Ухвала

від 29.05.2013 по справі 816/1090/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р.Справа № 816/1090/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. по справі № 816/1090/13-а

за позовом Приватного підприємства "Агрогруп"

до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Агрогруп" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби та просило суд постановити рішення , згідно якого визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.08.2012 року № 0000212301, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13192,50 грн., № 0000202301, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 12137 грн., від 26.10.2012 року № 0000312301, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 14565 грн., від 03.12.2012 року № 0000372301, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10662,50 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.13 позов задоволено .

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме, ст.ст.138, 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Хорольською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Агрогруп" (код 35754246) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ВІП СОЮЗ" (код 37240791) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- ч.1.5 ст. 203, п.1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України)

- п. 138.1 та п. 138.2 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2011 року у сумі 52771 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі за ІІІ квартал 201 року в сумі 12137 грн.

- п. 198.1 та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 10554 грн.

За результатами перевірки складено акт № 434/22-35754246 від 14.08.2012 року (а.с.18- 28).

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.08.2012 року № 0000212301, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13192,50 грн., № 0000202301, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 12137 грн., від 26.10.2012 року № 0000312301, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 14565 грн., від 03.12.2012 року № 0000372301, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10662,50 грн. (а.с.46-50).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається із матеріалів справи, між ПП "Агрогруп" (покупець) та ТОВ "ВІП СОЮЗ" (продавець) укладено договір поставки № 32 від 26.07.2011 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, а останній прийняти та оплатити його (а.с.32-33).

Реальність господарської операції підтверджено рахунками фактурами № СФ -0000424 від 12 серпня 2011 року, № 112 від 05 вересня 2011 року, податковимии накладними № 351 від 12.08.2011 року, № 513 від 12.09.2011 року, видатковими накладними № РН -0000193 від 12 серпня 2011 року, № РН - 0000599 від 12 вересня 2011 року, платіжними дорученнями № 249 від 15 вересня 2011 року на суму 30425,26 грн., № 324 від 25 жовтня 2011 року на суму 32900,00 грн. (а.с. 34 - 41).

Як вбачається із матеріалів справи, товар, який придбавав ПП «Агрогруп» передавався ТОВ «ВІП СОЮЗ» на площадці перевізника «ААЗ Трейдін Ко» та відправлялися кінцевому користувачу, що підтверджується наявністю договору № 4145 від 24.06.11, актами виконаних робіт, наявністю декларацій від перевізника.

Придбаний товар було використано у власній господарській діяльності, а саме реалізовано ТОВ "Крапив'янське", СТОВ ім. Калашника, ПСП ім. Цюрупи, Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство "Охоче", ТОВ "Агро Перемога", Долинська ДСДС, СФГ "Урожай" (а.с. 129 - 183), що підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, договорами на перевезення, актами виконаних робіт, платіжнимит дорученнями, довіренностями, журналом з реєстрації довіреностей, бухгалтерською довідкою щодо економічної вигоди в результаті здійснення операцій з придбання у ТОВ "ВІП СОЮЗ" запчастин.

Як сам позивач, так і його контрагент в період, який був охоплений перевіркою, є платниками ПДВ і стоять на обліку щодо цього в ДПС, що не оспорюється відповідачем.

Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи та обставини, встановлені на їх підставі в їх сукупності та взаємозв'язку, а саме, надання позивачем первинних документів, які б підтверджували її реальність, спрямованість на фактичні зміни, у відповідності до змісту здійсненого правочину, в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача, колегія суддів надходить до висновку, що відповідні угоди мають реальний характер.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження реальності (товарності) господарських операцій позивача з ТОВ «ВІП СОЮЗ» та вважає, що ці господарські операції мають правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та віднесення до валових витрат вартість придбаних товарів та послуг, оскільки реально вчинені у межах господарської діяльності та підтверджені належними первинними документами.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ «ВІП СОЮЗ» є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. по справі № 816/1090/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2013 р.