Постанова

від 29.05.2013 по справі 910/1042/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р. Справа№ 910/1042/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача: Стоєв В.Л. - за довіреністю

від відповідача: Штепа В.О. - за довіленістю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вематек Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 року

у справі № 910/1042/13 (Судяя Цюкало Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РПП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вематек Україна"

про стягнення 213 224,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РПП", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВеМаТек Україна" про стягнення 213224, 00 грн.

Позовні вимоги були вмотивовані тим, що позивачем було помилково перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 213224,00 грн., та відповідачем залишені без задоволення неодноразові звернення позивача з вимогами повернути ці кошти.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2013 року у справі № 910/1042/13 (Суддя Цюкало Ю.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РПП" задоволено повністю, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВеМаТек Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РПП" заборгованість в сумі 213224,00 грн. - безпідставно отриманих коштів та 4264,48 грн. - судового збору за подання позовної заяви.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вематек Україна", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Смірнова Л.Г., Тищенко О.В., апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вематек Україна" прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.05.2013 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції було помилково застосовано до даних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка не підлягає застосуванню, спірні грошові кошти було перераховано позивачем на рахунок відповідача на виконання укладеного між сторонами 29.02.2012 року договору поставки, за товар, що був отриманий позивачем згідно видаткової накладної, підписаної 29.02.2012 року. Тобто, як стверджує апелянт, кошти в сумі 213224,00 грн. перераховані позивачем на рахунок відповідача на законній підставі, на виконання укладеного між сторонами договору поставки.

Позивач, згідно з поданим до апеляційного суду 22.05.2013 року відзивом проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що між сторонами не було укладено договору із зазначеними в платіжному дорученні номером та датою, у зв'язку з чим грошові кошти підлягають безумовному поверненню відповідачем позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Позивач стверджує також, що він дійсно отримував товар щодо якого планувалось укладення договору поставки, але значно пізніше і не на умовах договору поставки; причиною відмови позивача від укладення договору поставки була невизначеність характеристик обладнання. Позивач посилається на те, що додані до апеляційної скарги первинні документи не є належними доказами укладення між сторонами договору поставки.

Позивачем додатково письмово пояснено суду, що укладення договору на поставку плоттеру між сторонами передбачалось саме в письмовій формі, та відсутність факту узгодження між сторонами всіх істотних умов договору підтверджується наявністю кількох редакцій договору, запропонованих та підписаних лише однією стороною.

Згідно з поданою 27.05.2013 року заявою позивач просив суд призначити судову експертизу видаткової накладної № В-00071 від 29.02.2012 року з метою встановлення: дати (періоду) складання зазначеної видаткової накладної та справжності печаток та підписів сторін на накладній.

Клопотання вмотивовано тим, що позивач має сумніви, чи була підписана його представником вказана накладна.

Наведене клопотання позивача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що посилання позивача на те, що він має ґрунтовні сумніви щодо того, чи була підписана ним видаткова накладна, не можуть бути підставою для признання судової експертизи. Клопотання позивача є необґрунтованим, а підстави для призначення судової експертизи з метою роз'яснення питань, поставлених позивачем - відсутні.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2013 року, якою було порушено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 11.02.2013 року, було зобов'язано відповідача надати суду, зокрема, письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини; документи, що підтверджують заперечення проти позову.

До судового засідання, що відбулось 11.02.2013 року відповідач не з'явився, витребувані документи не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Суд першої інстанції визначив, що позивачем надано всі необхідні документи для вирішення справи по суті та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирішив справу по суті за наявними в ній матеріалами в першому судовому засіданні, не відкладаючи розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що у даному випадку нез'явлення в судове засідання відповідача перешкоджало вирішення спору в даному засіданні та призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на таке, колегія суддів робить висновок про те, що наведені обставини спричинили неможливість подання відповідачем заперечень на позовну заяву та доказів на підтвердження таких заперечень.

Додатково подані відповідачем докази є такими, що мають значення для справи та підлягають врахуванні при розгляді справи апеляційним судом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РПП" про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 213224,00 грн. суд першої інстанції виходив виключно з того, що факт перерахуванням спірної суми є доведений та підтверджений платіжним дорученням № 822 від 29.02.2012 року, а доказів повернення грошових коштів відповідачем до матеріалів справи не надано.

Рішення суду першої інстанції прийнято на підставі поданих позивачем доказів, а саме: платіжного доручення про перерахування грошових коштів та претензій позивача до відповідача з доказами направлення цих претензій відповідачу.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до невірних висновків про задоволення позовних вимог.

Так, судом першої інстанції з'ясовано лише факт перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача та неповернення цих коштів відповідачем. Натомість, місцевим господарським судом не було з'ясовано, чи дійсно спірні грошові кошти були перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача без достатніх правових підстав, що надало б можливість застосування до даних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Апеляційним судом, на підставі дослідження поданих сторонами доказів встановлено наступне.

Як стверджує позивач, у лютому 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "РПП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВеМаТек Україна" відбулись переговори щодо укладення договору купівлі-продажу плотеру. Наведена обставина не заперечується відповідачем.

29.02.2012 року, згідно видаткової накладної № В-00000071 відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВеМаТек Україна", було відвантажено, а позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "РПП", прийнято продукцію на загальну суму 213224,00 грн., а саме: широкоформатний плотер/каттер VS-640 у кількості 1 шт., чорнила у кількості 4 шт., очищувальна рідина до чорнил у кількості 1 шт.

Вказана видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками підприємств - Товариства з обмеженою відповідальністю "РПП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВеМаТек Україна".

Отримання товару представником Товариства з обмеженою відповідальністю "РПП" було здійснено на підставі Довіреності № 34, виданої позивачем 29.02.2012 року.

Платіжним дорученням від 29.02.2012 року № 822 позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «РПП» було перераховано на рахунок ТОВ "Вематек Україна" грошові кошти в сумі 213224,00 грн. При цьому, в графі «призначення платежу» зазначено: «оплата за плотер струйного друку VS-640 згідно дог. № 2702/1 від 27.02.12».

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене та зважаючи на обставини справи, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт одержання позивачем від відповідача товару на суму 213224,00 грн. (плотер VS-640 у кількості 1 шт., чорнила у кількості 4 шт., очищувальна рідина до чорнил у кількості 1 шт.) підтверджується видатковою накладною від 29.02.2012 р., довіреністю № 34, виданою 29.02.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «РПП» директору Вітковичу Олександру Богдановичу на отримання від ТОВ "ВеМаТек Україна" цінностей: плотеру VS-640 у кількості 1 шт., чорнил у кількості 4 шт., очищувальної рідини у кількості 1 шт.

Факт оплати позивачем відповідачу товару в сумі 213224,00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 29.02.2012 року № 822.

Крім того, матеріали справи містять Акт виконання гарантійного ремонту, з якого вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВеМаТек Україна" 05.04.2012 року виконаний гарантійний ремонт товару (обладнання): плоттеру VS-640 (видаткова накладна № В-00000071 від 29.02.2012), недоліки якого були виявлені 04.04.2012 року. Акт містить підписи представників ТОВ «РПП» та ТОВ "ВеМаТек Україна".

З огляду на викладене, з матеріалів справи вбачається та судом встановлено укладення між сторонами договору поставки товару на суму 213224,00 грн. у спрощений спосіб; передання товару відповідачем, його прийняття та оплата позивачем.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно набутої суми грошових коштів у сумі 213224,00 грн.

В обґрунтування таких позовних вимог позивач посилався на те, що між сторонами не було укладено договору, за яким було перераховано спірну суму грошових коштів, у зв'язку з чим останні підлягають безумовному поверненню відповідачем позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 цього ж кодексу визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Тобто, необхідною умовою для застосування положень вказаної статті, повинна бути наявність обставини набуття особою відповідного майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначалось, апеляційним судом встановлено укладення між сторонами договору поставки товару на суму 213224,00 грн. у спрощений спосіб. При цьому, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу, зокрема, ціну товару, яку визначено сторонами в сумі 213224,00 грн. та предмет договору - широкоформатний плотер/каттер VS-640 у кількості 1 шт., чорнила у кількості 4 шт., очищувальна рідина до чорнил у кількості 1 шт.

Сторонами було виконано умови вказаного договору, а саме, відповідачем поставлено позивачу обумовлений товар на суму 213224,00 грн., а позивачем вказаний товар прийнято та сплачено за нього грошову суму в розмірі 213224,00 грн.

При цьому, поведінка як позивача, так і відповідача засвідчила їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду робить висновок про те, що грошові кошти в сумі 213224,00 грн., повернення яких вимагається позивачем від відповідача, були перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача за наявності законних підстав, а саме, на виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки товару на суму 213224,00 грн.

Наведений договір є дійсним, та підстави вважати зворотне у суду відсутні.

Тобто, твердження позивача про те, що такі кошти отримані відповідачем безпідставно, спростовуються матеріалами справи.

Посилання позивача на те, що плоттер, щодо якого планувалось укладення договору поставки, який, за твердженнями позивача, не був укладений, був отриманий позивачем за інших підстав, не знайшли свого підтвердження. Наведені обставини позивачем не доведені належними доказами у справі.

За таких обставин, оскільки судом встановлена наявність правових підстав для отримання відповідачем від позивача грошових коштів на суму 213224,00 грн., у суду відсутні підстави застосування до даних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на таке, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РПП" є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи (п. 1).

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 року у справі № 910/1042/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вематек Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 року у справі № 910/1042/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 року у справі № 910/1042/13 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РПП" відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РПП" (69069, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 58/54, ЄДРПОУ 37167759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вематек Україна" (01133, м. Київ, вул.. Щорса, 29, ЄДРПОУ 33058031) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2132,24 грн.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Повний текст постанови складено та підписано 29.05.2013 року

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Гончаров С.А.

Судді Смірнова Л.Г.

Тищенко О.В.