Ухвала

від 04.06.2013 по справі 0110/3288/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ (М. ФЕОДОСІЯ)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/700/13Головуючий суду першої інстанції:Данилова О.В. Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

"04" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіМоісеєнко Т.І., СуддівПолянської В.О., Редько Г.В., При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного підприємства «Бірюза» про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки трудової книжки, зобов.язання видати наказ про зміну дати звільнення, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Бірюза» на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 09 квітня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року ОСОБА_6 . звернулась до суду з|із| позовом до ПП "Бірюза|благоустрою|", в якому після уточнення остаточно просила стягнути середній заробіток за час затримки видачи трудової книжки, змінити дату звільнення з роботи на день отримання нею трудової книжки, зобов.язати відповідача видати наказ про зміну дати її звільнення з роботи, та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з лютого 2010 року позивач працювала на посаді начальника ПТО в ПП «Бірюза». Наказом №15-к від 28.05.2012 року була звільнена з роботи з 28.05.2012 року за нормами п.1 ст.36 КЗпП України, за угодою сторін. В день звільнення трудову книжку їй не видали, надалі вона неодноразово зверталась з заявами про видачу трудової книжки, однак своєчасно її не отримала, що перешкоджало її працевлаштуванню і постановки на облік в центрі зайнятості.

Трудова книжка була отримана нею поштою, після звернення з позовом до суду, а саме 26.12.2012 року.

На підставі наведеного просила змінити дату звільнення з роботи з 28.05.2012 року на 26.12.2012 року - день фактичного отримання трудової книжки, зобов.язати відповідача видати наказ про зміну дати її звільнення з роботи, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачи трудової книжки.

Позивач також вважає, що діями відповідача їй спричинена моральна шкода, оскільки за відсутності трудової книжки вона не мала можливості працевлаштуватись, в неї виникли труднощі щодо своєго утримання, порушились звичайні життеві устої, що спричиняло їй душевну біль та моральні страждання, які вона оцінює в розмірі 5000 грв.

Рішенням Кіровського районного суду АРК від 09 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 були задоволені частково.

ПП «Бірюза» зобов.язане змінити дату звільнення ОСОБА_6 з посади начальника ПТО , із зазначенням дати звільнення 14.12.2012 року.

Зобов.язане ПП «Бірюза» видати наказ про звільнення ОСОБА_6 з посади начальника ПТО з 14.12.2012 року.

Стягнуто з ПП «Бірюза» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв.язку з затримкою видачі трудової книжки в розмірі 5291 грв.73 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Судом також було вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПП «Бірюза» принесло апеляційну скаргу, в який йдеться про скасування рішення суду першої інстанції і приняття нового рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Апелянт вважає, що останнім днем роботи працівника є день його звільнення. ОСОБА_6 в день звільнення була ознайомлена з наказом про звільнення , однак не дочекалась керівника і не отримала трудову книжку з записом про звільнення. Крім того, підприємством на її адресу направлявся лист про необхідність отримання трудової книжки, однак вказаний лист був повернений поштою за завершенням терміну зберігання. З червня по листопад 2012 року позивач з відповідачем щодо можливості отримання трудової книжки не спілкувалась, з заявою про надіслання трудової книжки на її адресу поштою звернулася лише 14 листопада 2012 року.

За такими обставинами апелянт вважає, що позивач навмисно не отримала трудову книжку , в зв.язку з чим у суду першої інстанції не було підстав для зміни дати її звільнення з роботи і стягнення середнього заробітку за час затримки видачи трудової книжки.

Апелянт .також вважає, що судом неправильно вирішене питання щодо застосування строків позовної давності, оскільки ОСОБА_6 з 28.05.2012 року було відомо про звільненя з роботи, однак за позовом про захист порушеного права вона звернулась лише у грудні 2012 року, тобто за межами строку, встановленого ст.233 КЗпП України.

|очевиДослідивши матеріали справи|речі| в межах доводів апеляційних скарг , вислухавшипояснення осіб, що з.явились у судове засідання, перевіривши надані сторонами докази, колегія суддів вважає|лічить|, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено|установлений| , що позивач ОСОБА_6. з лютого 2010 року працювала в Приватному підприємстві "Бірюза|благоустрою|"на посаді начальника ПТО та була звільненна за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України з 28.05.2012 року, що підтверджується наказом №15-к від 28.05.2012 року, з яким позивач була ознайомлена під підпис (а.с.5)

З матеріалів справи також вбачається, що в день звільнення трудова книжка їй видана не була, остаточний розрахунок не проведений, що підтверджується зверненнями ОСОБА_6 до приватного підприємства «Бірюза» від 29.05.2012 року, та від.05.2012 року, зверненням до прокуратури від 11.06.2012 року та постановою Кіровського РВ ГУ МВС України в АРК від 19.06.2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7, який є керівником ПП «Бірюза». .( а.с.3-4,6-8,10).

Сторонами не заперечувалось, що 14.11.2012 року ОСОБА_6. звернулась до ПП «Бірюза» з письмовою заявою про надіслання трудової книжки на її адресу поштою, проте вказана заява була виконана лише 14.12.2012 року, а фактично трудову книжку позивач отримала лише 26.12.2012 року ( а.с.18,36)

Колегія сддів вважає, що розглядая справу суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що трудові права ОСОБА_6 з боку ПП «Бірюза» були порушені.

Так, відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов.язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку та провести з ним остаточний розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Судом безсуперечно встановлено, що вказані вимоги закону ПП «Бірюза» були порушені.

Доводи апелянта про те, що для виконання обов.зку вручення трудової книжки ОСОБА_6 представники підприємства виїзжали за адресою місця проживання позивача, однак їм не було відчинено, або нікого не було вдома, про що складені акти від 01.06.2012 року та від 08.06.2012 року, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки вказані акти складені працівниками зацівленої особи і не узгоджуються з іншими обставинами по справі. ( а.с.19,20)

Не є обгорунтованими і доводи апелянта про те, що позивач навмисно ухилялась від отримання трудової книжки, оскільки не звернулась на почту для отримання рекомендованого листа підприємства від 15.06.2012 року, яким вона запрошувалась для отримання трудової книжки. ( а.с.17). Вказаний лист був повернений відповідачу за закінченням термінів зберігання 17.07.2012 року, однак відомості про те, що ОСОБА_6 було відомо про наявність такого листа суду не надано.

Більш того,починаючи з липня 2012 року ПП «Бірюза» не вжило ніяких заходів щодо належного сповіщення ОСОБА_6 про необхідність отримання трудової книжки, незважаючи на те, що обов.язок повернення звільненому працівнику трудової книжки покладається на роботодавця.

Інших доказів про відсутність вини відповідача в затримці видачі трудової книжки ОСОБА_6 за період з 28.05.2012 року по 14.12.2012 року суду не надано.

За такими обставинами колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведений факт відсутності його вини в несвоєчасній видачі трудової книжки позивачу.

Відповідно до п.4.1, 4.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення Українп №58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за №110, , при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповновадженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним в порядку, встановленому п.2.10 Інструкції.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зобов.язав відповідача змінити дату звільнення ОСОБА_6, зазначивши датою звільнення день відправлення трудової книжки поштою на адресу позивача, відповідно до її письмової заяви, тобто 14.12.2012 року.

Суд також правомірно зобов.язав ПП «Бірюза»видати наказ про зміну дати звільнення ОСОБА_6 з 28.05.2012 року на 14.12.2012 року, що відповідає положенням Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок ...»

На підставі ч.4 ст.235 КЗпП України суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, пов.язаного з затримкою видачі трудової книжки з вини власника., а саме за період з 29.05.2012 року по 14.12.2012 року, який склав 141 робочий день.

Розрахунок розміру середньо-денного заробітку позивача і розмір середнього заробітку, стягнутого на її користь за час вимушеного прогулу не оскаржується і не є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Доводи апелянта про те, що суд дійшов необгрунтованого висновку про те, що позивачем не пропущений строк звернення до суду за захистом порушеного права не є обгрунтованими і не можуть бути прийняти до уваги.

Вказані обставини ретельно досліджувались судом першої інстанції, їм надана належна правова оцінка, з якою колегія суддів погоджується, оскільки судом безсуперечено встановлено, що відповідачем порушені вимоги ст.47 КЗпП України щодо обов.язку роботодавця видати працівнику в день звільнення трудову книжку.

Відповідно до ст.233 КЗпП України. Працівник може звернутись до суду за захистом порушеного права протягом 3 місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення. Або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що трудову книжку ОСОБА_6 отримала в грудні 2012 року і в грудні 2012 року звернулась з позовом до суду, тобто в межах строку позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги не містять доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішень суду першої інстанці колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бірюза» - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 09 квітня 2013 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Моісеєнко Т.І. Полянська В.О. Редько Г.В.