Постанова

від 30.05.2013 по справі 826/1953/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2013 року № 826/1953/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2012 року №0003352250, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Вісмас-Сервіс») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2012 року №0003352250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «ТВК «Град», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених видаткових накладних, отриманих від ТОВ «ТВК «Град», а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач посилався на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактична поставка товарів та подальше використання отриманих товарів в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 398 477,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «ТВК «Град», оскільки фактично господарських операцій з поставки товарів не відбувалось, що свідчить про протиправність правочинів, укладених з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

В обґрунтування даних висновків відповідач послався на пояснення гр. ОСОБА_1 (засновника та директора ТОВ «ТВК «Град»), отримані старшим оперуповноваженим УСБ України в м. Києві Вітюком І.А., з яких вбачається, що директор підприємства не маючи наміру займатися господарською діяльністю, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб, за грошову винагороду створити ТОВ «ТВК «Град», до діяльності останнього не мав жодного відношення, підприємницькою діяльністю не займався, документів фінансово-господарського характеру не підписував та звітність не подавав. З наведеного податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ «ТВК «Град» є підприємством, що займалось підприємницькою діяльністю з порушенням вимог чинного законодавства України, здійснювало діяльність з метою надання податкової вигоди для третіх осіб.

Вказані обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було укладено договір з ТОВ «ТВК «Град» без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В судове засідання 24 травня 2013 року представник відповідача не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про отримання повістки (а.с. 82).

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання представника Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС, відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, суд вирішив розглянути адміністративну справу №826/1953/13-а в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 30300047) зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 29.01.1999 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а.с. 64).

ТОВ «Вісмас-Сервіс» перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС.

У період з 05.09.2011 року по 11.09.2011 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Вісмас-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК «Град» (код ЄДРПОУ 37165086), за період діяльності з 01.01.2011р. по 30.06.2012р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 18.09.2012 року №290/22-50/30300047 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с.9-32.

28 вересня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003362250, яким позивачу за порушення пп. 7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4., п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 434 051,00 грн., з яких 398 447,00 грн. - основного платежу та 35 604,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с.33).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит у розмірі 398 447,00грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «ТВК «Град» (код ЄДРПОУ 37165086), яке здійснює діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених положень законів ґрунтуються на встановлених в ході перевірки позивача даних про неможливість фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТВК «Град». Такий висновок ДПІ у Святошинському районі м. Києва обґрунтовується отриманим в ході перевірки актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Град» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2010 по 28.02.2012, складним ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС за № 484/3-22-70-37165086, в якому зазначається, зокрема, наступне:

- відповідно до пояснення гр. ОСОБА_1 (засновника та директора ТОВ «ТВК «Град»), відібраного старшим оперуповноваженим УСБ України в м. Києві Вітюком І.А., останній «… маючи тяжке матеріальне становище погодився стати директором та засновником ТОВ «ТРК «Град». До бухгалтерської, податкової звітності, заключення договорів, зняття коштів, не маю ніякого відношення та свої підписи не ставив»;

- відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб.

Також в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «ТВК «Град» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач встановив, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ТВК «Град» реально не здійснювалися.

Таким чином, висновок ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС про порушення позивачем вимог податкового законодавства при обрахуванні податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період березень-серпень 2011 року ґрунтується виключно на вищеописаних обставинах діяльності контрагента позивача, зокрема, на поясненнях гр. ОСОБА_1.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено перевіркою, між позивачем - ТОВ «Вісмас-Сервіс» (Покупець) та ТОВ «ТВК «Град» (Постачальник) було укладено Договір поставки товару від 28.02.2011 р. за №021128. Згідно пп. 1.1 Постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах даного Договору товар у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує на умовах і у порядку, визначеним цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Постачальника до Покупця. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту повної оплати Покупцем поставленої партії товару. Згідно пп. 4.1 Договору ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами ціни товару для його поставки Покупцю не допускається. Сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених Постачальником протягом дії цього Договору. Відповідно до пп. 5.1 Договору Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 100(сто) робочих днів з дати поставки товару Постачальником.

Як встановлено під час перевірки, ТОВ «Вісмас-Сервіс» отримало від ТОВ «ТВК «Град» товар - витратні матеріали до оргтехніки - згідно видаткових накладних № 3016 від 01.03.2011, № 3021 від 02.03.2011, № 40113 від 01.04.2011, № 40112 від 01.04.2011, № 50422 від 04.05.2011, № 50423 від 04.05.2011, № 50420 від 05.05.2011, № 5068 від 05.05.2011, № 60124 від 11.06.2011, № 60125 від 01.06.2011, № 6028 від 02.06.2011, № 6029 від 02.06.2011, № 60319 від 03.06.2011, № 60320 від 03.06.2011, № 70116 від 01.07.2011, № 70117 від 01.07.2011, № 70411 від 04.07.2011, № 70412 від 04.07.2011, № 7054 від 05.07.2011, № 80121 від 01.08.2011, № 80122 від 01.08.2011, № 8029 від 02.08.2011, № 80210 від 02.08.2011, № 8034 від 03.08.2011, № 8049 від 04.08.2011, № 8057 від 05.08.2011 (том І, а.с. 14).

За наслідками поставки товарів ТОВ «ТВК «Град» було виписано на користь позивача податкові накладні на загальну суму 1 992 233,96 грн., в тому числі ПДВ 398 446,96 грн., перелік яких наведено в Акті перевірки (арк. 6).

ТОВ «Вісмас-Сервіс» здійснювало оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТВК «Град» код ЄДРПОУ 37165086, що підтверджується переліченими в Акті платіжними дорученнями (арк. 7)

Як встановлено перевіркою, станом на 30.06.2012 кредиторська, дебіторська заборгованість позивача перед ТОВ «ТВК «Град» відсутня. В бухгалтерському обліку дані операції відображено проводками: Дт 281 - Кт 631; Дт 6415 - Кт 631.

Як пояснив суду представник позивача, оригінали первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ТВК «Град» були вилучені СВ ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС під час обшуку, на підтвердження чого надав суду копію протоколу обшуку від 13.12.2012р. (том І, а.с. 75-87).

В той же час, детальний перелік вказаних документів міститься в Акті перевірки, що свідчить про їх дослідження в ході перевірки.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 14.1.181. 14 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Вісмас-Сервіс» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість період березень-серпень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суму податку на додану вартість, що в загальному склала 398 447,00 грн., яка сплачена ним, в зв'язку з придбанням товарів у ТОВ «ТВК «Град».

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання видаткової накладної контрагент позивача - ТОВ «ТВК «Град» (індивідуальний податковий номер 371650826509) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №100316998 від 29.12.2010 року (том І, а.с. 97).

Як повідомлено на запит суду ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (вих. № 1291/9/10-009 від 25.03.2013) свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТВК «Град» анульоване 28.02.2012 .

В той же час, податкові накладні на користь позивача були виписані протягом березня-вересня 2011 року .

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання видаткової накладної свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ТВК «Град» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати видаткові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

В свою чергу, відповідність податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та які були досліджені в ході перевірки, вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, відповідачем не заперечувалась.

Крім того, згідно наданих на запит суду декларацій з податку на додану вартість ТОВ ТОВ «ТВК «Град» за березень-серпень 2011 року (том І, а.с. 112-159) вбачається, що останнім у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 ) було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ТОВ «Вісмас-Сервіс» у загальному розмірі 398 446,96 грн. (46 250,21 грн. за березень 2011 року, 89 440,91 грн. за квітень 2011 року, 55 680,46 грн. за травень 2011 року, 66 663,70 грн. за червень 2011 року, 73 240,81 грн. за липень 2011 року, 67 170, 87 грн. за серпень 2011 року) що відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період (том І, а.с.42-45).

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірної суми податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів того, що контрагент позивача - ТОВ «ТВК «Град» на момент проведення господарських операцій був ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку була припинена або виключено з ЄДРПОУ. Відтак, відсутні підстави стверджувати про можливу обізнаність позивача щодо дефекту в у правовому статусі його контрагента.

Вирішуючи питання про реальність виконання договорів про поставку товарів між ТОВ «Вісмас-Сервіс» та ТОВ «ТВК «Град», отримання таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, поставлені ТОВ «ТВК «Град» товари - витратні матеріали для оргтехніки - придбавалися позивачем з метою використання в подальшій господарській діяльності та були використані у такій діяльності.

Матеріали справи свідчать, що у подальшому придбаний товар у ТОВ «ТВК «Град» було використано в складі витратних матеріалів для надання послуг по ремонту та обслуговуванню офісної техніки покупцям, а також відчужено іншим особам, що підтверджується довіреностями (том ІІ, а.с.44, 46, 52, 54, 56, 58, 61, 64, 67, 70, 72) , накладними (том ІІ, а.с. 43, 45, 47, 55, 65, 74), видатковими накладними (том ІІ, а.с. 48, 51, 53, 57, 60, 63, 66, 68, 69, 71), актами приймання-передачі послуг (том ІІ, а.с. 50), актами надання послуг (Том 2, а.с. 59, 62).

Таким чином, придбання послуг у ТОВ «ТВК «Град» здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної для нього господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу.

Окрім того, згідно інформації, наданої ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС на запит суду першої інстанції вбачається, що кількість працівників на ТОВ «ТВК «Град» протягом ІІ кварталу 2011 року становила 7 осіб , протягом ІІІ кварталу 2011 року - 8 осіб (згідно поданих останнім податкового розрахунку сум виплачених доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платник податків і сум утриманих з них податків за формою 1-ДФ; том І, а.с.160, 161).

Отже, підприємство мало в своєму розпорядженні достатній трудовий ресурс для виконання покладених на нього договірних обов'язків по поставці товарів.

Також згідно додатку СВ до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року ТОВ «ТВК «Град» було задекларовано витрати, прямо пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг у розмірі 37 463 207,00 грн. та 74 862 192,00 грн. відповідно (том І, а.с. 104, 110).

З огляду на викладене покликання відповідача на відсутність у ТОВ «ТВК «Град» адміністративно-господарських ресурсів, необхідних для виконання взятих на себе зобов'язань, є необґрунтованими.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «ТВК «Град» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися (замовлялись) позивачем у вказаного підприємства, замовлялись з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Щодо посилання відповідача в Акті перевірки на пояснення гр. ОСОБА_1 щодо його непричетності до реєстрації і здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, суд зазначає наступне.

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач не надав суду доказів, що гр. ОСОБА_1 та інших посадових осіб ТОВ «ТВК «Град» було притягнуто до кримінальної відповідальності за завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилення від сплати податків або отримання безпідставної податкової вигоди з бюджету, тощо.

Суд не бере до уваги пояснення гр. ОСОБА_1, оскільки вони самі по собі (за відсутності обвинувального вироку) не доводять фіктивного характеру діяльності ТОВ «ТВК «Град». Відповідачем не доведено, що операції з надання послуг між підприємствами фактично не відбувались, а також, що всі правочини, укладені цими підприємствами, були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Град» за період з 01.12.2010 по 28.02.2012 (№ 484/3-22-70-37165086 від 27.07.2012), судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання має на меті лише отримання від таких осіб податкової інформації, відображені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки № 484/3-22-70-37165086 від 27.07.2012 висновки щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «ТВК «Град» та його контрагентами, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі висновки не відповідають суті та визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З врахуванням того, що позивач підтвердив реальне здійснення правочинів і досягнення ним законної мети їх здійснення - придбання товарів з метою подальшого використання в господарській діяльності - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «ТВК «Град» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. Суд зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем не було здобуто жодного доказу на підтвердження того, що виконання вищевказаних договорів не мало реального характеру, а дії сторін були спрямовані лише на збільшення податкової вигоди.

Тому суд вважає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про безтоварність оподатковуваних угод та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «ТВК «Град».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Вісмас-Сервіс» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за березень-серпень 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.198.3, 198.6 ст.198, Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 28 вересня 2012 року №0003362250, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 398 447,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 35 604,00 грн., є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07 лютого 2013 року №7 (том І, а.с.66).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 28 вересня 2012 року № 0003362250.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій