Ухвала

від 24.06.2015 по справі 826/1953/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Київ К/800/57362/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013

у справі № 826/1953/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вісмас-Сервіс" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2012 № 0003352250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій між позивачем і заявленим контрагентом та подальше використання позивачем придбаної продукції у господарській діяльності Товариства підтверджується документально, що обумовлює право Товариства на податковий кредит за цими операціями.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. Інспекція вважає, що нею доведено факт отримання Товариством необґрунтованої податкової вигоди у зв'язку із завищенням податкового кредиту за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК «Град» (далі - ТОВ «ТВК «Град»).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи, Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТВК «Град» за період з 01.01.2011 по 30.06.2012. За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 18.09.2012 № 290/22-50/30300047 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 № 0003352250, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 434 051 грн. (у тому числі 398 447 грн. за основним платежем та 35604 грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому або електронному вигляді.

Аналізовані норми податкового законодавства свідчать на користь висновку про те, що право платника на податковий кредит пов'язується з одночасним виконанням таких умов, як наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог 201.1, 201.2 статті 201 ПК, та фактичне виконання операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Судова практика вирішення податкових спорів ґрунтується на презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, спрямованих на одержання податкової вигоди, та достовірність відомостей у представлених платником первинних облікових документах.

У той же час податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, якщо одержана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, є результатом узгодженості дій платника з його контрагентом, спрямованих на ухилення від оподаткування та збагачення за рахунок бюджетних коштів.

Отже, окрім формальних вимог, встановлених статтею 201 ПК, умовою визнання права на податковий кредит є реальність господарської операції та прояв платником належного ступеня обачливості при виборі контрагента.

При цьому висновок податкового органу про недостовірність документів, підписаних іншими особами ніж ті, що значаться керівниками підприємств, за умови, коли платник пересвідчився у правоздатності постачальників та їх належній державній реєстрації, а також підтвердив реальність виконаних господарських операцій, не може розглядатися як самостійна підстава для невизнання права платника на податковий кредит.

Досліджуючи порядок виконання операцій між позивачем та спірним контрагентом, суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі договору поставки від 28.02.2011 позивач придбав у ТОВ «ТВК «Град» витратні матеріали до оргтехніки. Виконання цих операцій оформлено складенням податкових накладних, видаткових накладних; оплата товару позивачем в безготівковому порядку засвідчена платіжними дорученнями.

Судами також встановлено, що придбаний товар було використано Товариством під час провадження господарської діяльності з надання контрагентам послуг з ремонту та обслуговування офісної техніки, що підтверджується видатковими накладними, актами приймання-передачі послуг тощо.

У той же час висновок Інспекції про незаконне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями з названим контрагентом мотивований тим, що:

директор та засновник ТОВ «ТВК «Град» ОСОБА_1 заперечує свою причетність до діяльності цього суб'єкта господарювання та до підписання від його імені первинних документів;

ТОВ «ТВК «Град» не перебуває за місцезнаходженням, не володіє основними фондами (приміщеннями, транспортними засобами), трудовими ресурсами, об'єктивно необхідними для провадження фактичної господарської діяльності;

платником під час перевірки не подано доказів на підтвердження факту транспортування, зберігання товару у процесі його поставки позивачеві, його прийняття за кількістю та якістю тощо.

Втім у даному вказані обставини не можуть бути розцінені як такі, що виключають право платника на податковий кредиту.

Так у разі, якщо податковим органом не спростовано реальності поставки товару платникові останньому не може бути відмовлено у визнанні його права на податковий кредит з формальних підстав у зв'язку з підписанням документів невстановленою особою, якщо податковим органом не доведено, що платник був обізнаним про цей факт або проявив грубу необережність при укладенні та виконанні договорів.

Межі прояву належної обачливості визначаються, у тому числі, доступністю відомостей, які можуть бути отримані платником про своїх контрагентів. Використання платником офіційних джерел інформації, які характеризують діяльність контрагента, є проявом розумної обережності при виборі останнього.

Суди встановили, що на час виконання спірних операцій ТОВ «ТВК «Град» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) і перебувало на податковому обліку.

Подані платником документи на підтвердження його права на податковий кредит, містять обов'язкові реквізити та дозволяють встановити зміст господарської операції і її учасників. Відомості про особу, якою підписано спірні документи від імені контрагента, відповідають даним про керівника ТОВ «ТВК «Град» в його реєстраційних документах, вказана у первинних облікових документах адреса постачальника співпадає з інформацією з ЄДР. Законом не закріплений обов'язок платника перевіряти свого контрагента за місцем реєстрації.

Посилання Інспекції на пояснення ОСОБА_1, від імені якого проставлені підписи на поданих платником документах, цілком об'єктивно відхилені судами, позаяк за правилами статей 76, 86 КАС такі пояснення підлягають оцінці поряд з іншими доказами, та не можуть вважатися безумовним доказом податкового правопорушення.

Заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків. Крім того, слід враховувати, що за звичаями ділового обороту укладення договорів не вимагає обов'язкової присутності директорів обох контрагентів, достатнім є обмін екземплярами документів поштою або через представника (кур'єра).

Податковим органом не перевірялося фактичне перебування контрагента за юридичною адресою на момент виконання спірних операцій.

Доводи Інспекції про відсутність у ТОВ «ТВК «Град» задекларованих основних засобів, матеріально-технічної бази також не впливають на податкові наслідки господарської операції для покупця, адже стосуються оцінки діяльності контрагента, за поведінку якого Товариство не може нести відповідальність. Крім того, відомості про наявне у контрагента на праві власності або користування майно не перебувають у вільному доступі, у зв'язку з чим у позивача не було реальної можливості перевірити такі дані відносно спірного контрагента. Судами також встановлено наявність у штаті ТОВ «ТДК «Град» семи працівників на час виконання спірних операцій.

За таких обставин суди попередніх інстанцій з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією відсутності реальності спірних господарських операцій в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операцій, їх імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, та правомірно задовольнили даний позов.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 у справі № 826/1953/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько