Ухвала

від 28.07.2014 по справі 816/1090/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2014 року м. Київ К/800/34542/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Ланченко Л.В.,

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013

у справі № 816/1090/13-а

за позовом Приватного підприємства "Агрогруп"

до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.08.2012 №0000212301 та №0000312301, від 26.10.2012 №0000312301, від 03.12.2012 №0000372301.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на її правонаступника - Хорольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ВІП СОЮЗ» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, складено акт від 14.08.2012 №434/22-35754246, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: ч.1, ч.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.138.1 та п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2011 року в сумі 52771,00 грн. та заниження податкових зобов'язань податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року в сумі 12137,00 грн.; п. 198.1 та п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 10554,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 28.08.2012 №0000212301, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 13192,50 грн.;

- від 28.08.2012 №0000202301, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12137,00 грн.;

- від 26.10.2012 №0000312301, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14565,00 грн.;

- від 03.12.2012 №0000372301, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 10662,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентом - ТОВ «ВІП СОЮЗ» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями.

Матеріали справи свідчать, що товар, який придбавав позивач, передавався ТОВ «ВІП СОЮЗ» на площадці перевізника «ААЗ Трейдін Ко» та відправлялися кінцевому користувачу, що підтверджується наявністю договору № 4145 від 24.06.11, актами виконаних робіт, деклараціями від перевізника.

Придбаний товар було використано у власній господарській діяльності, а саме реалізовано ТОВ "Крапив'янське", СТОВ ім. Калашника, ПСП ім. Цюрупи, Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство "Охоче", ТОВ "Агро Перемога", Долинська ДСДС, СФГ "Урожай", що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, договорами на перевезення, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, довіреностями, журналом з реєстрації довіреностей, бухгалтерською довідкою щодо економічної вигоди в результаті здійснення операцій з придбання у ТОВ "ВІП СОЮЗ" запчастин.

Як позивач, так і його контрагент в період, який був охоплений перевіркою, є платниками ПДВ і стоять на обліку в ДПС, що не оспорюється відповідачем.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ТОВ «ВІП СОЮЗ», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на її правонаступника - Хорольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) Л.В. Ланченко (підпис) Н.Г. Пилипчук