ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД —————————————————————— П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 травня 2013 р.Справа № 815/407/13-а Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача – судді Турецької І.О. суддів – Стас Л.В., Косцової І.П. за участю секретаря – Скоріної Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці, заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тріал-М» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за участю Чорноморської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, - В С Т А Н О В И В: У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тріал-М» (надалі – ТОВ «Тріал-М», позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених ТОВ «Тріал-М» до бюджету мита у сумі 814 338,06 грн., податку на додану вартість у сумі 1 808 010,63 грн. та зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (надалі - ГУДКСУ в Одеській області) здійснити повернення на користь ТОВ «Тріал-М» надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 814 338,06 грн. та податку на додану вартість у сумі 1 808 010,63 грн. Позов мотивувався тим, що Південна митниця відмовила товариству у розмитненні товару за першим методом, тобто за ціною договору у зв'язку з чим, розмитнення відбувалося за шостим (резервним) методом і, як наслідок цього, були зайво сплачені суми мита та податку на додану вартість. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Тріал-М» - задоволено. Суд визнав протиправними дії Південної митниці щодо митного оформлення товару ТОВ «Тріал-М» за митною вартістю, визначеною за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, що імпортується до України. Визнав протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю «Тріал-М» мита у сумі 814 338,06 грн. та податку на додану вартість у сумі 1 808 010,63 грн. Зобов'язав ГУДКСУ в Одеській області здійснити повернення на користь ТОВ «Тріал-М» надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 814 338,06 грн. та податку на додану вартість у сумі 1 808 010,63 грн. шляхом стягнення надмірно сплаченого мита у сумі 814 338,06 грн. з рахунку «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» та надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 1 808 010,63 грн. з рахунку «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання». Рішення суду обґрунтовувалося встановленням факту надмірної сплати позивачем до Державного бюджету України мита та податку на додану вартість, у зв'язку з чим, на підставі ч.1 ст.301 Митного Кодексу (надалі – МК України) та ст.43 Податкового Кодексу (надалі - ПК України), зайво сплачені грошові кошти підлягають поверненню з Державного бюджету. Апелянти, в особі Південної митниці, ГУДКСУ в Одеській області та заступника прокурора Одеської області, вказуючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке виразилося у неналежній оцінці доказів у справі та не доведенням обставин, що мають значення для її правильного вирішення, які суд вважав встановленими, просять постановлене рішення скасувати та ухвалити нове – про відмову в задоволенні позову. В суді апеляційної інстанції, представники апелянтів в особі Південної митниці та заступника прокурора Одеської області наполягали на задоволенні їх апеляційних скарг. Представник ГУДКСУ в Одеській області до суду апеляційної інстанції не з'явився, про місце, день та час судового розгляду повідомлений належним чином. Представник ТОВ «Тріал-М» просив в задоволенні апеляційних скарг відмовити, рішення суду залишити без змін та встановити, на підставі ст.257 КАС України, порядок його виконання, зазначивши в резолютивній його частині про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 814 338,06 грн. та податку на додану вартість у сумі 1 808 010, 63 грн. З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити на наступних підставах. Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення, виходячи зі наступного. Так, дослідженням фактичних обставин справи було встановлено, що на протязі жовтня – грудня 2009 року позивач укладав контракти з компаніями «RANDLUX SALES ING», «QUALITY PORK INTERNETIONAL ING», «COOPERTIVA CENTRAL OESTE CATARINENSE», «FRIGORIFICO MARABELLA LTD», «SEARA ALIMENTOS S.A.», «BRF-BRASIL FOODS S.A.», «COTRIJUL-COOPERATIVA AGROPECUARIA&INDUSTRIAL», відповідно до яких він покупав товар - заморожене м'ясо та м'ясопродукти власного виробництва, на умовах CIF Одеса/ CIF Іллічівськ (в редакції ІNCOTERMS - 2000). Кількість, ціна і номенклатура товару зазначалася в інвойсах і специфікаціях, які були невід'ємною частиною цих контрактів, оплата здійснювалася в доларах США. На виконання вищеперелічених контрактів позивачу було поставлено товар на загальну суму 14 762 344,48 грн., що підтверджується наданими інвойсами (т.1 а.с.13-169). 30 листопада 2009 року між ТОВ «Тріал-М» (Замовник) та ТОВ « 3-А» (Виконавець) був укладений договір з надання послуг по декларуванню товарів № 30/11/09, за яким Замовник поручів, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання за обумовлену плату надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, які переміщуються через митний кордон України, їх оформлення в митниці (т. 2 а.с. 124-125). У період з січня 2010 року по вересень 2010 року ТОВ « 3-А» були заповнені та подані до Південної митниці вантажно – митні декларації (надалі - ВМД) у яких зазначено митну вартість товару згідно зазначених інвойсів (рядок 42 «фактурна ціна») у загальній сумі 14 762 344,48 грн. Як встановив суд першої інстанції відповідачем, в особі Південної митниці, було усно відмовлено в прийнятті зазначених митних декларацій, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України, у зв'язку із заниженням, на їх думку, митної вартості товару, що імпортується. Південною митницею для встановлення митної вартості товару позивача був використаний шостий (резервний) метод, у зв'язку з чим, ТОВ «Тріал-М» зазначено митну вартість товару з урахуванням коригування (рядок 45 «коригування ціни товару») у загальній сумі 22 988 059,28 грн. Отже позивачем були сплачені митні платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митним органом за шостим методом, що перевищує митні платежі, які підлягали сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом. Так, ТОВ «Тріал-М» до Державного бюджету сплачено мито у сумі - 2 249 842,35 грн. та податок на додану вартість у сумі - 5 047 580,38 грн., про що міститься відмітка Південної митниці на вищезазначених ВМД (т. 2 а.с. 36-55). 02 липня 2012 року ТОВ «Тріал-М» звернулось до Південної митниці із заявою № 02-07/1 про повернення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість (т. 1 а.с. 209-210). Листом від 10 липня 2012 року 8/42-02/15956 Південна митниця направила декларанту відповідь на зазначену заяву, якою зажадала надати належним чином завірені копії карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішень про визначення митної вартості за вищезазначеними ВМД (т. 2 а.с. 14-15). Колегія суддів вважає правильною та обґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо порушення прав позивача при застосуванні митним органом шостого резервного метода визначення митної вартості товару за відсутності будь – якого обґрунтування неможливості застосування першого методу. Так, відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Згідно ст. 260 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом. Згідно п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (надалі - Порядок № 1766) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документі або якщо він відмовився від їх надання, митну вартість визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно законодавства (п. 14 Порядку № 1766). Статтею 86 МК України передбачено, що у випадку, якщо декларантом не виконано всі умови встановлені митним законодавством, митний орган має право відмовити в прийнятті митної декларації; відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту. Згідно вимог ч. 4 статті 273 МК України (яка регламентує застосування шостого резервного методу визначення митної вартості), якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово проінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Враховуючи вимоги даної статті, суд першої інстанції вірно зазначив, що твердження представника митного органу, що позивач самостійно визначив митну вартість за резервним методом, є лише припущенням, оскільки у позивача повинен бути у такому разі документ, який би свідчив про інформування з боку митного органу про митну вартість, що визначена за резервним методом. Однак такий документ не був наданий митним органом. Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2. за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4. на основі віднімання вартості; 5. на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6. резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ст.267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Частиною 3 ст. 266 МК України передбачено, що, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Цією ж статтею передбачено, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Верховний Суд України в своїх рішеннях при вирішенні питань у подібних спірних правовідносинах неодноразово визначав, що згідно норм МК України та підзаконних актів митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості (постанови ВСУ від 20 квітня 2010 року №10/58, від 21 січня 2011 року по справі №21-56а10). Зазначений контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України. Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Тріал-М» для розмитнення товару були подані до Південної митниці необхідні документи для митного оформлення товару, у тому числі контракти та інвойси, ВМД із зазначенням фактурної (договірної) вартості товару (графа 22, 42), які у своїй сукупності документально підтверджують визначення митної вартості товару за першим методом (за ціною договору). Доводи апелянтів про наявність у позивача підстав для визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом з підстав понесення ним при імпорті товару поряд зі сплатою на адресу контрагентів вартості отриманих товарів за контрактами, додаткових витрат, пов'язаних, зокрема, з транспортуванням та страхуванням товару не можуть бути прийняти до уваги, так як товар позивачу поставлявся на умовах - CIF Одеса, CIF Іллічівськ (у редакції ІНКОТЕРМС - 2000), тобто всі додаткові витрати, пов'язані з перевезенням та страхуванням товару згідно із вищезазначеними контрактами несуть продавці товару. Згідно висновку № 8335 судово-економічної експертизи від 02 листопада 2012 роук ТОВ «Тріал-М» надмірно сплачені до бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні ВМД на поставку товару компаніями «RANDLUX SALES ING», «QUALITY PORK INTERNETIONAL ING», «COOPERTIVA CENTRAL OESTE CATARINENSE», «FRIGORIFICO MARABELLA LTD», «SEARA ALIMENTOS S.A.», «BRF-BRASIL FOODS S.A.», «COTRIJUL-COOPERATIVA AGROPECUARIA&INDUSTRIAL» у відповідності до умов контрактів у розмірі 2 622 348,69 грн., у тому числі: мито у розмірі 814 338,02 грн. та податок на додану вартість у розмірі 1 808 010,67 грн. Суд апеляційної інстанції вважає, що даний доказ, якій є належним та допустимим у контексті ст.70 КАС України, підтверджує доводи позивача щодо надмірної сплати до бюджету митних платежів. Також слід звернути увагу на те, що не є заснованим на законі довід апелянтів про те, що у зв'язку з відсутністю письмових рішень митного органу про відмову в прийнятті спірних ВМД до митного оформлення, у справі відсутній предмет спору. Так, колегія суддів вважає, що обраний спосіб захисту позивача щодо оформлення товару за вказаною відповідачем митною вартістю, а потім оскарження дій митного органу, не суперечить закону. Проведення митного оформлення Південною митницею товару, згідно з поданою позивачем вантажною митною декларацією є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржено до суду. При цьому право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив метод визначення та суму митної вартості, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 01 грудня 2009 року у справі за позовом TOB «Пластфарма» до Львівської митниці та на неї посилався позивач в адміністративному позові. Процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (надалі - Порядок № 618). Механізм виконання рішень про стягнення коштів з Державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів з Державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (надалі - Порядок № 845). Пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів з Державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів. Відповідно до п. 16 Порядку №845 органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів. Відповідно до п. 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів Державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідним змінити постанову суд першої інстанції, стягнувши з Державного бюджету України на користь ТОВ «Тріал-М» суму надмірно сплачених до бюджету платежів у загальній сумі 2 622 348, 69 грн., які було зараховано до бюджету, а в іншій частині постанову суду першої інстанції залишивши без змін. Також, колегія суддів бажає зазначити, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апеляційні скарги залишаються без задоволення. Керуючись ст.ст. 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 201, ч. 1 п.1 ст. 205, 207, 254 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці, заступника прокурора Одеської області – залишити без задоволення. Змінити постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року в частині стягнення надмірно сплачених платежів до Державного бюджету України, виклавши абзац 4 в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тріал-М» (65029, м. Одеса, вул. Кінна, 22, ідентифікаційний код 36794363) надмірно сплачених до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю «Тріал-М» мита у сумі 814 338,06 (вісімсот чотирнадцять тисяч триста тридцять вісім )грн. та податку на додану вартість у сумі 1 808 010,63 (один мільйон вісімсот вісім тисяч десять) грн., що були зараховані до бюджету у загальній сумі 2 622 348, 69 (два мільйони шістсот двадцять дві тисячі триста сорок вісім) грн. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі. Доповідач - суддя І.О.Турецька суддя Л.В. Стас суддя І.П. Косцова
Суд | Одеський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.05.2013 |
Оприлюднено | 04.06.2013 |
Номер документу | 31588862 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський апеляційний адміністративний суд
Турецька І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні