість

Посадовими особами Новоукраїнської МДПІ у період з 29.06.11 по 19.07.11 на підставі наказу №195 від 09.06.11 (а.с. 8, т.1) проведено планову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.10 по 31.12.10, результати якої оформлено актом №220/1710/НОМЕР_1 від 26.07.11 (а.с. 10-34, т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачкою, зокрема:

- пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 681 794,59 грн., в т.ч.: за січень 2010 року на 88 833, 20 грн., за вересень 2010 року на 175 000, 20 грн., за жовтень 2010 року на 417 961,19 грн.;

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого платникові податків донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік на загальну суму 511 345, 94 грн.

На підставі цього акту Новоукраїнською МДПІ (Добровеличківське відділення) винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000131710 від 08.08.11, яким позивачці згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 681 794, 59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 170 448, 65 грн., усього - 852 243, 24 грн. (а.с. 36, т.1);

- №0000141710 від 08.08.11, яким позивачці згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, за порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 511 345, 94 грн. (а.с. 35, т.1).

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, суд дійшов до таких висновків.

Вбачається, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачкою даних податкового обліку, у яких відображені взаємовідносини з ПП "Піонер-Оптіма", ТОВ "Сервіспрінт", ТОВ "Декларант ВД" та ФОП ОСОБА_2

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку щодо донарахованих сум та штрафних санкцій, у спірному податковому повідомленні-рішенні №0000131710 від 08.08.11 позивачці збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 681 794, 59 грн., з яких 83 333, 20 грн. за січень 2010 року - по взаємовідносинах з ПП "Піонер-Оптіма", 175 000 грн. за вересень та листопад 2010 року - по взаємовідносинах з ТОВ "Сервіспрінт", 417 961, 19 грн. за жовтень та листопад 2010 року - по взаємовідносинах з ТОВ "Декларант ВД", 5500 грн. за січень 2010 року - по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 (а.с. 168 - 172, т.1)

У спірному податковому повідомленні-рішенні №0000141710 від 08.08.11 позивачці збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 511 345, 94 грн., з яких 62 499, 90 грн. - по взаємовідносинах з ПП "Піонер-Оптима", 131 250 грн. - по взаємовідносинах з ТОВ "Сервіспрінт", 313 470, 90 грн. - по взаємовідносинах з ТОВ "Декларант ВД", 4125 грн. - по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 (а.с. 167, т.1)

Порушення податкового законодавства, допущені позивачкою, кваліфіковані відповідачем за ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і полягали в тому, що нею у вказані періоди занижено оподатковуваний дохід у зв'язку з завищенням витрат, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу, а також завищено податковий кредит з ПДВ внаслідок віднесення до їх складу сум, які документально не підтверджені.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно ж з абзацами 4, 5, 6 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин був урегульований статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон №186/97).

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону №186/97 поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №186/97 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №186/97 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №186/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №186/97 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №186/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (далі - Положення №88).

Пунктом 1.2 Положення №88 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Пунктом 2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

У ході судового розгляду справи представники відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягали на відсутності фактичних господарських відносин між позивачкою та ПП "Піонер-Оптіма", ТОВ "Сервіспрінт", ТОВ "Декларант ВД" та ФОП ОСОБА_2, щодо яких у позивачки відсутнє їх документальне підтвердження.

Натомість позивачка та її представник посилалися на те, що дані податкового обліку ФОП ОСОБА_1, у яких відображені взаємовідносини з ПП "Піонер-Оптіма", ТОВ "Сервіспрінт", ТОВ "Декларант ВД" та ФОП ОСОБА_2 і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які однак не були надані до перевірки, оскільки викрадені у позивачки у лютому 2011 року.

Доводячи правомірність формування даних податкового обліку по взаємовідносинах з приватним підприємством "Піонер-Оптіма" (м. Одеса), позивачка пояснила суду, що у січні 2010 року на підставі укладеного між ними усного договору придбала соняшник загальною вартістю 500 000 грн., розрахувавшись з постачальником готівковими коштами.

Витрати за вказаною операцією у сумі 416 666 грн. віднесені позивачкою до складу витрат, пов'язаних з одержанням доходу, декларації про доходи за 2010 рік (а.с. 228 -229, т.2), а сума ПДВ у розмірі 83333, 20 грн. включена до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року. (а.с. 208 - 212, т.1)

У ході судового розгляду справи на підтвердження фінансово-господарських відносин з ПП "Піонер-Оптіма" представник позивачки надав суду лише копію накладної б/н від 16.01.10 про поставку 110,515 тон соняшника вартістю 248 858, 75 грн. без ПДВ, копію податкової накладної б/н від 16.01.10 на суму ПДВ у розмірі 49 731,75 грн. та копію квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 16.01.10 на суму 298 390, 50 грн. (а.с. 115-117, т.1), пояснивши, що позивачка отримала їх від представника ПП "Піонер-Оптіма" у ході розгляду справи.

Заперечуючи право позивачки на витрати та податковий кредит за господарськими операціями з вказаним контрагентом, відповідач в акті перевірки послався на пояснення, надані працівникам податкової міліції ДПА в Одеській області особою, яка значилась директором ПП "Піонер-Оптіма" - ОСОБА_3, який повідомив, що ніякого відношення до діяльності вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю від його імені не займався, з ФОП ОСОБА_1 жодних взаємовідносин не мав. (а.с. 63-65, т.1).

Воднораз, досліджуючи приєднану до справи копію податкової накладної б/н від 16.01.10, виписану ПП "Піонер-Оптіма" на адресу ПП ОСОБА_1, суд встановив, що вона підписана особою "ОСОБА_4.". У ході судового розгляду справи не здобуто доказів належності цієї особи до ПП "Піонер-Оптіма" та наявності у неї права на підписання податкових накладних.

Всупереч пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за №233/2037 (надалі - Порядок №165), чинних на момент виникнення спірних правовідносин, вказана податкова накладна не містить таких обов'язкових реквізитів, як порядковий номер, умови поставки (посилання на договір, за якими, за твердженням позивачки, здійснювалася поставка), форму проведених розрахунків. Окрім того, у ній зазначений номер свідоцтва платника податку на додану вартість №100158876, яке, як установлено судом, анульоване ще 26.10.09 (а.с. 77, т.2).

Будь-яких інших первинних документів по вказаним взаємовідносинам з ПП "Піонер-Оптіма" у січні 2010 року на пропозицію суду позивачкою не надано.

Щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіспрінт" (м. Херсон) позивачка , доводячи правомірність формування даних податкового обліку за ними , пояснила суду, що у вересні 2010 року на підставі укладеного договору купівлі-продажу придбала соняшник загальною вартістю 1 050 000 грн., розрахувавшись з постачальником готівковими коштами.

На підтвердження цієї операції представником позивача надано суду копії договору купівлі-продажу №09/09/2010 від 09.09.10 (а.с. 107 - 108, т.1), накладних №44 від 09.09.10, №45 від 21.09.10, №46 від 30.09.10 (а.с. 110, 112, 114, т.1), податкових накладних №44 від 09.09.10, №45 від 30.09.10, №46 від 21.09.10 (а.с. 109, 111, 113, т.1) про поставку 300 т соняшника. Представник позивачки пояснив, що ці документи отримані від представника ПП "Сервіспрінт" у ході розгляду справи.

Встановлено, що витрати за вказаною операцією у сумі 875 000 грн. віднесені позивачкою до складу витрат, пов'язаних з одержанням доходу, декларації про доходи за 2010 рік (а.с. 228 -229, т.2), а суми ПДВ з вказаної операції у розмірі 175 000 грн. включені до складу податкового кредиту декларації з ПДВ: 116666, 68 грн. - за вересень 2010 року, 58 333, 32 грн. - за листопад 2010 року (а.с. 222 - 224, т.2).

Доказів оплати отриманого від ТОВ "Сервіспрінт" соняшнику суду не надано.

Досліджуючи приєднану до справи копію договору купівлі-продажу №09/09/2010 від 09.09.10, надану представником позивача, суд встановив, що у ньому не вказано прізвища, ім'я, по-батькові уповноваженої особи, яка діяла від імені ТОВ "Сервіспрінт", що суперечить правилам складання первинних документів, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням №88.

Так само, у податкових та видаткових накладних ТОВ "Сервіспрінт" всупереч статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", Положення №88, Порядку №165, відсутнє прізвище особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції і уповноважена здійснювати постачання товарів. Також у податкових накладних відсутні такі обов'язкові реквізити, передбачені Порядком №165, як умови поставки (посилання на договір, за якими, за твердженням позивачки, здійснювалася поставка), форму проведених розрахунків.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Сервіспрінт", наданих на вимогу суду відділом державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської міської ради (а.с 197, т.1, а.с. 36 - 117, т.3), ТОВ "Сервіспрінт" зареєстровано як юридична особа 01.06.06. На момент виникнення спірних взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 засновником та директором товариства значилася громадянка ОСОБА_5

Заперечуючи право позивачки на валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями з вказаним контрагентом, відповідач в акті перевірки послався на пояснення ОСОБА_5, надані працівникам податкової міліції ДПА у Херсонській області, яка повідомила, що на пропозицію свого знайомого на ім'я ОСОБА_2 надала йому свої документи для перереєстрації ТОВ "Сервіспрінт" на її ім'я, за що отримала грошову винагороду. Їй відомо, що товариство було створено для господарської діяльності з надання поліграфічних послу, однак особисто вона підприємницькою діяльністю від його імені не займалася, угоди не укладала, поставки товарів (робіт, послуг) не здійснювала. Стосовно взаємовідносин товариства з ФОП ОСОБА_1 їй нічого не відомо. (а.с. 67-69, т.1).

Судом встановлено, що вказані пояснення були відібрані у ОСОБА_5 у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи №330101-11, яка перебувала у провадженні СВ ПМ ДПА в Херсонській області, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Аналогічні пояснення та показання ОСОБА_5 також надала 31.03.11 (а.с. 12-15, т.3), та 04.01.12 (а.с. 238, т.1),

Як вбачається зі змісту обвинувального висновку по вказаній кримінальній справі, наданого прокурором, у ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_6, схиливши ОСОБА_5 до придбання корпоративних прав на ТОВ "Сервіспрінт", використовував печатку, установчі та реєстраційні документи вказаного товариства для здійснення незаконної діяльності, вираженої у проведенні безтоварних операцій з реально діючими суб'єктами підприємницької діяльності, з метою незаконного формування останніми податкового кредиту з податку на додану вартість. (а.с. 16 - 28, т.3),

Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 05.09.12 кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, на підставі поданої у судовому засіданні ОСОБА_6 заяви про визнання ним своєї вини на підставі п. "в" ст.1 Закону України "Про амністію в 2011 році" закрито. (а.с. 29, т.3).

Щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Декларант ВД " (м. Одеса) позивачка , доводячи правомірність формування даних податкового обліку за ними , пояснила суду, що у жовтні 2010 року на підставі укладених договорів купівлі-продажу придбала зернові культури, зокрема, соняшник, сою та пшеницю загальною вартістю 2 507 767 грн., розрахувавшись з постачальником готівковими коштами.

На підтвердження цих операцій представником позивача надано суду копії договору купівлі-продажу від 07.10.10, видаткової накладної РН-0000711 від 07.10.10, податкової накладної №711 від 07.10.10, рахунку-фактури №СФ-0000711 від 07.10.10 про поставку сої вагою 280, 32 тон. (а.с. 118 -122, т.1)

Також надано копії договору купівлі-продажу від 11.10.10, видаткової накладної РН-0000713 від 11.10.10, податкової накладної №713 від 11.10.10, рахунку-фактури №СФ-0000713 від 11.10.10 про поставку 140, 254 тон соняшнику (а.с.129 -131, т.1, 120 - 121, т.2).

Крім того, надано копії видаткової накладної №РН-0000712 від 01.10.10, податкової накладної №712 від 01.10.10, рахунку-фактури №СФ-0000712 від 01.10.10 про поставку пшениці вагою 370, 2 тон. (а.с. 123 - 125, т.1).

Також надано копію видаткової накладної №РН-0000714 від 20.10.10, податкової накладної №714 від 20.10.10, рахунку-фактури №СФ-0000714 від 20.10.10 про поставку 151, 436 тон соняшнику (а.с. 126 - 128, т.1).

Представник позивачки пояснив, що ці документи отримані від представника ПП "Декларант ВД" у ході розгляду справи.

Встановлено, що витрати за вказаними операціями у сумі 2 089 806 грн. віднесені позивачкою до складу витрат, пов'язаних з одержанням доходу, декларації про доходи за 2010 рік (а.с. 228 -229, т.2), а суми ПДВ у розмірі 417 961, 19 грн. включені до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ: 237 331, 33 грн. - за жовтень 2010 року, 180 629, 86 грн. - за листопад 2010 року (а.с. 225-227, т.2).

Доказів оплати отриманих від ТОВ "Декларант ВД" зернових культур позивачкою у ході судового розгляду справи не надано.

Дослідженням наданих копій податкових та видаткових накладних ТОВ "Декларант ВД", встановлено, що вони не відповідають вимогам щодо їх заповнення, передбачених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", Положенням №88, Порядком №165, оскільки в них відсутнє прізвище особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції і уповноважена здійснювати постачання товарів. Окрім того, як установлено судом, свідоцтво платника ПДВ №100264257, вказане у цих документах, було анульоване ще 30.08.10. (а.с. 76, т.2).

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Декларант ВД", наданих на вимогу суду реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради (а.с 189-190, т.1, а.с. 118 - 233, т.3), ТОВ "Декларант ВД" зареєстровано як юридична особа 09.11.06. На момент виникнення спірних взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1, засновником та директором товариства значився громадянин ОСОБА_7

Суд з метою з'ясування обставин поставки товарів за вказаними господарськими операціями неодноразово викликав ОСОБА_7 в якості свідка у судові засідання. Однак той до суду не з'явився, ухвали про його привід до суду органами внутрішніх справ залишилися невиконаним у зв'язку з не встановленням його місця знаходження.

Щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) позивачка, доводячи правомірність формування даних податкового обліку за ними , пояснила суду, що у січні 2010 року придбала у ОСОБА_2, який є її чоловіком, ячмінь вагою 31,25 т вартістю 25 000 грн.

На підтвердження цієї операції представником позивача надано суду копії податкової накладної №2901 від 29.01.10 та рахунку №2901 від 29.01.10 про поставку ячменя вагою 31, 250 тони (а.с. 63 - 64, т.2). Як пояснив суду представник позивачки, ці документи отримані від ФОП ОСОБА_2 у ході розгляду справи.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, про що суду надано виписку з банківського рахунку позивачки (а.с. 166, т.1).

Встановлено, що витрати за вказаною операцією у сумі 20 833,33 грн. віднесені позивачкою до складу витрат, пов'язаних з одержанням доходу, декларації про доходи за 2010 рік (а.с. 228 -229, т.2), а сума ПДВ з вказаної операції у розмірі 4166, 67 грн. включена до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за січень 2010 року (а.с. 164, т.1).

Досліджуючи обставини виконання спірних господарських операцій, суд виходив з того, що реальність операцій з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів, а також використання їх у власній господарській діяльності.

У ході судового розгляду справи позивачкою не надано належних та достатніх доказів на підтвердження транспортування (перевезення) товарів, їх прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання зерна, руху його по складу, ведення складського обліку.

Аналізуючи зміст та характер відносин між позивачкою та її контрагентами - ПП "Піонер-Оптіма", ТОВ "Сервіспрінт", ТОВ "Декларант ВД" та ФОП ОСОБА_2 - суд дійшов до висновку, що вказані відносини випливають із правочинів, які є за своєю правовою природою є договорами поставки.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Воднораз, у наданих суду копіях договорів не обумовлене ні місце поставки товарів, ні обов'язок продавця доставити товар покупцеві.

У ході судового розгляду справи, доводячи реальність операцій з придбання зерна від ТОВ "Декларант ВД", ТОВ "Сервіспрінт", ПП "Піонер-Оптіма" та ФОП ОСОБА_2, позивачка та її представник пояснювали, що придбане зерно доставлялося транспортними засобами постачальників на склад позивачки, розташований у смт. Добровеличківка, вул. Леніна, 180, який перебуває у її власності (а.с. 22 - 25, 100- 103, т.2), або на склад ВАТ "Помічнянський елеватор", з яким позивачкою було укладено договори складського зберігання зерна, копії яких надано для долучення до справи (а.с. 1- 21, т.2)

Воднораз, позивачкою не надано суду доказів транспортування цього зерна, зокрема товарно-транспортних накладних, які відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.97, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, один примірник якого повинна була б мати позивачка, як одержувач вантажу.

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини реальності спірних операцій з придбання зерна, суд виходить з того, що позивачка, займаючись таким видом господарської діяльності, як "оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин", та діючи на ринку зерна, підпадає під дію Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Відповідно до частин 1, 2 статті 24 цього Закону зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

За визначенням, наведеним у пунктах 10, 16 частини 1 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна; зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо).

Щодо наявності у власності позивачки складу, на якому згідно з її поясненнями, зберігалося зерно, придбане у ПП "Піонер-Оптіма", ТОВ "Сервіспрінт", ТОВ "Декларант ВД" та ФОП ОСОБА_2, суд зазначає, що позивачкою не надано доказів того, що це приміщення придатне для приймання, доробки, зберігання, відвантаження зерна та відповідає вимогам умов зберігання та державних стандартів по зберіганню зерна, встановленим, зокрема, Технічним регламентом зернового складу, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.04 №228, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.04 за №835/9434, який поширюється на юридичні особи, що мають на праві власності зерносховища, на власників зерна, органи сертифікації послуг зернових складів, на інші суб'єкти підприємницької діяльності, що діють на ринку зерна.

У ході розгляду справи судом від ПАТ "Помічнянський елеватор" витребувано документи, на підставі яких відбувалося приймання зерна на зберігання для ФОП ОСОБА_1 упродовж 2010 року, передбачені Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.08 № 661, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.11.08 за №1111/15802.

З наданих суду документів вбачається, що упродовж 2010 року діяли три угоди складського зберігання зерна, укладені між ВАТ "Помічнянський елеватор" та позивачкою, а саме: №28-3/ЗБ/2010 ПШ від 24.09.10 на зберігання пшениці (а.с. 163-173, т.2), №26-3/ЗБ/2010 ЯЧМ від 04.10.10 на зберігання ячменя (а.с. 174-184, т.2), №06-СБ/ЗБ/2010 від 15.10.10 на зберігання сої (а.с. 185-194, т.2).

Наданими документами не підтверджено приймання на зберігання соняшника, яке за твердженням позивачки, нібито придбане у січні 2010 року у ПП "Піонер-Оптіма", у вересні 2010 року у ТОВ "Сервіспрінт", у жовтні 2010 року у ТОВ "Декларант ВД", а також ячменю від ФОП ОСОБА_2 у січні 2010 року, оскільки у вказані періоди відповідні договори складського зберігання зерна позивачкою з елеватором не укладалися.

Дата поставки сої, вказана у первинних документах ТОВ "Декларант ВД" - 07.10.10 -виключає пряму поставку її на елеватор, як на місце розвантаження, обумовлене покупцем, враховуючи дату укладення договору складського зберігання сої №06-СБ/ЗБ/2010 - 15.10.10.

Період дії договору складського зберігання зерна пшениці №28-3/ЗБ/2010 ПШ від 24.09.10 співпадає з датою поставки пшениці за первинними документами ТОВ "Декларант ВД" від 07.10.10, однак записами у книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма 36) та в товарно-транспортних накладних, з якими зерно надійшло на елеватор (а.с. 198, 206, 207, т.2), не підтверджується поставка пшениці від цього постачальника у відповідних об'ємах, на чому наголошувала позивачка у судовому засіданні.

Як передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам.

У ході судового розгляду справи позивачкою не надано суду доказів отримання від постачальників зерна документів, які б підтверджували його якість, зокрема посвідчень про якість зерна на кожну партію, свідоцтв про вміст пестицидів, токсичних елементів та мікотоксинів на кожну партію зерна, карантинних чи фітосанітарних сертифікатів.

Так само, не підтверджено суду приймання зерна за кількістю, зокрема його зважування, тоді як зміст первинних документів, на які посилалася позивачка у ході судового розгляду, свідчить про те, що предметом поставки були значні обсяги зерна.

Таким чином, з огляду на те, що документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами містять недостовірну інформацію, складені з порушенням вимог чинних законодавчих актів, мають дефекти в оформленні, а також враховуючи відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством, та документів, які б могли достовірно засвідчити фактичне отримання товарів позивачем саме від ПП "Піонер-Оптіма", ТОВ "Сервіспрінт", ТОВ "Декларант ВД" та ФОП ОСОБА_2, суд дійшов висновку про непідтвердження господарських операцій позивачки із цими контрагентами.

Посилання позивачки та її представника на неможливість надання всіх належних первинних документів на підтвердження її взаємовідносин з вказаними контрагентами під час проведення перевірки та у ході судового розгляду справи у зв'язку з їх втратою у лютому 2011 року, суд визнає неспроможними з огляду на таке.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України, який набрав чинності 01.01.11, передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пунктом 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 6.10 Положення №88 у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у лютому 2011 року повідомила податковий орган про факт викрадення у неї бухгалтерських документів за 2010 рік та просила надати їй час для відновлення втрачених документів (а.с. 91 -92, т.1).

Листом відповідача №974/10/17-020 від 03.03.11 позивачку повідомлено про надання їй строку для відновлення втрачених документів в 90 календарних днів, передбачених п. 44.5 ст. 44 ПК України - до 24.05.11 (а.с. 93-94, т.1).

Між тим, необхідні первинні документи на підтвердження взаємовідносин позивачки з ПП "Піонер-Оптіма", ТОВ "Сервіспрінт", ТОВ "Декларант ВД" та ФОП ОСОБА_2, за якими сформовано дані податкового обліку з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, у встановлений строк відновлені не були, посадовим особам податковому органу під час планової перевірки, здійсненої у червні - липні 2011 року, не надавалися. Так само не надано доказів створення комісії для встановлення переліку відсутніх документів, які були викрадені (втрачені) та потребували відновлення.

У судовому засідання позивачка пояснила суду, що результати розслідування, проведеного слідчими органами за фактом викрадення у неї документів, їй невідомі і ними вона не цікавилася. Щодо наданих у ході судового розгляду справи, а саме 18.11.11, 19.06.12, 09.10.12 копій первинних документів (а.с.105 - 131, т.1, а.с. 63 - 64, 120, т.2) стверджувала, що вказані документи були відновлені після подання даного позову, однак не змогла пояснити суду, яким чином нею були відновлені ці документи та повідомити прізвища та місцезнаходження осіб, від яких ці документи були отримані.

За таких обставин, суд вважає, що надані до справи первинні документи є штучно створеними, які не відображають реальний зміст та характер зафіксованих у них господарських операцій, не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку, а тому згідно з частиною 3 статті 70 КАС України суд не приймає їх в якості доказів на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту, як докази, що одержані з порушенням закону.

Отже, враховуючи непідтвердження фактичного постачання ПП "Піонер-Оптіма", ТОВ "Сервіспрінт", ТОВ "Декларант ВД" та ФОП ОСОБА_2 позивачці товарів та відсутність документального підтвердження понесених витрат на їх придбання та сплачених сум податку на додану вартість, включених до складу податкового кредиту, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність формування витрат та податкового кредиту за цими операціями.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність висновків податкового органу про порушення позивачкою пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", викладених в акті перевірки №220/1710/НОМЕР_1 від 26.07.11. Позивачкою такі висновки не спростовані, а правомірність формування даних її податкового обліку, у яких відображені взаємовідносини з ПП "Піонер-Оптіма", ТОВ "Сервіспрінт", ТОВ "Декларант ВД" та ФОП ОСОБА_2, належними доказами не підтверджена.

Так, суд не приймає в якості належних доказів документи, надані позивачкою та її представником на підтвердження факту використання нею у своїй господарській діяльності придбаних у ПП "Піонер-Оптіма", ТОВ "Сервіспрінт", ТОВ "Декларант ВД" та ФОП ОСОБА_2 товарів (контракти, договори, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні про поставку товарів покупцям, договори складського зберігання зерна) (а.с. 138 - 163, т.1, а.с. 1 - 21, 122 - 147, т.2), оскільки за ними неможливо ідентифікувати поставлене зерно, яке не визначено індивідуальними ознаками, як таке, що отримано від цих контрагентів, встановити його походження. Між тим, предметом спору у даній справі є не наявність у позивачки зерна та його зберігання на зерновому складі, а його походження - фактичне отримання його саме від постачальників ПП "Піонер-Оптіма", ТОВ "Сервіспрінт", ТОВ "Декларант ВД" та ФОП ОСОБА_2 (а не від інших осіб), за рахунок яких було сформовано спірні витрати та податковий кредит. Не заперечуючи факту наявності у позивачки зерна, суд дійшов до висновку, що участь у цих відносинах вказаних контрагентів, як постачальників, не доведена.

Доводи позову, що на час здійснення спірних господарських операцій вказані контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є непереконливими, оскільки ці обставини не спростовують висновків акту перевірки та встановлені у судовому засіданні обставини щодо недійсності взаємовідносин позивачки з цими контрагентами.

При цьому суд зазначає, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правових правочинів, які опосередковують відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, на чому наполягав представник позивачки, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту позивачці, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства, що призвели до виникнення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідальність у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з підстав, зазначених у пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, встановлена пунктом 123.1 статті 123 ПК України та передбачає накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У ході судового розгляду справи підтверджено правомірність висновків податкового органу щодо завищенням витрат, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу, за 2010 рік на суму 3 402 306, 28 грн. (проти 3 408 972, 95 грн., зафіксованих в акті перевірки №220/1710/НОМЕР_1 від 26.07.11). У судовому засіданні представники відповідача визнали цю помилку, пояснивши її невірним обрахуванням суми витрат, понесених позивачкою від господарської операції з ФОП ОСОБА_2 (помилково враховано 27 500 грн. замість вірної суми в 20 833, 33 грн.). Відтак, позивачкою за 2010 рік занижено чистий дохід на 3 402 306, 28 грн., що, виходячи зі ставки, встановленої п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за вказаний період на 510 345, 94 грн. (проти 511 345, 94 грн., донарахованих податковим повідомленням - рішенням №0000141710 від 08.08.11). Отже, решта 1000 грн. (511 345, 94 грн. - 510 345, 94 грн.) суми грошового зобов'язання, донарахованих спірним податковим повідомленням - рішенням №0000141710 від 08.08.11, визначена безпідставно, а рішення у цій частині підлягає скасування.

Також, у ході судового розгляду справи підтверджено висновки податкового органу щодо завищення позивачкою податкового кредиту на 680 462, 06 грн. (проти 681 794, 59 грн., зафіксованих в акті перевірки №220/1710/НОМЕР_1 від 26.07.11), в т.ч.: 83 333, 20 грн. - по взаємовідносинах з ПП "Піонер-Оптіма", 175 000 грн. - по взаємовідносинах з ТОВ "Сервіспрінт", 417 961, 19 грн. - по взаємовідносинах з ТОВ "Декларант ВД", 4167, 67 грн. - по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 Вказану розбіжність представники відповідача пояснили у судовому засіданні невірним обрахуванням у ході перевірки суми ПДВ, включеної позивачкою до складу податкового кредиту від господарської операції з ФОП ОСОБА_2 (помилково враховано 5500 грн. замість вірної суми в 4166, 67 грн.). Відтак, позивачкою за період, що перевірявся, занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету, на 680 461, 06 грн. (проти 681 794, 59 грн., донарахованих податковим повідомленням - рішенням №0000131710 від 08.08.11), що згідно з п.123.1 ст.123 ПК України передбачає накладення штрафу в розмірі 170 115, 27 грн. (680 461, 06 грн. х 25 %), проти 170 448, 65 грн., визначених податковим повідомленням - рішенням №0000131710 від 08.08.11. Отже, решта 1333, 53 грн. (681 794, 59 грн. - 680 461, 06 грн.) основного платежу та 333,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій (170 448, 65 грн. - 170 115, 27 грн.), донарахованих спірним податковим повідомленням - рішенням №0000131710 від 08.08.11, визначені безпідставно, а рішення у цій частині також підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської МДПІ №0000141710 від 08.08.11, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 511 345,94 грн., підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 1 000 грн. В решті позовних вимог, а саме щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання у сумі 510 345, 94 грн., позивачці слід відмовити за безпідставністю.

Податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської МДПІ №0000131710 від 08.08.11, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 681 794,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 170448,65 грн., підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання у сумі 1333,53 грн. основного платежу та 333,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій., усього - 1666,91 грн. В решті позовних вимог, а саме щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання у сумі 680 461,06 грн. за основним платежем та 170 115,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, позивачці слід відмовити.

Згідно з частинами 1, 3 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачці здійснені нею судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 1,70 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції №0000141710 від 08.08.11, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 1000 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції №0000131710 від 08.08.11, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 666,91 грн., з яких 1333,53 грн. - за основним платежем, 333,38 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш