Ухвала

від 21.05.2013 по справі 7/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.05.13 Справа№ 7/43

Суддя Фартушок Т.Б.

при секретарі Полюхович Х.М.

розглянувши заяву ПАТ "Львівобленерго"

про відстрочку виконання рішення у справі №7/43

за позовом: ВАТ "Західенерго" в особі відокремленого підрозділу ВАТ "Західенерго" Львівенергоспецремонт

до відповідача: ПАТ "Львівобленерго"

про стягнення заборгованості

за заявою: ПАТ "Львівобленерго" про надання відстрочки виконання рішення суду

Представники:

Позивача (Стягувач): не з'явився;

Відповідача (Боржник): не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору:

Публічним акціонерним товариством "Львівобленерго" подано заяву про надання відстрочки виконання Рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2009р. у справі № 7/43 про стягнення з ВАТ "Львівобленерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) на користь ВАТ "Західенерго" в особі відокремленого підрозділу ВАТ "Західенерго" Львівенергоспецремонт (79026, м.Львів, вул.Козельницька,17, ідентифікаційний код 05471218) 18980,08грн. основного боргу, 622,78грн. 3% річних, 3437,92грн. інфляційних нарахувань, 1066,32грн. пені, 241,0грн. державного мита та 113,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

17.04.2013р. до господарського суду Львівської області надійшла заява ПАТ «Львівобленерго» про надання відстрочки виконання рішення до 01.01.2014р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 22.04.2013р. призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 15год. 30хв. 29.04.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 29.04.2013р.

В ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача (Стягувача) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, Стягувач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Представник Заявника (Відповідача) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, Заявник (Боржник) був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Стронам за адресами, зазначеними у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи - Позивачу та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Сторонам копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Сторонам належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору (заяви) та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 16.11.2009р. у справі № 7/43 вирішено позов задоволити та стягненути з ВАТ "Львівобленерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) на користь ВАТ "Західенерго" в особі відокремленого підрозділу ВАТ "Західенерго" Львівенергоспецремонт (79026, м.Львів, вул.Козельницька,17, ідентифікаційний код 05471218) 18980,08грн. основного боргу, 622,78грн. 3% річних, 3437,92грн. інфляційних нарахувань, 1066,32грн. пені, 241,0грн. державного мита та 113,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набрало законної сили та на виконання даного рішення господарським судом Львівської області видано наказ №014014.

Постановою від 21.02.2013р. поновлено виконавче провадження №17281261 з виконання наказу № 7/43, виданого 14.01.2010 року на виконання рішення суду від 16.11.2009р. у справі №7/43 про стягнення з ВАТ "Львівобленерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) на користь ВАТ "Західенерго" в особі відокремленого підрозділу ВАТ "Західенерго" Львівенергоспецремонт (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 17, ідентифікаційний код 05471218) 18980,08грн. основного боргу, 622,78грн. 3% річних, 3437,92грн. інфляційних нарахувань, 1066,32грн. пені, 241,0грн. державного мита та 113,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вимога ПАТ "Львівобленерго" про надання відстрочення виконання Рішення суду до 01.01.2014р. обґрунтована наступним.

Так, як на підставу вимог заяви Боржник посилається на те, що він був учасником процедури погашення заборгованості, яка діяла на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» № 2711-IV від 23.06.2005р.; протягом дії вказаної процедури погашення заборгованості (з 10.11.2005р. по 01.01.2013р.) у Боржника акумулювалась значна сума коштів, які підлягають до виплати на підставі виконавчих документів. Одночасна виплата зазначених коштів може призвести до розбалансування господарської діяльності підприємства, що в свою чергу негативно позначиться на діяльності інших підприємств - споживачів електроенергії. На думку Боржника, вказана обставина є такою, що ускладнює виконання рішення суду.

Будь-яких доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, в тому числі щодо наявності значної заборгованості, Заявником (Боржником) не додано до заяви, які і не представлено під час розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим , за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до 121 ГПК України, господарський суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках та при наявності обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Суд зазначає, і аналогічна позиція стосовно відстрочення виконання рішення суду викладена у п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.01.2012р., що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом . При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо .

Суд зазначає, що посилання Боржника на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст.121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення.

Тому, враховуючи зазначену норму, надання розстрочки на підставі тяжкого фінансового стану боржника не може вважатися підставою для застосування положень ст.121 ГПК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно з ст.174 ГК України, є господарський договір.

Спірний договір є двостороннім правочином, за змістом якого ВАТ "Західенерго" в особі відокремленого підрозділу ВАТ "Західенерго" Львівенергоспецремонт взяло на себе обов'язок надати ліжко-місця в гуртожитку для одиноких підприємства "Львівенергоспецремонт", а Боржник (Відповідач) в свою чергу взяв на себе обов'язок здійснювати оплату за користування ліжко-місцями в гуртожитку на умовах та в строки встановлені договором. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів Боржнику для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами Договору.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Підставою для проведення розрахунків між сторонами за надані ліжко-місця в гуртожитку є спірний договір, зокрема п. 3.1 та п. 4.1. Договору, а тому, виходячи з положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Крім того, важке фінансове становище, як вбачається з доводів Заявника, утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, що б унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішення суду. Стаття 42 Господарського кодексу України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Також, Заявником не надано жодного доказу, який б вказував на його важке фінансове (матеріальне) становище , міг би довести такі доводи останнього.

Крім того, Боржник у своїй заяві не наводить жодних доказів того, що виконати рішення суду неможливо, чи з певних причин складно, а обґрунтовує свою заяву негативними наслідками (розбалансування господарської діяльності підприємства) виконання такого рішення для Боржника, які можуть настати в майбутньому, що суперечить ст. 121 ГПК України.

Також, Боржником не надано доказів про реальні заходи, які протягом певного часу дозволять йому виконувати погашення заборгованості за вищезазначеним судовим рішенням.

При цьому суд звертає увагу, що наведеним Боржником Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» № 2711-IV від 23.06.2005р. не зупинялось виконання рішення суду, в тому числі у даній справі, а вводився мораторій на примусове виконання такого, в тому числі органами ДВС . Відтак, наведений законодавчий акт не забороняв Боржнику добровільно виконати рішення суду чи акумулювати кошти для виконання такого.

Суд при цьому також бере до уваги, що з моменту видання господарським судом наказу у даній справі (14.01.2010р.) до моменту поновлення виконавчого провадження (21.02.2013р.) у Боржника фактично була відстрочка виконання рішення суду у даній справі (більше 3-х років), якої останній скористався, проте не вжив заходів щодо добровільного виконання рішення суду.

Крім того суд зазначає, що Боржнику було відомо, що процедура погашення заборгованості діє до 01.01.2013р. , оскільки відповідно до п.3.4 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» № 2711-IV від 23.06.2005р., процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2013 року.

Крім «винятковості випадків» (ст. 121 ГПК України), пунктом 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 N02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» (надалі - Роз'яснення), вказано, що «.. .вирішуючи питання про ... відстрочку виконання рішення... господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи .».

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Постанови ВГСУ, свідчать про наявність судової практики, яка унеможливлює застосування відстрочки виконання рішення Боржником, а саме :

- Постановою ВГСУ від 17.07.12 у справі № 21/150-10 встановлено наступне - «судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що відповідно до ст.ст. 4 2, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

- Постановою ВГСУ від 05.06.12 у справі № 2-5/3581-2009 встановлено наступне - «...в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Крім того, колегіями Вищого господарського суду України зазначено, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В той же час наведені Заявником підстави для відстрочки виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання судового рішення.

- Постановою ВГСУ від 25.04.12 у справі № 2/97 встановлено наступне - «судами першої та апеляційної інстанцій зазначено про наявність скрутного фінансового стану боржника, що ускладнює виконання рішення господарського суду…, а також наявність заборгованості по іншим судовим спорам, що унеможливлює одночасне погашення боргу перед стягувачами.

Однак, надаючи відстрочку, суди не врахували матеріальні інтереси стягувача, оскільки він також здійснює підприємницьку діяльність ....

Судова колегія зазначила, що наведені відповідачем обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення місцевого господарського суду в даній справі і не є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України . Ці обставини лише вказують на те, що виконання судового рішення зі справи негативно впливає на фінансовий стан Відповідача».

- Постановою ВГСУ від 23.02.11 № 7/70 встановлено наступне - «посилання скаржника на незадовільний фінансовий стан підприємства не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою до відстрочення виконання рішення».

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду №02-5/333 від 12.09.1996 р. (в редакції від 22.10.2007 р.) "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини , що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Суд вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення суду від 16.11.2009р. у справі № 7/43, повинен враховувати наступне : матеріальні інтереси сторін; їх фінансовий стан; ступінь вини відповідача у вирішенні спору; вказати конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим для виконання у встановлений строк; наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2009р. у справі № 7/43 до 01.01.2014 року.

Заявником не подано жодного доказу, не доведено наявність обставин, передбачених ст. 121 ГПК України, їх винятковість. Доказів здійснення заходів, які дозволять йому провести погашення заборгованості за вище зазначеним судовим рішенням суду не надав.

Наведені Відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для відстрочення виконання судового рішення, а їх винятковість Заявник обґрунтовує лише припущенням про можливі негативні в майбутньому наслідки виконання рішення для нього, не надаючи при цьому жодних доказів таких доводів .

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заявником ж, як зазначено вище, не надано жодного доказу на підтвердження існування винятковості обставин.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі ступінь вини Відповідача; матеріальні інтереси Позивача; беручи до уваги те, що Заявником (Боржником) не надано жодного доказу на підтвердження існування виняткових обставин. які б дали можливість відстрочити виконання рішення суду у даній справі; враховуючи неподання Заявником жодних доказів на підтвердження наявної у нього заборгованості перед іншими суб'єктами господарювання; беручи до уваги неподання Заявником жодних доказів на підтвердження важкого фінансового (матеріального) становища чи в обгрунтування припущення виникнення такого в майбутньому; враховуючи також те, що Заявником жодним чином не обґрунтовано та не доведено можливість виконання ним рішення суду у даній справі в строк, до якого він просить відстрочити виконання рішення суду; беручи до уваги ступінь вини Відповідача (Боржника), встановлений рішенням суду у даній справі; враховуючи також те, що у Боржника фактично було відстрочення виконання рішення суду строком більше, ніж три роки; і протягом цього часу Боржником не вчинено дій щодо добровільного виконання рішення суду (яке не було зупинено); враховуючи також те, що Боржнику на момент включення його до процедури, визначеної Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» було відомо про дію такої до 01.01.2013р., оскільки це передбачено п.3.4 наведеного Закону, беручи до уваги інші встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що у заяві про надання відстрочки виконання рішення суду слід відмовити за необґрунтованістю, недоведеністю та безпідставністю .

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" про надання відстрочення виконання рішення господарського суду Львівської області від 16.11.2009р. у справі № 7/43 про стягнення з ВАТ "Львівобленерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) на користь ВАТ "Західенерго" в особі відокремленого підрозділу ВАТ "Західенерго" Львівенергоспецремонт (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 17, ідентифікаційний код 05471218) 18980,08грн. основного боргу, 622,78грн. 3% річних, 3437,92грн. інфляційних нарахувань, 1066,32грн. пені, 241,0грн. державного мита та 113,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу строком до 01.01.2014р. - відмовити.

Суддя Фартушок Т.Б.