Ухвала

від 17.09.2013 по справі 816/2245/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 р.Справа № 816/2245/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2013р. по справі № 816/2245/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор"

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2012 року № 0000372301 та № 0000312301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2013р. по справі № 816/2245/13-а в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор", не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята незаконно та необґрунтовано, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та зазначає, що дії Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби по винесенню податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2012 року № 0000372301 та № 0000312301 є неправомірними. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2013р. по справі № 816/2245/13-а та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Карлівка-Агро" було зареєстроване як юридична особа 07 жовтня 2002 року розпорядженням Карлівської РДА. Підприємство перебувало на податковому обліку в Карлівській МДПІ.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Карлівка-Агро" від 31 серпня 2012 року оформлено рішення учасників про припинення товариства шляхом приєднання до ТОВ "Кононівський елеватор". 26 грудня 2012 року державним реєстратором Карлівської РДА внесено запис про припинення ТОВ "Карлівка-Агро" за рішенням засновників.

Відповідно до пункту 1.5.18 статуту ТОВ "Кононівський елеватор" останнє є правонаступником ТОВ "Карлівка-Агро".

В період з 30 жовтня 2012 року по 08 листопада 2012 року Карлівською МДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Карлівка-Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 жовтня 2012 року, результати якої оформлені актом перевірки від 14 листопада 2012 року № 153/22/32217726 (том І а.с. 14-52).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем приписів вимог пункту 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено заниження податку на додану вартість на суму 846300,00 грн., в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту за серпень 2012 року на суму 846300,00 грн. та пункту 288.7 статті 288, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, що стало наслідком заниження орендної плати з юридичних осіб за землю за період з 01 січня 2012 року по 30 жовтня 2012 року на суму 253247,11 грн.

На підставі вище зазначеного акту відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2012 року № 000312301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 846300,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 423150,00 грн. та № 0000372301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб на суму 253247,11 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 126623,56 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги позивача вищі контролюючі органи залишили скарги підприємства без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2012 року № 0000312301 та № 0000372301 - без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган за результатами перевірки податкової звітності позивача правомірно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 846300 грн. та заниження орендної плати за землю у розмірі 253247,11 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як свідчить матеріали справи, між ТОВ "Карлівка-Агро" (покупець) та ТОВ "Кононівський елеватор" (продавець) укладено договір поставки від 15 серпня 2012 року № 3/08. Предметом вказаного договору є поставка продавцем на користь покупця сої врожаю 2012 року на загальну суму поставки 6020000,00 грн., в тому числі ПДВ - 1003338,00 грн.

Пунктом 2 Договору поставки передбачено, що строк поставки товару - до 15 листопада 2012 року. Визначений договором термін поставки пролонговано до 31 березня 2013 року на підставі додаткової угоди до договору поставки від 15 серпня 2012 року № 3/08 від 12 листопада 2012 року № 1.

Датою поставки товару, згідно умов зазначеного договору, вважається дата оформлення зерновим складом у місці постачання складського документа на ім'я покупця. Умови поставки ЕХW: франко склад: ТОВ "Кононівський елеватор" у відповідності із правилами "Інкотермс-2007".

Пунктом 2.5 вказаного договору поставки передбачено, що при поставці товару продавець зобов'язується надати покупцю: оригінал даного договору, підписаного уповноваженим представником постачальника і завіреного печаткою; рахунок-фактуру; податкову накладну; товарну накладну, виписану в день поставки товару (датою оформлення складського документу на ім'я покупця); картку аналізу зерна; складського документа, оформленого на ім'я покупця; копію свідоцтва платника ПДВ постачальника.

Згідно вимог пункту 3 Договору поставки від 15 серпня 2012 року № 3/08 передбачено порядок розрахунків, а саме: оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі, попередня оплата - після надання постачальником покупцю документів, зазначених у пункті 2.5 цього договору. Датою оплати за товар вважати дату списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця. У разі ненадання зазначених у пункті 2.5 договору документів, неповного або несвоєчасного надання, покупець має право затримати оплату товару.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ "Карлівка-Агро" перераховано на користь Продавця передоплату за сою в сумі 5077800,00 грн.

ТОВ "Кононівський елеватор" на суму внесеної передоплати за сою у розмірі 5077800,00 грн. виписано податкову накладну від 23 серпня 2012 року № 190. Вищевказана податкова накладна зареєстрована у Єдиному державному реєстрі податкових накладних 04 вересня 2012 року. У серпні 2012 року ТОВ "Карлівка-Агро" включено зазначену податкову накладну до реєстру отриманих податкових накладних, а суму податку на додану вартість за останньою - до складу свого податкового кредиту, що відображено в декларації з податку на додану вартість ТОВ "Карлівка- Агро" за серпень 2012 року.

Колегія суддів встановила, що дії, спрямовані на фактичне виконання договору поставки від 15 серпня 2012 року № 3/08 сторонами не вчинялись.

31.08.2012 року протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Карлівка-Агро» прийнято рішення припинити ТОВ «Карлівка-Агро» шляхом приєднання до ТОВ «Кононівський елеватор». З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2012р. ТОВ «Карлівка-Агро» ліквідовано шляхом приєднання до ТОВ "Кононівський елеватор" за рішенням засновників.

ТОВ «Карлівка-Агро» товару по договору №3/08 від 15.08.12 року від ТОВ «Кононівський елеватор» не отримувало, разом з тим суму попередньої оплати у розмірі 846300 грн. відображено у податковому кредиті у серпні 2012 року, хоча декларація з ПДВ за серпень 2012р. підприємством було подана до податкового органу до 20.09.2012 року, а 31.08.12 року було прийнято рішення про ліквідацію ТОВ «Карлівка-Агро» шляхом приєднання до ТОВ «Кононівськи елеватор» в подальшому до 26.12.2012р. (дати ліквідації ТОВ «Карлівка-Агро») підприємством не подавалося уточнюючої податкової звітності з ПДВ, якою було б відкриговано податок на додану вартість за серпень 2012р.

Відповідно до п. 192.1 Податковою кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послу особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податковий зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 192.1.1. пункту 192.1 ст. 192 Податковою кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

У відповідності пп. 192.1.2. п. 192.1 ст. 192 Податковою кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Вимогами пункту 192.3 ст. 192 Податковою кодексу України передбачено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Отже, ТОВ "Карлівка-Агро" та ТОВ "Кононівський елеватор" не здійснено коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту у сторону зменшення показників звітності у зв'язку з неотриманням товарів по договору №3/08 від 15.08.2012року, уточнених податкових декларацій по податку на додану вартість ТОВ "Карлівка-Агро" та позивачем ТОВ "Кононівський елеватор" не подавалося до податкового органу, у яких було б відкориговано податковий кредит за серпень 2012 року у розмірі 846300грн.

Разом з тим на дату складання договору від 15.08.2012 року ТОВ «Карлівка-Агро» основні фонди на балансі не мало (основні фонди були продані у березні, травні 2012 року ПРАТ «Полтавське ХПП» згідно договорів купівлі-продажу майна).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість на суму податку на додану вартість є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Також колегія суддів зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції, а у випадку позивача - відсутність доказів корегування податкового кредиту та податкового зобов'язання при приєднанні ТОВ «Карлівка-Агро», позбавляє покупця права на формування податкового кредиту, тому суд першої інстанції дійшов правомірно висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2012 року № 0000312301, оскільки позивач не надав документів, що підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 22 листопада 2012 року № 0000372301, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачаться з матеріалів справи, 25 грудня 2008 року між Карлівською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Карлівка-Агро" (орендар) укладено договори оренди земельних ділянок: площею 13,7294 га (м. Карлівка, вул. Заводська, 1а - площею 10,8517 га), в тому числі для комерційного використання 10,8517 га, та площею 13,7294 га (м. Карлівка, пров. Халтуріна, 3 - 2,8777 га), в тому числі для комерційного використання 2,8777 га.

Відповідно до умов пункту 7 даного договору орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі щорічно.

Вищевказані договори зареєстровані у Карлівському районному відділі Полтавської Регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 25 жовтня 2010 року № 040855600954 та № 040855600955.

Як свідчать матеріали справи, вищевказані договори оренди землі від 25 грудня 2008 року припинили свою дію згідно Договорів про розірвання договору оренди землі від 06 вересня 2012 року.

Зміни та додаткових угод до вказаних договорів від 25 грудня 2008 року з приводу розміру орендної плати суб'єктами цих правовідносин не приймалось.

Вимогами підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже розмір орендної плати для земель іншого (відмінного від сільськогосподарського призначення) має складати 3 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки на відповідний рік.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 р.

Відповідно до абзацу 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно ст. 7 Закону України "Про оцінку земель" суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок.

У відповідності ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Тому, якщо у населеному пункті рішенням ради запроваджена нова нормативна грошова оцінка землі та в установленому порядку вона оприлюднена, платники самостійно повинні звернутися до відповідного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для отримання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, перерахувати суму податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності та подати вказану довідку з податковою звітністю до податкового органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно інформації - листа відділу Держкомзему у Карлівському районі Полтавської області від 22.02.2012 року № 01-100/500 про грошову оцінку земельних ділянок та згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель м. Карлівка Полтавської області нормативна грошова оцінка земельних ділянок, що знаходяться в користуванні ТОВ «Карлівка - Агро» станом на 01.01.2012 року складає: у м. Карлівка по вул. Заводська, 1а, землі комерційного використання площею 10,8517 га, загальна ціна ділянки 16447921,69 грн. та у м. Карлівка по пров. Халтуріна, 3, землі комерційного використання площею 2,8777 га, загальна ціна ділянки 6456119, 95 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Карлівською міською радою листом від 22.06.2011р. №02-34/737 додатково було повідомлено ТОВ «Карлівка-Агро» про зміну нормативної грошової оцінки землі міста Карлівки станом на 01.01.2012р. та запропоновано терміново поновити нормативну грошову оцінку орендованих земельних ділянок, даний лист було вручено представнику підприємства 30.06.2011р., про що свідчить копія поштового повідомлення.

Отже, загальна грошова оцінка вищевказаних ділянок станом на 01.01.2012р. становить 22904041,64 грн., тому загальний розмір орендної плати за землю за 2012р. відповідно повинен складати 687121,25 грн. = (22904041,64 грн. х 3%).

ТОВ «Карлівка-Агро» до Карлівської МДПІ за 2012р. подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) від 28.01.2011р. № 9000138854, в якій орендну плату за 2012р. визначено в розмірі 280803,82 грн. без індексації нормативної грошової оцінки земель, а відповідно з індексацією нормативної грошової оцінки земель орендна плата за 2012 рік має складати 687121,25 грн.

26.10.2012 року ТОВ «Карлівка-Агро» подано уточнюючу декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата земельні ділянки державної і комунальної власності) від 26.10.2012р. № 6109, в зв'язку з розірванням договорів оренди 06.09.2012р. у якій позивач зазначив, що орендна плата за землю за період 01.01.2012 року по 05.09.2012 року повинна становити 467624,23грн.

Таким чином колегія суддів зазначає, що позивачем в порушення п.288.7 ст.288 та п.289.1 ст. Податкового Кодексу України занижено розмір орендної плати на суму 253247,11грн. = (687121,25грн. - 214377,12 грн.), а податковим органом правомірно встановлено суму заниження

та донараховано зобов'язання з даного податку, а тому податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2012 року № 0000372301 прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені Податковим кодексом та законами України.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Доказів щодо факту виникнення від'ємного значення ПДВ та заниження орендної плати за землю у спірних періодах під час розгляду справи позивачем не надано.

Колегія суддів вважає, що податковий орган за результатами перевірки податкової звітності позивача правомірно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 846300 грн. та заниження орендної плати за землю у розмірі 253247,11 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2012 року № 0000372301 та № 0000312301.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2013р. по справі № 816/2245/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2013р. по справі № 816/2245/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 23.09.2013 р.