Постанова

від 04.06.2013 по справі 12-19/211-03-6813

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р.Справа № 12-19/211-03-6813 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від скаржника: не з'явився

від відповідача: Міхелькіс О.Я. - за дорученням

від ВДВС: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації "Біляївське ресторане господарство Біляївської райспоживспілки"

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 01 квітня 2013 року

у справі № 12-19/211-03-6813

за позовом Біляївського госпрозрахункового об'єднання громадського харчування

до Військової частини А-1925 Південного оперативного командування ВС України Військовий санаторій „Одеський"

про стягнення 34.524 грн. 52 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2013 р. (суддя Никифорчук М.І.) заява Підприємства споживчої кооперації "Біляївське ресторане господарство Біляївської райспоживспілки" (далі Підприємство, стягувач) щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні з Біляївського госпрозрахункового об'єднання громадського харчування на його правонаступника - Підприємство споживчої кооперації "Біляївське ресторане господарство Біляївської райспоживспілки", поновлення строку для пред'явлення наказу № 12-19/211-03-6813 від 13.05.2005 р. до виконання, поновлення строку на видачу дублікату зазначеного наказу та видачу його дублікату задоволена частково та здійснена заміна стягувача у справі його правонаступником, а саме: Біляївського госпрозрахункового об'єднання громадського харчування на Підприємство споживчої кооперації "Біляївське ресторане господарство Біляївської райспоживспілки", а в решті частині заяви - відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що матеріали справи однозначно та беззаперечно свідчать про реорганізацію стягувача у Підприємство.

Відмовляючи в решті частині заяви місцевий суд виходив з того, що стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дублікату зазначеного вище наказу після закінчення строку пред'явлення його до виконання, а крім того, заявником до своєї заяви не надано доказів втрати вказаного вище дублікату наказу, що передбачено ст.120 ГПК України.

В апеляційній скарзі Підприємство просить вищеназвану ухвалу місцевого суду частково скасувати та задовольнити його заяву у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що дублікат вищевказаного наказу суду був пред'явлений до виконання вчасно, проте був втрачений органами державної виконавчої служби в процесі його примусового виконання останніми, тобто не з вини заявника, про що свідчить довідка ВДВС про відсутність виконавчого документу, у зв'язку з чим причина, внаслідок якої стягувачем було пропущено строк, на звернення до суду із заявою про видачу дублікату наказу є поважною, а тому цей строк підлягає поновленню. В обґрунтування своєї скарги заявник посилається на ст. ст. 119, 120 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу боржник просить ухвалу місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства без задоволення. У судовому засіданні представник боржника доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Скаржник та управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, але не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника боржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2003 р. позов Біляївського госпрозрахункового об'єднання громадського харчування задоволений повністю та з військової частини А-1925 Південного оперативного командування ВС України Військовий санаторій „Одеський" стягнуто: 28048 грн. 22 коп. - боргу, 1958 грн. - пені, 2524 грн. 35 коп. - 3 % річних, 1993 грн. 75 коп. - збитків від інфляції, а також понесені судові витрати по справі: 345 грн. 28 коп. - на сплату держмита та 118 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2004 р. здійснена заміна відповідача його правонаступником, а саме: військової частини А-1925 Південного оперативного командування ВС України Військовий санаторій „Одеський" на 411 Центральний військовий клінічний госпіталь Південного оперативного командування.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2004 р. подання військового прокурора Південного регіону України про перегляд судового рішення від 22.10.2003 р. за нововиявленими обставинами залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2004 р. ухвала місцевого суду від 24.06.2004р. скасована, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2004 р. подання військового прокурора Південного регіону України про перегляд судового рішення від 22.10.2003 р. за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а зазначене судове рішення без змін.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2004 р. ухвала господарського суду Одеської області від 17.09.2004 р. скасована. Подання військового прокурора Південного регіону України про перегляд судового рішення від 22.10.2003 р. за нововиявленими обставинами задоволено, зазначене рішення скасовано, а в позові Підприємству - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2005 р. постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2004 р. скасована, а ухвала господарського суду Одеської області від 17.09.2004 р. залишена без змін.

13.05.2005 р. місцевим судом Підприємству виданий наказ № 12-19/211-03-6813 на примусове виконання судового рішення від 22.10.2003 р., який 17.05.2005 р. пред'явлений стягувачем до Першої державної виконавчої служби у Приморському районному управлінні м. Одеси, якою 19.05.2005 р. відкрито виконавче провадження з виконання названого наказу суду.

На свою заяву від 10.04.2008 р. щодо невиконання наказу господарського суду від 13.05.2005 р. стягувач отримав відповідь від 24.04.2008 р. про те, що виконавчий документ - наказ № 12-19/211-03-6813 втрачений при поштовій пересилці виконавчих документів під час ліквідації Першої державної виконавчої служби у Приморському районному управлінні м. Одеси та створенні Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси.

У зв'язку з втратою органами державної виконавчої служби наказу № 12-19/211-03-6813 від 13.05.2005 р. стягувач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про поновлення строку пред'явлення вказаного наказу до виконання та видачу його дублікату.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2008 р. стягувачеві поновлено строк на пред'явлення наказу та видано дублікат наказу у справі № 12-19/211-03-6813, з обчислення строку для його пред'явлення до виконання з 28.11.2008 р. по 28.11.2011 р.

27.02.2009 р. стягувачем до першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції поданий дублікат наказу № 12-19/211-03-6813 відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 28.11.2008 р., який прийнятий названим відділом до примусового виконання постановою від 16.03.2009 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.04.2010 р. здійснена заміна боржника його правонаступником, а саме: 411 Центрального військового клінічного госпіталю Південного оперативного командування на Військово-медичний клінічний центр Південного регіону Міністерства оборони України (далі Центр).

Як вбачається з матеріалів справи 28.02.2012 р. перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції разом з листом за № 5036 направив на адресу Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області (далі ГУДКСУ в Одеській області) платіжні доручення №В-11/164, В-11/165, В-11/39, В-11/232, В-11/233, В-11/514В-11/231, оригінали виконавчих документів (в тому числі і дублікат наказу господарського суду № 12-19/211-03-6813) та оригінали постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, який був отриманий останнім 01.03.2012 р.

Постановою начальника управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області від 11.09.2012 р. виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду № 12-19/211-03-6813 передане з першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області та постановою останнього від 14.09.2012 р. прийнято до свого провадження № 15546382 з примусового виконання судового наказу № 12-19/211-03-6813.

18.09.2012 р. названий орган виконавчої служби звернувся із запитом до ГУДКСУ в Одеській області щодо надання інформації відносно надісланих на адресу останнього 28.02.2012 р. платіжних вимог.

25.09.2012 р. ГУДКСУ в Одеській області повідомило вказаний орган виконавчої служби про те, що вищезазначені платіжні вимоги повернуті без виконання Першому Приморському відділу державної виконавчої служби.

22.10.2012 р. управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області звернулось із запитом до ГУДКСУ в Одеській області щодо надання інформації відносно дати повернення цих платіжних вимог, а також просило повідомити яким саме чином платіжні вимоги були повернуті до органів виконавчої служби.

24.10.2012 р. ГУДКСУ в Одеській області звернувся із запитом до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби щодо надання інформації стосовно отримання останнім повернутих ГУДКСУ вказаних платіжних вимоги.

У відповіді від 02.11.2012 р. перший Приморський відділ державної виконавчої служби повідомив ГУДКСУ про те, що станом на 28.10.2012 р. вищезазначені платіжні вимоги до цього відділу не надходили.

Листом від 06.11.2012 р. ГУДКСУ в Одеській області повідомив відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про те, що платіжні вимоги №В-11/164, В-11/165, В-11/39, В-11/232, В-11/233, В-11/514В-11/231 разом із оригіналами виконавчих документів та оригіналами постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій були повернуті на адресу стягувача без реєстрації вихідного номеру відправлення за допомогою засобів поштового зв'язку.

Вищенаведені обставини справи однозначно свідчать про те, що дублікат наказу господарського суду № 12-19/211-03-6813 зі строком його пред'явлення до виконання з 28.11.2008 р. по 28.11.2011 р., виданого відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 28.11.2008 р. був своєчасно, а саме 27.02.2009 р. пред'явлений Підприємством для примусового виконання до першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та прийнятий названим відділом до примусового виконання постановою від 16.03.2009 р. Але, в процесі здійснення виконавчих дій, зокрема, направлення виконавчих документів до ГУДКСУ в Одеській області та повернення цих документів до органів виконавчої служби в період з 28.02.2012 р. по 02.11.2012 р. був втрачений, що повністю підтверджується довідкою органів державної виконавчої служби № 43732 від 07.12.2012 р., у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про те, що заявником не надано доказів втрати вищевказаного дублікату судового наказу є помилковими, оскільки не ґрунтуються на вищенаведених матеріалах справи.

Розуміючи, що втрата дубліката виконавчого документу в процесі здійснення виконавчих дій відбулася не з вини стягувача та не повідомивши про цей факт останнього органи державної виконавчої служби звернулись до господарського місцевого суду з поданням про видачу дубліката виконавчого листа по справі № 12-19/211-03-6813.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2012 р. назване подання органу державної виконавчої служби залишено без задоволення, оскільки згідно ст. 120 ГПК України господарський суд може видати лише дублікат судового наказу, а ніяким чином ні дублікат виконавчого листа.

27.12.2012 р. органи державної виконавчої служби звернулись до господарського місцевого суду з поданням про видачу дубліката судового наказу № 12-19/211-03-6813, у зв'язку з його втратою в процесі здійснення виконавчих дій.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.01.2013 р. назване подання органу державної виконавчої служби залишено без задоволення, оскільки подано після спливу строку дій судового наказу № 12-19/211-03-6813, який закінчився 28.11.2011 р. без клопотання про його відновлення, а дублікат наказу може бути виданий лише до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копія вищеназваної судової ухвали від 19.11.2012 р. особисто отримана Підприємством 23.11.2012 р. (а.с. 82 т. 4), що однозначно свідчить про те, що останньому про втрату виконавчого документу № 12-19/211-03-6813 достовірно стало відомо саме з зазначеної дати, тобто з 23.11.2012 р., а не після отримання судової ухвали від 14.01.2013 р. про що голослівно стверджує стягувач.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до вимог ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України та виконується на підставі виданого господарським судом наказу, який є виконавчим документом. Виконання судового рішення можливе за умов належного та вчасного пред'явлення наказу до виконання.

Як зазначалося вище 13.05.2005 р. місцевим судом Підприємству був виданий наказ № 12-19/211-03-6813 на примусове виконання судового рішення від 22.10.2003 р., що залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2005 р., який своєчасно, а саме 17.05.2005 р. був пред'явлений стягувачем до Першої державної виконавчої служби у Приморському районному управлінні м. Одеси, якою 19.05.2005 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання названого наказу суду.

24.04.2008 р. Підприємству стало відомо про втрату вищеназваного судового наказу органами державної виконавчої служби при поштовій пересилці виконавчих документів під час ліквідації Першої державної виконавчої служби у Приморському районному управлінні м. Одеси та створенні Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси, що змусило стягувача звернутися до господарського суду Одеської області із заявою про поновлення строку пред'явлення вказаного наказу до виконання та видачу його дублікату.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2008 р. Підприємству поновлений строк для пред'явлення наказу до виконання та виданий його дублікат зі строком для його пред'явлення до виконання з 28.11.2008 р. по 28.11.2011 р.

27.02.2009 р., тобто своєчасно стягувачем до першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції поданий дублікат наказу № 12-19/211-03-6813 відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 28.11.2008 р., який прийнятий названим відділом до примусового виконання постановою від 16.03.2009 р.

Але, в процесі здійснення виконавчих дій, зокрема, направлення виконавчих документів до ГУДКСУ в Одеській області та повернення цих документів до органів виконавчої служби в період з 28.02.2012 р. по 02.11.2012 р. і вищезазначений дублікат наказу № 12-19/211-03-6813 був втрачений, знову ж таки не з вини стягувача.

Відповідно до вимог ст. 120 ГПК України, у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що чинне законодавство України ніяким чином не забороняє повторну видачу дублікату судового наказу, у разі втрати, в процесі здійснення виконавчих дій, як його оригіналу, так і первісно виданого дублікату, а пов'язує ці дії лише зі строком, що встановлений для пред'явлення наказу до виконання.

Як зазначалося вище 27.02.2009 р. стягувачем до органів державної виконавчої служби своєчасно поданий дублікат наказу № 12-19/211-03-6813 відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 28.11.2008 р., який прийнятий до примусового виконання відповідною постановою від 16.03.2009 р. При цьому, названою судовою ухвалою строк для пред'явлення дублікату наказу до виконання встановлений з 28.11.2008 р. по 28.11.2011 р.

Вимогами ст. 23 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання (п. 1). Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ч. 2 ст. 23). У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (ч. 3 ст. 23).

Таким чином, з 27.02.2009 р. (дата пред'явлення стягувачем дублікату наказу № 12-19/211-03-6813 до виконання) і по 23.11.2012 р. (дата отримання стягувачем судової ухвали від 19.11.2012 р.) встановлений судом строк (з 28.11.2008 р. по 28.11.2011 р.) пред'явлення названого виконавчого документу до виконання переривався, у зв'язку з чим вважати, що Підприємство звернулось до суду із заявою від 08.02.2013 р. про видачу дублікату судового наказу після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання - неможливо, внаслідок чого протилежні висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах наведеного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та те, що наказ господарського суду № 12-19/211-03-6813 від 13.05.2005 р. не виконаний до сьогоднішнього часу, внаслідок його втрати, а також втрати його дублікату, в процесі здійснення виконавчих дій органами державної служби, що є неприпустимим згідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву Підприємства у повному обсязі та поновити останньому строк для пред'явлення наказу до виконання, поновити строк на видачу дублікату цього наказу та видати стягувачеві його дублікат, оскільки в противному разі виконання наказу господарського суду № 12-19/211-03-6813 від 13.05.2005 р. є неможливим, що суперечить не лише законодавству України, а також загальним принципам розумності і справедливості та приводить до безпідставного звільнення боржника від виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2003 р., у зв'язку з чим оскаржена ухвала місцевого суду, в цій частині, підлягає скасуванню, як незаконна.

Статтею 22 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, у зв'язку з чим колегія суддів визнає за необхідне встановити строк для пред'явлення нового дублікату наказу господарського суду № 12-19/211-03-6813 від 13.05.2005 р. тривалістю в один рік, тобто з 04.06.2013 р. по 04.06.2014 р.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

З копії Статуту Підприємства споживчої кооперації "Біляївське ресторанне господарство Біляївської райспоживспілки" видно, що Підприємство споживчої кооперації "Біляївське ресторанне господарство Біляївської райспоживспілки" (код ЄДРПОУ 35090852, адреса: 67602, Одеська область, Біляївський район, м. Біляївка, вул. Леніна, буд. 137) є правоприємником Біляївського госпрозрахункового об'єднання громадського харчування та Біляївського хлібокомбінату, що також повністю підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію Серія АОО №613681, копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.09.2012 р., копією протоколу № 14 засідання правління Біляївської РСС від 12.12.2006 р., копію передавального акту від 03.05.2007 р., у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку щодо реорганізації стягувача в Підприємство споживчої кооперації "Біляївське ресторанне господарство Біляївської райспоживспілки", а тому підставне здійснив процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні, внаслідок чого судова ухвала, в цій частині, не оскаржена жодним із учасників судового процесу.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації "Біляївське ресторане господарство Біляївської райспоживспілки" - задовольнити.

Пункти 1 та 3 ухвали господарського суду Одеської області від 01.04.2013 року у справі № 12-19/211-03-6813 - скасувати та викласти їх в наступній редакції:

Пункт перший: Заяву Підприємства споживчої кооперації "Біляївське ресторане господарство Біляївської райспоживспілки"- задовольнити повністю.

Пункт третій:

- підпункт а: Поновити Підприємству споживчої кооперації "Біляївське ресторане господарство Біляївської райспоживспілки" строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Одеської області № 12-19/211-03-6813 від 13.05.2005 року.

- підпункт б: Поновити Підприємству споживчої кооперації "Біляївське ресторане господарство Біляївської райспоживспілки" строк на видачу дублікату наказу господарського суду Одеської області № 12-19/211-03-6813 від 13.05.2005 року.

- підпункт в: Видати Підприємству споживчої кооперації "Біляївське ресторане господарство Біляївської райспоживспілки" дублікат наказу господарського суду Одеської області № 12-19/211-03-6813 від 13.05.2005 року з зазначенням в ньому строку для його пред'явлення до примусового виконання з 04.06.2013 р. по 04.06.2014 р.

В решті частині ухвалу господарського суду Одеської області від 01.04.2013 року у справі № 12-19/211-03-6813 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.06.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.