Постанова

від 28.05.2013 по справі 816/2245/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2245/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Кішка Д.О.

представника відповідача - Прокопчука О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22 квітня 2013 року позивач ТОВ "Кононівський елеватор" (далі за текстом - позивач, платник податків) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської МДПІ (далі за текстом - відповідач, податковий, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2012 року № 0000372301 та № 0000312301 (редакція позовних вимог від 14 травня 2013 року (том І а.с. 106)).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність висновків податкового органу щодо заниження орендної плати за землю з юридичних осіб за 2012 рік, а також неправомірного формування податкового кредиту за серпень 2012 року, зазнаючи, що висновки акта перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки, встановлені податковим органом порушення не мали місця в його господарській діяльності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, дії Карлівської МДПІ вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом в ході проведення перевірки виявлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань платника податків з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2012 рік та безпідставного формування податкового кредиту в серпні 2012 року за господарськими операціями з ТОВ "Кононівський елеватор".

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Карлівка-Агро" зареєстроване як юридична особа 07 жовтня 2002 року розпорядження Карлівської РДА (ідентифікаційний код 32217726). Підприємство перебувало на податковому обліку в Карлівській МДПІ.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Карлівка-Агро" від 21 серпня 2012 року (том ІІ а.с. 8) оформлено рішення учасників про припинення товариства шляхом приєднання до ТОВ "Кононівський елеватор". 26 грудня 2012 року державним реєстратором Карлівської РДА внесено запис про припинення ТОВ "Карлівка-Агро" за рішенням засновників (том І а.с. 240).

Відповідно до пункту 1.5.18 статуту ТОВ "Кононівський елеватор" (том І а.с 85-96) останнє є правонаступником ТОВ "Карлівка-Агро".

В період з 30 жовтня 2012 року по 08 листопада 2012 року Карлівською МДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Карлівка-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 жовтня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 жовтня 2012 року, за результатами якої складено акт від 14 листопада 2012 року № 153/22/32217726 (том І а.с. 14-52), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем:

вимог пункту 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено заниження податку на додану вартість на суму 846300,00 грн., в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту за серпень 2012 року на суму 846300,00 грн.;

вимог пункту 288.7 статті 288, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, що стало наслідком заниження орендної плати з юридичних осіб за землю за період з 01 січня 2012 року по 30 жовтня 2012 року на суму 253247,11 грн.

На підставі акта перевірки від 14 листопада 2012 року № 153/22/32217726 Карлівською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2012 року № 000312301 (том І а.с. 13), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 846300,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 423150,00 грн. та № 0000372301 (том І а.с. 12), яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб на суму 253247,11 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 126623,56 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги позивача вищі контролюючі органи залишили скарги підприємства без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2012 року № 0000312301 та № 0000372301 - без змін.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого вказані податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2012 року № 0000312301 та № 0000372301 підлягають скасуванню.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Карлівської МДПІ від 22 листопада 2012 року № 0000312301 та № 0000372301, суд виходить з наступного.

За висновками відповідача, викладеними в акті перевірки від 14 листопада 2012 року № 153/22/32217726, заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2012 року виникло внаслідок формування останнім податкового кредиту на підставі неповного пакету первинних документів за господарським договором, умови якого сторонами не виконані до цього часу.

Судом встановлено, що між ТОВ "Карлівка-Агро" (Покупець) та ТОВ "Кононівський елеватор" (Продавець) укладено Договір поставки від 15 серпня 2012 року № 3/08 (том І а.с. 107) (далі за тестом - Договір поставки). Предметом вказаного договору є поставка Продавцем на користь Покупця сої врожаю 2012 року на загальну суму поставки 6020000,00 грн., в тому числі ПДВ - 1003338,00 грн.

Пунктом 2 Договору поставки передбачено, що строк поставки товару - до 15 листопада 2012 року. Визначений Договором термін поставки пролонговано до 31 березня 2013 року на підставі Додаткової угоди до Договору поставки від 15 серпня 2012 року № 3/08 від 12 листопада 2012 року № 1 (том І а.с. 107).

Датою поставки товару, згідно умов зазначеного Договору, вважається дата оформлення зерновим складом у місці постачання складського документа на ім'я Покупця. Умови поставки ЕХW: франко склад: ТОВ "Кононівський елеватор" у відповідності із правилами "Інкотермс-2007".

Пунктом 2.5 вказаного Договору поставки передбачено, що при поставці товару продавець зобов'язується надати Покупцю: оригінал даного Договору, підписаного уповноваженим представником Постачальника і завіреного печаткою; рахунок-фактуру; податкову накладну; товарну накладну, виписану в день поставки Товару (датою оформлення складського документу на ім'я Покупця); картку аналізу зерна; складського документа, оформленого на ім'я Покупця; копію свідоцтва платника ПДВ постачальника.

Згідно вимог пункту 3 Договору поставки передбачено порядок розрахунків, а саме: оплата Товару здійснюється Покупцем у грошовій формі, попередня оплата - після надання Постачальником Покупцю документів, зазначених у пункті 2.5 цього договору. Датою оплати за Товар вважати дату списання грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця. У разі ненадання зазначених у пункті 2.5 договору документів, неповного або несвоєчасного надання, Покупець має право затримати оплату товару.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ "Карлівка-Агро" перераховано на користь Продавця передоплату за сою в сумі 5077800,00 грн.

На порушення умов пункту 3 договору поставки у Покупця на дату проведення перевірки відсутні усі необхідні (передбачені пунктом 2.5 Договору поставки) первинні документи. Зазначені документи не були надані позивачем і на вимогу суду.

Таким чином, попередня оплата, внесена Покупцем на рахунок Продавця судом документально підтвердженою вважатись не може, та як наслідок не може визнаватись правомірним і податковий кредит, сформований з урахуванням сум ПДВ за такою господарською операцією.

Разом із тим, ТОВ "Кононівський елеватор" на суму внесеної передоплати за сою у розмірі 5077800,00 грн. виписано податкову накладну від 23 серпня 2012 року № 190 (том І а.с. 112). Вищевказана податкова накладна зареєстрована у Єдиному державному реєстрі податкових накладних 04 вересня 2012 року. У серпні 2012 року ТОВ "Карлівка-Агро" включено зазначену податкову накладну до реєстру отриманих податкових накладних, а суму податку на додану вартість за останньою - до складу свого податкового кредиту, що відображено в декларації з податку на додану вартість ТОВ "Карлівка- Агро" за серпень 2012 року.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що дії, спрямовані на фактичне виконання Договору поставки від 15 серпня 2012 року № 3/08 сторонами не вчинялись, внаслідок чого умови зазначеного Договору на даний час не виконані.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість на суму податку на додану вартість є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Таким чином, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з обґрунтованістю та правомірністю прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2012 року № 0000312301.

Що стосується позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2012 року № 0000372301, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 25 грудня 2008 року між Карлівською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Карлівка-Агро" (Орендар) укладено договори оренди земельних ділянок (том І а.с. 114-117 та а.с. 119-122)

- площею 13,7294 га (м. Карлівка, вул. Заводська, 1а - площею 10,8517 га), в тому числі для комерційного використання 10,8517 га,

- площею 13,7294 га (м. Карлівка, пров. Халтуріна, 3 - 2,8777 га), в тому числі для комерційного використання 2,8777 га.

Відповідно до умов пункту 7 даного договору орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі щорічно.

Вищевказані договори зареєстровані у Карлівському районному відділі Полтавської Регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 25 жовтня 2010 року № 040855600954 та № 040855600955.

Матеріалами справи підтверджено, що вищевказані договори оренди землі від 25 грудня 2008 року припинили свою дію згідно Договорів про розірвання договору оренди землі від 06 вересня 2012 року (том І а.с. 124-126).

Судом встановлено, що змін та додаткових угод до вказаних договорів від 25 грудня 2008 року з приводу розміру орендної плати суб'єктами цих правовідносин не приймалось.

Вимогами підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

Порядок обчислення плати за землю врегульований статтею 286 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до зазначеної норми, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Вимогами пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

У зв'язку із тим, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати яких регламентовано положеннями спеціального Закону, позицію позивача стосовно того, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, суд вважає необґрунтованою, оскільки не можуть застосовуватися положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать чинному законодавству.

При цьому суд виходить з того, що податкова політика держави головним чином реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.

У рішенні від 16 грудня 2010 року № 5-рп/2010 "У справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", статті 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Конституційний Суд України встановив, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Таким чином, умови договорів оренди землі від 25 грудня 2008 року, укладених позивачем з Карлівською міською радою, щодо розміру орендної плати (як податкового зобов'язання), який нижчий, ніж передбачений податковим законодавством, є такими, що порушують публічний порядок у сфері оподаткування.

Зважаючи на викладене, доводи позивача про відсутність у нього обов'язку зі сплати донарахованого податкового зобов'язання відповідачем за 2012 рік з орендної плати з юридичних осіб за землю є необґрунтованими.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2012 року № 0000372301 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені Податковим кодексом та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова