Постанова

від 21.11.2012 по справі 1170/2а-587/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-587/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ВК і К" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "ВК і К" (надалі - ПП "ВК і К") звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Світловодська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001002300 від 09.11.11.

Позов мотивовано тим, що Світловодською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП "ВК і К" з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Олерон" за період з січня по травень 2011 року. За результатами перевірки складено акт №255/2300/13745730 від 26.10.11, яким встановлено, що правочини, здійснені між позивачем та ТОВ "Олерон", мають ознаки нікчемності, внаслідок чого позивачем завищено розмір задекларованого податкового кредиту з ПДВ за січень-травень 2011 року на загальну суму 214 137 грн. На підставі цього акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0001002300 від 09.11.11, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 214 137 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 грн. Позивач, стверджуючи, що такі висновки акту перевірки є безпідставними та не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з ТОВ "Олерон" щодо придбання паливно-мастильних матеріалів, які підтверджені необхідними первинними документами, наполягає на правомірності формування ним податкового кредиту за цими операціями і просить суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.05.12 замінено позивача у справі - Світловодську об'єднану державну податкову інспекцію - її правонаступником - Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що по ланцюгу постачання встановлено, що контрагенти постачальника позивача - ТОВ "Олерон" - а саме ТОВ "Технорес", ПП ВКФ "Украгропродукт", ПП "Нафтобудком" - мають ознаки фіктивності, в їх діяльності відсутній факт реального здійснення господарської діяльності, а взаємовідносини між ними є нікчемними правочинами. Оскільки позивач є наступним контрагентом у ланцюгу постачання товарно-матеріальних цінностей, відстеженому податковим органом, то його взаємовідносини з ТОВ "Олерон" за січень - травень 2011 року також є нікчемними. Стверджуючи, що операції між позивачем та ТОВ "Олерон" не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів, а позивач є кінцевим вигодонабувачем у ланцюгу постачання, наполягали на безпідставності формування ним податкового кредиту за січень - травень 2011 року на суму 214 137 грн. З цих підстав, доводячи правомірність висновків акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення, просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків , дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Приватне підприємство "ВК і К" з 23.09.03 зареєстроване як юридична особа (а.с. 169, 170, т.1), перебуває на податковому обліку в Світловодській ОДПІ (а.с. 171, т.1), є платником податку на додану вартість (а.с. 172, т.1). На підставі торгового патенту серії ТПБ №892714 від 24.03.11 та дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки №182.09.35-15.13.0 від 29.12.09 позивач здійснює роздрібну торгівлю пальним на належному йому автозаправному комплексі, розташованому по вул. Єгорова, 89 у м. Світловодську. (а.с. 136-138, 194-196,199-207, т.1).

Посадовою особою Світловодської ОДПІ на підставі наказу №529 від 18.10.11, направлення на перевірку (а.с. 214, 253, т.1) у період з 18.10.11 по 19.10.11 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ВК і К" з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Олерон" за період з січня по травень 2011 року, результати якої оформлено актом №255/2300/13745730 від 26.10.11 (а.с. 218-229, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення сум податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Олерон, за період з січня по травень 2011 року на суму ПДВ 214 137 грн., в т.ч. за січень 2011 року - 50 838 грн., за лютий 2011 року - 25 069 грн., за березень 2011 року - 34 832 грн., за квітень 2011 року - 42 854 грн., за травень 2011 року - 60544 грн.

На підставі цього акту Світловодською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001002300 від 09.11.11, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та п.7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, за порушення п.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 214 138 грн., з яких 214 137 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 10, т.1)

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення рішенням Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області від 23.01.12 №311/10/25-044 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ №00001002300 від 09.11.11 залишено без змін, а скаргу ПП "ВК і К" - без задоволення. (а.с. 14-16, т.2).

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд встановив, що за висновками акту перевірки №255/2300/13745730 від 26.10.11, виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для донарахування позивачеві грошових зобов'язань з ПДВ, кваліфіковані податковим органом за п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України і полягали в тому, що позивач сформував податковий кредит з ПДВ у січні - травні 2011 року за господарськими операціями з ТОВ "Олерон", які визнані нікчемними правочинами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За змістом наведених норм, право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів/послуг з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів/послуг; характеристика товарів/послуг з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими подібними документами.

Необхідною умовою віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових (грошових) зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів/послуг. Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Воднораз, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом установлено, що виявлені Світловодською ОДПІ під час перевірки позивача порушення в частині правомірності формування податкового кредиту з ПДВ стосуються господарських зобов'язань, які мали місце упродовж січня - травня 2011 року та випливали із договору на поставку нафтопродуктів №3/1 від 03.01.11, укладеного позивачем з ТОВ "Олерон". (а.с. 23, т.1).

За умовами цього договору ТОВ "Олерон" (постачальник) зобов'язується продати, а ПП "ВК і К" (покупець) купити дизельне паливо, бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95 в кількості та за ціною, вказаних в рахунках, накладних на кожну партію товару.

Поставка товару оформлена видачею ТОВ "Олерон" видаткових накладних №РН-0000007 від 10.01.11, №РН-0000022 від 18.01.11, №РН-0000035 від 26.01.11, №РН-0000051 від 07.02.11, №РН-0000068 від 21.02.11, №РН-0000073 від 24.02.11, №РН-0000007 від 03.03.11, №РН-0000109 від 18.03.11, №РН-0000127 від 29.03.11, №РН-0000144 від 04.04.11, №РН-0000169 від 13.04.11, №РН-0000174 від 15.04.11, №РН-0000216 від 29.04.11, №РН-0000231 від 05.05.11, №РН-0000269 від 18.05.11, №РН-0000289 від 25.05.11, №РН-0000305 від 28.05.11, про поставку нафтопродуктів на загальну суму 1 792 569,70 грн., у т.ч. ПДВ - 299 044,82 грн. (а.с. 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, т.1).

Також ТОВ "Олерон" на адресу позивача виписані податкові накладні №7 від 10.01.11, №22 від 18.01.11, №35 від 26.01.11, №6 від 07.02.11, №14 від 21.02.11, №16 від 24.02.11, №7 від 03.03.11, №12 від 18.03.11, №22 від 29.03.11, №2 від 04.04.11, №20 від 13.04.11, №22 від 15.04.11, №52 від 29.04.11, №5 від 05.05.11, №25 від 18.05.11, №42 від 25.05.11, №45 від 28.05.11 на суму 1 792 569,70 грн., у т.ч. ПДВ - 299 044,82 грн. (а.с. 27, 30, 33, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69, 72, 75, т.1, а.с. 193 - 194, т.2). Вказані податкові накладні від імені постачальника підписані ОСОБА_1, яка займала посаду головного бухгалтера ТОВ "Олерон" (а.с.141 - 143, т.2).

Сума ПДВ за вказаними податковими накладними включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду, а саме:

- у розмірі 50 838,44 грн. - за січень 2011 року, зокрема 4 360,03 грн. - до загальної податкової декларації з ПДВ, 46 478,41 грн. - до податкової декларації з ПДВ переробного підприємства (а.с. 195 - 204, т.2);

- у розмірі 32 986,67 грн. - за лютий 2011 року, зокрема 11 779,36 грн. - до загальної податкової декларації з ПДВ, 21 207,31 грн. - до податкової декларації з ПДВ переробного підприємства (а.с. 205 - 214, т.2);

- у розмірі 34 832,62 грн. - за березень 2011 року, зокрема 17 515,67 грн. - до загальної податкової декларації з ПДВ, 17 316,95 грн. - до податкової декларації з ПДВ переробного підприємства (а.с. 215 - 223, т.2);

- у розмірі 79 526,13 грн. - за квітень 2011 року, зокрема 7 697,29 грн. - до загальної податкової декларації з ПДВ, 71 873,16 грн. - до податкової декларації з ПДВ переробного підприємства (а.с. 224 -232, т.2);

- у розмірі 100 816,64 грн. - за травень 2011 року, зокрема 42 625,17 грн. - до загальної податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року, 58 191,47 грн. - до податкової декларації з ПДВ переробного підприємства за травень 2011 року (а.с. 233-242, т.2 ).

Розрахунки за поставлені товари проведені між сторонами упродовж січня-червня 2011 року у безготівковій формі. (а.с. 76-131, т.1).

Згідно з поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні, придбані нафтопродукти доставлялися до належної ПП "ВК і К" АЗС, розташованої у м. Світловодську по вул. Єгорова, 89, автомобільним транспортом ТОВ "Олерон", як це передбачено умовами пунктів 1.2, 2.2 договору на поставку нафтопродуктів №3/1 від 03.01.11, на підтвердження чого суду надано:

- копії товарно-транспортних накладних ТОВ "Олерон" №45 від 10.01.11, №50 від 18.01.11, №58 від 26.01.11, №67 від 07.02.11, №80 від 21.02.11, №81 від 24.02.11, №6 від 03.03.11, №13 від 18.03.11, №16 від 29.03.11, №20 від 04.04.11, №27 від 13.04.11, №29 від 15.04.11, №36 від 29.04.11, №37 від 05.05.11, №40 від 18.05.11, №43 від 25.05.11, №44 від 28.05.11 (а.с. 26, 29, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 53, 56, 59, 62, 65, 68, 71, 74, т.1);

- копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 84, 140, 184-188, т.2);

- копії договорів оренди транспортних засобів (а.с. 178-183, т.2);

- копію договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №105 від 28.04.11 (а.с. 192, т.2);

- копії свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів (а.с. 85-88, т.2).

Судом встановлено, що всі транспорті засоби, вказані у наданих суду ТТН, на час існування спірних правовідносин, належали на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 162 -163, т.2), який, як вбачається зі змісту договору на поставку нафтопродуктів №3/1 від 03.01.11 та довідки з ЄДРПОУ, являвся директором ТОВ "Олерон". (а.с. 163, т.1)

Допитаний у ході розгляду справи в якості свідка ОСОБА_2 дав суду показання, що на момент здійснення спірних господарських операцій він був засновником та директором ТОВ "Олерон", займаючи ці посади до березня 2012 року. У судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив факт реалізації ТОВ "Олерон" позивачу нафтопродуктів за договором №3/1 від 03.01.11 та факт транспортування цих нафтопродуктів силами ТОВ "Олерон" з нафтобази ПАТ "Укртатнафта", розташованої у м. Кременчуці по вул. Свіштовській, 3, до належної позивачеві АЗС, розташованої у м. Світловодську по вул. Єгорова, 89.

Як вбачається зі змісту видаткових накладних та товарно-транспортних накладних ТОВ "Олерон", наданих позивачем на підтвердження факту придбання та перевезення нафтопродуктів, їх відпуск позивачу здійснено на підставі довіреностей, виданих на ім'я начальника АЗС ОСОБА_3 які зареєстровані у книзі обліку довіреностей ПП "ВК і К" на 2010-2011 рр. , копія якої долучена до матеріалів справи (а.с. 146, т.2, а.с. 57-66, т.3).

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 надав суду показання, що він, займаючи посаду начальника автозаправної станції, належної ПП "ВК і К", розташованої у м. Світловодську по вул. Єгорова, 89, безпосередньо здійснював приймання та облік нафтопродуктів (дизельного палива, бензину А-80, А-92, А-95, євро-4) від ТОВ "Олерон" на АЗС упродовж січня - липня 2011 року. Пояснив, що паливо, яке доставлялося автомобільними цистернами ТОВ "Олерон" на АЗС, після проведення вимірювань його густини і температури та співставлення даних вимірювання з даними паспортів якості вантажовідправника, зливалося у резервуари за марками та видами, з визначенням фактичної кількості нафтопродукту. Прийняте паливо було оприбутковано шляхом внесення відповідних записів до журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП та внесення даних до змінного звіту АЗС за формою №17-НП, а також до товарної книги кількісного руху нафтопродуктів за формою №31-НП, які ведуться на підприємстві. У подальшому придбані у ТОВ "Олерон" паливо та бензини були відпущено населенню, суб'єктам господарювання за укладеними з ними угодами, а також використано підприємством для власних потреб.

Суд зазначає, що порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на автозаправних станціях передбачений розділом 10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 №281/171/578/155, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.09.08 за №805/15496 (надалі - Інструкція №281/171/578/155). Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 10.2.1 Інструкції №281/171/578/155 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Пунктом 10.2.10 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Згідно з пунктом 10.4.1 Інструкції №281/171/578/155 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП.

Пунктами 14.1, 14.3, 14.4 Інструкції №281/171/578/155 визначено, що під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Порядок обліку нафтопродуктів на АЗС визначено розділом 16 Інструкції №281/171/578/155.

Згідно з пунктами 16.1-16.3 Інструкції №281/171/578/155 матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі №17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

На підставі перевірених змінних звітів та первинних документів бухгалтерська служба підприємства нафтопродуктозабезпечення складає місячну накопичувальну відомість та обігові відомості, у яких відображаються: кількість завезених на АЗС нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива залежно від масової частки сірки) та цінами; закупівельна вартість та вартість реалізації завезених нафтопродуктів; кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за готівку, у тому числі сума ПДВ; кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за безготівковими розрахунками згідно з відомостями, за талонами та платіжними картками; результати інвентаризації нафтопродуктів та готівки.

У ході розгляду справи судом досліджено надані позивачем журнал обліку нафтопродуктів за формою №13-НП та товарну книгу кількісного руху нафтопродуктів за формою №31-НП, копії витягів з яких долучені до справи (а.с. 58-67, т.2, а.с. 68-99, т.3), змінні звіти АЗС за формою №17-НП (а.с. 68-83, т.2), місячні накопичувальні відомості надходження та відпуску палива за січень-травень 2011 року на АЗС (а.с. 1-50, т.3), у яких відображено надходження та подальші операції з нафтопродуктами, придбаними позивачем у ТОВ "Олерон". Дослідженням вказаних документів встановлено, що вони відповідають вимогам Інструкції №281/171/578/155.

Також позивачем на пропозицію суду надано копії товаросупровідних документів, наданих ТОВ "Олерон" на підтвердження якості відвантаженого палива, а саме паспорти якості та копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти, передбачені Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.07 №271/121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.07.07 за №762/14029. (а.с. 34 - 57, т.2)

Суд, дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, дійшов до висновку, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ "Олерон" товарів мали місце та фактично здійснені. Товари придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, сума ПДВ, що віднесена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними. Відомості про ці господарські операції містяться у первинних документах, які наявні у позивача та відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано та не доведено, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.

Отже, обставини, наведені відповідачем, як підстави для невизнання податкового кредиту, сформованого позивачем за рахунок сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "Олерон", знаходяться поза межами вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України, оскільки товари придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а суми ПДВ, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Воднораз, заперечуючи право позивача на податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Олерон", відповідач в акті перевірки послався на те, що ці взаємовідносини є нікчемним правочином, скільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

В підґрунтя цього покладено висновки акту перевірки Світловодської ОДПІ №210/2300/31972697 від 19.09.11 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Олерон" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Технорес" за період з 01.01.11 по 31.05.11, ПП "Нафтобудком" за період з 01.11.10 по 31.12.10, з 01.01.11 по 31.03.11, ПП "Украгропродукт" за період з 01.03.11 по 31.05.11", яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників, що призвело зокрема до завищення суми податкових зобов'язань за період з 01.11.10 по 31.05.11 на загальну суму 2 575 305 грн. та до завищення суми податкового кредиту на період з 11.11.10 по 31.05.11 на загальну суму ПДВ 2 067 850 грн. (а.с. 230-248, т.1).

Як пояснив суду представник відповідача, на підставі цього акту в АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України від 18.04.08 №266, були відкориговані податкові зобов'язання та податковий кредит, задекларований ТОВ "Олерон" у відповідні періоди, що призвело до виникнення розбіжностей між сумами його податкових зобов'язань та сумами податкового кредиту позивача, задекларованими за січень 2011 року на 50 838 грн., за лютий 2011 року на 25 069 грн., за березень 2011 року на 34 832 грн., за квітень 2011 року на 42 854 грн., за травень 2011 року на 60 544 грн., всього - на 214 137 грн. При цьому податковий орган керувався пунктами 5.9, 5.10 згаданих Методичних рекомендацій, якими передбачено, що при виявленні договору, що суперечить інтересам держави та суспільства і є нікчемним, з'ясовується факт подальшого використання платником ПДВ (отримувачем) у господарській діяльності товару, який був предметом зазначеного договору, встановлюється платник ПДВ - наступний покупець вказаного товару. Інформація про виявлену нікчемність направляється до органу ДПС, в якому такий платник обліковується, з метою визначення підстав визнання договору, укладеного між другою парою контрагентів, нікчемним та відповідно зменшення суми податкового кредиту. Такі дії вчиняються за ланцюгом придбання товару, який був предметом договору, виявленого нікчемним, до платника ПДВ, що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань. Підрозділи податкового контролю, оподаткування фізичних осіб відповідно до інформації про рух товару проводять перевірки відповідно до розділу V цих Методичних рекомендацій. Результатом таких перевірок є виявлення нікчемності таких господарських зв'язків за ланцюгом до платника ПДВ, що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань, складання Акта позапланової виїзної перевірки та прийняття відповідного повідомлення-рішення.

Щодо оцінки відповідачем правочину, укладеного позивачем з ТОВ "Олерон", як нікчемного, суд виходить з того, що, за визначенням, наведеним у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Зокрема відповідачем суду не надано належних доказів наявності у діях ОСОБА_2, який діяв з боку ТОВ "Олерон" у взаємовідносинах з позивачем та підписав первинні документи, наміру (умислу) порушити публічний порядок, як обов'язкової умови визнання нікчемним укладеного правочину, що б тягло за собою негативні наслідки для позивача у вигляді зменшення податкового кредиту.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсною угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Олерон", ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності останнього, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача про порушення 26.03.12 кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за фактом створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ "Технорес", ПП "Нафтобудком", ПП "Украгропродукт" з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (а.с. 2-3, т.2), не є підтвердженням нікчемності угоди, укладеної позивачем та ТОВ "Олерон", оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язку між зазначеними підприємствами та підприємством позивача. Зокрема, відповідачем не надано суду доказів, що товари, які поставлялися позивачу за укладеним з ТОВ "Олерон" договором, придбавалися останнім саме у контрагентів, які мають ознаки фіктивності.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність вчиненого позивачем правочину, не довів наявність у нього мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Суд відмічає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.11, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Таким чином, судом установлено, що право на податковий кредит у позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Олерон" виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що ПП "ВК і К", сплативши суми податку на додану вартість в ціні товарів, отримало податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення ним до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість та безпідставності висновків відповідача про порушення вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України, як підстави для донарахування йому грошових зобов'язань. Будь-якими належними і допустимими доказами відповідач не підтвердив свої висновки та не спростував доводи позивача про фактичне здійснення господарських операцій, за правочином, визнаним ним нікчемним.

У ході судового розгляду судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит.

За змістом підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ПП "ВК і К" норм податкового законодавства, а саме п.198.6 ст.198 ПК України, при формуванні податкового кредиту з ПДВ у січні-травні 2011 року, тому збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 214 137 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, у розмірі 1 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0001002300 від 09.11.11, тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з державного бюджету здійснені ним судові витрати у сумі 2 141,38 грн. (а.с. 174, 179, т.1)

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "ВК і К" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0001002300 від 09.11.11.

Присудити приватному підприємству "ВК і К" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 141,38 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш