Постанова

від 31.05.2013 по справі 2а-12801/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2013 року письмове провадження № 2а-12801/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег-АС" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000962270 від 27.04.2012

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 27.04.2012 р. № 0000962270.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 05.11.2012 р. було встановлено, що на розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва знаходиться справа № 2a-8269/l2/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000012330 від 05 січня 2012 року, яке прийнято ДПІ за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОB «Українська Будівельна компанія №2».

Суд дійшов висновку, що справи № 2а-12801/12/2670, № 2а-8269/12/2670 пов'язані між собою, при цьому обставини, що будуть встановлені у судовому рішенні по другій справі матимуть преюдиціальне значення і можуть вплинути на результат розгляду даної справи.

Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 05.11.2012 р. було зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі №2а-8269/12/2670.

Ухвалою суду від 08.04.2013 р. у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі №2а-8269/12/2670 поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем, згідно з пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України на підставі постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві Міщенко О.В. від 27.01.2012 р. в рамках кримінальної справи №71-00217, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Українська Будівельна Компанія №2», ТОВ «Берніс Продакт», ТОВ «Деал Трейд», ТОВ «Ольтенія Білд», ТОВ «БК Мастерклас», ТОВ «Сітіінвестбуд», ТОВ «Уютторг» за період з 01.01.2009 р. по 21.12.2011 р.

В ході перевірки було встановлено, що за перевіряємий період позивач мав договірні взаємовідносини з рядом контрагентів - ТОВ «Українська Будівельна Компанія №2», ТОВ «Деал Трейд», ТОВ «Берніс Продакт», ТОВ «Ольтенія Білд», ТОВ «БК Мастерклас», ТОВ «Сітіінвестбуд», ТОВ «Уютторг».

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Ольтенія Білд» ґрунтувалися на наступних договорах:

1. субпідряду від 10.06.2010 р. № 10/06/10, за яким позивач як підрядник доручав, а контрагент як субпідрядник зобов'язувався виконати власними силами, з матеріалів поставки позивача та власних матеріалів, комплекс загально-будівельних робіт з реконструкції об'єкту - будинку культури за адресою: смт. Козин, вул. Партизанська 1А, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти роботи та оплатити їх. Загальна вартість робіт за цим Договором визначається відповідно договірної ціни та кошторисного розрахунку і складає - 603 213,60 грн., в тому числі ПДВ 20% -100 535,60 грн. До договору були складені об'єктний та локальні кошториси.

На підтвердження виконання умов договору від 10.06.2010 р. № 10/06/10, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані роботи, сторонами були складені акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року, за жовтень 2010 року, а ТОВ «Ольтенія Білд» були виписані позивачу податкові накладні: від 30.09.2010 р. № 318 на загальну суму 251378,69 грн. (в т.ч. ПДВ - 41896,45 грн.).; від 29.10.2010 р. № 656 на загальну суму 350958,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58493,00 грн.).

2. субпідряду від 04.10.2010 р. № 4/10/10, за яким позивач як підрядник доручав, а контрагент як субпідрядник зобов'язувався виконати власними силами, з матеріалів поставки позивача, будівельно-монтажні та оздоблювальні роботи на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Гетьмана, 6, «Б, Б», ТЦ «Більшовик», а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти роботи та оплатити їх. Загальна вартість робіт за цим Договором визначається згідно Кошторису і складає 109214,21 грн., крім того ПДВ 20% - 21 842,84 грн. До договору був складений відповідний кошторис.

На підтвердження виконання умов договору від 04.10.2010 р. № 4/10/10, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані роботи, сторонами був складний акт виконаних робіт за жовтень 2010 року, а ТОВ «Ольтенія Білд» була виписана позивачу податкова накладна від 26.10.2010 р. № 573 на загальну суму 131 057,05 грн. (в т.ч. ПДВ - 21824,84 грн.).

3. субпідряду від 12.01.2011 р. № 12/01, за яким позивач як підрядник доручав, а контрагент як субпідрядник зобов'язувався виконати власними силами, з матеріалів поставки позивача, комплекс будівельно-монтажних робіт на об'єкті за адресою: Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 28/а, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти роботи та оплатити їх. Загальна вартість робіт за цим Договором визначається згідно Кошторису і складає 1 040 719,20 грн., в тому числі ПДВ 20% -173 453,20 грн. До договору був складений локальний кошторис.

На підтвердження виконання умов договору від 12.01.2011 р. № 12/01, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані роботи, сторонами був складний акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, а ТОВ «Ольтенія Білд» були виписані позивачу податкові накладні: від 31.01.2011 р. № 317 на загальну суму 1040719,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 173453,20 грн.); від 28.02.2011 р. № 407 на загальну суму 340710,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 56785,00 грн.).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «ДЕАЛ ТРЕЙД» ґрунтувалися на договорі про поставку товарів, укладеному у спрощений спосіб (шляхом обміну документами), на підтвердження виконання якого та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари, ТОВ «ДЕАЛ ТРЕЙД» були виписані позивачу первинні документи: видаткові накладні від 17.03.2011 p. №80 на загальну суму 13643,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 273,86 грн.); від 04.04.2011 p. № 56 на загальну суму 1 509,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 251,55 грн.); від 12.05.2011 p. № 151 на загальну суму 1 839,22 грн. (в т.ч. ПДВ - 306,54 грн.); від 29.06.2011 р. № 798 на загальну суму 45 546,45 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 591,07 грн.); від 30.06.2011 р. № 813 на загальну суму 490 374,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 81 729,10 грн.); від 30.06.2011 р. № 814 на загальну суму 106 057,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 676,18 грн.); від 30.06.2011 р. №812 на загальну суму 560 020,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 93 336,73 грн.); від 30.06.2011 р. №811 на загальну суму 370 240,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 61 706,75 грн.); податкові накладні від 17.03.2011 p. №80 на загальну суму 13643,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 273,86 грн.); від 04.04.2011 p. № 56 на загальну суму 1 509,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 251,55 грн.); від 12.05.2011 p. № 151 на загальну суму 1 839,22 грн. (в т.ч. ПДВ - 306,54 грн.); від 29.06.2011 р. № 798 на загальну суму 45 546,45 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 591,07 грн.); від 30.06.2011 р. № 813 на загальну суму 490 374,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 81 729,10 грн.); від 30.06.2011 р. № 814 на загальну суму 106 057,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 676,18 грн.); від 30.06.2011 р. №812 на загальну суму 560 020,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 93 336,73 грн.); від 30.06.2011 р. №811 на загальну суму 370 240,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 61 706,75 грн.).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Уютторг» ґрунтувалися на договорі про поставку товарів, укладеному у спрощений спосіб (шляхом обміну документами), на підтвердження виконання якого та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари, ТОВ «Уютторг» були виписані позивачу первинні документи: видаткові накладні від 23.11.2010 р. № 031123 на загальну суму 17101,87 грн. (в т.ч. ПДВ - 2850,31 грн.); від 15.11.2010 р. № 101115 на загальну суму 161828,82 грн. (в т.ч. ПДВ - 26971,47 грн.); від 05.11.2010 р. № 051105 на загальну суму 95860,75 грн. (в т.ч. ПДВ - 15976,79 грн.); від 09.09.2010 р. № 040909 на загальну суму 6745,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 1124,19 грн.); від 06.09.2010 р. № 030906 на загальну суму 1082,21 грн. (в т.ч. ПДВ - 180,37 грн.); податкові накладні від 23.11.2010 р. № 031123 на загальну суму 17101,87 грн. (в т.ч. ПДВ - 2850,31 грн.); від 15.11.2010 р. № 081115 на загальну суму 161828,82 грн. (в т.ч. ПДВ - 26971,47 грн.); від 05.11.2010 № 051105 на загальну суму 95860,75 грн. (в т.ч. ПДВ - 15976,79 грн.); від 09.09.2010 р. № 040909 на загальну суму 6745,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 1124,19 грн.); від 06.09.2010 р. № 050906 на загальну суму 1082,21 грн. (в т.ч. ПДВ - 180,37 грн.);

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Сітіінвестбуд» ґрунтувалися на договорі про поставку товарів, укладеному у спрощений спосіб (шляхом обміну документами), на підтвердження виконання якого та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари, ТОВ «Сітіінвестбуд» були виписані позивачу первинні документи: видаткова накладна від 01.06.2009 р. № 581 на загальну суму 63645,75 грн. (в т.ч. ПДВ - 10607,63 грн.) та податкова накладна від 29.05.2009 p. № 782 на загальну суму 63645,75 грн. (в т.ч. ПДВ - 10607,63 грн.)

Крім того, взаємовідносини позивача з ТОВ «Сітіінвестбуд» також ґрунтувалися на наступних договорах:

1. будівельного підряду від 16.04.2009 р. № 21, за яким контрагент як підрядник брав на себе зобов'язання своїми силами і засобами якісно та в строки визначені в цьому договорі виконати комплекс будівельних poбiт на об'єкті «Водна зона готельного комплексу Ялта-Інтурист» в м. Ялта, а позивач як замовник, в свою чергу, зобов'язувався прийняти роботи та оплатити їх. Загальна ціна Договору визначається згідно розрахунків кошторисів та актів виконаних робіт. Вартість по цьому договору складає 287315 грн., у тому числі ПДВ - 47885,83 грн. До договору був складений відповідний кошторис.

На підтвердження виконання умов договору від 16.04.2009 р. № 21, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані роботи, сторонами був складений акт виконаних робіт за травень 2009 року, а ТОВ «Сітіінвестбуд» були виписані позивачу податкові накладні: від 20.05.2009 р. № 720/1 на загальну суму 92315,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15385,83 грн.).; від 15.05.2009 р. № 692/1 на загальну суму 195000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 32500,00 грн.).

2. будівельного підряду від 15.04.2009 р. № 20, за яким контрагент як підрядник брав на себе зобов'язання своїми силами і засобами якісно та в строки визначені в цьому договорі виконати комплекс робіт з реконструкції будинку культури за адресою: Київська обл., смт.Козин, вул. Партизанська 1А, а позивач як замовник, в свою чергу, зобов'язувався прийняти роботи та оплатити їх. Загальна ціна Договору визначається згідно розрахунків кошторисів та актів виконаних робіт. Орієнтовна вартість робіт по цьому договору складає 735 129,60 грн., у тому числі ПДВ 122 521,60 грн.

На підтвердження виконання умов договору від 15.04.2009 р. № 20, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані роботи, сторонами були складені акти виконаних робіт за квітень 2009 року та травень 2009 року; акти передачі-приймання обладнання та матеріалів № 1,2, а ТОВ «Сітіінвестбуд» були виписані позивачу податкові накладні: від 15.04.2009 р. № 411/1 на загальну суму 153 999,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 666,60 грн.).; від 23.04.2009 р. № 536 на загальну суму 201 639,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 606,60 грн.); від 12.05.2009 р. № 647/1 на загальну суму 379 425,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 63 237,60 грн.).

3. будівельного підряду від 16.02.2009 р. № 13, за яким контрагент як підрядник брав на себе зобов'язання своїми силами і засобами якісно та в строки визначені в цьому договорі виконати монтажні роботи за адресою: в м. Бровари, бул. Незалежності, 28А, а позивач як замовник, в свою чергу, зобов'язувався прийняти роботи та оплатити їх. Загальна ціна Договору визначається згідно розрахунків кошторисів та актів виконаних робіт і складає 168304,06 грн., у тому числі ПДВ 28050,68 грн.

На підтвердження виконання умов договору від 16.02.2009 р. № 13, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані роботи, сторонами був складений акт виконаних робіт за лютий 2009 року , а ТОВ «Сітіінвестбуд» була виписана позивачу податкова накладна: від 20.02.2009 р. № 199/1 на загальну суму 168304,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 28050,67 грн.).

4. будівельного підряду від 11.02.2009 р. № 12, за яким контрагент як підрядник брав на себе зобов'язання своїми силами і засобами якісно та в строки визначені в цьому договорі виконати монтажні роботи за адресою: в м. Бровари, бул. Незалежності, 28А, а позивач як замовник, в свою чергу, зобов'язувався прийняти роботи та оплатити їх. Загальна ціна Договору визначається згідно розрахунків кошторисів та актів виконаних робіт і складає 601263,65 грн., у тому числі ПДВ 100210,61 грн.

На підтвердження виконання умов договору від 11.02.2009 р. № 12, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані роботи, сторонами був складений акт приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 року , а ТОВ «Сітіінвестбуд» була виписана позивачу податкова накладна: від 19.03.2009 р. № 326/1 на загальну суму 601263,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 100210,60 грн.).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Українська Будівельна Компанія №2» ґрунтувалися на наступних договорах:

1. субпідряду від 30.06.2011 р. № 37/07, за яким контрагент як підрядник зобов'язувався виконати власними силами, з матеріалів поставки позивача як замовника, комплекс будівельно-монтажних робіт по виготовленню автоклав них борт-форм на об'єкті за адресою: м. Київ, бул. Незалежності, 28/а, а позивач як замовник, в свою чергу, зобов'язувався прийняти роботи та оплатити їх. Загальна вартість робіт за цим Договором визначається відповідно Кошторису і складає 109 501,20 грн., в тому числі ПДВ 20% -18250,20 грн.

На підтвердження виконання умов договору від 30.06.2011 р. № 37/07, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані роботи, сторонами був складений акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року, а ТОВ «УБК №2» виписана позивачу податкова накладна від 29.07.2011 р. № 432 на загальну суму 109501,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 18250,20 грн.).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Берніс Продакт» ґрунтувалися на договорі про поставку товарів, укладеному у спрощений спосіб (шляхом обміну документами), на підтвердження виконання якого та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари, ТОВ «Берніс Продакт» були виписані позивачу первинні документи: видаткові накладні від 02.08.2011 р. № 57 на загальну суму 10372,04 грн. (в т.ч. ПДВ - 1728,67 грн.), від 29.07.2011 р. № 856 на загальну суму 7512,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 1252,03 грн.), від 30.06.2011 р. № 933 на загальну суму 102024,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 17004,05грн.), від 30.06.2011 р. № 932 на загальну суму 310470,70 грн. (в т.ч. ПДВ - 51745,12грн.), від 30.06.2011 р. № 931 на загальну суму 280112,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 46685,40грн.); податкові накладні від 02.08.2011 р. № 57 на загальну суму 10372,04 грн. (в т.ч. ПДВ - 1728,67 грн.), від 29.07.2011 р. № 856 на загальну суму 7512,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 1252,03 грн.), від 30.06.2011 р. № 933 на загальну суму 102024,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 17004,05грн.), від 30.06.2011 р. № 932 на загальну суму 310470,70 грн. (в т.ч. ПДВ - 51745,12грн.), від 30.06.2011 р. № 931 на загальну суму 280112,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 46685,40грн.).

На думку позивача, виписані контрагентами первинні документи (видаткові та податкові накладні) є документами, що дають йому право на податковий кредит.

Під час перевірки також було встановлено, що документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ «БК Мастерклас» не подані позивачем до перевірки у зв'язку з їх виїмкою слідчим прокуратури Києво-Святошинського району Київської області юристом 3 класу Мойсеєнко A.M. згідно протоколу виїмки та огляду від 04.11.2010 р.

Не беручи до уваги зазначене та нехтуючи вимогами п.85.9. ст.85 Податкового кодексу України, відповідачем була проведена перевірка позивача по взаємовідносинам з ТОВ «БК Мастерклас» на підставі даних бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

В ході перевірки, проведеним аналізом контрагентів позивача - ТОВ «Українська Будівельна Компанія №2», ТОВ «Ольтенія Білд», ТОВ «БК Мастерклас», ТОВ «Сітіінвестбуд», ТОВ «Уютгорг», ТОВ «Деал Трейд» встановлено, що зазначені підприємства не звітували протягом останнього періоду; в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств; підприємствами не подано жодного додатку К1 до декларацій; відсутнє виробниче обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Отже, здійснювані такими підприємствами господарські операції, не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети; систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (надання послуг). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Таким чином, наслідком діяльності зазначених підприємств є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того, перевіркою було встановлено, що в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі М.Києва перебуває кримінальна справа №71-00217, порушена відносно директора ПП «Гранд-Сервіс» ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.212 ч.3, 366 ч.2, 205 ч.2 КК України та щодо невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України.

В ході досудового слідства було встановлено, що причетні до незаконної діяльності ОСОБА_3 невстановлені слідством особи в 2008-2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності повторно вчинили дії по створенню та придбанню суб'єктів незаконної діяльності, а саме: ТОВ «Українська Будівельна Компанія №2», ТOB «Берніс Продакт», ТОВ «Деал Трейд», ТОВ «Ольтенія Білд».

За версією досудового слідства, створення та придбання перелічених суб'єктів господарської діяльності дало змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації вказаних підприємств. Використовуючи вказані фіктивні юридичні особи, невстановлені особи отримали можливість, минаючи засновників та директорів вказаних підприємств, розпоряджатися банківськими рахунками, складати від імені підприємств фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи(послуги), не сплачувати в повному обсязі до бюджетів та державних цільових фондів податки, збори, обов'язкові платежі. Зазначені товариства зареєстровані на осіб, що не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, згідно реєстраційних документів засновниками та керівниками є громадяни мешканці Інших регіонів України та Російської Федерації.

Також в ході проведення оперативно-розшукових заходів, встановлено співорганізатора злочинної схеми щодо здійснення фіктивного підприємництва, а саме гр.ОСОБА_4, 1967р.н., який вступивши у злочинну змову з гр.ОСОБА_5.( засуджений у 2009 році Шевченківським районним судом м. Києва за споєння злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України) та невстановленою слідством особою на ім'я «ОСОБА_6», використовуючи осіб необізнаних у своїх цілях та дійсних намірах, у 2010-2011 роках створив ряд фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

25.11.2011 року Голосіївським районним судом м. Києва було винесено постанову №1-1457/11 від 25.11.11р., згідно якої останнього визнано винним у скоєні злочинів, відповідальність за які передбачено ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України.

Згідної вказаної постанови визнано фіктивним наступні СГД, які протягом 2009-2011 pp., та які використовувались службовими особами ряду підприємств, в т.ч. ТОВ «Ковчег-АС» при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема: ТОВ «БК Мастерклас», ТОВ «Сітіінвестбуд», ТОВ «Уютторг».

Податковим органом надано оцінку викладеному та зроблено висновок, про відсутність у позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним рахункам-фактурам, видатковим накладним та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у позивача створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Отже, усі правочини, укладені між позивачем та контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення, а складені ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 12.04.2012 р. № 49/1-22-70-33098755, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає зарахуванню по сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 2 749 825,00 грн., а саме: за грудень 2008 року у сумі 317 962,00 грн.; за січень 2009 року у сумі 94 045,00 грн.; за лютий 2009 року у сумі 373 809,00 грн.; за березень 2009 року у сумі 223 303,00 грн.; за квітень 2009 року у сумі 59 273,00 грн.; за травень 2009 року у сумі 121 731,00 грн.; за червень 2009 року у сумі 337 145,00 грн.; за липень 2009 року у сумі 16 396,00 грн.; за серпень 2009 року у сумі 269 728,00 грн.; за вересень 2009 року у сумі 160 833,00 грн.; за жовтень 2009 року у сумі 47 173,00 грн.; за листопад 2009 року у сумі 45 732,00 грн.; за вересень 2010 року у сумі 43 201,00 грн.; за жовтень 2010 року у сумі 80 336,00 грн.; за листопад 2010 року у сумі 45 798,00 грн.; за січень 2011 року у сумі 173 453,00 грн.; за лютий 2011 року у сумі 56 785,00 грн.; за березень 2011 року у сумі 2 274,00 грн.; за квітень 2011 року у сумі 252,00 грн.; за травень 2011 року у сумі 307,00 грн.; за червень 2011 року у сумі 262 039,00 грн.; за липень 2011 року у сумі 18 250,00 грн.

У порушення вимог п.86.9. ст.86 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 12.04.2012 р. № 49/1-22-70-33098755, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.04.2012 р. № 0000962270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану в розмірі 1 740 706,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 311 400,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та ДПС України, за результатами якого оскаржуване рішення відповідача було залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу не опитувались, а висновки про нікчемність правочинів, сформовані відповідачем є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, приймаються судом критично та до уваги не приймаються.

На момент вчинення правочинів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Згідно положень інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, слід зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податкових деклараціях.

Пунктом 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні визначено, що державним податковим інспекціям, надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках-коштів, одержаних без установлених законом підстав,а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Також, статтею 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не самостійно визнавати їх нікчемними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

З матеріалів справи також встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2012 р. у справі № 2a-8269/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012330 від 05 січня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 р. було задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС», Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2012 р. скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000012330 від 05 січня 2012 року, прийняте на підставі акту перевірки від 21.12.2011 р. №578/123-30-33098755, складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС» з питань дотримання правомірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія №2» за червень та вересень 2011 року. За правилами ст.254 Кодексу адміністративного судочинства, рішення набрало законної сили з моменту його проголошення.

Таким чином, в судовому порядку були спростовані доводи податкового органу щодо нікчемності договорів, укладених між ТОВ «Ковчег-АС» та ТОВ «Українська будівельна компанія №2» за червень та вересень 2011 року, а також правомірність формування ТОВ «Ковчег-АС» податкового кредиту з ПДВ у червні та вересні 2011 року, що, крім іншого, є також предметом розгляду по даній справі, оскільки перевірка позивача по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Українська будівельна компанія №2» проводилась за період з 01.01.2009 р. по 21.12.2011 р.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені правочинами, які не були визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами (зокрема, податковими накладними), отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві про призначення позапланової документальної перевірки від 27.01.2012 р., оскільки, інформація, викладена у зазначеній постанові була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Судом на момент прийняття рішення у справі не встановлено про наявність постановлених у судовому порядку обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів за фактом фіктивного підприємництва.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Більше того, відповідно до п.86.9. ст.86 Кодексу, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи; або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Як вже зазначалось, нехтуючи вищезазначеними вимогами діючого податкового законодавства, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, належним чином не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 27.04.2012 р. №0000962270.

Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій