Ухвала

від 15.03.2017 по справі 816/2245/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/800/50222/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника відповідача Прокопчука О.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 по справі №816/2245/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор 04.10.2013 звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.10.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 61, 67 Конституції України, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 18, частини другої статті 21, частини першої статті 30 Закону України Про оренду землі , статті 19 Закону України Про плату за землю , статей 188, 286 Господарського кодексу України, статті 654 Цивільного кодексу України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області її правонаступником - Карлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Карлівка-Агро , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 30.10.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.10.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог пункту 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено заниження податку на додану вартість на суму 846300,00грн.; пункту 288.7 статті 288, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, що стало наслідком заниження орендної плати з юридичних осіб за землю за період з 01.01.2012 по 30.10.2012 на суму 253247,11грн.

За результатами перевірки Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією складено акт від 14.11.2012 №153/22/32217726 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.11.2012 №0000312301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 846300,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 423150,00грн.; від 22.11.2012 №0000372301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб на суму 253247,11грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 126623,56грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 №0000372301 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Карлівською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Карлівка-Агро (орендар) 25.12.2008 укладено договори оренди земельних ділянок: площею 13,7294га (м. Карлівка, вул. Заводська, 1а - площею 10,8517га), в тому числі для комерційного використання 10,8517га, та площею 13,7294га (м. Карлівка, пров. Халтуріна, 3 - 2,8777га), в тому числі для комерційного використання 2,8777га.

Відповідно до умов договорів орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі щорічно. Змін до договорів відносно розміру орендної плати не вносилося. Зазначені договори оренди землі від 25.12.2008 припинили свою дію згідно договорів про розірвання договору оренди землі від 06.09.2012.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, нормативна грошова оцінка земельних ділянок, що знаходяться в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Карлівка-Агро станом на 01.01.2012 складає: у м. Карлівка по вул. Заводська, 1а, землі комерційного використання площею 10,8517га, загальна ціна ділянки 16447921,69грн. та у м. Карлівка по пров. Халтуріна, 3, землі комерційного використання площею 2,8777га, загальна ціна ділянки 6456119,95грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Карлівка-Агро листом від 22.06.2011 №02-34/737 було повідомлено про зміну нормативної грошової оцінки землі міста Карлівки станом з 01.01.2012, даний лист було вручено представнику підприємства 30.06.2011, про що свідчить копія поштового повідомлення.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодексу України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Таким чином, розмір орендної плати для земель іншого (відмінного від сільськогосподарського призначення) має складати 3% від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки на відповідний рік.

При цьому, законодавцем визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За таких обставин, протягом 2012 року позивач зобов'язаний був сплачувати орендну плату за земельні ділянки, які перебували в його користуванні, у розмірі не меншому за 3% від нормативної грошової оцінки, яка діяла на той час, тобто грошової оцінки землі у розмірі 16447921,69грн. та 6456119,95грн. за відповідні земельні ділянки, встановлених рішенням Карлівської міської ради станом на 01.01.2012.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 №0000372301 є правильним.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 №0000312301 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Карлівка-Агро від 31.08.2012 оформлено рішення учасників про припинення товариства шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор . Державним реєстратором Карлівської РДА 26.12.2012 внесено запис про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю Карлівка-Агро за рішенням засновників. Товариство з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю Карлівка-Агро .

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Карлівка-Агро (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор (продавець) укладено договір поставки від 15.08.2012 №3/08. Предметом вказаного договору є поставка продавцем на користь покупця сої врожаю 2012 року на загальну суму поставки 6020000,00грн., в тому числі ПДВ - 1003338,00грн.

На виконання умов вищевказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю Карлівка-Агро перераховано на користь продавця передоплату за сою в сумі 5077800,00грн. Товариством з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор на суму внесеної передоплати за сою у розмірі 5077800,00грн. виписано податкову накладну від 23.08.2012 №190.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, з достатньою повнотою дослідивши операцію поставки сої між Товариством з обмеженою відповідальністю Карлівка-Агро та Товариством з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор , дійшли обґрунтованого висновку про відсутність факту реального виконання спірної операції, виходячи не з якогось окремого недоліку первинних документів, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на те, що покупцем не отримано товару від Товариства з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор , дії на фактичне виконання операції контрагентами не вчинялись, коригування показників звітності у зв'язку з невиконанням договору покупцем не здійснювалося, покупець був приєднаний до продавця в той же час як мала виконуватися поставка.

Крім того, судами встановлено, що на дату складання договору від 15.08.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю Карлівка-Агро не мало на балансі основних фондів (основні фонди були продані у березні та травні 2012 року ПРАТ Полтавське ХПП ).

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кононівський елеватор залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 по справі №816/2245/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

І.Я. Олендер