Ухвала

від 30.05.2013 по справі 4/236

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"30" травня 2013 р. справа № 4/236

За скаргою державного підприємства "Лужанський експериментальний завод" , смт. Лужани Кіцманського району Чернівецької області

на незаконні дії органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішення у справі № 4/236

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

ДП "Лужанський експериментальний завод" - Зінчук П.Ф., дов. від 01.03.2013 р. № 95

Дочірне підприємство "Промавтоматика" № 440 - не з'явився

ВПВР Управління ДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області - Розкрут О.С., дов. № 3 від 22.01.2013 р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Лужанський експериментальний завод" звернулося зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області під час примусового виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 26.05.2009 р. у справі № 4/236 за позовом Івано-Франківського дочірнього підприємства "Промавтоматика" № 440 ЗАТ "Променергоавтоматика" до ДП "Лужанський експериментальний завод" про стягнення боргу в сумі 17307,68 грн.

З урахуванням поданих доповнень та уточнень (т.с. 2, а.с. 51-52, 112-113) скаржник просить:

1) визнати незаконними дії виконавчої служби щодо порушення способу виконання рішень суду через звернення стягнення на майно заводу замість стягнення грошових коштів;

2) визнати незаконними дії виконавчої служби щодо погашення за рахунок арештованого у виконавчому провадженні № 13838855 майна вимог інших стягувачів, не погасивши в повному обсязі вимоги ДП "Промавтоматика № 440", по заяві якого арештовано майно;

3) визнати незаконними дії виконавчої служби щодо зайвого стягнення 1029,99 грн. (1730,76 - 700,77) виконавчого збору у виконавчому провадженні № 13838855 та зобов'язати повернути кошти на рахунок заводу для належного погашення вимог стягувачів;

4) визнати незаконними дії виконавчої служби щодо звернення стягнення на майно в той час, коли на рахунку заводу є грошові кошти;

5) зобов'язати виконавчу службу зупинити виконавчі провадження до узгодження з органом, уповноваженим управляти державними майном, та Фондом державного майна України звернення стягнення на майно цілісного майнового комплексу заводу,

6) скасувати Розрахунок розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 31302055 про стягнення з ДП "Лужанський експериментальний завод", складений виконавцем Роскрутом О.С. та затверджений 05.03.2013 року начальником відділу Дворським В.В., повністю,

7) зобов'язати виконавчу службу вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів від 15.10.2009 і від 18.04.2011 про обтяження виконавчою службою майна заводу,

8) визнати незаконним вчинення дій у виконавчому провадженні виконавцем Роскрутом О.С. без внесення у Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень постанови про прийняття ним виконавчого провадження (всупереч постанові від 27.09.2012 про прийняття до виконання старшим державним виконавцем Мінтенко Р.Г.).

Ухвалою від 20.03.2013 р. скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.04.2013 р. за участю представника боржника і органу ДВС, скаржника зобов'язано надати додаткові документи і письмові уточнення, ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Чернівецькій області зобов'язано надати відзив на скаргу та матеріали зведеного виконавчого провадження № 31302055, виконавчого провадження № 13838855 та копію довідки про включення до ЄДРПОУ.

Скарга ДП "Лужанський експериментальний завод" на дії органу ДВС обгрунтована наступним:

- при складенні Розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 31302055 про стягнення з ДП "Лужанський експериментальний завод" державними виконавцями із залишку суми від продажу нерухомого майна заводу (вівчарника) 25560,00 грн. у погашення суми стягнення за Наказом господарського суду Чернівецької області від 11.06.2009 № 4/236 направлено 104,53 грн. та в пропорційне погашення виконавчого збору направлено 10,45 грн., причому сума боргу заводу по виконавчому збору зазначена 1730,76 грн. у той час, як станом на листопад 2011 року боржником сплачено самостійно 10300 грн. та за рахунок вилучених з каси заводу коштів від продажу автомобіля КАМАЗ виконавчою службою погашено 5007,68 грн. боргу, і пропорційну суму виконавчого збору, а всього погашено 15307,68 грн. боргу та 500,77 грн. виконавчого збору. В зв'язку з цим, вказує боржник, 10,45 грн. виконавчого збору згідно з Розрахунком виконавчою службою стягнуто зайво і раніше, ніж погашено всю суму боргу; всього ж виконавчою службою стягнуто виконавчого збору на 1029,99 грн. більше, аніж належало, враховуючи часткове добровільне виконання рішення суду боржником;

- усупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" орган виконавчої служби не надіслав боржнику постанови про арешт майна і вівчарника та про оцінку і виставлення майна на продаж, а також постанови про стягнення виконавчого збору, незаконно змінив спосіб виконання судового рішення з грошового на стягнення з майна, за рахунок одержаних від продажу майна коштів лише частково погасив борг перед ДП "Промавтоматика № 440" на суму 104,53 грн., а більшу частину вартості проданого арештованого майна направив на погашення боргу за виконавчими провадженнями 2011-2012 р.р., чим порушив права стягувача ДП "Промавтоматика № 440". У той же час, зазначає боржник у скарзі, на його арештованому рахунку є кошти в сумі 3452,43 грн., що перевищує суму боргу за виконавчим провадженням № 13838855, по якому винесено оскаржуваний Розрахунок, а борг по цьому виконавчому провадженню в сумі 2000 грн. не погашено з вини виконавчої служби;

- орган ДВС без попередньої згоди з Фондом державного майна наклав арешт на майно заводу, яке було виділене для реалізації в ході виконавчого провадження у той час, як ДП "Лужанський експериментальний завод" включено до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з Законом України від 07.07.1999 р. № 847-ХІV і на примусову реалізацію його майна поширюється мораторій.

Ухвалою від 02.04.2013 р. розгляд скарги в судовому засіданні відкладено на 18.04.2013 р. у зв'язку з неявкою представників скаржника та органу ДВС, невиконанням вимог ухвали суду від 20.03.2013 р.

Після відкладення розгляду справи Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області надав відзив, у якому проти скарги боржника заперечив та зазначив, що в провадженні відділу ДВС Кіцманського районного Управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження № 31302055 про стягнення коштів з ДП "Лужанський експериментальний завод", до якого було приєднано виконавче провадження № 1383885 з примусового виконання наказу господарського суду Чернівецької області № 4/236 від 11.06.2011 р. про стягнення з ДП "Лужанський експериментальний завод" боргу на користь ДП "Промавтоматика" та виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 3175 від 03.06.3009 р. на користь ДП "Укрброксервіс" ТОВ "Сава, Морозов і Компанія". В ході примусового виконання рішень у відповідності до ст.ст. 24, 55 Закону України "Про виконавче провадження", вказано у відзиві, на майно і кошти боржника накладено арешти (у тому числі в межах зведеного виконавчого провадження), встановлено, що ДП "Лужанський експериментальний завод" перебуває в процесі реорганізації шляхом приєднання до ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" і всі основні засоби виробництва боржника передано по акту до ДП "Укрспирт", ДВС Кіцманського РУЮ описано і арештовано майно боржника: корморізку, електродвигун, транспортер, корито-тен, обладнання для ферми, корито і вівчарник у с. Глиниця Кіцманського району. У подальшому, зазначено у відзиві, згідно постанови начальника ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області від 10.09.2012 р. матеріали зведеного виконавчого провадження передано до відділу примусового виконання рішень управління ДВС, проведено оцінку і реалізацію арештованого майна, проти чого заперечень від боржника не надходило, запроваджений Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій розповсюджується не на все майно підприємства, умови розстрочки рішення господарського суду Чернівецької області у справі № 4/236 боржник не виконував, у зв'язку з чим постанова про стягнення виконавчого збору була винесена правомірно, порядку виконання судових рішень виконавча служба не порушувала, тому вважає, що в задоволенні скарги ДП "Лужанський експериментальний завод" належить відмовити.

У судовому засіданні 18.04.2013 р. представник скаржника доводи скарги підтримав, представник ВПВР УДВС ГУЮ у Чернівецькій області проти скарги заперечував, представник стягувача пояснив, що на даний час наказ господарського суду по справі № 4/236 не виконано, заборгованість складає 2000 грн.

За результатами розгляду справи в судовому засіданні 18.04.2013 р. оголошувалася перерва до 10-00 год. 14 травня 2013 р.

У судове засідання 14.05.2013 р. представник органу державної виконавчої служби не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник скаржника в судовому засіданні 14.05.2013 р. подав клопотання про уточнення вимог скарги, додаткові докази та просив продовжити строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, про що подав відповідну письмову заяву.

В зв'язку з викладеним та враховуючи неявку представника органу ДВС в судове засідання, ухвалою від 14.05.2013 р. строк вирішення скарги продовжено на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 30 травня 2013 року.

У судове засідання 30.05.2013 р. представник стягувача не з'явився, що не перешкоджає вирішенню спору по суті, оскільки всіх учасників судового процесу належним чином повідомлено про місце, дату і час розгляду справи, а участь представника ДП "Промавтоматика" № 440 в судовому засіданні обов'язковою не визнана.

У судовому засіданні 30.05.2013 р. представник скаржника просив задовольнити скаргу посилаючись на викладене в скарзі і доповненнях до неї, представник органу ДВС проти скарги заперечував, вважаючи її необгрунтованою.

Заслухавши пояснення представників скаржника, органу державної виконавчої служби, розглянувши скаргу і додані до неї документи, відзив, матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.05.2009 р. задоволено позов Івано-Франківського дочірнього підприємства "Промавтоматика" № 440 ЗАТ "Променергоавтоматика" до державного підприємства "Лужанський експериментальний завод" про стягнення боргу в сумі 17307,68 грн., стягнуто з ДП "Лужанський експериментальний завод" на користь ДП "Промавтоматика" № 440 17068,68 грн. основного боргу, 170,68 грн. державного мита та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що 11.06.2009 р. видано відповідний наказ.

Ухвалою від 26.06.2009 р. виконання рішення від 26.05.2009 р. у справі № 4/236 розстрочено на шість місяців, стягуючи щомісячно рівними частками.

Відповідно до ст. ст. 3, 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 р. N 606-XIV (з відповідними змінами та доповненнями), примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема, як судові накази.

Частиною 2 ст. 24 зазначеного Закону України передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як видно з наданої скаржником Інформації про виконавче провадження, вміщеної в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень (Інтернет-ресурс https://trade.informjust.ua/vpdoc/getdoc.aspx), постановою заступника начальника ДВС відділу Державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції Чернівецької області від 17.07.2009 р. відкрито виконавче провадження № 13838855 з примусового виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 11.06.2009 р. № 4/236, а 01.09.2010 р. винесено постанову про стягнення з ДП "Лужанський експериментальний завод" виконавчого збору в сумі 1730,76 грн. (т.с. 2, а.с. 21-32, 80).

07.06.2011 р. виконавче провадження № 13838855 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 31302055 (т.с. 2, а.с. 76), а 26.09.2012 р. ВП № 13838855 передано на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області.

За даними станом на 26.09.2012 р. сума заборгованості, яка не стягнута за виконавчим документом (наказ господарського суду від 11.06.2009 р. № 4/236), складає 2000 грн.

З доданих до скарги документів також видно, що ДП "Лужанський експериментальний завод" добровільно сплатив частину заборгованості перед ДП "Промавтоматика" № 440, а саме:

19.07.2009 р. - 1000 грн.,

22.07.2009 р. - 1000 грн.,

29.07.2009 р. - 1000 грн.,

05.08.2009 р. - 1000 грн.,

11.08.2009 р. - 500 грн.,

19.08.2009 р. - 500 грн.,

02.09.2009 р. - 800 грн.,

30.10.2009 р. - 700 грн.,

12.11.2009 р. - 500 грн.,

21.01.2010 р. - 1000 грн.,

28.01.2010 р. - 1000 грн.,

01.02.2010 р. - 500 грн.,

04.03.2010 р. - 800 грн., а всього добровільно сплатив 10700 грн. (т.с. 2, а.с. 14-19, 75).

Розглядаючи скаргу боржника за викладеними в ній вимогами, суд дійшов наступних висновків щодо:

1) визнання незаконними дій виконавчої служби щодо порушення способу виконання рішень суду через звернення стягнення на майно заводу замість стягнення грошових коштів.

За змістом скарги порушення полягає в тому, що рішенням суду визначено спосіб його виконання як стягнення грошових коштів, а не майна, тому за наявності на арештованому рахунку боржника в АТ "Укрексімбанк" коштів у сумі 3452,43 грн. орган ДВС неправомірно здійснив продаж майна заводу.

З уміщеної в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень Інформації про виконавче провадження № 13838855 видно, що 27.09.2012 р. державним виконавцем була здійснена експертна оцінка майна боржника ДП "Лужанський експериментальний завод" - корморізки, електродвигуна, транспортера, корита-тена, обладнання для ферми, корита і вівчарника в с. Глиниця Кіцманського району, 29.11.2012 р. на зазначене майно накладено арешт і передано на реалізацію приватному підприємству "Спеціалізоване підприємство "Юстиція". Реалізація вказаного майна відбулася 21.01.2013 р. відповідно до протоколу № 18/235/А-1 про проведення прилюдних торгів (т.с. 2, а.с. 86-93). При цьому в наявності докази повідомлення органом ДВС боржника та органу, уповноваженого управляти майном боржника - Міністерства аграрної політики і продовольства України, про звернення стягнення на зазначене вище майно та розміщення повідомлення про аукціон на інформаційному сайті Міністерства юстиції України за № 476422 (т.с. 2, а.с. 82-85, 89, 93).

У відповідності до ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Судом установлено, що дії державного виконавця з арешту і передачі арештованого майна на реалізацію боржника мали місце в 2012 році, а реалізація майна відбулася 21.01.2013 р., у той же час боржник звернувся зі скаргою до господарського суду 18.03.2013 р., тобто з пропуском встановленого ст. 121 2 ГПК України 10-тиденного строку без клопотання про його відновлення.

Враховуючи, що реалізація майна відбулася на прилюдних торгах, боржник не може посилатися на те, що він не знав про вчинення державним виконавцем відповідних дій, а тому не пропустив строк звернення зі скаргою до господарського суду.

У пункті 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9 роз'яснено, що встановлений у частині першій статті 121 2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала.

Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Оскільки при зверненні зі скаргою скаржник об'єднав у ній 11 вимог (з них дві про витребування доказів), при прийнятті скарги до розгляду у суду не було можливості достеменно встановити, по яких вимогах боржником пропущено строк оскарження виконавчих дій, а тому скарга була прийнята до провадження в цілому й, відповідно, суд розглядає її по суті в частині кожної з вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, а частинами ч.ч. 2, 5 ст. 52 цього Закону встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника, а в разі їх відсутності чи недостатності для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно.

При цьому, доказів наявності коштів у сумі 3452,43 грн. на рахунку в АТ "Укрексімбанк" у в зазначений скаржником проміжок часу останній не надав.

Більше того, з довідки ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" від 21.01.2013 р. видно, що коштів на рахунках скаржника в цій банківській установі станом на зазначену дату немає (т.с. 2, а.с. 102).

Отже, звернення стягнення на майно за недостатності грошових коштів у боржника є наступним заходом примусового виконання рішення і не у всіх випадках потребує окремого рішення суду про зміну способу виконання судового рішення, відтак, суд не вбачає порушення чинного законодавства в оскаржуваних діях виконавчої служби, а саме порушення способу виконання рішення суду через звернення стягнення на майно заводу замість стягнення грошових коштів.

Так, у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" звернуто увагу судів на те, що при виконанні рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець згідно зі ст. 50 Закону № 606-XIV у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, а також на рахунки в цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення;

2) визнання незаконними дій виконавчої служби з погашення за рахунок арештованого у виконавчому провадженні № 13838855 майна вимог інших стягувачів, не погасивши в повному обсязі вимоги ДП "Промавтоматика" № 440, по заяві якого арештовано майно.

Згідно із затвердженим начальником відділу ПВР ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області 05.03.2013 р. Розрахунком розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 31302055 про стягнення з ДП "Лужанський експериментальний завод" сума, що залишилася для задоволення вимог стягувачів після відрахування авансового внеску сторін (інших осіб) на проведення виконавчих дій та витрат державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, становить 25560 грн. і була розподілена на погашення вимог 4-ї (100%), 5-ї (100%) та 6-ї (60%) черг погашення. Заборгованість перед ДП "Промавтоматика" № 440 згідно з наказом № 4/236 від 11.06.2009 р. віднесено до 6-ї черги і визначено погасити в сумі 104,53 грн., а 10,45 грн. направити на виконавчий збір (т.с. 2, а.с. 33-35).

З наведеного видно, що розподіл сум здійснювався за зведеним виконавчим провадженням № 31302055, до якого виконавче провадження № 13838855 було приєднане 07.06.2011 р. У згаданому Розрахунку не вказано, за рахунок реалізації якого саме майна боржника виконано розподіл коштів між стягувачами.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Вищий господарський суд України в пункті 9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснив, що якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона підлягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, а в іншій частині господарський суд відмовляє в прийнятті скарги на підставі пункту 1 частини першої статті 62 і статті 121 2 ГПК.

Боржник у скарзі не вказує, яке конкретне майно і коли було реалізоване органом ДВС у ході виконавчого провадження № 13838855, не надає доказів у підтвердження такої реалізації, а також доказів, якими доводяться його твердження про неправомірне використання державним виконавцем одержаних від продажу майна коштів на погашення вимог стягувачів за іншими виконавчими провадженнями.

Разом з тим, з Інформації про виконавче провадження № 13838855, вміщеної в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, випливає, що 21.01.2013 р. було реалізоване майно боржника корморізка, електродвигун, транспортер, корито-тен, обладнання для ферми, корито і вівчарник в с. Глиниця Кіцманського району, при цьому виконавче провадження № 13838855 здійснюється в межах зведеного виконавчого провадження № 31302055 і погашення вимог ДП "Промавтоматика" № 440 відбувається в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", пунктами 3.8 - 3.9.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 489/20802 від 02 лютого 2012 року (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень).

В контексті викладеного суд може оцінювати Розрахунок розподілу стягнутих з боржника сум від 05.03.2013 р. лише в частині розподілу коштів на задоволення вимог ДП "Промавтоматика" № 440 у межах зведеного виконавчого провадження № 31302055.

У цій частині суд не вбачає порушення в діях органу ДВС, оскільки часткове погашення боргу перед ДП "Промавтоматика" № 440 в сумі 104,53 грн. здійснене у відповідності до ст.ст. 33, 44 Закону України "Про виконавче провадження";

3) визнання незаконними дій виконавчої служби щодо зайвого стягнення 1029,99 грн. (1730,76 - 700,77) виконавчого збору у виконавчому провадженні № 13838855 та зобов'язання повернути кошти на рахунок заводу для належного погашення вимог стягувачів;

Статтею 46 Закону України Про виконавче провадження" в редакції, чинній на дату відкриття виконавчого провадження № 13838855 (17.07.2009 р.), було передбачено, зокрема, що в разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Частинами 3, 4, 5 зазначеної статті Закону встановлювалося, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю, в разі коли стягнутої з боржника суми недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно від стягнутої суми, постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

Згідно з Інформацією про виконавче провадження № 13838855, вміщеною в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1730,76 грн. винесена старшим державним виконавцем Плохутою Є.П. 01.09.2010 р. у зв'язку з невиконанням боржником вимог постанови про відкриття виконавчого провадження про добровільну сплату боргу стягувачеві в строк до 24.07.2009 р. (т.с. 2, а.с. 22).

Слід зазначити, що постанову про стягнення виконавчого збору від 01.09.2009 р. боржник не оскаржував.

З наданих ДП "Лужанський експериментальний завод" платіжних доручень про добровільну сплату боргу видно, що лише в липні 2009 року боржником сплачено повну місячну суму розстроченого на 6 місяців боргу перед ДП "Промавтоматика" № 440:

- згідно з ухвалою від 26.06.2009 р. виконання рішення розстрочено на 6 місяців рівними частками (17308,36 грн. : 6 = по 2884,72 грн. щомісячно);

- у липні 2009 року сплачено 3000 грн., при цьому до 24.07.2009 р. сплачено 2000 грн., що менше щомісячного розміру платежу;

- у серпні 2009 р. недоплачено 769,44 грн., у вересні 2009 р. недоплачено 2915,28 грн. (30,56 грн. за серпень 2009 та 2884,72 грн. за вересень 2009 р.) і т.д.

Тобто в добровільному порядку боржник рішення по справі № 4/236 належним чином не виконував.

По тексту скарги боржник зазначає, і це не заперечується органом ДВС, що у листопаді 2011 року за рахунок вилучених з каси заводу коштів від продажу автомобіля КАМАЗ виконавчою службою погашено 5007,68 грн. боргу (перед ДП "Промавтоматика" № 440) та пропорційно суму виконавчого збору - 500,77 грн. (10%). Далі скаржник стверджує, що фактично виконавчий збір у максимально можливій сумі вже стягнутий з заводу, а в Розрахунку виконавча служба зайво стягує ще 10,45 грн.

У підтвердження своїх доводів скаржник посилається на вміщені в Інформації про виконавче провадження № 13838855 відомості, що за загальними результатами виконавчого провадження виконавчий збір: 1730,76 грн. (т.с. 2, а.с. 32).

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені положення ГПК поширюються також на осіб, які звертаються зі скаргами на дії органу ДВС в порядку ст. 121 2 ГПК України.

З матеріалів, доданих до скарги, вбачається, що в рахунок виконавчого збору у виконавчому провадженні № 13838855 державною службою визначено 500,77 грн. (в складі суми виконавчого збору в розмірі 2695,45 грн. згідно з Повідомленням про розподіл стягнутих грошових сум від 21.11.2011 р., т.с. 2, а.с. 20) та 10,45 грн. згідно з Розрахунком розподілу стягнутих з боржника сум від 05.03.2013 р. (т.с. 2, а.с. 33-35), що не суперечить ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 4 листопада 2010 року № 2677-VI, чинній з 09.03.2011 р.

Належних доказів дійсного стягнення виконавчою службою з ДП "Лужанський експериментальний завод" виконавчого збору в сумі 1730,76 грн. (як-от платіжні доручення, акт виїмки коштів тощо) чи визначення за результатами розподілу стягнутих коштів виконавчого збору за виконавчим провадження № 13838855 у розмірі 1730,76 грн., скаржником не подано.

Відповідно до п. 3.8.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень за зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об'єднаним у зведене, у розмірі 10 відсотків суми, виплаченої стягувачу за таким окремим виконавчим провадженням. Дотримання зазначеного положення Інструкції органом ДВС прослідковується при розподілі коштів згідно з Повідомленням про розподіл стягнутих грошових сум від 21.11.2011 р. та Розрахунком розподілу стягнутих з боржника сум від 05.03.2013 р.

Окрім того, суд зазначає що відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" в чинній редакції в зазначених в цій статті розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Останній випадок і мав місце в даній справі;

4) визнання незаконними дій виконавчої служби щодо звернення стягнення на майно в той час коли на рахунку заводу є грошові кошти;

В обґрунтування вимог скарги в даній частині боржник посилається на те, що відповідно до постанов про арешт коштів від 28.09.2011 р. та від 05.10.2011 р. на рахунку заводу в АТ "Укрексімбанк" з червня 2012 року знаходяться грошові кошти в сумі 3452,43 грн., що перевищує суму боргу за виконавчим провадженням № 13838855, у той же час виконавча служба звертає стягнення на майно боржника, що суперечить Главі 5 Закону України "Про виконавче провадження".

Проте, скаржником не надано доказів у підтвердження зазначених обставин, а саме копій постанов від 28.09.2011 р. та від 05.10.2011 р. про арешт коштів на рахунку в АТ "Укрексімбанк", доказів наявності на арештованому рахунку коштів у сумі 3452,43 грн., а з Інформації про виконавче провадження № 13838855, вміщеної в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, вбачається, що арешт на кошти боржника накладався не в указані боржником дати, а 04.01.2013 р.

Також, як зазначалося вище, згідно з довідкою ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" від 21.01.2013 р. на рахунках скаржника в цій банківській установі станом на дату видачі довідки грошових коштів немає (т.с. 2, а.с. 102).

Отже, оскільки в силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України скаржник зобов'язаний доводити належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України) обставини, на які він посилається в обґрунтування скарги на дії органу ДВС, а таких доказів ним не надано, скарга у відповідній частині вимог задоволенню не підлягає;

5) зобов'язання виконавчу службу зупинити виконавчі провадження до узгодження з органом, уповноваженим управляти державними майном, та Фондом державного майна України звернення стягнення на майно цілісного майнового комплексу заводу.

Ухвалою від 20.03.2013 р. боржника зобов'язано уточнити, які саме виконавчі провадження скаржник просить зупинити до узгодження з органом, уповноваженим управляти державним майном, та Фондом державного майна України звернення стягнення на майно цілісного майнового комплексу заводу, проте такого уточнення скаржник не надав.

Відтак, суд виходить з того, що скаржник просить зобов'язати зупинити виконавче провадження № 13838855 та зведене виконавче провадження № 31302055.

Зазначена вимога скаржника є безпідставною в силу того, що статтями 37 і 38 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено такої обставини, як узгодження з органом, уповноваженим управляти державними майном, та Фондом державного майна України звернення стягнення на майно, за наявності якої державний виконавець зобов'язаний або може зупинити виконавче провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний повідомити центральний орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, та подати відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача (т.с. 2, а.с. 85).

6) скасування Розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 31302055 про стягнення з ДП "Лужанський експериментальний завод", складений виконавцем Роскрутом О.С. та затверджений 05.03.2013 року начальником відділу Дворським В.В., повністю.

В обгрунтування підстав для скасування зазначеного розрахунку скаржник, зокрема, посилається на положення ст.ст. 14 і 18 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до яких, як вважає заявник, за рахунок арештованого майна боржника при відкритті виконавчого провадження за заявою стягувача погашається борг в першу чергу стягувача, з ініціативи якого накладено і зареєстровано відповідне обтяження.

Орган же ДВС, за твердженням ДП "Лужанський експериментальний завод", в порушення зазначених статей за рахунок коштів, одержаних від реалізації майна, арештованого при відкритті виконавчого провадження за заявою стягувача ДП "Промавтоматика" № 440, погашає вимоги (здійснює розподіл одержаних коштів) інших кредиторів, зокрема, ПАТ "Банк Народний Капітал", вимоги якого забезпечені заставою майна боржника.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно зі ст. 18 зазначеного Закону обмеження (обтяження) майна, що входить до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягає реєстрації в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Пріоритет обмеження (обтяження) цього нерухомого майна визначається згідно з правилами, встановленими законом для визначення пріоритету прав на нерухоме майно.

Однак, зазначені статті Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не поширюються на задоволення вимог стягувачів у виконавчому провадженні, яке здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" і нормами якого встановлено, зокрема, порядок накладення арешту і реалізації майна боржника та порядок і черговість задоволення вимог стягувачів, у тому числі в зведеному виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Разом з тим, скаржником не доведено, що ПАТ "Банк Народний Капітал" є заставодержателем майна ДП "Лужанський експериментальний завод" і його вимоги у виконавчому провадженні повинні задовольнятися за рахунок певного заставленого майна боржника, більше того, в матеріалах справи наявний наказ господарського суду Чернівецької області від 01.06.2012 р. у справі № 5027/126/2012 про стягнення з ДП "Лужанський експериментальний завод" коштів на користь ПАТ "Банк Народний Капітал", з якого видно, що ні про яке звернення стягнення на майно боржника не йдеться (т.с. 2, а.с. 123).

Також, як зазначено у відзиві на скаргу і пояснив представник органу ДВС у судовому засіданні, що не заперечує представник скаржника, ДП "Лужанський експериментальний завод" перебуває в стадії припинення підприємницької діяльності в зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання до ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 р. № 672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості цілісний майновий комплекс", наказ Міністерства аграрної політики України від 30 листопада 2010 року № 779 "Про реорганізацію державних підприємств спиртової промисловості "Артемівський спиртовий завод", Караванського спиртового заводу, "Стадницький спиртовий завод", Тхорівського спиртового заводу, "Укрспиртпостач", Залучанського спиртового заводу, "Косарський спиртовий завод", "Лужанський експериментальний завод", "Бджільнянський спиртовий завод", Гніздичівського державного спиртового заводу, "Ковалівський горілчаний завод", "Гайсинський спиртовий завод", "Крисківський спиртовий завод", "Торговий дім "Сіверщина").

У зв'язку з реорганізацією підприємства по акту приймання-передавання основних засобів від 15.04.2011 р. всі основні засоби ДП "Лужанський експериментальний завод" передані до ДП "Укрспирт", отже, скаржник не має заставленого майна для задоволення вимог стягувачів, за вимогами яких накладено відповідне обтяження.

За таких обставин суд не вбачає підстав для скасування Розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 31302055;

7) зобов'язання виконавчу службу вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів від 15.10.2009 і від 18.04.2011 про обтяження виконавчою службою майна заводу,

Відповідно до Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, запис про яке вчинено 15.10.2009 р., на дату 15.03.2013 р. за заявою державного виконавця Роскрута О.С. припинено обтяження нерухомого майна ДП "Лужанський експериментальний завод", зареєстроване на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 13838855 від 17.07.2009 р., опис обтяження - все майно (т.с. 2, а.с. 72).

Також згідно з Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, зареєстрованого 18.04.2011 р., на дату 28.01.2013 р. за заявою державного виконавця Роскрута О.С. припинено обтяження нерухомого майна ДП "Лужанський експериментальний завод", зареєстрованого на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 25583796 від 04.04.2011 р., опис обтяження - все нерухоме майно (т.с. 2, а.с. 95).

Отже, обтяження нерухомого майна, накладене у виконавчому провадженні № 13838855 (з примусового виконання наказу господарського суду Чернівецької області у справі № 4/236) припинено до звернення скаржника зі скаргою до господарського суду (18.03.2013 р.), тому в цій частині вимог скарга задоволенню не підлягає.

Щодо обтяження майна, зареєстрованого на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 25583796 від 04.04.2011 р., то в цій частині скарга розгляду не підлягає, оскільки стосується виконання іншого виконавчого документа, аніж наказу господарського суду Чернівецької області від 11.06.2009 р. у справі № 4/236 (пункт 9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

8) визнання незаконним вчинення дій у виконавчому провадженні виконавцем Роскрутом О.С. без внесення у Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень постанови про прийняття ним виконавчого провадження (всупереч постанові від 27.09.2012 про прийняття до виконання старшим державним виконавцем Мінтенко Р.Г.).

В обгрунтування зазначеної вимоги скаржник посилається на те, що при передачі виконавчого провадження № 13838855 на виконання до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Чернівецькій області 26.09.2012 р., воно було прийнято до виконання державним виконавцем Мінтенко Р.Г. і певний час виконувалося цим державним виконавцем, що вбачається з Інформації про виконавче провадження № 13838855. Постанова ж державного виконавця Роскрута О.С. про прийняття ним виконавчого провадження № 13838855 в ЄДРВП не внесена, що є порушенням чинного законодавства.

Представник відділу державної виконавчої служби Розкрут О.С. пояснив у судовому засіданні, що оскільки і він і державний виконавець Мінтенко Р.Г. є державними виконавцями відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Чернівецькій області, відповідно до чинного порядку передача йому виконавчого провадження від Мінтенка Р.Г. здійснювалася за розпорядженням начальника відділу, в такому випадку постанова про прийняття виконавчого провадження державним виконавцем не виноситься, відтак, відсутній документ, відомості про який належить заносити до електронного реєстру виконавчих проваджень.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 р. за № 388/7709, затверджено Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, відповідно до п. 1.1 якого Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень визначено як комп'ютерну базу даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії.

Зазначеним Положенням встановлено порядок реєстрації виконавчих документів (п. 2.1) та перелік відомостей, які вносяться до Єдиного реєстру, а саме:

- відомості про проведення виконавчих дій які вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія (п. 3.3);

- відомості про відкладення провадження виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження, поновлення виконавчого провадження, про відстрочку або розстрочку виконання рішення (п. 3.4);

- відомості про договір, на підставі якого майно передається на реалізацію (п. 3.5);

- відомості про всі прилюдні торги (аукціони) з реалізації арештованого державними виконавцями майна (далі - торги), інформація про майно, що реалізується, та результати проведення прилюдних торгів (аукціону) (п. 4.1).

Наказом Міністерства юстиції України від 17 травня 2004 року № 38/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 травня 2004 р. за № 625/9224, з наступними змінами і доповненнями. затверджено Порядок передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, яким встановлено єдиний механізм передачі виконавчих проваджень між органами державної виконавчої служби або виконавчими групами та державними виконавцями і який поширюється на всі виконавчі провадження, які перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби (далі - ДВС), у тому числі на матеріали зведених виконавчих проваджень (п.п. 1.1-1.2 Порядку).

Відповідно до п. 2.2 зазначеного Порядку посадова особа про передачу матеріалів виконавчого провадження виносить вмотивовану постанову. У постанові зазначаються обставини, які обумовили передачу виконавчого провадження, визначаються особи, на яких покладаються обов'язки щодо передачі та прийняття матеріалів виконавчого провадження, встановлюються спосіб та строки передачі та зазначається, у якій частині рішення виконане до моменту його передачі.

У разі передачі виконавчого провадження від одного виконавця до іншого в межах одного органу ДВС чи виконавчої групи між державними виконавцями одного органу ДВС передача здійснюється за письмовим дорученням начальника цього органу ДВС чи керівника виконавчої групи без винесення постанови. Виконавче провадження приймається державним виконавцем до виконання на підставі письмового доручення без винесення постанови про прийняття його до виконання.

Таким чином, враховуючи, що і Мінтенко Р.Г. і Розкрут О.С. є державними виконавцями відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Чернівецькій області, прийняття Роскрутом О.С. виконавчого провадження з примусового виконання ВП 13838855 (в межах зведеного виконавчого провадження № 31302055) від Мінтенка Р.Г. відповідно до розпорядження начальника відділу (т.с. 2, а.с. 122) не потребувало винесення окремої постанови про прийняття ВП і внесення цієї постанови до ЄДРВП згідно чинного нормативного врегулювання.

З урахуванням зазначеного відповідні доводи скаржника є безпідставними.

Підсумовуючи, за результатами розгляду справи в судовому засіданні суд дійшов висновку, що доводи ДП "Лужанський експериментальний завод" в обґрунтування скарги на дії органу ДВС є неправомірними, тому скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу відхилити.

У судовому засіданні 30.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст підписано 01 червня 2013 року.

Суддя Т.І.Ковальчук