Рішення

від 27.05.2013 по справі 916/617/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2013 р.Справа № 916/617/13

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.М.

за участю представників сторін :

Від позивача: Катков С.В. за довіреністю №2 від 02.01.2013р.

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група";

про стягнення 78094,31грн., -

у с т а н о в и в :

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" ( далі - Відповідач) про стягнення 78094,31 грн., а саме заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання №221 від 26.06.2008р. у сумі 71966,92 грн., 3% річних у сумі 3282,46 грн., інфляційні витрати у сумі 1771, 53 грн., пені у сумі 1073,40грн., посилаючись на наступне.

Відповідно до Статуту КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради є комунальним підприємством, підпорядкованим управлінню комунального господарства та капітального будівництва міської ради, створене з метою забезпечення територіальної громади міста тепловою енергією у вигляді опалення та гарячої води (підігрів). Основним статутним обов'язком КП «Теплоенерго» є задоволення потреб населення, державних, суспільних, приватних підприємств і організацій в тепловій енергії.

TOB «Підприємство з іноземними інвестиціями «Чорноморська інвестиційна група» є власником нежитлових приміщень в будинку № 91 по вул. Робочій м. Дніпропетровську. Це підтверджується копіями договорів купівлі - продажу від 02.02.2007 р., посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Вербою В.М., копіями витягів з реєстру права власності на нерухоме майно.

В 2008 р. на підставі заяви TOB ПІІ «Чорноморська інвестиційна група» між КП «Теплоенерго» та відповідачем було укладено договір № 221 від 26.06.2008 р. на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання, відповідно до п. 1 якого постачальник здійснює відпуск теплової енергії по об'єкту споживача, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 91. Згідно з п. 11.1. Договір набуває сили з моменту підписання і діє до 31.12.10 р. Згідно з п. 11.6. договір вважається пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку дії не буде письмової заяви однієї із сторін про його припинення.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору №221 позивач прийняв на себе зобов'язання поставити відповідачу теплову енергію. Відповідач згідно з договором прийняв на себе, крім інших, зобов'язання щомісячно, до 15 -го числа місяця наступного за розрахунковим отримати рахунок за фактично надані послуги і оплатити вартість спожитої теплової енергії до 20 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 7.2.)

Як зазначає позивач у позові, з боку КП "Теплоенерго" умови договору №221 від 26.06.2008 р. виконувались сумлінно, протягом опалювальних періодів 2009-2010, 2010 - 2011, 2011 - 2012, 2012 - 2013 об'єкт споживання теплової енергії - вул. Робоча, 91 - вчасно та у повному обсязі забезпечувався тепловою енергією, що підтверджується виставленими рахунками та актами приймання - передачі виконаних робіт. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення платежів не виконував, внаслідок чого станом на 01.03.2013р. за ним обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію за період жовтень 2009 р. - січень 2013 р. в сумі 71966,92 грн.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідно положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строку (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 8.3. Договору № 221 за несвоєчасне внесення оплати за спожиту теплову енергію відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ. Пеня за порушення грошових зобов'язань складає 1073,40 грн. Відповідно до п.2. ст. 625 ЦК України в разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних. Збитки від інфляції склали 1771,53 грн., 3 % річних - 3282,46 грн.

Як зазначає позивач, до теперішнього часу заборгованість за теплову енергію відповідачем добровільно не погашена, що порушує інтереси підприємства та ускладнює розрахунки за спожитий природний газ, який був використаний для виробництва теплової енергії.

Враховуючи викладене, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиту теплову енергію за договором № 221 від 26.06.2008 р. у розмірі: 71966,92 грн. основного боргу; 3282,46 грн. 3 % річних; 1771,53 грн. - збитки від інфляції; 1073,40 грн. - пені.

Під час розгляду справи 24.05.2013р. (вх. суду №16116/13)та 27.05.23013 р. (вх. суду 16415/13) позивачем надано до суду ідентичні заяви про уточнення позовних вимог, згідно яких позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 85 226,94 грн., в тому числі: основний борг за період з 01.10.2009 по 15.04.2013 р. у розмірі 77 188,86 грн., три відсотка річних в сумі 3802,08 грн.; пені в сумі 2464,46 гри., інфляційні збитки у розмірі 1771,53 грн.

Також позивачем під час розгляду справи 27.05.2013 р. надана заява про включення до складу судових витрат на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрат, понесених ним, як представником позивача на відрядження, у зв'язку з розглядом справи № 916/617/13 грошових коштів у розмірі 1720,33 грн. Додатком до заяви ним надано : копія наказу про відрядження № 17 від 08.04.2013р., копія Звіту про використання грошових коштів № 38 від 12.04.2013 на суму 833,60 грн., копія посвідчення про відрядження № 25, копія проїзного квитка № 563126 на суму 71,80грн., копія проїзного квитка № 563125 на суму 71,80 грн., чек оплати кімнати відпочинку на суму 150,00 грн., копія наказу про відрядження № 27 від 24.04.2013 р., копія звіту про використання грошових коштів № 54 від 15.05.2013р. на суму 886,73 грн., копія посвідчення про відрядження № 39, копія квитка до м . Одеса на суму 175,26 грн., копія квитка на суму 171,47 грн. з м. Одеса до м Дніпропетровська.

Представник відповідача в жодне засідання ( з трьох що відбулись, 10.04.2013 р., 13 та 27 травня 2013 року ) не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", -

3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач відзив на позов не надав, тому справа розглянута судом за приписами ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13 травня 2013 р. за клопотанням позивача строк вирішення спору продовжений на 15 днів до 28 травня 2013 року.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» ( далі - Закон) передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 3 ст. 24, ч. 2 ст. 25 вказаного Закону основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно правових актів. Теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 вказаного Закону ).

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.07 р. визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховуються відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як свідчать матеріали справи, приведені позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими доказами : вказаним договором, розрахунком кількості теплової енергії ( Додаток № 1 до договору ), рахунками на сплату за спожиту енергію, актами здачі - приймання теплової енергії, розрахунком суми стягнення.

Проаналізувавши вказані докази суд вважає їх достовірними та такими, що не викликають у суду сумніву.

Перевіривши наданий позивачем до заяв про уточнення позовних вимог розрахунок стягнення боргу, 3% річних, інфляційних витрат та пені суд приймає його до уваги частково - в частині стягнення суми боргу, 3% річних та інфляційних витрат.

В частині стягнення пені суд приймає цей розрахунок частково за таких підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня є штрафною санкцією.

Таким чином, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, відповідно до наданого розрахунку суд приймає до уваги пеню нараховану за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року, що складає 604,46 грн. (89,94 грн. + 179,38 грн. + 192,13 грн. + 105, 08 грн. + 36, 99 грн. + 0,94 грн.)

Заява позивача про включення до складу судових витрат на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрат, понесених ним, як представником позивача на відрядження у зв'язку з розглядом справи № 916/617/13, на думку суду підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", - 1. Склад судових витрат.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи . Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Підсумовуючи вищенаведене господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими частково наявними у справі вищевказаними доказами і тому позов підлягає задоволенню також частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" (65026 м. Одеса, площа Катерининська, 4, код ЄДРПОУ 33218265, р/р 26003309460000 TOB КБ «Соцкомбанк», МФО 388313) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 7; поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 22, код ЄДРПОУ 32688148, р/р 26002231692001 ПАТ КБ «Надра» м. Київ, МФО 380764 ): основний борг за період з 01.10.2009 по 15.04.2013 р. у розмірі 77 188 (сімдесят сім тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 86 коп., три відсотка річних в сумі 3802 (три тисячі вісімсот дві) грн. 08 коп.; пені в сумі 604 (шістсот чотири) грн. 46 коп., інфляційні збитки у розмірі 1771 (одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн. 53 коп., судовий збір в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. та інші витрати на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 33 коп.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 31.05.2013р.

Суддя Никифорчук М.І.